Ухвала

від 02.04.2024 по справі 754/4722/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2/754/3038/24

Справа № 754/4722/24

У Х В А Л А

02 квітня 2024 року м.Київ

Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЄПЛОН» про визнання протиправними та незаконними дій, відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з позовом до ТОВ «Водоканал-Сервіс», ТОВ «ФАЄПЛОН» про визнання протиправними та незаконними дій, відшкодування моральної шкоди.

Ознайомившись з позовною заявою, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів».

Підсудністю у цивільному судочинстві визначено розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення підвідомчих їм цивільних справ.

Статтями 28, 30 ЦПК України передбачена підсудність справ за вибором позивача та виключна підсудність, де передбачено перелік певних категорій справ, за якими сам позивач вибирає територіально суд, але лише той, який передбачено за цією нормою.

Правила виключної підсудності виключають можливість застосування при пред`явленні позову норм інших видів підсудності - загальної, альтернативної, договірної і підсудності пов`язаних між собою вимог. У разі конкуренції правил підсудності, повинні застосовуватися правила виключної підсудності. Аналогічні положення містяться у ч.16 ст.28 ЦПК України, відповідно до якої позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої ст.30 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Вимоги щодо виключної підсудності унеможливлюють застосування інших правил територіальної підсудності, крім тих, які встановлені процесуальним законом для відповідної категорія справ.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, суддя дійшов висновку про звернення позивача до Деснянського районного суду м. Києва із порушенням правил виключної підсудності розгляду справ даної категорії, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Крім того, відповідно до п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини).

Поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Відтак, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові від 09 вересня 2020 року ВС/КГС у справі № 910/6644/18 від 09 вересня 2020 року.

Також, у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред`являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.

Як вбачається з матеріалів поданої позовної заяви, спір між сторонами виник з приводу надання послуг/нарахувань оплати за надані послуги ЖКГ за адресою квартири позивачів, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить до підсудності Голосіївського районного суду м.Києва. Тобто між сторонами існує спір з приводу надання послуг та нарахувань суми сплати за житлово-комунальні послуги, які обраховуються вказаною адресою та які в даному позові позивачами оспорюються.

Таким чином, виходячи з предмету спору, даний позов повинен розглядатися за місцем знаходження відповідача, тобто з дотриманням правил виключної підсудності, а саме Голосіївським районним судом м.Києва.

Окремо необхідно звернути увагу і на наступне.

Так, відповідно до позовної заяви, відповідачами у справі визначено ТОВ «Водоканал-Сервіс», що знаходиться за адресою: м.Київ, пр-т Червоної Калини, 68, офіс 233, код ЄДРПОУ 37880620, та ТОВ «ФАЄПЛОН», що знаходиться за адресою: Донецька обл., м.Маріуполь, вул.130 Таганрозької дивізії, 4, код ЄДРПОУ 37880620, тобто обидва відповідачі мають один і той самий код ЄДРПОУ.

За відомостями з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань судом встановлено, що 25.06.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАЄПЛОН", а також змінило місцезнаходження з: 02232, місто Київ, проспект Маяковського Володимира, буд. 68, офіс 233, на: 87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 4.

Таким чином, відповідачем у справі є одна й та сама юридична особа, яка з 25.06.2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , і жодні докази щодо реєстрації майна відповідача на території Деснянського району м.Києва відсутні.

Відтак, підстави для пред`явлення даного позову саме до Деснянського районного суду м.Києва як по територіальній, так і по предметній підсудності - відсутні.

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у пункті 1 статті 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (частина 1 статті 378 Цивільного процесуального кодексу України).

Пунктом 1 ч.1 ст.31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ст.32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Враховуючи вищезазначене, захищаючи при цьому права та інтереси як позивачів, так і відповідача по справі, сприяючи справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду справи повноважним складом суду, суд приходить до висновку, що дана справа не підсудна Деснянському районному суду м.Києва, а тому повинна бути передана на розгляд до Голосіївського районного суду м.Києва. При цьому необхідно зауважити про те, що справа передається в межах однієї адміністративно-територіальної одиниці (м.Києва), відтак, право позивачів на доступ до правосуддя не є порушеним чи обмеженим.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 28, 30, 31, 32, 187, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Цивільну справу № 754/3038/24 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Водоканал-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЄПЛОН» про визнання протиправними та незаконними дій, відшкодування моральної шкоди - передати на розгляд Голосіївському районному суду м.Києва за підсудністю для розгляду по суті.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 02 квітня 2024 року.

Суддя: