Рішення

від 26.03.2024 по справі 139/43/24

МУРОВАНОКУРИЛОВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 139/43/24

Провадження № 2/139/21/24

РІШЕННЯ

іменем України

26 березня 2024 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої судді Тучинської Н.В.

з участю:

прокурора ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Бичека В.А.

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні гідротехнічною спорудою шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу гідроспоруди, скасування державної реєстрації права власності та повернення гідроспоруди,

УСТАНОВИВ:

Керівник Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області звернувся до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області 23 січня 2024 року з цим позовом в інтересах Мурованокуриловецької селищної ради. Предметом позову є нерухоме майно у вигляді гідротехнічної споруди (дамби), яка розташована на водному об`єкті за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером 0522887800:02:001:0002.

Підставою для позовної вимоги названо факт, що рішення 7 позачергової сесії 7 скликання Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 108 від 19.10.2016 «Про реалізацію на конкурсних засадах нерухомого майна гідротехнічної споруди (дамби) в адміністративних межах Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області» прийняте без врахуванням вимог законодавства про те, що гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності, а належить до єдиного майнового комплексу з водним об`єктом; що за таких обставин і договір купівлі-продажу № 39 від 31 січня 2017 року, укладений між Степанківською сільською радою та ОСОБА_2 на підставі вказаного вище рішення, є недійсним; що за цих же підстав неправомірною є реєстрація права власності на гідротехнічну споруду за ОСОБА_2 ; що гідротехнічна споруда (дамба) як єдиний майновий комплекс із водним об`єктом, розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером 0522887800:02:001:0002, має перебувати у комунальній власності відповідної територіальної громади в особі Мурованокуриловецької селищної ради.

Ухвалою від 24 січня 2024 року (а.с. 64-65) відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче провадження.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви та додатків до неї відповідач ОСОБА_2 отримав 25 січня 2024 року (а.с. 68). Відзив на позов не подано.

В той же час від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Бичека Валентина Анатолійовича (повноваження на а.с. 73, 74) через систему «Електронний суд» 26 лютого 2024 року отримано письмові заперечення (а.с. 78-91) з доказами, на яких ґрунтується позиція про необґрунтованість та незаконність позову прокурора (а.с. 93-120).

26 лютого 2024 року у підготовчому засіданні постановлено ухвалу (а.с. 129), якою було задоволено клопотання прокурора (а.с. 56-58) про витребування доказів.

01 березня 2024 року судом отримано витребовувані докази з нотаріальної справи про посвідчення договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди в с. Горай (а.с. 135-140).

04 березня 2024 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду нотаріально посвідчену пояснення-заяву по суті позову (а.с. 141-142), в якій просить суд відмовити в позові.

11 березня 2024 року представник відповідача через систему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів (а.с. 154-155), зокрема, відповіді Мурованокуриловецької селищної ради на адвокатський запит, в якій не заперечується проти встановлення факту законності продажу комунального майна гідротехнічної споруди, а також зазначається, що селищна рада має видатки на виконання судових рішень (а.с. 157), а також фото водного об`єкта та дамби (а.с. 158-163).

Ухвалою суду від 11 березня 2024 року (а.с. 171-172) підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

14 березня 2024 року судом отримано відповідь керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури на заперечення представника відповідача (а.с. 178-183).

Представник Мурованокуриловецької селищної ради у судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без участі представника, заявила про підтримання позовних вимог в повному обсязі (а.с. 192).

З урахуванням положень ч. 3 ст. 211 та п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України судом ухвалено про розгляд справи за відсутності представника юридичної особи в інтересах якої подано позов та відповідача.

У судовомузасіданні прокурор ОСОБА_1 заявленийпозов підтрималав повномуобсязі,просила йогозадовольнити.Позиція прокурорав судовомузасіданні ґрунтуєтьсяна обставинах,викладених упозовній заяві.Так,прокурор заявила: ОСОБА_2 31 січня 2017 року набув у власність гідротехнічну споруду (дамбу) у АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31.01.2017 із власником майна Степанківською сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області, посвідченого за № 39 приватним нотаріусом Мурованокуриловецького районного нотаріального округу Вінницької області. Підставою для відчуження гідротехнічної споруди стали: рішення 7 позачергової сесії 7 скликання Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 108 від 19.10.2016, яким вирішено продати об`єкт нерухомості гідротехнічну споруду (дамбу) у АДРЕСА_1 у зв`язку з неможливістю утримувати та проводити поточні та капітальні ремонти; рішення № 34 виконавчого комітету Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 17.11.2016, яким вирішено продати цю гідротехнічну споруду на конкурсних засадах з початковою ціною 27 082,36 гривні; протокол № 1 проведення аукціону з продажу майна комунальної власності Степанківської сільської ради, який відбувся 28 грудня 2016 року, відповідно до якого переможцем аукціонних торгів став учасник під реєстраційним № 2 ОСОБА_2 , а вартість продажу лота становить 32498,83 гривні. Прокурор вважає, що рішення про відчуження гідротехнічної споруди є незаконним, а договір купівлі-продажу гідротехнічної споруди - недійсним. Прокурор стверджує, що за приписами п. «г» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» (станом на момент виникнення спірних правовідносин) гідротехнічна споруда приватизації не підлягала; низкою нормативних актів гідротехнічні споруди визначені як інженерні споруди, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод; гідроспоруда нерозривно пов`язана з водним об`єктом і не може бути відокремлена від останнього, а тому спірна гідротехнічна споруда не може бути окремим об`єктом права власності; спірна гідротехнічна споруда знаходиться на земельній ділянці 0522887800:02:001:0002 комунальної власності площею 3,5773 га (водний об`єкт площею 3,2600 га), за приписами Земельного та Водного кодексів України така земельна ділянка не може перебувати в приватній власності. За таких обставин прокурор вважає, що рішення Степанківської сільської ради щодо здійснення відчуження гідротехнічної споруди суперечить вимогам законодавства.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 181 ЦК України, відповідно до яких до нерухомих речей належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення, на положення ч. 2 ст. 152 ЗК України та ст. 391 ЦК України, відповідно до яких власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, користування та розпоряджання своїм майном, а також на позицію Великої Палати Верховного Суду у справах № 469/1203/15-ц та № 504/2864/13-ц, прокурор вважає, що зайняття земельної ділянки водного фонду в непередбачений земельним та водним законодавством спосіб треба розцінювати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

З врахуванням положень ст. 203 ЦК України про те, що зміст правочину не може суперечити вказаному Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, аналізу положень ст. 215 ЦК України, відповідно до яких договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача, і вони можуть бути відновлені шляхом визнання договору недійсним, прокурор вважає, що належним способом захисту у даному випадку є визнання незаконним та скасування рішення Степанківської сільської ради, визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Керуючись положеннями Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, прокурор вважає, що належним способом захисту є також скасування державної реєстрації права приватної власності та повернення гідротехнічної споруди в комунальну власність. При цьому, з врахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на даний час гідротехнічна споруда підлягає поверненню в комунальну власність Мурованокуриловецької територіальної громади в особі Мурованокуриловецької селищної ради, як правонаступника Степанківської сільської ради.

Щодо обрання способу захисту порушених прав, прокурор посилається на правову позицію ВП ВС, викладену у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, про те, що як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та Водного кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов, а тому ефективним способом захисту прав власника у цих правовідносинах є зобов`язання відповідача повернути спірну гідротехнічну споруду.

Щодо представництва інтересів Мурованокуриловецької селищної ради в суді прокурор посилається: на факт інформування цього органу місцевого самоврядування про виявлені порушення листом від 07 грудня 2023 року; на відповідь Мурованокуриловецької селищної ради від 11 грудня 2023 року про те, що заходи реагування, у тому числі у судовому порядку, щодо скасування державної реєстрації права приватної власності та повернення гідротехнічної споруди не вживались у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору і про те, що селищна рада не заперечує проти звернення прокуратури до суду в інтересах Мурованокуриловецької селищної ради; на інформування Мурованокуриловецької селищної ради листом від 08 січня 2024 року про намір звернення до суду з відповідним позовом; на факт звернення до суду з позовом 23 січня 2024 року на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Представник відповідача адвокат Бичек Валентин Анатолійович позовні вимоги не визнав, заявив, що позовні вимоги до ОСОБА_2 є необґрунтованими та незаконними. Так, представник відповідача вважає, що у керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури були відсутні достатні повноваження для представництва в суді інтересів Мурованокуриловецької селищної ради, оскільки єдиним доказом, на який посилається прокурор як на підставу неналежного виконання Мурованокуриловецькою селищною радою своїх повноважень щодо захисту своїх прав, є її лист № 02-13/4890 від 11.12.2023, де зазначено про відсутність у Ради коштів на сплату судового збору для самостійного звернення до суду; в той же час, інформацією селищного голови Мурованокуриловецької селищної ради № 02-13/896 від 04.03.2024 спростовано факт недостатнього фінансового забезпечення селищної ради для сплати судового збору. Крім того, необхідність представництва у цій справі прокурор виправдовує захистом суспільних інтересів Мурованокуриловецької територіальної громади, що не відповідає дійсним обставинам справи; адже, для Мурованокуриловецької територіальної громади оптимальним було і є отримання надходжень до свого бюджету з виплати орендної плати за земельну ділянку під спірним об`єктом нерухомого майна ніж понесення додаткових затрат на утримання такого об`єкта, що стало підставою для продажу спірного нерухомого майна, потім - надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду у 2017 році, пропозиція оформлення договору оренди на земельну ділянку під спірною гідроспорудою у 2023 році, і прийняття рішення 48 сесією 8 скликання № 278 від 24.11.2023, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою відведення частини земельної ділянки для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0522887800:02:001:0002.

Оскільки Мурованокуриловецька селищна рада після прийняття рішення про надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою відведення частини земельної ділянки в оренду погодила звернення прокурора до суду щодо скасування права власності ОСОБА_2 на спірну гідроспоруду, представник відповідача вважає таку поведінку (дії) держави в особі органу місцевого самоврядування стосовно ОСОБА_2 нелогічною та суперечливою, такою, що позбавляє відповідача легітимних очікувань від правовідносин з цим органом. Доктрина заборони суперечливої поведінки є окремою підставою для відмови в позові.

Щодо вимоги про визнання рішення сільської ради незаконним, представник відповідача зазначає: що спірна гідроспоруда не відповідає за технічними характеристиками та призначенням тому виду майна, яке входить до переліку, наведеному у застосованій прокурором нормі ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», а отже заборона приватизації на спірну гідроспоруду не поширюється; обраний Степанківською сільською радою спосіб відчуження спірної гідроспоруди (продаж на аукціоні) відповідає нормам Закону України «Про приватизацію державного майна», Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Положення про порядок відчуження майна, що є комунальною власністю Степанківської та Горайської територіальних громад, затвердженого рішенням Степанківської сільської ради від 30.09.2015 № 227; твердження прокурора про те, що спірна гідротехнічна споруда розташована на земельній ділянці водного фонду, яка на підставі п. «д» ч. 4 ст. 84 ЗК України не може знаходитись в приватній власності ОСОБА_2 , не відповідає дійсності, оскільки заборона визначена у ст. 84 ЗК України стосується лише земель державної власності; твердження прокурора про те, що з переходом права власності на гідротехнічну споруду до ОСОБА_2 у держави на підставі ст.ст. 182, 331 та 657 ЦК України виникає обов`язок передати земельну ділянку з кадастровим номером 0522887800:002:001:0002 у власність ОСОБА_2 , є помилковими, оскільки на час продажу спірної гідроспоруди спеціальний закон ч. 5 ст. 120 ЗК України містив норму, відповідно до якої, у разі неможливості передачі права власності на земельну ділянку, передбачена можливість передачі землі в користування на умовах оренди.

Щодо вимогипрокурора провизнання недійснимдоговору купівлі-продажугідротехнічної споруди,представник відповідачанаголошує,що прийого посвідченнінотаріусом було перевірено,чи несуперечить вінактам законодавства,інтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам;встановлено,що сторонимають необхіднийобсяг правомочностей,волевиявлення як ОСОБА_2 так іСтепанківської сільськоїради буловільним тавідповідало внутрішнійволі сторін. Договір вчинений в письмовій формі з нотаріальним посвідченням, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 657 ЦК України та спрямований на реальне настання правових наслідків. Вважає, що в момент вчинення спірного Договору № 39 ОСОБА_2 та Степанківська сільська рада дотримались вимог ст. 203 ЦК України, а, отже, підстави для визнання зазначеного Договору недійсним відсутні.

Витребування від ОСОБА_2 гідротехнічної споруди суперечитиме принципам, встановленим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, адже він не вчинив жодних протиправних дій, які б мали наслідком протиправність продажу зазначеного нерухомого майна.

Представник відповідача також наполягає на тому, що прокуратурою обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Так, увагу суду звернуто на обставину, що, відповідно до усталеної практики ВП ВС, якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Додатково представник відповідача просить застосувати до вимоги прокурора строк позовної давності, оскільки вважає, що відлік обізнаності Мурованокуриловецької селищної ради як правонаступника Степанківської сільської ради слід вести від дати прийняття рішення про відчуження гідротехнічної споруди 19 жовтня 2016 року.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Розглянувши справу в судовому засіданні, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності та проаналізувавши відповідне законодавство, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення, з врахуванням такого:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області від 19 травня 2016 року № 14 (а.с. 114) прийнято на баланс Степанківської сільської ради об`єкт нерухомості -гідротехнічну споруду (дамбу), що знаходиться на АДРЕСА_1 .

27 вересня 2016 року було зареєстровано право комунальної власності на гідротехнічну споруду (дамбу), яка має адресу: АДРЕСА_1 , за Степанківською сільською радою Мурованокуриловецького району Вінницької області. Ця обставина доведена інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 69395767 від 30.09.2016 (а.с. 139), № 79198337 від 31.01.2017 (а.с. 140), № 361961559 від 16.01.2024 (а.с. 14-15).

Відповідно до рішення 7 позачергової сесії 7 скликання Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 108 від 19 жовтня 2016 року (а.с. 38), на підстав Законів України «Про приватизацію державного майна», «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі Положення про порядок відчуження майна, що є комунальною власністю Степанківської та Горайської територіальних громад, затвердженого рішенням № 227 39 сесії 6 скликання Степанківської сільської ради від 10 вересня 2015 року (а.с. 43, 44-46), вирішено продати об`єкт нерухомості гідротехнічну споруду (дамбу) у АДРЕСА_1 ) у зв`язку з неможливістю утримувати та проводити поточні та капітальні ремонти.

Рішенням виконавчого комітету Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області № 34 від 17 листопада 2016 року (а.с. 48) вирішено відчужити на конкурентних засадах шляхом продажу на аукціоні нерухоме майно гідротехнічну споруду (дамби) в АДРЕСА_1 , затверджено Звіт про незалежну оцінку гідротехнічної споруди (дамби) (а.с. 100-103, 136) та визначено початкову ціну продажу в сумі 27082,36 гривні.

23 грудня 2016 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою діяльністю «ВІНЕКС» (організатор аукціону на підставі Договору про надання послуг щодо проведення аукціону з продажу комунального майна № 1896 від 06.12.2016) укладено Договір № 1896/2 про визначення умов участі в аукціоні з продажу майна - гідротехнічної споруди (дамби) (а.с. 105-106).

28 грудня 2016 року відбувся аукціон з продажу майна комунальної власності Степанківської сільської ради - об`єкта нерухомого майна гідротехнічної споруди (дамби) за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Протоколу № 1 аукціон з продажу майна комунальної власності Степанківської сільської ради (а.с. 137) переможцем визнано ОСОБА_2 , який купив майно (лот) за ціною 32498,83 гривні. Такий протокол є підставою для укладення між Степанківською сільською радою як продавцем і ОСОБА_2 як переможцем аукціону і покупцем договору купівлі-продажу майна.

31 січня 2017 року міжСтепанківською сільськоюрадою та ОСОБА_2 було укладеноДоговір купівлі-продажугідротехнічної споруди(дамби),який посвідченоприватним нотаріусомМурованокуриловецького районногонотаріального округуВінницької областіДолею Т.І.та зареєстрованов реєстріза №39(а.с.25-26). На підставі договору від 13 березня 2018 року (а.с. 27) до договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди (дамби), посвідченого 31 січня 2017 року за реєстровим № 39, було внесено зміни.

Відповідно до умов Договору купівлі-продажу гідротехнічної споруди ОСОБА_2 набув у власність гідротехнічну споруду (дамбу), що розташована на АДРЕСА_1 на земельній ділянці комунальної власності площею 3,5773 га з кадастровим номером 0522887800:02:001:0002, та складається із залізобетонного моста-загати «1» площею 110 м.кв., кам`яної опори моста «2» - 11,6 м/п, підпірної стіни-опори «3» - 27,6 м/п, підпірної стіни-опори «4» - 28,7 м/п, дороги з кам`яним покриттям «5» площею 570 м.кв., земленасипної дамби «6» площею 2863,1 м.кв.

Такий договір підлягає державній реєстрації. Державну реєстрацію права приватної власності на предмет договору проведено приватним нотаріусом Мурованокуриловецького районного нотаріального округу як державним реєстратором, про що свідчать відповідні відомості у згаданих вище інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 69395767 від 30.09.2016 (а.с. 139), № 79198337 від 31.01.2017 (а.с. 140), № 361961559 від 16.01.2024 (а.с. 14-15).

Рішенням 14 сесії 7 скликання від 29 червня 2017 року № 196 (а.с. 115) ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки водного фонду орієнтованою площею 3,5773 га, в тому числі під водою та гідротехнічною спорудою 3,5773 га, для рибогосподарських потреб, з метою надання ділянки в оренду. На підставі цього рішення ОСОБА_2 08 серпня 2017 року уклав із Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Договір № 5883 (а.с. 109, 110), за умовами якого ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» мало виготовити на замовлення ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду, право оренди на яку планується для продажу на земельних торгах, на території Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області. Як слідує з пояснень представника відповідача в судовому засіданні, під час виготовлення Проекту відведення земельної ділянки було встановлено, що вона знаходиться на території декількох територіальних громад, що зробило неможливим подальше отримання земельної ділянки 0522887800:02:001:0002 в користування та проект відведення виготовлений не був.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» Степанківська сільська рада Мурованокуриловецького району входить до складу Мурованокуриловецької територіальної громади з адміністративним центром в смт Муровані Курилівці.

Відповідно до п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень, зокрема у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади). Таким чином, з дня набуття повноважень Мурованокуриловецькою селищною радою Вінницького району Вінницької області, фактично повноваження Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району як представника територіальної громади припинено. При цьому, відповідно до підпункту 4 п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

З огляду на вказане, Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області є правонаступником прав та обов`язків колишньої Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району.

Листом №02-13/4437від 07листопада 2023року (а.с.120)Мурованокуриловецька селищнарада рекомендувалавідповідачу ОСОБА_2 звернутися донеї задляоформлення договоруоренди наземельну ділянку,на якійрозташована належнайому гідроспоруда.Рішенням 48сесії 8скликання Мурованокуриловецькоїселищної ради№ 278від 24листопада 2023року (а.с.116) ОСОБА_2 надано дозвілна виготовленняпроекту землеустроющодо відведенняв орендуземельної ділянкиорієнтовною площею0,3000га длябудівництва таексплуатації гідротехнічнихспоруд ізземель комунальноївласності, які ненадані увласність такористування,яка розташованав межахземельної ділянкиз кадастровимномером 0522887800:02:001:0002. 08 грудня 2023 року ОСОБА_2 уклав з Державним підприємством «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» Договір № 2493 (а.с. 107, 108) на виконання землевпорядних робіт.

Такі встановлені судом факти та обставини сторонами визнаються.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Підставність представництва прокурором інтересів територіальної громади в особі Мурованокуриловецької селищної ради обґрунтована в позові та є законною, що підтверджується правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18 дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Згідно із частинами 1 і 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власностіє правоособи наріч (майно),яке воназдійснює відповіднодо законуза своєюволею,незалежно відволі іншихосіб (ч.1ст.316ЦК України). Власникові належатьправа володіння,користування тарозпоряджання своїммайном (ч.1ст.317ЦК України). Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України). За приписами ст.ст. 2 та 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права, фізичні особи та юридичні особи. Право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи (ч.1ст.325ЦК України). Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ч. 2 ст. 325 ЦК України).

Право власностінабувається напідставах,що незаборонені законом,зокрема ізправочинів.Право власностівважається набутимправомірно,якщо іншепрямо невипливає іззакону абонезаконність набуттяправа власностічи необґрунтованістьактивів,які перебуваютьу власності,не встановленісудом (ч.ч.1і 2ст.328ЦК України). Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (ч. 4 ст. 334 ЦК України).

Відповідно до ст. 345 ЦК України фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

Як встановленосудом танаведено вище, ОСОБА_2 31 січня 2017 року набув право приватної власності на гідротехнічну споруду (дамбу), що знаходиться на АДРЕСА_1 , яку відчужила Степанківська сільська рада Мурованокуриловецького району на підставі рішення № 108 7 позачергової сесії 7 скликання від 19 жовтня 2019 року.

Так, на момент прийняття Степанківською сільською радою рішення про продаж спірного нерухомого майна (а.с. 38), в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано за реєстраційним номером 1041692305228 право комунальної власності Степанківської сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області на гідротехнічну споруду (дамбу), яка розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 0522887800:02:001:0002 з цільовим призначенням «для рибогосподарських потреб». Крім того Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна не містив такої інформації щодо об`єкту № 1041692305228. Ці обставини стверджуються відповідними інформаційними довідками № 69395767 від 30.09.2016 (а.с. 139) та № 79198337 від 31.01.2017 (а.с. 140).

Відчуження майна, що перебувало у комунальній власності, станом на 19 жовтня 2019 року регулювалося положеннями Закону України «Про приватизацію державного майна», іншими законами з питань приватизації (ч. 4 ст. 3 згаданого Закону). При цьому п. «г» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» встановлювалося, що приватизації не підлягають об`єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, зокрема, гідротехнічні споруди портової інфраструктури загального користування, а також гідротехнічні захисні споруди загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем (абзаци 16 і 18 п. «г» ч. 2 ст. 5).

У судовому засіданні встановлено і сторонами не оспорюється, що земельна ділянка з кадастровим номером 0522887800:02:001:0002 і станом на момент відчуження спірного об`єкту нерухомого майна, і станом на день звернення прокурора до суду перебувала у комунальній власності (а.с. 19, 93-98).

Відповідно донаданої позивачемінформації ізДержавного реєструречових правна нерухомемайно №361961212та №361961559від 16січня 2024року (а.с.13,14-15),станом надень розглядусправи всуді гідротехнічна споруда(дамба),що знаходитьсяна АДРЕСА_1 ,на праві приватної власності належить ОСОБА_2 .

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне.

З урахуванням специфіки обороту нерухомого майна, володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому, державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Лише у випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння фізичною особою нерухомим майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

У даній справі прокурор, стверджуючи, що спірне нерухоме майно передане у приватну власність фізичній особі з порушенням вимог чинного законодавства, вважає, що воно й надалі продовжує перебувати у комунальній власності, а тому порушене право Мурованокуриловецької селищної ради підлягає відновленню шляхом усунення перешкод в користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним і скасування рішення № 108 7 позачергової сесії 7 скликання Степанківської сільської ради від 19.10.2016, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.01.2017, скасування державної реєстрації права приватної власності на спірне майно, зобов`язання повернути майно територіальній громаді в особі Мурованокуриловецької селищної ради.

Тобто, в даному випадку, прокурором заявлено негаторний спосіб захисту порушеного права (усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном).

Разом з тим, наразі не встановлено порушення законодавства під час прийняття власником комунального майна рішення про його відчуження (на думку суду, його неможливо встановити без оцінки правомірності первинної реєстрації права комунальної власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1041692305228), а наведеними вище у цьому рішенні нормами законодавства цілком допускалося (не заборонялося) право приватної власності на гідроспоруду. Крім того, прокурор при зверненні до суду з цим позовом не мав переконання в очевидному порушенні законодавства під час відчуження спірного нерухомого майна, оскільки у позові заявлено вимогу, в тому числі, про визнання незаконним рішення № 108 7 позачергової сесії 7 скликання Степанківської сільської ради від 19.10.2016.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц від 09.08.2023 у справі № 922/1832/19).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України).

Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника,який єволодільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На переконання суду, звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження.

Беручи доуваги викладене,а такожзважаючи напідстави тазміст позову,встановлені судомобставини справи,суд вважає,що обранийпрокурором спосібзахисту невідповідає належномуспособу захисту,не призводитьдо відновленняпорушених прав,оскільки єнеефективним;спосіб захиступорушеного правау наведеномувипадку,який відповідавби вимогамзакону ібув биодночасно ефективним,на думкусуду,має міститиі зобов?язально-правовувимогу (немайнову)(наприклад,про визнанняправочинів недійсними),і речово-правову (майнову) (наприклад, про витребування майна).

Така позиція суду ґрунтується, в тому числі, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 182/2214/16-ц, в якій зазначено: «Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Отже, з віндикаційним позовом може звертатись лише дійсний власник майна, або особа, яка вважає себе власником майна».

Під час ухвалення судового рішення суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України,).

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено 12112 гривень судового збору (а.с. 59-61).

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України). Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокуратури, понесені нею (прокуратурою) судові витрати з відповідача не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог керівника Могилів-Подільської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні гідротехнічною спорудою шляхом визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу гідроспоруди, скасування державної реєстрації права власності та повернення гідроспоруди відмовити.

Судові витрати у справі залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони:

Позивач: Могилів-Подільська окружна прокуратура Вінницької області, юридична адреса: вул. Покровська, 5 в м. Могилів-Подільський Вінницької області, ЄДРПОУ 02909909.

Особа, в інтересах якої заявлено позов: Мурованокуриловецька селищна рада Могилів-Подільського району Вінницької області, юридична адреса: вул. Соборна, 45 в смт Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04325974.

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повний текст судового рішення підписано 02 квітня 2024 року.

Суддя: