Рішення

від 22.03.2024 по справі 758/1604/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/1604/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2024 року м. Київ

Подільський районний суд міста Києва

у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,

за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області сержанта поліції Дмитрука Дмитра Володимировича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання противною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, -

ВСТАНОВИВ:

08.02.2023 ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області сержанта поліції Дмитрука Д.В., у якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАР №6479678 від 30.01.2023 про притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі 340 грн.;

- стягнути з відповідача на його користь судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 30.01.2023 сержант поліції Дмитрук Д.В. виніс вказану постанову стосовно нього за порушення п.п. «б» п.31.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин), яке полягало у керуванні транспортним засобом, що не пройшов обов`язковий технічний контроль. Проте позивач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, оскільки згідно з нормами законів України транспортний засіб, яким він керував, не підлягає обов`язковому технічному контролю. Також позивач посилається на порушення інспектором поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вимог статті 268 КУпАП, оскільки він був позбавлений можливості надати пояснення та скористатися правовою допомогою до прийняття оспорюваної постанови.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2023 справу було передано у провадження судді ОСОБА_3

Ухвалою суду від 15.02.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції Національної поліції України.

06.06.2023 року від Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що до позивача було обґрунтовано застосовано заходи адміністративного впливу у вигляді накладення штрафу, оскільки транспортний засіб NISSAN QASQAI, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував позивач, належить на праві власності юридичній особі, а тому підлягав обов`язковому технічному контролю, який не був проведений у встановленому порядку.

В частині позовних вимог до поліцейського Дмитрука Д.В. у відзиві зазначено, що такий відповідач є неналежним у цій справі, оскільки в силу ч.2 статті 222 КУпАП уповноважені працівники поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення від імені органу Національної поліції України. Інспектор поліції, як уповноважена особа розглядати справи про адміністративне правопорушення, не наділений адміністративною процесуальною правосуб`єктністю в адміністративному судочинстві, а отже, не може бути стороною у цьому публічно-правовому спорі.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024 справу передано на розгляд судді Ковбасюк О.О., оскільки суддю ОСОБА_3 відраховано зі штату Подільського районного суду міста Києва.

Ухвалою суду від 18.01.2024 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 30.01.2023 на в`їзді до Чернівецької області під час несення служби в с. Атаки (автодорога Н-03) на стаціонарному посту «Атаки» екіпаж патрульної поліції зупинив транспортний засіб NISSAN QASQAI, д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував водій Ель Нажжар Імад.

Вчинення такої дії працівниками поліції мало на меті провести перевірку документів водія в силу положень Закону України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення режиму воєнного стану в Україні» №64 від 24.02.2022» та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021, якою затверджений Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану.

Під час перевірки документів поліцейським Дмитруком Д.В. було встановлено, що позивач керував транспортним засобом, який підлягає обов`язковому технічному контролю, проте своєчасно його не пройшов, чим допустив порушення вимог статей 35, 37 Закону України №3353-XII від 30.06.1993 «Про дорожній рух» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон - №3353-XII), п.п. «б» п.31.3 ПДР, відповідальність за яке передбачено ч.3 статті 121 КУпАП.

Такого висновку поліцейський дійшов з огляду на те, що вказаний транспортний засіб належить на праві власності юридичній особі, що створена та діє з метою отримання прибутку.

Згідно з відомостями свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль 2018 року випуску, датою його реєстрації зазначено 30.11.2018, на час зупинки транспортного засобу строк його експлуатації становить більше двох років.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення сержант поліції виніс постанову про застосування до позивача адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. відповідно до санкції ч.3 ст. 121 КУпАП.

Наведені обставини позивач у справі не заперечує, проте вважає, що встановлені сержантом поліції Дмитруком Д.В. факти не давали йому підстав для прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення, оскільки в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.

Як зазначено в позовні заяві, транспортний засіб NISSAN QASQAI, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 30.11.2018 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Отокоч України» (ЄДРПОУ 41289707).

На підставі договору оренди №170822КЕ від 17.08.2022 вказаний транспортний засіб переданий у користування ТОВ «Чаброс Інтернешнд Груп», основним видом діяльності якого є лісопильне та стругальне виробництво ( код КВЕД 16.10.).

ТОВ «Чаброс Інтернешнд Груп» не здійснює комерційну діяльність, пов`язану з перевезенням пасажирів або вантажів з метою одержання прибутку. Позивач є директором підприємства та використовує цей транспортний засіб для службових потреб, отже, в силу вимог статті 35 Закону №3353-XII транспортний засіб не підлягає обов`язковому технічному контролю.

Пояснення позивач підтвердив копіями наступних письмових доказів: наказу від 31.10.2014 про призначення його на посаду директора ТОВ «Чаброс Інтернешнд Груп»; договору оренди транспортного засобу №170822КЕ від 17.08.2022 , додатком до нього та актом передачі транспортного засобу; випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємств та громадських організації.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

Правила використання транспортних засобів в дорожньому русі в України регулюються Конституцією України, Законами України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», ПДР, КУпАП, Кримінальним кодексом України та іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Законом №3353-XII встановлено, що технічний стан транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, у частині, що стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, має відповідати правилам, нормативам, затвердженим у встановленому порядку. Обов`язок щодо забезпечення належного технічного стану транспортних засобів покладається на їх власників або інших осіб, які їх експлуатують, згідно з чинним законодавством (статті 33 Закону).

До набрання чинності 13.08.2011 Законом України №3565-VI від 05.07.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» (далі - Закон № 3565-VI), яким були внесені зміни, зокрема, і до Закону №3353-XII, в Україні існував обов`язковий технічний огляд всіх автомобілів, які брали участь у дорожньому русі.

Внесеними змінами законодавчий орган замінив дійсний на той час державний технічний огляд на обов`язковий технічний контроль транспортних засобів, який передбачає спрощену процедуру його проходження лише окремими категоріями автомобілів.

Перелік категорій автомобілів, які підлягають обов`язковому технічному контролю, та порядок його здійснення встановлені статтею 35 Закону № 3353- XII та підзаконними актами, прийнятими Кабінетом Міністрів України на виконання вимог Закону.

За загальним правилом, визначеним частиною першою вказаної статті Закону №3353- XII, транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до порядку встановленому цією статтею.

У частині другій цієї статті Закону №3353-XII наведений перелік транспортних засобів, звільнених від проходження обов`язкового технічного контролю.

До таких належать:

- легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них, (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку) мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби;

- легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тони, причепи до них - із строком експлуатації до двох років;

- технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України «Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України».

Таким чином, легкові автомобілі, які використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, строк експлуатації яких перевищує два роки, підлягають обов`язковому технічному контролю.

Труднощі, які виникли у застосуванні статті 35 Закону № 3353-XII, полягали у різному трактуванні сторонами у справі поняття «автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку».

Визначення понять «автомобіль», «автомобіль легковий» містяться у статті 1 Законі України№2344-III від 05.04.2001 «Про автомобільний транспорт».

Згідно з цим визначенням «автомобіль» - колісний транспортний засіб, який приводиться в рух джерелом енергії, має не менше чотирьох коліс, призначений для руху безрейковими дорогами і використовується для перевезення людей та (чи) вантажів, буксирування транспортних засобів, виконання спеціальних робіт; «автомобіль легковий» - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно.

Отже, призначення автомобіля, як транспортного засобу, полягає у перевезенні пасажирів та вантажів. Легковий автомобіль використовується для перевезення пасажирів певної кількості.

Використання властивостей автомобілів за призначенням може здійснюватися суб`єктами господарювання (фізичними та юридичними особами) у господарській діяльності.

Визначення поняття господарської діяльності міститься у Господарському кодексі України (далі - ГК України), згідно з яким - це є діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (стаття 3 ГК України).

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність) ( частина друга статті 3 ГК України).

Таким чином, підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Суб`єкти господарювання, які у своїй (комерційній, некомерційній) діяльності використовують автомобілі за їх призначенням відповідно до статті 33 Закону №3353-XII, мають однакові обов`язки щодо забезпечення належного технічного стану таких транспортних засобів, які полягають у своєчасному і в повному обсязі проведенні робіт по їх технічному обслуговуванню і ремонту згідно з нормативами, встановленими виробниками відповідних транспортних засобів.

Лише сам факт ведення підприємством господарської діяльності, метою якої є одержання прибутку, не створює для такого підприємства додаткового обов`язку здійснювати технічний контроль належних йому автомобілів у порядку, передбаченому статтею 35 Закону № 3353-XII.

В іншому разі це призводить до різного підходу щодо визначення прав, обов`язків і відповідальності суб`єктів господарювання у сфері безпеки дорожнього руху лише за ознакою того, що господарська діяльність підприємства є комерційною, що суперечить спрямованості Закону №3353-XII, згідно з яким він регулює відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Як убачається із супровідних документів (пояснювальної записки) до Закону №3565-VI, розміщених на офіційному сайті Верховної Ради країниhttps://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3565-17/ed20221230#Text, метою його прийняття було скасування обов`язкового технічного огляду для легкових автомобілів, що не використовуються у комерційних цілях.

Також у пояснювальній записці зазначено, що його метою було позбавити громадян, юридичних осіб, які є власниками зазначених транспортних засобів, обов`язку сплачувати кошти, вистоювати черги заради одержання талона про проходження державного технічного огляду, який не був гарантією технічної справності автомобіля за системи проходження технічного огляду, яка застосовувалась на той час.

Разом з цим, скасування проходження обов`язкового технічного контролю жодним чином не стосувалось транспортних засобів, що використовуються для автомобільних перевезень людей, вантажів, зокрема, небезпечних.

До таких категорій автомобілів, згідно з частиною 7 статті 35 Закону №3353-XII, належать:

- легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років;

- вантажні автомобілі вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації;

- автобуси, спеціалізовані транспортні засоби, що перевозять небезпечні вантажі незалежно від строку експлуатації.

Окрім того, згідно зі статтею 35 Закону № 3353-XII обов`язковому технічному контролю підлягають транспортні засоби, які належать військовим формуванням, Міністерству внутрішніх справ України, Національній поліції, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту, покладається на ці формування та органи.

З огляду на системне тлумачення змісту норм статті 35 Закону №3353-XII, юридичних понять, які містяться в ній, а також мети, з якою норми були прийняті, суд дійшов висновку, що легковий автомобіль, яким керував позивач, хоча і належить юридичній особі, яка здійснює комерційну господарську діяльність, проте не підлягає обов`язковому технічному огляду, оскільки вид економічної діяльності підприємства не пов`язаний з перевезеннями пасажирів та вантажів.

Згідно з п.п. «б» пункту 31.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Порушення цього правила згідно з частиною 3 статті 121 КУпАП передбачає застосування санкції у виді накладення штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про те, що автомобіль, яким керував позивач, не підлягав обов`язковому технічному контролю, окрім того поліцейським під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено фактичних обставин, які б вказували на здійснення позивачем перевезення пасажирів на підставі цивільно-правового договору з метою отримання прибутку, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.121 КУпАП, за яке його притягнуто до відповідальності оспорюваною постановою.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи наведене вище, враховуючи відсутність належних доказів правомірності винесеної постанови серії ЕАР №6479678 від 30.01.2023, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовні вимоги, пред`явлені ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області сержанта поліції Дмитрука Д.В., суд керується наступним.

Позивач звернувся за захистом порушеного суб`єктом владних повноважень права, зазначивши відповідачем працівника Національної поліції, який здійснив розгляд справи про адміністративне правопорушення і прийняв оспорювану постанову від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України згідно з підвідомчістю розгляду таких справ, встановленою статтею 222 КУпАП.

У розумінні статті 43 КАСУ процесуальною правосуб`єктністю у цій справі з боку суб`єкта владних повноважень наділений Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, утворений відповідно до постанови Кабінету Міністрів №730 від 16.09.2015 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ».

Із урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що поліцейський взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області сержант поліції Дмитрук Д.В. є неналежним відповідачем у даній справі, а тому позовні вимоги до такого відповідача не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України витрати по сплаті судового збору в розмірі 536 грн. 80 коп. підлягають стягненню з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання противною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕАР №6479678 від 30.01.2023, винесену поліцейським взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області сержанта поліції Дмитруком Дмитром Володимировичем , про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у сумі 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського взводу №2 роти №3 батальйону Управління патрульної поліції в Чернівецькій області сержанта поліції Дмитрука Дмитра Володимировича про визнання противною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня складання судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Олена КОВБАСЮК