Постанова

від 02.04.2024 по справі 203/4111/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2801/24 Справа № 203/4111/22 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф.М. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» про захист прав споживачів,

- за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР»

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року та на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

25.10.2022 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась ОСОБА_1 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» (далі ТОВ «ПАРКТУР», товариство, відповідач) про захист прав споживачів, в якому просить суд:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» на користь ОСОБА_1 вартість сплачених, але не наданих послуг в розмірі 13137,00 грн, неустойку в розмірі 156855,78 грн, 3% річних в розмірі 1288,15 грн, втрати від інфляції в розмірі 5530,57 грн та збитки у розмірі 2505,17 грн, що разом складає 179316,67 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 16.07.2019 року на сервісі bukovel24.com вона забронювала проживання в готелі «Bukovel Hotel», стандарт тримісний зі сніданком на трьох дорослих, 29 березня 04 квітня 2020 року, та оплачено ТОВ «ПАРКТУР» замовлення №103950 у сумі 7693,00 грн. Також 22.09.2019 року на сервісі bukovel24.com позивач забронювала проживання в готелі «Bukovel Hotel», економ двомісний зі сніданком, 2 дорослих, 20 березня 24 березня 2020 року, та оплачено ТОВ «ПАРКТУР» замовлення №104616 у сумі 5444,00 грн. Загальна сума сплачених бронювань складає 13137,00 грн. Як зазначила позивач, замовлення та його оплата була здійснена нею в порядку, встановленому оприлюдненими на сайті:http://bukovel24.com/booking-rules, відповідно до Правил бронювання готельних послуг у відповідача ТОВ «ПАРКТУР», яке є оператором, згідно з даними наведеними в Умовах бронювання готельних послуг, викладених на сторінці офіційного сайтуhttp://bukovel.com/umovi-broniuvannia. При цьому, згідно з п. 1 Правил бронювання готельних послуг, ТОВ «ПАРКТУР» є єдиним оператором наведених готельних послуг. Між позивачем та відповідачем був укладений договір порядку, передбаченому умовами бронювання. Тому позивач вважає, що саме відповідач є особою,що мала їй надати готельні послуги в готелі туристичного комплексу «Буковель» та є особою, яка отримала кошти.

Водночас, враховуючи введення карантину постановою Кабінету Міністрів України№211 від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19», бронювання позивача були скасовані відповідачем. Такі дії відповідача були сприйняті позивачем та членами її родини з розумінням. Проте подальші бронювання позивача також були скасовані відповідачем, та не погодившись на умови відповідача про зарахування коштів на депозит та можливість їх використання на бронювання готелю, 14.04.2021 року позивач надіслала відповідачу листа про повернення їй перерахованих раніше коштів за проживання у розмірі 13137,00 грн. Однак, відповідач на цей лист не відповів. При цьому після надіслання повторного листа позивач отримала відповідь від відповідача від 23.04.2021 року, відповідно до якого відповідач повідомив позивача про те, що перенесення коштів на депозит для подальшого виконання протягом року є єдиним компромісним рішенням, яке може бути запропоновано позивачу.

Позивач вважає, що відповідач завдав їй збитків у розмірі 2505,17 грн, відповідно до вимог ч. 11 ст. 20 Закону України «Про туризм». За розрахунком позивача, період прострочення на час здійснення розрахунку становить 1194 дні (з період з 16.07.2019 року по 21.12.2022 року), 3% відсотки річних від суми 13137,00 грн становлять суму 1288,15 грн та інфляційні втрати у сумі 5530,57 грн. Загальна сума коштів, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, як вважає позивач, становить загалом 179316,67 грн, з яких: 13137,00 грн (основний борг загальна сума двох бронювань) + 1288,15 грн (3% річних від загальної сплаченої суми бронювань) + 5530,57 грн (інфляційні втрати) + 156855,78 грн (1% відсоток вартості загальної сплаченої суми бронювань за кожний день затримки повернення грошей) + 2505,17 грн (збитки).

Тому позивач звернулась на суду з позовом про захист прав споживачів.

14.08.2023 року позивач ОСОБА_1 в системі «Електронний суд» звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі №203/4111/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» (далі ТОВ «ПАРКТУР», товариство, відповідач) про захист прав споживачів, в якій просить суд:

- прийняти додаткове рішення та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» на користь ОСОБА_1 витрати за надану професійну правничу допомогу при розгляду справи №203/4111/22 у розмірі 40000,00 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» на користь ОСОБА_1 витрати за проїзд до місця розгляду справи №203/4111/22 у розмірі 7038,87 грн.

В обґрунтування вимог заяви позивач зазначила, що їй була надана правнича допомога її представником, відповідно до договору про надання правової допомоги від 07.02.2022 року. Відповідно до умов договору, гонорар адвоката за договором складає 20000,00 грн та є фіксованим. У зв`язку зі зміною обставин справи сторонами 01.10.2022 року та 18.07.2023 року були підписані додаткові угоди №1 та №2, за умовами останньої, сторони домовились про те, що гонорар адвоката складає 40000,00 грн та є фіксованим. На виконання вказаного пункту договору сторони 08.08.2023 року склали акт. Також позивач просила суд врахувати процесуальну поведінку представника відповідача у ході судового розгляду справи та недосягнення згоди між сторонами спору у позасудовому порядку. Крім того, позивач просить суд відшкодувати їй витрати на проїзд до місця розгляду справи 14.04.2023 року у загальному розмірі 7038,87 грн.

З огляду на викладене, позивач звернулась до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» про захист прав споживачів задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» (адреса місцезнаходження: участок Щивки, буд. 2, с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78593; код ЄДРПОУ 32145510) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) вартість сплачених, але не наданих послуг, у загальному розмірі 13137,00 грн (тринадцять тисяч сто тридцять сім гривень 00 копійок); три відсотка річних у розмірі 1288,15 грн (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень 15 копійок); інфляційні втрати у розмірі 5530,57 грн (п`ять тисяч п`ятсот тридцять гривень 57 копійок); неустойку у розмірі 13137,00 грн (тринадцять тисяч сто тридцять сім гривень 00 копійок), а загалом 33092,72 грн (тридцять три тисячі дев`яносто дві гривні 72 копійки).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» (адреса місцезнаходження: участок Щивки, буд. 2, с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78593; код ЄДРПОУ 32145510) на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 330,93 грн (триста тридцять гривень 93 копійки).

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року заяву позивача про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» про захист прав споживачів задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» (адреса місцезнаходження: участок Щивки, буд. 2, с. Поляниця, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78593; код ЄДРПОУ 32145510) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7381,96 грн (сім тисяч триста вісімдесят одна гривня 96 копійок).

У задоволенні іншої частини вимог заяви відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

У січні 2024 року не погодившись із вказаним рішенням та додатковим рішенням, відповідачем ТОВ «ПАРКТУР», подана апеляційна скарга, в якій просить рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року та додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні вимог позивачки відмовити в повному обсязі.

Відповідач не погоджується з прийнятими судом рішеннями у зв?язку із невідповідністю висновків суду обставинам справи, судом не неповно досліджено докази на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. На думку скаржника, суд першої інстанції не повно дослідив зібрані у справі докази, в частині неналежності відповідача у справі, не врахував наданий представником Відповідача розрахунок штрафних санкцій, не перевірив повноваження представника Позивачки та дійшов помилкових висновків про задоволення позову та заяви про ухвалення додаткового рішення суду і стягнення судових витрат, в цій частині. Вважає, що оскаржувані рішення є незаконними і необґрунтованими у цілому.

У січні 2024 року не погодившись із вказаним додатковим рішенням, позивачем ОСОБА_1 , подана апеляційна скарга, в якій вона просить, скасувати додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року в частині відмови у стягненні відшкодування судових витрат та ухвалити нове додаткове рішення, яким задовольнити у повному обсязі вимоги про відшкодування судових витрат.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

19.02.2024 року до Дніпровського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Лабець Ю.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року залишити без змін, та скасувати додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року в частині відмови у стягненні відшкодування судових витрат та ухвалити нове додаткове рішення, яким задовольнити у повному обсязі вимоги про відшкодування судових витрат.

04.03.2024 року до Дніпровського апеляційного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій просить суд, відзив на апеляційну скаргу залишити без розгляду, у зв`язку з порушенням норм процесуального закону.

12.03.2024 року Дніпровського апеляційного суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якій зазначено, що позивачка пропустила апеляційний строк на оскарження судового рішення. Крім того, не має підстав для стягнення суми, за правничу допомогу, зазначеної позивачкою у апеляційній скарзі.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 179316,67 гривні, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та додаткове рішення залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи (щодо рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року):

16.07.2019 року та 22.07.2019 року позивач ОСОБА_1 забронювала на сайті bukovel24.com проживання в готелі «Bukovel Hotel», оператор ТОВ «ПАРКТУР», на періоди: 20-24 березня, 29 березня-04 квітня, та сплатила кошти за це у загальному розмірі 13137,00 грн. Листами на сайті ТК «Буковель» повідомив споживачів про те, що з 25.03.2020 року зупиняє роботу та достроково закінчує зимовий сезон 2019-2020 років, та з 13.03.2021 року до 09.04.2021 року визначено с. Поляниця територією з обмеженим в`їздом, у зв`язку з карантинними обмеженнями та поширенням на території України короновірусу Covid-19. Це підтверджується копіями скріншотів з сайту bukovel24.com з оголошеннями, Правилами бронювання готельних послуг, розділу «Мої замовлення» з номерами замовлень №№104616, 103950 від 16.07.2019 року та від 22.07.2019 року на суму 7693,00 грн, 5444,00 грн, відповідно, квитанцій про оплату від 17.07.2019 року та від 22.07.2019 року, випискою з карткового рахунку, скріншотами переписок між працівниками ТК «Буковель» та позивачем, іншими споживачами.

За відомостями з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 21.10.2022 року, ТОВ «ПАРКТУР», код ЄДРПОУ 32145510, керівник: ОСОБА_2 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; види діяльності: основний: 79.12. Діяльність туристичних операторів.

На підтвердження факту звернення позивача до відповідача з листами від 14.04.2021 року засобами поштового зв`язку та електронною поштою, відповідно до яких просила відповідача повернути їй сплачені кошти за бронювання, які були скасовані, у зв`язку з поширенням на території України короновірусу Covid-19, позивач надала суду копії: листів, скріншоту з сайту електронної пошти, копії фіскальних чеків, квитанції, скріншоту з сайту «Укрпошта» з відміткою про вручення відправлення за довіреністю 20.04.2021 року. Проте на вказані листи позивач не отримала відповіді.

Також на підтвердження понесених витрат на проїзд АТ «Укрзалізниця» та власними автомобільними засобами позивач надала суду копії: посадкових квитків від 26.01.2021 року, від 10.03.2021 року, від 11.03.2021 року, від 13.03.2021 року, від 18.03.2021 року, виписку з карткового рахунку за період з 01.01.2021 року по 13.03.2021 року на суму 5549,09 грн, рахунку-фактури від 09.03.2021 року на купівлю бензину на суму 1974,50 грн, меморіального ордера від 09.03.2021 року, інформації про заявку на суму 1974,50 грн, скріншот з сайту Google-карти шлях з Краматорська до Харкова на автомобілі, технічна характеристика автомобіля, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.

Відповідач на підтвердження того факту, що ТОВ «ПАРКТУР» є неналежним відповідачем у справі надав суду копії: скріншоту з сайту bukovel24.com з Правилами бронювання готельних послуг, довідки від 10.07.2023 року №10-07/23-ПТ за підписом директора ОСОБА_3 , за змістом якої вказано, що за період з 16.07.2019 року по 31.12.2022 року включно, жодних оплат/надходжень від позивачки ОСОБА_1 в рахунок оплати готельних послуг та/або додаткових послуг не надходило на рахунок товариства, та товариство не здійснювало жодних фінансово-господарських операцій з ОСОБА_1 за вказаний період, довідки банку від 17.07.2023 року та від 25.07.2023 року з діючими рахунками ТОВ «ПАРКТУР» за період з 16.07.2019 року по 31.12.2022 року.

Позивач на підтвердження факту бронювання послуг в готелі «Буковель» та сплату замовлень на рахунки ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надала суду копії: роздруківки деталей замовлення на суму 5444,00 грн, заїзд 15.03.2021 року виїзд 20.03.2021 року, роздруківки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , скріншотів з сайту Liqpay про оплату замовлень від 17.07.2019 року та від 22.07.2019 року на суми 7693,00 грн та 5444,00 грн, відповідно.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення вартості сплачених, але не наданих послуг в розмірі 13137,00 грн, неустойки в розмірі 156855,78 грн, 3% річних в розмірі 1288,15 грн, втрат від інфляції в розмірі 5530,57 грн та збитків у розмірі 2505,17 грн, що разом складає 179316,67 грн.

Відповідач у справі є належним відповідачем, оскільки є туроператором та несе відповідальність за невиконання умов договору про надання туристичних послуг позивачу, з огляду на скасування бронювання послуг проживання у спірний період. Суд відхиляє як неналежний доказ довідку, надану відповідачем щодо неналежності ТОВ «ПАРКТУР» як відповідача. Також суд вважає безпідставними з цього приводу твердження відповідача про те, що кошти за послуги бронювання були сплачені на рахунки інших суб`єктів туристичної діяльності. Оскільки визначення відповідача є правом позивача, а визначення належності відповідача обов`язком суду. Так, у ході судового розгляду справи судом було встановлено, що ТОВ «ПАРКТУР» є суб`єктом туристичної діяльності, та відповідно до Правил бронювання готельних послуг, відомостей з реєстру, з урахуванням норм Закону України «Про туризм», туроператором.

У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідач своєчасно не повернув позивачу сплачені нею за договором готельного обслуговування гроші за ненадані послуги проживання у готелі, які були скасовані, у зв`язку з карантинними обмеженнями, у загальному розмірі 13137,00 грн. Тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню за розрахунком позивача: 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 1288,15 грн, та сума боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 5530,57 грн. Розрахунки позивача відповідачем не спростовані, власного розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних відповідач суду не надав. Проте розмір неустойки, визначений позивачем, значно перевищує розмір збитків: 13137,00 грн розмір збитків, 156855,78 грн розмір неустойки, що розрахований позивачем. За таких обставин суд вважає можливим на підставі ст. 551 ЦК України зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню з 156855,78 грн до розміру збитків 13137,00 грн.

При цьому суд вважає безпідставними позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 2505,17 грн, оскільки такі є витратами позивача на оплату проїзду залізничним та автомобільним транспортом, та не входять до складу туристичних послуг не наданих відповідачем позивачу. Такі збитки позивача не підлягають відшкодуванню відповідачем, що відповідає викладеним вище нормам ЦК України, Закону України «Про туризм», Закону України «Про захист прав споживачів». Тим більше, суд враховує те, що частково вартість залізничних квитків за поїздку, яка не відбулась, була відшкодована позивачу АТ «Укрзалізниця».

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає в повній мірі.

Відповідно до ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст.626, ст.627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.907 ЦК України, договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Суд першої інстанції при розгляді справи застосував відповідні норми матеріального права, зокрема зазначив, що відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про туризм», договір на готельне обслуговування укладається як шляхом укладення письмового договору, так і шляхом прийняття готелем заявки на бронювання за допомогою поштового, телеграфного чи іншого зв`язку, що дозволяє достовірно встановити особу, від якої надходить заявка.

Пунктом 3.1. Правил користування готелями й аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України №19 від 16.03.2004 року, передбачено, що готель має право укладати договір з замовником (споживачем) на бронювання номерів (місць) шляхом підписання його двома сторонами, а також шляхом прийняття заявки на бронювання за допомогою поштового, телефонного або іншого зв`язку (засобів електронної пошти, включаючи факсимільну), який дозволяє достовірно встановити належність заявки споживачу або замовнику. Договір вважається укладеним тільки в разі письмового акцепту готелем направленої йому заявки на бронювання та досягнення сторонами згоди в обумовленій формі щодо всіх істотних умов.

Відповідно до пункту 4.2 Правил, споживач має право розірвати договір про надання готельних послуг у будь-який час за умови оплати фактично наданих готелем послуг. Порядок розірвання договору на надання готельних послуг з замовником визначається договором та чинним законодавством.

Враховуючи встановлені судом обставини та дослідивши докази по справи, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що саме відповідач ТзОВ «ПАРКТУР» є особою, що мала надати вказані готельні послуги в готелі туристичного комплексу «Буковель» та є особою, яка отримала кошти.

Таким чином, оскільки відповідач допустив істотне порушення умов договору, не надав обумовлені в договорі туристичні послуги позивачу та не повернув йому сплачені за ці послуги грошові кошти в повному обсязі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо додаткового рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 23 серпня 2023 року.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням суду від 07.08.2023 року, справа №203/4111/22, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» про захист прав споживачів було частково задоволено позов ОСОБА_1 , та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» на користь ОСОБА_1 вартість сплачених, але не наданих послуг, у загальному розмірі 13137,00 грн (тринадцять тисяч сто тридцять сім гривень 00 копійок); три відсотка річних у розмірі 1288,15 грн (одна тисяча двісті вісімдесят вісім гривень 15 копійок); інфляційні втрати у розмірі 5530,57 грн (п`ять тисяч п`ятсот тридцять гривень 57 копійок); неустойку у розмірі 13137,00 грн (тринадцять тисяч сто тридцять сім гривень 00 копійок), а загалом 33092,72 грн (тридцять три тисячі дев`яносто дві гривні 72 копійки), а у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРКТУР» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 330,93 грн.

На підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката Лабець Ю.М. позивач надала суду копії: договору про надання правової допомоги від 07.02.2022 року №1, ордера від 07.02.2022 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, серії ДН №6070 від 28.07.2021 року, додаткових угод №1 від 01.10.2022 року та №2 від 18.07.2023 року, акта приймання-передачі наданих послуг за договором №1 від 07.02.2022 року.

Так, за умовами договору про надання правової допомоги №1 від 07.02.2022 року та додаткових угод до нього, сторони домовились, що гонорар адвоката за договором складає 40000,00 грн, та є фіксованим. При цьому в акті приймання-передачі наданих послуг за договором №1 від 07.02.2022 року вказані види виконаних робіт по справі.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення з відповідача на користь позивача додаткових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн та витрат за проїзд до місця розгляду справи.

Встановивши вказані обставини суд першої інстанції зазначив, що сума в 40000,00 гривень не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому суд вважає за необхідне зменшити заявлені до стягнення з іншої сторони судові витрати на професійну правничу допомогу.

Свої висновки суд першої інстанції мотивував тим, що згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у Рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Згідно Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічні правові висновки містять і постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18: якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Встановивши вказані обставини судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про часткове задоволення заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При таких обставинах, апеляційні скарги Товариства зобмеженою відповідальністю«ПАРКТУР»та ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено.

Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Товариства зобмеженою відповідальністю«ПАРКТУР»та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 серпня 2023 року залишити без змін.

Додаткове рішення Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровська від23серпня 2023рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття таоскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: