Рішення

від 22.02.2024 по справі 204/16086/23

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 204/16086/23

Провадження № 2/204/1220/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

представниці позивачки адвокатки Пащенко В.І., представника відповідач ОСОБА_1 адвоката Білоуса Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та ОСОБА_1 про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В:

08 грудня 2023 року позивачка через свою представницю звернулася до суду із позовом до Другого ПравобережногоВДВС уЧечелівському таНовокодацькому районахміста ДніпраПівденного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Одеса)та ОСОБА_1 із вимогою про звільнення майназ-підарешту (а. с. 1-5).

В обґрунтування заяви зазначено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року у справі № 204/8917/23 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої сторони домовилися про припинення у ОСОБА_2 права на стягнення заборгованості (основного боргу, пені, трьох відсотків річних) із ОСОБА_1 за договором позики від 24 грудня 2021 року у сумі 8706732 гривні 72 копійки, у зв`язку з передачею права власності на майно. Так, сторони домовилися, що ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором позики передає у власність ОСОБА_2 , а остання приймає у власність від ОСОБА_1 майно, зокрема: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 60,3 кв. м; квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 41,1 кв. м; гараж № НОМЕР_1 в авто гаражному кооперативі «автолюбитель-2» по пр. Кірова, 143-б, загальною площею 21,1 кв. м; житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 592,4 кв. м; земельну ділянку по АДРЕСА_2 , загальною площею 0,1000 га; автомобіль RANGE ROVER марки LAND ROVER, білого кольору, 2018 року випуску, vin НОМЕР_2 ; стовідсоткову частку у статутному капіталі ТОВ ВКФ «РОЛЛЕКС ЛТД» (код ЄДРПОУ 13444905, місцезнаходження юридичної особи: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 162). Зазначає, що при цьому сторони домовились про добровільне передання ОСОБА_1 усіх необхідних документів на вказане майно для проведення реєстраційних дій ОСОБА_2 . Разом з цим, стверджує про те, що зазначене судове рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року у справі № 204/8917/23 було виконано частково, оскільки на стадії виконання ОСОБА_2 не змогла оформити за собою право власності на автомобіль RANGE ROVER марки LAND ROVER, білого кольору, 2018 року випуску, vin НОМЕР_2 , через те, що на нього накладено арешт у ВП № 71310252 та ВП № 71310064. Вказує, що дані виконавчі провадження відкриті щодо стягнення із ОСОБА_1 штрафу на користь держави. Так, державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брагінець Р.Р. 16 березня 2023 року у ВП № 71310252 та ВП № 71310064 було винесено постанови про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження. Зазначає, що право власності є непорушним. Натомість, накладений арешт на її автомобіль RANGE ROVER марки LAND ROVER, білого кольору, 2018 року випуску, vin НОМЕР_2 , порушує її право власності, а також унеможливлює виконання судового рішення у справі № 204/8917/23. Тому прохає суд, звільнити з-під арешту її майно автомобіль RANGE ROVER марки LAND ROVER, білого кольору, 2018 року випуску, vin НОМЕР_2 , шляхом припинення обтяження у вигляді арешту, що накладено державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брагінець Р.Р. 16 березня 2023 року у ВП № 71310252 та ВП № 71310064.

Ухвалою суду від 13 грудня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачці надано термін на усунення недоліків (а. с. 13).

15 грудня 2023 року недоліки, зазначені в ухвалі сулу від 13 грудня 2023 року, позивачкою усунуто (а. с. 17-27).

Ухвалою суду від 22 грудня 2023 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 годину 30 хвилин 23 січня 2024 року (а. с. 57), копія якої надіслана учасникам справи 22 грудня 2023 року за вихідним № 1265/24-вих/2/204/1220/24 (а. с. 58).

18 січня 2024 року на офіційну електронну адресу суду (а. с. 65-113) та 26 січня 2024 року на поштову адресу суду (а. с. 128-221) надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, в якому він вважає позовну заяву незаконною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

В обґрунтування відзиву зазначає, що відносно ОСОБА_1 відкриті виконавчі провадження ВП № 71310252 з примусового виконання постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці у справі № 725/348/23 від 07 лютого 2023 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 5850980 гривень та ВП № 71310064 з примусового виконання постанови Першотравневого районного суду м. Чернівці від 07 лютого 2023 року у справі № 725/348/23 про стягнення зі ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 496 гривень 20 копійок. Стверджує, що жодним нормативно-правовим актом не передбачений обов`язок державного виконавця проводити перевірку факту видачі судами виконавчих документів, які надходять на примусове виконання та правильність внесених до них даних. Крім того, зазначає про те, що органи державної виконавчої служби не наділені повноваженнями перевірки видачі відповідними органами виконавчих документів та надавати кваліфікацію діям суду щодо правильності внесеної до виконавчого документу інформації. Тому, отримавши заяву Першотравневого районного суду м. Чернівці про відкриття виконавчого провадження разом із оригіналом постанови № 725/348/23 від 07 лютого 2023 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь держави штрафу у розмірі 5850980 гривень та, констатувавши її відповідність вимогам Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець не мав правових підстав для повернення без прийняття до виконання відповідних документів, а тому був зобов`язаний винести постанову про відкриття виконавчого провадження та здійснювати заходи примусового виконання. Вказує, що відповідно до відповіді Міністерства внутрішніх справ України за боржницею ОСОБА_1 зареєстрований транспортний засіб LAND ROVER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , vin НОМЕР_2 , тому державним виконавцем 16 березня 2023 року було винесено постанову про розшук майна боржника, копія якої надіслана сторонам виконавчого провадження до відому. Зауважує, що дії державного виконавця, направлені на виконання вимог виконавчого документу, проведені у повній відповідності з вимогами чинного законодавства, зокрема Закону України «Про виконавче провадження». Тому вважає, що заявлені вимоги ОСОБА_1 є незаконними та необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Разом з цим, зазначає, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що її права були порушені саме діями відповідача. Крім того, позивачкою не вірно визначено коло осіб по справі та їх процесуальний статус. Тому, прохає суд: виключити Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з числа відповідачів та залучити до участі у справі в якості третьої особи, а у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

22 січня 2024 року на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», надійшла заява представника відповідачки ОСОБА_1 (а. с. 114 та на звороті) про визнання позовних вимог. Так, у заяві зазначає, що дійсно на виконання вимог мирової угоди, що була затверджена судом, вона в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 24 грудня 2021 року у сумі 8706732 гривні 72 копійки повинна була передати у власність ОСОБА_2 майно, з-поміж якого і автомобіль RANGE ROVER марки LAND ROVER, білого кольору, 2018 року випуску, vin НОМЕР_2 . Стверджує, що виконати в повній мірі перед ОСОБА_2 вимоги даної мирової угоди, зокрема щодо передачі останній автомобілю RANGE ROVER марки LAND ROVER, білого кольору, 2018 року випуску, vin НОМЕР_2 , вона не змогла, через наявність арешту, який накладено державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Брагінець Русланою Русланівною 16.03.2023 у ВП № 71310252 та ВП № 71310064. Тому визнала позовні вимоги в повному обсязі та не заперечувала щодо їх задоволення.

Протокольною ухвалою суду від 06 лютого 2024 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті (а. с. 222-224).

У судовому засіданні представниця позивачки адвокатка Пащенко В.І., позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала їх задовольнити, обґрунтування надала аналогічні тексту позовної заяви.

У судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Білоус Г.Б., позовні вимоги визнав у повному обсязі, не за перечував проти їх задоволення.

Представник відповідача Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву прохав здійснювати розгляд справи за його відсутності (а. с. 140).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року у справі № 204/8917/23 (провадження 2/204/2605/23) за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, затверджено мирову угоду (а. с. 25 та на звороті).

Зі змісту ухвали суду вбачається, що сторони домовилися про припинення права у ОСОБА_2 на стягнення заборгованості (основного боргу, пені, трьох відсотків річних) із ОСОБА_1 за Договором позики від 24 грудня 2021 року у сумі 8706732 гривні 72 копійки, у зв`язку з передачею права власності на майно, яке перелічено у п. 2 даної Мирової угоди.

Так, у пункті 2 даної Мирової угоди зазначено, що сторони домовились, що ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за Договором позики від 24 грудня 2021 року у сумі 8706732 гривні 72 копійки, передає у власність ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 приймає у власність від ОСОБА_1 , наступне майно: квартиру, загальною площею 60,3 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; квартиру, загальною площею 41,1 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 ; гараж по

АДРЕСА_5 , загальною площею 21,1 кв. м; житловий будинок, загальною площею 592,4 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; автомобіль RANGE ROVER марки LAND ROVER,

білого кольору, 2018 року випуску, vin НОМЕР_2 ; стовідсоткову частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми «РОЛЛЕКС ЛТД» (код ЄДРПОУ 13444905, місцезнаходження юридичної особи: Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Єдності, 162).

Разом з цим, зазначено, що сторони домовились про добровільне передання ОСОБА_1 усіх необхідних документів на майно перелічене у п. 2 даної Мирової угоди, для проведення реєстраційних дій ОСОБА_2 .

Також, зі змісту вказаної ухвали суду про затвердження мирової угоди вбачається, що строк її добровільного виконання становить 30 днів з дати набрання нею законної сили.

При цьому, вказано, що ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення, а строк її пред`явлення до виконання становить 3 роки.

Також, судом встановлено, що 25 січня 2023 року постановою Першотравневого районного суду м. Чернівців у справі № 725/348/23 (а. с. 78 та на звороті) ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5850980 гривень та стягнуто на користь держави судовий збір у сумі 496 гривень 20 копійок.

16 березня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брагінець Р.Р. на підставі вищевказаної постанови суду від 07 лютого 2023 року (в частині суми штрафу) винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження № 71310252 (а. с. 79 на звороті), постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а. с. 80 на звороті), постанову про стягнення виконавчого збору (а. с. 81 на звороті), постанову про арешт коштів боржника (а. с. 84 на звороті та 85 на звороті) та постанову про розшук майна боржника (а. с. 86 на звороті).

Крім того, 16 березня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брагінець Р.Р. на підставі вищевказаної постанови суду від 07 лютого 2023 року (в частині суми судового збору) винесено: постанову про відкриття виконавчого провадження № 71310064 (а. с. 104), постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження (а. с. 105), постанову про стягнення виконавчого збору (а. с. 106), постанову про арешт коштів боржника (а. с. 109) та постанову про розшук майна боржника (а. с. 110).

11 квітня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брагінець Р.Р. у виконавчому провадженні № 71310252, на підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у справі № 160/5837/23, винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій (а. с. 90 на звороті).

11 квітня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брагінець Р.Р. у виконавчому провадженні № 71310064, на підставі ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у справі № 160/5837/23, винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій (а. с. 111).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2023 року у справі № 160/5837/23 (а. с. 97 на звороті 99) скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року у справі № 160/5837/23. Поновлено стягнення у виконавчому провадженні № 71310252, яке здійснюється Другим Правобережним відділом державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

07 грудня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брагінець Р.Р. у виконавчому провадженні ВП № 71310252 винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій (а. с. 100).

07 грудня 2023 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брагінець Р.Р. у виконавчому провадженні ВП № 71310064 винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій (а. с. 112).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Стаття 20ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права або інтереси позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав чи інтересів позивач звернувся до суду.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18) вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) вказано, що «належний спосіб або способи захисту обумовлюються змістом порушеного права та характером його порушення».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18) та від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають певну свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Таким чином, належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17, дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України та можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що позивачкою обрано належний спосіб захисту своїх прав.

Натомість, представником відповідача Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відзиві на позовну заяву вказано на те, що вони не є належним відповідачем у справі, а тому останні просили суд виключити їх з числа відповідачів та залучити в якості третьої особи, однак суд не погоджується з вказаним, з огляду на наступне.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказано, що щоб визнати відповідача неналежним, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Також ВП ВС у вказаній постанові зазначила про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18 вказано, що суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011 вказано про те, що суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутності визначеної процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 05 травня 2019 року у справі № 554/10058/17.

Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів, зокрема до ОСОБА_1 , яка не виконала в повній мірі ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року, в частині передачі спірного транспортного засобу та до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), через рішення якого (постанова про накладення у виконавчих провадженнях № 71310252 та 71310064 арешту на (спірне) майно) саме не виконано ОСОБА_1 вищевказане рішення суду та порушено права позивачки.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи позивачка клопотань про заміну первісних відповідачів належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляла, а отже доводи представника Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в цій частині є необґрунтованими та такими, що спростовані матеріалами справи, а відтак не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з вимогами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами ст.321ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому, нормами ч. 2 ст. 328 ЦК України визначено, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст.386ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про права людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Тлумачення цього положення як захисту права власності було здійснено Європейським судом з прав людини у справі «Маркс проти Бельгії», в рішенні якого суд зазначив: «Визнаючи, що кожен має право мирно володіти своїм майном, ст. 1 у своїй суті забезпечує право власності».

Приписами ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 404/889/18 та від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18, наголошено, що у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Суд враховує приписи ч. 4 ст. 82 ЦПК України, за якими обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року у справі 204/8917/23 про затвердження мирової угоди, якою, з-поміж іншого, у право власності ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 24 грудня 2021 року у сумі 8706732 гривні 72 копійки, ОСОБА_1 передано автомобіль RANGE ROVER марки LAND ROVER, білого кольору, 2018 року випуску, vin НОМЕР_2 , набрала законної сили 07 серпня 2023 року.

На сьогодні вказане рішення суду не виконано саме в частині оформлення позивачкою права власності на спірний транспортний засіб, оскільки на нього накладено арешт в межах виконавчих проваджень, які стосуються відповідачки ОСОБА_1 .

Таким чином, накладений у виконавчих провадженнях № 71310252 та 71310064 арешт на автомобіль RANGE ROVER марки LAND ROVER, білого кольору, 2018 року випуску, vin НОМЕР_2 перешкоджає виконанню рішення суду, яким за позивачкою визнано право власності на спірний автомобіль, та порушує право останньої на оформлення такого права власності (вчинення реєстраційних дій) відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження»арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Згідно з вимогами ч. 2ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивачка в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд доходить висновку про необхідність захисту її права шляхом звільнення з-під арешту спірного транспортного засобу, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

З огляду на викладене, враховуючи те, що ухвала Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року у справі 204/8917/23 про затвердження мирової угоди, якою, з-поміж іншого, у право власності ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за договором позики від 24 грудня 2021 року у сумі 8706732 гривні 72 копійки, ОСОБА_1 передано автомобіль RANGE ROVER марки LAND ROVER, білого кольору, 2018 року випуску, vin НОМЕР_2 , набрала законної сили 07 серпня 2023 року та, не виконана останньою саме в частині спірного транспортного засобу, через накладення на нього у виконавчих провадженнях ВП № 71310252 та ВП № 71310064, які відкриті відносно неї, арешту, що перешкоджає виконанню вказаного рішення суду в повному обсязі та порушує право позивачки на оформлення такого права власності (вчинення реєстраційних дій) відповідно до вимог чинного законодавства України, зважаючи на визнання позову відповідачкою ОСОБА_1 в повному обсязі, суд дійшов переконливого висновку про необхідність звільнення з-під арешту рухомого майна транспортного засобу RANGE ROVER марки LAND ROVER, білого кольору, 2018 року випуску vin НОМЕР_2 шляхом припинення обтяження у вигляді арешту, що накладено державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брагінець Русланою Русланівною 16 березня 2023 року у ВП № 71310252 та ВП № 71310064.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Другого Правобережноговідділу державноївиконавчої службиу Чечелівськомута Новокодацькомурайонах містаДніпра Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса) (49128 м. Дніпро, вул. Юрія Кондратюка, буд. 108; ЄДРПОУ 44896456) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) про звільнення майназ-підарешту задовольнити.

Звільнити з-під арешту рухоме майно транспортний засіб RANGE ROVER марки LAND ROVER, білого кольору, 2018 року випуску vin НОМЕР_2 шляхом припинення обтяження у вигляді арешту, що накладено державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Брагінець Русланою Русланівною 16 березня 2023 року у ВП № 71310252 та ВП № 71310064.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня отримання учасниками справи його копії, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна