Постанова

від 27.03.2024 по справі 277/1313/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №277/1313/23 Головуючий у 1-й інст. Гресько В.А.

Категорія 53 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Павицької Т.М., Талько О.Б.,

з участю секретаря

судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 277/1313/23 за позовом адвоката Лабика Руслана Романовича, який є представником ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2 , до Приватного підприємства «Рім-Богдан», третя особа - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою адвоката Лабика Руслана Романовича на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 02 січня 2024 року, які ухвалені під головуванням судді Греська В.А.

в с т а н о в и в :

Адвокат Лабик Р.Р., як представник ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2 , звернувся з даним позовом до відповідача, в якому просив стягнути:

- на користь ОСОБА_1 в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2 , 122646,60 грн різниці між фактичним розміром витрат на лікування потерпілого і страховою виплатою, та 1 000 000,00 грн моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди;

- на користь ОСОБА_1 1 000 000,00 грн моральної шкоди, у зв`язку із заподіянням шкоди здоров`ю її синові.

Позов мотивував тим, що 28.07.2021 близько 02 години 10 хвилин ОСОБА_3 в смт. Ємільчине, керуючи автобусом марки «SHAOLIN SLG 6860 CFR», д.н.з. НОМЕР_1 , по автодорозі сполученням смт. Ємільчине - с. Підлуби в напрямку с. Підлуби, здійснив наїзд на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримав тілесні ушкодження та був доставлений до відділення Ємільчинської ЦРЛ, де його було госпіталізовано.

В цей же день потерпілого переведено до відділення інтенсивної терапії для післяопераційних хворих №1 КНП «Обласна клінічна лікарня ім. О.Ф. Гербачевського» Житомирської обласної ради з діагнозом: «Т06.0 Травми головного мозку і черепно-мозкових нервів в комбінації з травмами спинного мозку та інших нервів на шийному рівні. Т06.8 Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок талі».

За час лікування ОСОБА_2 були проведені різного роду клінічні обстеження; 28.07.2021 DF5 03 Пункція верхньощелепної пазухи обидві сторони; 30.07.2021 року проведено хірургічну операцію BG7 04 Трахеотомія.

30.08.2021 потерпілий поступив на стаціонарне лікування в ТОВ «Реабілітаційний центр Чайка» з діагнозом: «Поєднана травма (27.07.21): Важка ЗЧМТ. Забій головного мозку важкого ступеня по діенцефально-мезенцефальному типу, спастичний тетрапарез, персистуючий вегетативний стан, відновний період, Rancho. 2. ЗТГК. Забій легень». За час лікування ОСОБА_2 було виконано: курс нейрореабілітації: реабілітаційні практики, фізично терапевтичні, ерготерапевтичні, логопедичні, масаж; на фоні проведеного лікування та реабілітації стан пацієнта залишається без змін. Пацієнт може сидіти у пасивному візку без погіршення самопочуття протягом тривалого часу з фіксацією. АТ в межах 120/80 мм рт. ст. Функціональна незалежність - 0 балів за шкалою Бартел. Rancho 2.

09.11.2021 ОСОБА_2 був виписаний для продовження лікування по місцю проживання.

За вказаним фактом дорожньо-транспортної пригоди ВП №1 Новоград-Волинського РВП ГУНП в Житомирській області до ЄРДР 28.07.2021 за №12021060540000082 було внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Розслідування даного кримінального провадження триває та здійснюється СУ ГУНП в Житомирській області.

ОСОБА_2 згідно довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №589181 встановлено першу А групу інвалідності загального захворювання з 10.12.2021 до 01.03.2025.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10.11.2022 ОСОБА_2 визнано недієздатним, а ОСОБА_1 призначено його опікуном.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. У результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього позивачам було завдано шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 25.05.2023 було частково задоволено заяву ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2 , та стягнуто з АТ «Страхова компанія «КРАЇНА» на її користь страхове відшкодування в сумі 260 000,00 грн, яке складається із: 216000,00 грн - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності; 20574,20 грн - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності; 23425,80 грн - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням позивача та 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, а всього на загальну суму - 270 000,00 грн. Страховиком сплачено позивачці належне їй страхове відшкодування у повному розмірі.

Крім цього, водій ОСОБА_3 відшкодував позивачці 110 000,00 грн у рахунок понесених витрат на лікування ОСОБА_2 .

Пред`являючи вимогу до ПП «Рім-Богдан» представник посилається на положення статті 1172 ЦК України. Тому, враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася за участю автомобіля марки «Shaolin SLG6860 CFR», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який перебував у трудових чи цивільно-правових відносинах з ПП «Рім-Богдан» (власником транспортного засобу), тому заподіяна шкода підлягає стягненню із вказаного підприємства.

Згідно розрахунку, матеріальна шкода, пов`язана із лікуванням потерпілого, становить 256 072,40 грн. Приймаючи до уваги часткове відшкодування безпосередньо водієм ОСОБА_3 та стягнуту суму страхового відшкодування за рішенням суду, різниця складає 122646,60 грн, яка підлягає стягненню із відповідача.

Крім того, ОСОБА_1 та її сину заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює по 1000000,00 грн кожному. Визначаючи такий розмір моральної шкоди, представник посилається на те, що після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 став інвалідом, потребує постійного лікування та догляду, пересувається виключно на милицях зі сторонньою допомогою. Позивачці, як матері, це завдає душевних страждань, оскільки сім`я втратила можливість проводити своє дозвілля.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП «Рім-Богдан» на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2 , 108 064,47 грн, як різницю між фактичним розміром витрат на лікування потерпілого і отриманою страховою виплатою та у відшкодування заподіяної їм моральної шкоди, кожному по 125 000 грн, а всього 358 064, 47 грн. Також вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням цього ж суду від 02 січня 2024 року стягнуто із відповідача на користь ОСОБА_1 5000,00 грн понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з цими рішеннями, адвокат Лабик Р.Р. подав апеляційну скаргу, в якій просить основне рішення змінити в частині зменшення моральної шкоди кожному та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю. Додаткове рішення також змінити та ухвалити нове, яким вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити повністю.

Крім того, просить стягнути із відповідача 18000,00 грн понесених витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Вказує, що зменшення судом першої інстанції розміру моральної шкоди його довірителям з 100000,00 грн до 125000,00 грн кожному, є таким, що не відповідає вимогам розумності і справедливості, оскільки ні судом першої інстанції, ні відповідачем не було наведено жодних спростувань тих доказів і фактів, які було надано/вказано позивачами. Тому вважає, що в цій частині рішення суду першої інстанції ґрунтується виключно на припущеннях.

Крім того, звертає увагу суду на те, що не встановлено жодної грубої необережності потерпілого. Потерпілому має найважчу групу інвалідності, до того ж його визнано недієздатним і він більше ніж два роки самостійно не ходить.

У даному випадку сторона позивача вважає таке зменшення розміру моральної шкоди несправедливим, оскільки у подібних справах інші суди призначили розмір моральної шкоди значно вищим і це при тому, що потерпілим було змінено групу інвалідності з першої на другу чи третю.

Інші доводи апеляційної скарги відповідають мотивам позовної заяви.

Щодо витрат на правничу допомогу, зазначає, що при зменшенні їх розміру, суд першої інстанції не навів жодних розрахунків, які на його думку є справедливими та відповідають складності справи. З договору про надання професійної правничої допомоги слідує те, що вартість однієї години роботи адвоката становить 3'000,00 грн. Але суд першої інстанції стягує із Відповідача лише 5'000,00 грн, тобто вартість не повних двох години роботи, при цьому не наводячи жодних аргументів про існування в Україні адвокатів чи інших фахівців в галузі права, які ведуть цивільні справи всього за 5'000,00 грн. Отже, вважає, що визначений судом першої інстанції розмір судових витрат є необґрунтованим та несправедливим, а тому підлягає зміні.

У поданому відзиві представник відповідача просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду вважає законним і обґрунтованим, тому підстав для його зміни чи скасування не вбачає.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони та інші учасники в судове засідання не з`явились, а тому суд апеляційної інстанції розглянув справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень статті 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що 28 липня 2021 рокубіля 02 години 00 хвилин ОСОБА_3 , керуючи автобусом марки «SHAOLIN» моделі «SLG6860 CFR», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по автодорозі сполученням смт. Ємільчине - село Підлуби Новоград-Волинського району в напрямку села Підлуби, здійснив наїзд на громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , які рухалися з правого краю автодороги з велосипедом, внаслідок чого останні отримали тілесні ушкодження та були доставлені до відділення Ємільчинської ЦРЛ.

Цього ж дня по даному факту СУ ГУНП в Житомирській області було зареєстровано кримінальне провадження за №12021060540000082 до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України (т.1 а. с. 34-35).

Згідно копії висновку судово-медичної експертизи №2124 від 19.12.2022 у ОСОБА_2 виявлено закриту черепно-мозкову травму у вигляді геморагічного забою головного мозку, із дифузно-аксональним ушкодженням структур головного мозку, що призвело до розвитку післятравматичної енцефалопатії з енцефаломаляцією головного мозку, розладів циркуляції із контрактурою кінцівок. Вищевказана черепно-мозкова травма могла бути спричинена в термін та при обставинах вказаних в постанові про призначення судово-медичної експертизи, відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя (т.1 а. с. 36-38).

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 10 листопада 2022 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним та призначено над ним опікуна його маму - ОСОБА_1 (т.1 а. с. 168-170).

30 червня 2023 року кримінальне провадження №12021060540000082 у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України було закрито, проте на підставі скарги ОСОБА_1 14.08.2023 постанова про закриття провадження була скасована, а матеріали направлені прокурору для організації досудового розслідування (т. 2 а. с. 17-20, 31-32).

Із матеріалів справи також убачається, що рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 25.05.2023 було частково задоволено заяву ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2 , та стягнуто з АТ «Страхова компанія «КРАЇНА» на її користь страхове відшкодування в сумі 260 000,00 грн, яке складається із: 216000,00 грн - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності; 20574,20 грн - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з тимчасовою втратою працездатності; 23425,80 грн - страхового відшкодування за шкоду, пов`язану з лікуванням позивача та 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, а всього на загальну суму - 270 000,00 грн. Страховиком сплачено позивачці належне їй страхове відшкодування у повному розмірі.

Крім цього, водій ОСОБА_3 відшкодував позивачці 110 000,00 грн у рахунок понесених витрат на лікування ОСОБА_2 . Сторонами вказані обставини не заперечуються.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Процесуальним законодавством визначено, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За приписами статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересу може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до вимог частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно положень статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

За приписами частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, на відповідний правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Представником відповідача не заперечується факт перебування із ним у трудових відносинах водія автобуса марки «SHAOLIN» моделі «SLG6860 CFR» ОСОБА_3 , який особисто частково відшкодував понесені витрати на лікування потерпілого.

Положення ст. 23 ЦК України передбачають, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та моральних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Представником позивача надані належні і достовірні докази заподіяння стороні позову внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальних збитків та моральної шкоди, які не спростовані відповідачем.

Суд першої інстанції при ухваленні рішення та визначеннірозміру моральної шкоди, завданої позивачам, врахував обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди. Ту обставину, що потерпілий ОСОБА_2 та інші особи у темну пору доби перебували у стані алкогольного сп`яніння безпосередньо на смузі руху автобуса під керуванням ОСОБА_3 . Також у матеріалах справи відсутні докази наявності вини ОСОБА_3 у настанні дорожньо-транспортної пригоди.

Місцевим судом враховано глибину фізичних та душевних страждань, яких ОСОБА_2 зазнав у зв`язку з каліцтвом, ОСОБА_1 - у зв`язку з каліцтвом сина, стан здоров`я потерпілого, вимушені зміни в його та матері життєвих стосунках, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану.

Крім того, рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 25.05.2023 стягнуто із АТ «Страхова компанія «КРАЇНА» стягнуто на користь сторони позову у відшкодування матеріальної та моральної шкоди в цілому 270 000,00 грн та 10 000 грн понесених витрат за надання правової допомоги.

Тому, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову і відшкодування заподіяної шкоди відповідачем у визначеному судом розмірі.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина перша та друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. […] Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. […] ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. […] саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Представником позивачів в обгрунтування понесених витрат на правничу допомогу надані відповідні докази, які судом не заперечуються.

У поданому відзиві представник відповідача не визнав вимогу щодо стягнення таких витрат.

Суд першої інстанції при вирішенні цього питання вірно вказав на те, що адвокат Лабик Р.Р., діючи в інтересах позивачів, фактично виконав однотипну правову роботу, яка була ним здійснена і по справі за його позовом в інтересах цих же довірителей до АТ «Страхова компанія «Країна», де на користь позивачів судом стягнуто 10 000 грн витрат на правову допомогу.

Тому заявлений по даній справі розмір понесених витрат на здійснення правничої допомоги є завищеним враховуючи встановлені обставини справи, вище зазначені норми процесуального закону та правові висновки Верховного Суду.

А відтак, доводи наведені в апеляційній скарзі з цього приводу не можна визнати переконливими та такими, що спростовують висновки місцевого суду про встановлений розмір стягнення витрат на правничу допомогу.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду і не впливають на правильність ухваленого рішення.

Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції із дотриманням норм матеріального та процесуального права повно і всебічно з`ясував всі обставини справи, ухвалив законне і обґрунтоване основне та додаткове рішення, тому підстав для їх скасування не убачається.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Лабика Руслана Романовича, який є представником ОСОБА_1 , яка діє у власних інтересах та в інтересах недієздатного сина ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2023 року та додаткове рішення цього ж суду від 02 січня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений: 01 квітня 2024 року.