Рішення

від 02.04.2024 по справі 364/797/23

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/797/23

Провадження № 2/364/22/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024 року, Володарський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Ткаченко О. В.,

за участю секретаря Бондаренко Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в селищі Володарка, цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія»», ідентифікаційний номер 38512603, адреса: 09340, Київська область, Білоцерківський район, с. Капустинці, вул. Соборна, 8,

представник позивача: адвокат Шаламова Олена Валеріївна, яка діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Серія КС №6090/10 від 07.07.2017р., адреса: АДРЕСА_1 ,

до ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро», ідентифікаційний код 41854992, адреса: 09100, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 7А,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державний реєстратор Фурсівської сільської ради Київської області Бондаренко Леся Михайлівна, РНОКПП невідоме, адреса: Київська область, Білоцерківський район, с. Фурси, вул. Ярослава Мудрого, буд. 48,

про визнання договору емфітевзису недійсним, скасування державної реєстрації іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)), витребування майна з чужого незаконного володіння,

встановив:

В жовтні 2023 року представник ТОВ «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» звернувся до суду з даним позовом в якому просить: визнати недійсним договір емфітевзису від 10.07.2023, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» та скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» (ідентифікаційний код 41854992) на земельну ділянку зкадастровим номером 3221682800:07:005:0043, загальною площею 2,3582 га, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2023, номер запису про інше речове право 51027879 і витребувати із незаконного володіння та користування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» (ідентифікаційний код 41854992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» (ідентифікаційний код 38512603) земельну ділянку, кадастровий номер: 3221682800:07:005:0043, загальною площею 2,3582 га, яка знаходиться на території Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області (колишня територія Капустинської сільської ради, Володарського району, Київської області) та належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та здійснити розподіл судових витрат.

Позов позивачем обґрунтований наступним.

09 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва

Агрофірма «Мрія» уклало договір оренди землі з ОСОБА_1 .

За умовами зазначеного договору ОСОБА_1 передала, а позивач прийняв в оренду строком на десять років земельну ділянку площею 2,3582 га, яка знаходиться на території Капустинської сільської ради, Володарського району, Київської області (нинішня територія - Володарської селищної ради, Білоцерківського району Київської області), кадастровий номер 3221682800:07:005:0043.

10 листопада 2014 року на підставі договору оренди землі від 09.07.2013 за Позивачем було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221682800:07:005:0043 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Протягом всього строку дії договору оренди землі від 09.07.2013 сторонами належним чином виконувалися його умови, позивач користувався орендованою земельною ділянкою та сплачував орендну плату.

03 червня 2023 року позивач направив ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк у відповідності до статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла станом на дату укладення договору).

15 червня 2023 року на адресу позивача надійшов лист за підписом ОСОБА_1 про те, що остання не має наміру продовжувати дію договору оренди землі від 09.07.2013 р. Однак, після надходження зазначеного листа до позивача ОСОБА_1 з`явилася сама особисто з наміром продовжити строк дії договору оренди землі від 09.07.2013.

24 червня 2023 року позивач та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 09.07.2013, якою було продовжено строк дії договору ще на 10 років до 09.07.2033. Щодо листа про намір надалі не продовжувати договір оренди землі від 09.07.2013, який надійшов на адресу позивача, ОСОБА_1 пояснила, що такого листа нею не направлялося, а також нею не давалося жодних доручень іншим особам на вчинення таких дій, та на підтвердження зазначеного вона навіть склала для позивача відповідну розписку.

21 липня 2023 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Ставищенської селищної ради Київської області Олефіра Петра Петровича з метою реєстрації права оренди землі ділянки площею 2,3582 га з кадастровим номером 3221682800:07:005:0043, яка знаходиться на території Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області (колишня територія Капустинської сільської ради, Володарського району, Київської області).

Однак державним реєстратором було відмовлено позивачу в держаній реєстрації права оренди земельної ділянки у зв`язку із тим, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис №51027879 від 14.07.2023 про інше речове право (право емфітевзису) на земельну ділянку 3221682800:04:007:0010 між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро», код ЄДРПОУ 41854992.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізнався, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (право емфітевзису), яке було зареєстровано державним реєстратором Фурсівської сільської ради Київської області Бондаренко Лесею Михайлівною за правокористувачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро», код ЄДРПОУ 41854992 на підставі договору емфітевзису б/н від 10.07.2023 року.

Дана обставина перешкоджає позивачу зареєструвати своє право оренди земельної ділянки площею 2,3582 га з кадастровим номером 3221682800:07:005:0043 на підставі додаткової угоди №1 від 15.06.2023 р. до договору оренди землі від 09.07.2013 р., саме тому позивач звернувся до суду з вищезазначеними позовними вимогами.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 20 жовтня 2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі, підготовче засідання призначено на 30.11.2023 року.

10.11.2023 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» надав суду відзив на позовну заяву, в якому вказано, що відповідач зазначені в позові обставини не визнає, заперечує проти позову повністю, так як дані твердження позивача є безпідставними та необґрунтованими. Оскільки, позивачем не було здійснено передбачених

законом дій для поновлення права оренди, а відповідно і право оренди у встановленому законом порядку поновлено не було, то на час державної реєстрації речового права (права емфітевзису) земельної ділянки за відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро», права та інтереси позивача не були порушені відповідачами. Первинний договір з Позивачем було укладено 09.07.2013 року, тобто після 01.01.2013 року, коли законодавство передбачало реєстрацію речового права оренди земельної ділянки, а не договору оренди землі. При цьому, таке речове право було припинене та не відновлене за позивачем, а тому останній не має прав щодо спірної земельної ділянки. За таких обставин, враховуючи, що право оренди землі за додатковою угодою від 24.06.2023 року не було зареєстровано у встановленому законом порядку і підстави вважати, що такою угодою було продовжено дію договору оренди від 09.07.2013 року на новий строк відсутні, то при укладенні договору емфітевзису від 10.07.2023 року щодо спірної земельної ділянки, відповідачі не порушили права позивача, а тому підстави для визнання спірного договору емфітевзису недійсним відсутні (а.с. 60-64).

22.11.2023 року від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державного реєстратора Фурсівської сільської ради Київської області Бондаренко Лесі Михайлівни надійшли пояснення на позовну заяву вказавши, що 09.07.2023 року строк дії спірного договору оренди землі закінчився, а відповідне право оренди припинилось. При цьому, будь-які повідомлення сторін договору не впливають на дію права оренди. 10.07.2023 року між відповідачами укладений договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), а 14.07.2023 року (з моменту реєстрації) відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» набув право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3221682800:07:005:0043. Інше речове право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зареєстроване за відповідачами за відсутності чинного права оренди, зареєстрованого за іншою особою, будь-яких обтяжень чи заборон. Станом на 14.07.2023 року підстав для відмови в реєстрації за відповідачами права користування земельною ділянкою не було, позивач не мав чинного права оренди, так як строк дії договору оренди закінчився, а відомості про продовження - не було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. З 10.07.2023 року позивач не мав чинного права оренди земельної ділянки (а. с. 88-90).

30.11.2023 року підготовче судове засідання відкладено у зв`язку з неявкою відповідача на 20.12.2023 р.

20.12.2023 р. підготовче судове засідання відкладено на 15.01.2024 року.

Ухвалою Володарського районного суду Київської області від 15.01.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 15.02.2024 року.

15.02.2024 року судове засідання відкладено на 05.03.2024 року.

05.03.2024 судове засідання відкладено на 28.03.2024 року.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача адвокат Шаламова О.В. позовні вимоги підтримала посилаючи на обставини викладені в позовній заяві, просила позов та подане клопотання задоволити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлялась у встановленому законом порядку, подала до суду заяву про визнання позову.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» в судове засідання не з`явилася, подав до суду заяву про визнання позову, якою просив позов задовольнити та відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу та вказав про розгляд справи без участі представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державний реєстратор Фурсівської сільської ради Київської області Бондаренко Леся Михайлівна в судове засідання не з`явилась, повідомлена у встановленому законом порядку про дату, час і місце розгляду справи, що стверджено рекомендованим поштовим повідомленням про вручення, в наданих до суду поясненнях на позовну заяву заперечувала щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі

докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 9 липня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» уклало договір оренди землі з ОСОБА_1 (а.с. 16-18).

За умовами зазначеного договору ОСОБА_1 передала, а позивач прийняв в оренду строком на десять років земельну ділянку площею 2,3582 га, яка знаходиться на території Капустинської сільської ради, Володарського району, Київської області (нинішня територія - Володарської селищної ради, Білоцерківського району Київської області), кадастровий номер 3221682800:07:005:0043.

10 листопада 2014 року на підставі договору оренди землі від 09.07.2013 за Позивачем було зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221682800:07:005:0043 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Протягом всього строку дії договору оренди землі від 09.07.2013 сторонами належним чином виконувалися його умови, позивач користувався орендованою земельною ділянкою та сплачував орендну плату.

29.05.2023 року позивач направив ОСОБА_1 лист-повідомлення про намір реалізувати своє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк у відповідності до статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка діяла станом на дату укладення договору) (а.с. 26-27).

15 червня 2023 року на адресу позивача надійшов лист за підписом ОСОБА_1 про те, що остання не має наміру продовжувати дію договору оренди землі від 09.07.2013 р. Однак, після надходження зазначеного листа до позивача ОСОБА_1 з`явилася сама особисто з наміром продовжити строк дії договору оренди землі від 09.07.2013р. (а.с. 29).

24 червня 2023 року позивач та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 09.07.2013, якою було продовжено строк дії договору ще на 10 років до 09.07.2033. Щодо листа про намір надалі не продовжувати договір оренди землі від 09.07.2013, який надійшов на адресу позивача, ОСОБА_1 пояснила, що такого листа нею не направлялося, а також нею не давалося жодних доручень іншим особам на вчинення таких дій.

ОСОБА_1 на підтвердження зазначеного навіть склала для позивача відповідну розписку (а.с. 33)

21 липня 2023 року позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Ставищенської селищної ради Київської області Олефіра Петра Петровича з метою реєстрації права оренди землі ділянки площею 2,3582 га з кадастровим номером 3221682800:07:005:0043, яка знаходиться на території Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області (колишня територія Капустинської сільської ради, Володарського району, Київської області) .

Державним реєстратором було відмовлено позивачу в держаній реєстрації права оренди земельної ділянки у зв`язку із тим, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься запис №51027879 від 14.07.2023 про інше речове право (право емфітевзису) на земельну ділянку 3221682800:04:007:0010 між власником земельної ділянки ОСОБА_1 та юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро», код ЄДРПОУ 41854992 (а.с. 23).

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (право емфітевзису), яке було зареєстровано державним реєстратором Фурсівської сільської ради Київської області Бондаренко Лесею Михайлівною за правокористувачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро», код ЄДРПОУ 41854992 на підставі договору емфітевзису б/н від 10.07.2023 (а.с. 24-25).

Дана обставина перешкоджає позивачу зареєструвати своє право оренди земельної ділянки площею 2,3582 га з кадастровим номером 3221682800:07:005:0043 на підставі додатковоїугоди №1 від 15.06.2023 до договору оренди землі від 09.07.2013..

15.01.2023 року ухвалою Володарського районного суду Київської області задоволено клопотання представника позивача про витребування від Білоцерківської районної державної адміністрації (адреса: вулиця Ярослава Мудрого, 2, м. Біла Церква, Київська область, 09100) копій

документів, на підставі яких зареєстровано припинення права оренди ТОВ «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» земельної ділянки з кадастровим номером 3221682800:07:005:0043, яка знаходиться на території Капустинської сільської ради, Володарського району, Київської області (нинішня територія - Володарської селищної ради, Білоцерківського району Київської області), власник земельної ділянки ОСОБА_1 .

27.03.2024 року від Білоцерківської районної державної адміністрації надійшли копії документів, а саме: копія заяви про державну реєстрацію прав, копія додаткової угоди №1 від 14.11.2023 року, копія витягу з державного реєстру, повідомлення про відсутність наміру продовжувати строк дії договору оренди землі від 09.07.2013 року.

При вирішенні справи, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються Законом, зокрема Земельним Кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-XIV визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 4 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Згідно ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до абзацу першого частини першої ст. 792 ЦК України, статті 13 Закону України «Про оренду землі» за договором оренди землі орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно положень п. 3 ч. 1 ст. 395, ст. 407 ЦК України, ст. 102-1 ЗК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є речовим правом на чуже майно, яке надає землекористувачу право користуватися чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 93 ЗК України орендована земельна ділянка або її частина може передаватися у володіння та користування іншій особі лише орендарем, лише за згодою орендодавця і лише на праві суборенди (крім випадків, визначених законом).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу

однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 09.07.2013 року було укладено договір оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» від 09.07.2013 року строк дії якого було продовжено ще на 10 років.

Також, 14.07.2023 року було зареєстровано державним реєстратором Фурсівської сільської ради Київської області Бондаренко Лесею Михайлівною за правокористувачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» на підставі договору емфітевзису б/н від 10.07.2023, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (право емфітевзису), яке належить на праві власності ОСОБА_1 , проте ОСОБА_1 ствердила у поданій нею заяві про те, що вона не мала наміру розірвати договір з Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» від 09.07.2013, а навпаки бажала його продовжити.

Отже, суд вважає, що відповідно до положень п. «в» ст. 152 ЗК України та ст. 203, 215 ЦК України підлягає визнанню недійсним оспорюваний договір емфітевзису від 10.07.2023 року, оскільки на час його укладення земельна ділянка правомірно перебувала в оренді іншого користувача орендаря - Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія».

Чинне законодавство України не передбачає право власника земельної ділянки, яка вже передана в оренду, передавати її у користування іншій особі, ніж орендарю, у тому числі на праві емфітевзису, що також підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.05.2018 року у справі № 379/672/16-ц та від 23.07.2018 року у справі № 390/1736/16-ц.

Договір оренди, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» та ОСОБА_1 , є дійсним, в судовому порядку не скасований, строк оренди за ним не закінчився, тому відповідно до положень ст. 629 ЦК України він підлягає виконанню його сторонами. Підстав для розірвання або припинення цього договору в судовому засіданні не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього

правочину.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 2 статті 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до статтей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В даному випадку, позивач не є стороною договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 10.07.2023 року, але разом з тим, як користувач цієї ж земельної ділянки, має право на оспорювання цього договору, оскільки цей правочин порушує його переважне право на використання спірної земельної ділянки.

Правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 23.11.2016 року, справа № 6-2540цс16.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту його прав узгоджується з нормами діючого законодавства та встановленими по справі обставинами.

Як наслідок недійсності правочину, позивач просить суд скасувати державну реєстрацію оспорюваного договору оренди.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними

чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування (анулювання) відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним скасуванням цим рішенням заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій чи відповідного судового рішення, зареєстрованих у базі даних заяв.

Наведена вище правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 28.10.2020 року № 910/10963/19.

Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача про скасування державної реєстрації іншого речового права - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» та витребувати її із незаконного володіння.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

30.11.2023 року представник позивача подав до суду клопотання в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» та ОСОБА_1 на користь ТОВ «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» витрати на професійну правничу допомогу по 29691,75 гривень. У разі задоволення позову з підстав його визнання відповідачами стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» і ОСОБА_1 на користь ТОВ «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» судовий збір по 2013,00 гривень та ухвалити рішення про повернення ТОВ «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» з державного бюджету 50% судового збору в сумі 4026,00 гривень (а.с. 102-107).

14.12.2023 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, вказавши, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у справі, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а відтак, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі (а.с. 139-142).

05.03.2024 року представник позивача подав до суду заяву, згідно якої просить стягнути з ТОВ Атлантік-Агро» і ОСОБА_1 на користь ТОВ «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» витрати на професійну правничу допомогу по 35414,25 гривень. У разі задоволення позову з підстав його визнання відповідачами стягнути з ТОВ «Атлантік-Агро» і ОСОБА_1 на користь ТОВ «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» судовий збір по 2013,00 гривень та ухвалити рішення про повернення ТОВ «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» з державного бюджету 50% судового збору в сумі 4026,00 гривень.

15.03.2024 року представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» подав до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, вказавши, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у справі, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг, не відповідають критерію розумності їхнього розміру, а відтак, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідачів, враховуючи задоволення основних позовних вимог.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В свою чергу ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі згідно ч. 1, 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на

правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).

Так, на підтвердження понесення Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітно насіннєва Агрофірма «Мрія»» витрат на правничу допомогу, суду надано Договір №02/08 про надання правничої допомоги від 03.08.2023 року, Додаткову угоду №1 до Договору №02/08 про надання правничої допомоги від 03.08.2023 року, де розмір винагороди зазначено в розмірі 100 доларів США за одну годину надання правничої допомоги та надано Рахунок-Акт №1 про надання правничої допомоги до Договору №02/08 про надання правничої допомоги від 03.08.2023, згідно якого адвокатом для підготовки матеріалів та позовної заяви затрачено 16,5 годин роботи, Рахунок-Акт №5 від 04.03.2024 року про надання правничої допомоги до Договору №02/08 про надання правничої допомоги від 03.08.2023 року, згідно якого адвокатом для підготовки матеріалів та позовної заяви затрачено 3 годин роботи.

Також, надано платіжну інструкцію №3464 від 04.03.2024 року, згідно якої призначення платежу: оплата за правничу допомогу згідно рахунку-акту №1 від 27.11.2023 року до договору №02/08 від 03.08.2023 року на суму 20000,00 грн. та платіжну інструкцію №3466 від 04.03.2024 року, згідно якої призначення платежу: оплата за правничу допомогу згідно рахунку-акту №4 від 04.03.2024 року та рахунку-акту №5 від 04.03.2024 року до договору №02/08 від 03.08.2023 року на суму 22890,00 грн. Проте, відповідачем на підтвердження сплаченої суми витрат надано лише один рахунок-акт №5 від 04.03.2024 року на суму 11445,00 грн., іншого рахунку-акту №4 від 04.03.2024 року до договору №02/08 від 03.08.2023 року позивачем, за який здійснена оплата до матеріалів справи не надано. Іншого підтвердження оплати правничої допомоги представником позивача не надано.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність стягнення з відповідачівОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» належним чином підтверджених понесених позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Елітно насіннєва Агрофірма «Мрія»» витрат на правничу допомогу, в розмірі 20000,00 грн. по 10000 грн. з кожного відповідача та в розмірі 11445,00 грн. по 5722,50 грн. з кожного відповідача, всього по 15722,50 грн з кожного відповідача. В решті вимог, щодо витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що суд задовольняє позов частково, тому понесені судові витрати у виді судового збору, вважає за необхідне стягнути з належних відповідачів ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро», суму сплаченого та документально підтвердженого судового збору в розмірі 8052,00 грн., стягнувши по 4026,00 грн. з кожного відповідача.

На підставі викладеного вище та керуючись ст. ст. 26, 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 102-1 Земельного кодексу України, ст. ст. 11, 15, 16, 203, 204, 215, 229-233, 395, 407, 408, 412, 417, 509, 638 ЦК України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76- 81, 141, 259, 258, 263-268, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія»» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Державний реєстратор Фурсівської сільської ради Київської області Бондаренко Леся Михайлівна, про визнання договору емфітевзису недійсним, скасування державної реєстрації іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)), витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір емфітевзису від 10.07.2023, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро».

Скасувати державну реєстрацію іншого речового права - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» (ідентифікаційний код 41854992) на земельну ділянку з кадастровим номером 3221682800:07:005:0043, загальною площею 2,3582 га, що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14.07.2023, номер запису про інше речове право 51027879.

Витребувати із незаконного володіння та користування у Товариства з обмеженою відальністю «Атлантік-Агро» (ідентифікаційний код 41854992) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» (ідентифікаційний код 38512603) земельну ділянку, кадастровий номер: 3221682800:07:005:0043, загальною площею 2,3582 га, яка знаходиться на території Володарської селищної ради Білоцерківського району Київської області (колишня територія Капустинської сільської ради, Володарського району, Київської області) та належить на праві власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» (ідентифікаційний код 41854992, адреса: 09100, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 7А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» (ідентифікаційний код 38512603, адреса: 09340, Київська область, Білоцерківський район, с. Капустинці, вул. Соборна, 8) - 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. судових витрат, що складаються із 50% сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» (ідентифікаційний код 38512603, адреса: 09340, Київська область, Білоцерківський район, с. Капустинці, вул. Соборна, 8) - 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп. судових витрат, що складаються із 50% сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» (ідентифікаційний код 38512603, адреса: 09340, Київська область, Білоцерківський район, с. Капустинці, вул. Соборна, 8) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 15722 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дві гривні) 50 коп..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Агро» (ідентифікаційний код 41854992, адреса: 09100, Київська область, Білоцерківський район, м. Біла Церква, вул. Героїв Небесної Сотні, буд. 7А) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітно-насіннєва Агрофірма «Мрія» (код ЄДРПОУ 38512603, адреса: 09340, Київська область, Білоцерківський район, с. Капустинці, вул. Соборна, 8) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 15722 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот двадцять дві гривні) 50 коп..

В іншій частині розподілу судових витрат - відмовити.

Повний текст рішення складено 02.04.2024 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Володарський районний суд Київської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О. В. Ткаченко