Рішення

від 28.03.2024 по справі 2-1815/11

КОМІНТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1815/11

Провадження № 2/504/202/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2024смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенка В.К.,

секретаря - Завади Ю.А., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, справу за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участі третіх осіб Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, Одеська регіональна філія ДП «Центр державного земельного кадастру», Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Заботкіна Тетяна Юріївна, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, та за зустрічним позовом адвоката Савицької О.М. в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області про визнання недійсним та скасування рішення Фонтанської сільської ради одеського району Одеської області від 20.02.1996 року № 5 про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 , визнання права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 за ОСОБА_3 ,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, ОСОБА_2 , який уточнила у серпні 2011 року, і в остаточній редакції просила суд визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 450960, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку в АДРЕСА_2 , скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 і скасувати реєстрацію кадастрового номеру земельної ділянки.

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 29.09.2011 року позов задоволено, визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 450960 виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку в АДРЕСА_2 , скасовано реєстрацію права власності ОСОБА_2 і скасовано реєстрацію кадастрового номеру земельної ділянки 5122786400:02:001:0709.

У червні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 02.12.2019 року скасовано заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 29.09.2011 року, справу призначено до розгляду з підготовчого засідання.

У червні 2020 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, позов пред`явлено до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Фонтанської сільської ради, залучено до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору - Відділ у Лиманському району Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, ОРФ «Центр державного земельного кадастру», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Заботкіну Т.Ю., і в новій редакції позовних вимог просила суд визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 450960, виданий на ім`я ОСОБА_2 на земельну ділянку в АДРЕСА_2 ; визнати недійсним договір купівлі- продажу земельної ділянки, кадастровий номер 5122786400:02:001:2686, яка розташована по АДРЕСА_2 ; скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку в АДРЕСА_2 ; скасувати реєстрацію кадастрового номеру земельної ділянки 5122786400:02:001:2686; витребувати з власності ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1004 га, розташовану по АДРЕСА_2 , вирішити питання судових витрат.

На обгрунтування свого позову заявниця вказує, що відповідно до рішення Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 20.02.1996 № 5, ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 1004 м.кв. по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування господарських будівель.

11.12.2006 Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів, на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯА № 272835 на право власності на земельну ділянку площею 0,100 га, розташовану по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122786400:001:0709, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010652401619.

30.04.2010 відділом Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯК № 450960 на право власності на земельну ділянку площею 0,1004 га, розташовану по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122786400:02:001:2686, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 04052402258.

Згідно виданого на ім`я ОСОБА_2 державного акту серії ЯК № 450960, підставою для його видачі зазначено рішення Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 12.03.1998 № 7-ХХІІ.

Відповідно до листа Архівного відділу Лиманської РДА Одеської області від 05.03.2020 № 01/42 на підставі архівних документів, а саме: протоколу пленарного засідання ХУІ сесії Фонтанської сільської Ради народних депутатів XXII скликання від 12 березня 1998 року в рішенні сесії № 7-ХХІІ «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» у додатку до рішення - списку громадян, яким передаються земельні ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Фонтанської сільської Ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області, прізвище громадянина ОСОБА_2 - не зазначено, а земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 , у вказаному вище рішенні сесії та додатку до нього - відсутня.

03.06.2011 між ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір-купівлі продажу земельної ділянки площею 0,1004 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».

Цей договір посвідчений Заботкіною Т.Ю, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, та зареєстрований у реєстрі за № 823.

Таким чином, заявниця вважає, що Фонтанська сільська рада розпорядилась належною їй на праві власності земельною ділянкою протиправно, без попереднього вилучення ділянки із приватної власності, або її викупу.

Заявниця стверджує, що вона отримала рішення органу місцевого самоврядування, яким їй надано дозвіл на забудову належної їй земельної ділянки, тривалий час користується земельною ділянкою, сплачує земельний податок, оформила комунальні договори.

У грудні 2023 року ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, яким просив суд визнати недійсним і скасувати рішення Фонтанської сільської ради від 20.02.1996 року № 5 про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 1004 кв.м., визнати за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 0,1004 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 .

На обгрунтування доводів свого позову ОСОБА_3 вказує, що він за нотаріально посвідченим договором від 03.06.2011 року придбав у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1004 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122786400:02:001:2686.

Наприкінці 2020 року йому стало відомо, що його право власності на вказану земельну ділянку оспорює ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 вважає, що рішення сесії Фонтанської сільської ради від 20.02.1996 року № 5 в частині надання ОСОБА_7 земельної ділянки у власність ухвалено із порушеннями чинного на той час порядку набуття права власності на земельні ділянки, внаслідок чого, на думку позивача, підлягає визнанню недійсним і скасуванню.

Заявник стверджує, що технічна документація зі складання державного акту серії ЯА № 272835, свідчить про те, що земельна ділянка отримана ОСОБА_1 на підстав не існуючих рішень: рішення від 20.02.1996 року № 5 у доданих списках до якого яка на підставу прийняття наявне посилання на рішення Фонтанської сільської ради від 07.04.1994 року № 22; рішення виконавчого комітету Фонтанської сільської ради від 24.10.2006 року, яким адресу земельної ділянки « АДРЕСА_1 » змінено на « АДРЕСА_3 ».

Заявник стверджує, що згідно архівної копії протоколу пленарного засідання 5 сесії Фонтанської сільської ради від 20.02.1996 року, у також рішення Фонтанської сільради від 20.02.1996 року № 5, не вбачається посилання про надання у власність земельної ділянки по АДРЕСА_3 .

Прізвище ОСОБА_5 із зазначенням площі земельної ділянки 1000 кв.м., адресою АДРЕСА_1 , міститься у копіях списків громадян, які зберігаються в архіві разом із рішенням сільської ради від 20.02.1996 року № 5, однак у цих списках не вказано до якого рішення їх додано.

У вказаних списках вказано, що ОСОБА_5 включено на підставі рішення Фонтанської сільської ради від 07.04.1994 року № 22.

Згідно інформації архівного відділу Лиманської райдержадміністрації Одеської області рішення № 22 від 07.04.1994 року в архівному відділі відсутнє, воно не упорядковане і не підшите до архівної справи, як і списки громадян на виділення земельних ділянок під забудову в с. Фонтанка.

Заявник вважає, що рішення Фонтанської сільської ради від 20.02.1996 року № 5 не існує.

Також заявник вказує, що згідно інформації архівного відділу рішення Фонтанської сільської ради від 24.10.2006 року, яким адресу земельної ділянки « АДРЕСА_1 » змінено на « АДРЕСА_3 » не існує, оскільки рішенням № 93 від 24.10.2006 року змінювались адреси іншим земельним ділянкам.

В судовому засіданні представники ОСОБА_1 -адвокат Пасконний А.О., ОСОБА_3 - адвокат Савицька О.М. доводи своїх представників підтримали повністю.

ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у свою відсутність.

Представник Фонтанської сільської ради подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, у раніше поданих поясненнях погодився із доводами зустрічного позову ОСОБА_3 , і просив суд задовольнити його у повному обсязі.

Інші треті особи сповіщені електронною поштою про дату, час та місце проведення судового засідання не з`явились, їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, врахувавши позиції Фонтанської сільради Одеської області, яка заперечувала проти задоволення позову ОСОБА_1 , суд дійшов до наступного висновку:

Судом встановлено, що 22.09.1994 рішенням виконкому Комінтернівської районної Ради народних депутатів № 110 ОСОБА_5 , надано дозвіл на будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1 , площею 0,10 га. (т. 1 а.с. 231).

30.09.1994 ОСОБА_5 був сформований будівельний паспорт від 30.09.1994 № 640 для забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 232-239).

Відповідно до рішення Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 20.02.1996 № 5, ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 1004 м.кв. по АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування господарських будівель (т. 1 а.с. 21).

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу від 16.05.1996 ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 49).

24.05.2004 Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області складено акт встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, переданої в приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходилась в користуванні ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 9).

Рішенням виконкому Фонтанської сільської ради № 93 від 24.10.2006 було приведено у відповідність адреси об`єктів нерухомості із реєстром прав на нерухоме майно, уточнення нумерації земельних ділянок та змінено адресу земельної ділянки по АДРЕСА_4 на АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 34).

11.12.2006 року Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів, на ім`я ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯА № 272835 на право власності на земельну ділянку площею 0,100 га, розташовану по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122786400:001:0709, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010652401619 (т. 1 а.с. 8).

Згідно складеного службою контролю та розрахунків за водокористування «ОДЕСВОДОЗБУТ» КП «ОДЕСВОДОКАНАЛ» акту опломбування водомірного вузла (т. 1 а.с. 240-242) ОСОБА_1 з третього кварталу 2002 року на земельній ділянці по АДРЕСА_2 , споживає послуги з водопостачання.

За інформацією наданою за підписом Фонтанського сільського голови Мішиної Н.П. (лист від 26.02.2020 № 24-332-250-27), судом встановлено, що ОСОБА_1 з 2004 року систематично сплачується земельний податок за земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 243).

30.04.2010 відділом Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області на ім`я ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯК № 450960 на право власності на земельну ділянку площею 0,1004 га, розташовану по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122786400:02:001:2686, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 04052402258 (т. 1 а.с. 12).

Згідно виданого на ім`я ОСОБА_2 державного акту серії ЯК № 450960, підставою для його видачі зазначено рішення Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 12.03.1998 № 7-ХХІІ.

Відповідно до листа Архівного відділу Лиманської РДА Одеської області від 05.03.2020 № 01/42 на підставі архівних документів, а саме: протоколу пленарного засідання ХУІ сесії Фонтанської сільської Ради народних депутатів XXII скликання від 12 березня 1998 року в рішенні сесії № 7-ХХІІ «Про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам» у додатку до рішення - списку громадян, яким передаються земельні ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на території Фонтанської сільської Ради народних депутатів Комінтернівського району Одеської області, прізвище громадянина ОСОБА_2 - не зазначено, а земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2 , у вказаному вище рішенні сесії та додатку до нього - відсутня (т. 1 а.с. 251).

03.06.2011 між ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) укладено договір-купівлі продажу земельної ділянки площею 0,1004 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» (т. 1 а.с. 110, 111).

Договір посвідчений Заботкіною Т.Ю, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, та зареєстрований у реєстрі за № 823 (т. 1 а.с. 112).

Також судом встановлено, що за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , який був поданий 21.10.2021 року про скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.10.2022 року (суддя Вінська Н.В.) вимоги ОСОБА_3 задоволено, скасовано державний акт на право власності на земельну ділянку, що виданий на ім`я ОСОБА_1 , а саме, на право власності на земельну ділянку, площею 0,1004 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення «для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду від 01.03.2023 року, яке постановою Верховного суду від 15.08.2023 залишено без змін, рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 відмовлено.

Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції суд касаційної інстанції вказав таке:

«У письмових поясненнях ОСОБА_3 вказував, що ним не оспорюється правомірність набуття ОСОБА_7 земельної ділянки по АДРЕСА_3 на підставі рішення Фонтанської сільської ради від 20 лютого 1996 року № 5 та не оспорюється вказане рішення.

З наявних у справі письмових доказів вбачається, що за схематичним зображенням меж земельної ділянки кадастровий номер № 5122786400:02:001:2586, яка передана у власність ОСОБА_3 , суміжним землевласником по межі А-Б довжиною 39,97 метри зазначена ОСОБА_1 (а. с. 12-13), при цьому остання є власником земельної ділянки з кадастровим номером 512278600:02:001:0709.

Відомостей про накладення земельних ділянок матеріали справи не містять.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що по суті порушення права власності ОСОБА_3 на придбану ним земельну ділянку вбачає у зазначенням однакової юридичної адреси в АДРЕСА_3 , двом різним земельним ділянкам.

Саме однакова адреса, вказана як в його правовстановлювальних документах, так і в державному акті, що виданий відповідачці на іншу земельну ділянку, на думку позивача, свідчить про порушення його прав.

При цьому ОСОБА_3 , як землевласник, не вказує на неправомірну зміну встановлених на місцевості меж своєї земельної ділянки внаслідок надання ОСОБА_1 державного акта про право власності на суміжну земельну ділянку у межах, що зображені у вказаному акті, чи невідповідність встановлених меж місцевості.

ОСОБА_3 , посилаючись на неправомірне набуття ОСОБА_1 земельної ділянки без прийняття сільською радою відповідного рішення, не обґрунтовує, яким чином це порушує його права як власника сусідньої земельної ділянки».

У відповідності до ст. 13 Конституції України - земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

В силу положення ч. 1 ст. 1 Земельного Кодексу України (в редакції Закону № 561-ХІІ від 18.12.1990 року, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), земельні відносини в Україні регулюються цим Кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього.

В силу припису ст. 6 Земельного Кодексу України (в редакції Закону № 561-ХІІ від 18.12.1990 року, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок для: будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка).

В силу положення ст. 17 Земельного Кодексу України (в редакції Закону № 561-ХІІ від 18.12.1990 року, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень), передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Отже, передумовою отримання у власність земельної ділянки становить відповідне рішення Ради народних депутатів.

Аналіз наведених норм матеріального права у сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема, відсутністю прізвища ОСОБА_2 у додатку до рішення Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 12 березня 1998 року № 7-ХХІІ , а саме, списку громадян Фонтанської сільської ради народних депутатів, яким передано у приватну власність земельні ділянки, що знаходяться в їх користуванні, дозволяє суду дійти до висновку, що Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області рішення по відношенню до ОСОБА_2 з приводу вирішення питання щодо відведення у його власність спірної земельної ділянки, не приймалося.

Вирішуючи питання незаконності та скасування виданого на ім`я ОСОБА_2 Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області державного акту на право власності на земельну ділянку, суд виходить з наступного:

Згідно ст. 83 Земельного Кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ і міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.

У відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного Кодексу України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ст. 373 ЦК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до положень ст. 125, 126 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності чи право користування на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До виниклих правовідносин, що пов`язані з отримання ОСОБА_2 оскаржуваного державного акту на право власності на земельну ділянку, суд застосовує положення ст. 155 Земельного Кодексу України, в силу якої, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Аналіз наведених норм матеріального права, дає суду підстави для висновку про те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий органом місцевого самоврядування на підставі не існуючого рішення про передачу земельної ділянки, тобто без достатніх на те законних підстав, визнається судом недійсним.

Крім того рішення органу місцевого самоврядування про припинення права ОСОБА_8 на цю ж саму земельну ділянку, яка у подальшому була передана у власність ОСОБА_2 не приймалось.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що на ім`я ОСОБА_2 відділом Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області неправомірно, у порушення встановленого законом порядку, був виданий оскаржуваний державний акт, в зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині первісного позову ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання недійсним договору купівлі- продажу земельної ділянки:

Відповідно до ч. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 №9, відповідно до ст.ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки ОСОБА_1 не є стороною даного правочину то вона не вправі просити визнати цей самий правочин недійсним.

Тому в цій частині позовні вимоги не засновані на законі і не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , який діяв в інтересах ОСОБА_2 за договором купівлі- продажу земельної ділянки продав ОСОБА_3 , тому суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 , у взаємозв`язку із безпідставністю отримання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, набув право власності на земельну ділянку без відповідної правової підстави.

Отже, до цих правовідносин суд вважає необхідним застосувати положення ст.388 ЦК України - якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі іншим шляхом.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що вказана земельна ділянка має бути витребувана (в порядку віндикації) саме від відповідача - ОСОБА_3 , та повернута ОСОБА_1 .

Свою позицію в аналогічних правовідносинах висловив Верховний Суд України.

Зокрема, у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 ЦК України.

Доводи заперечень ОСОБА_3 не спростовують викладених висновків суду.

Суд переконаний, що витребування майна з володіння відповідача відповідає критерію законності: витребування здійснюється на підставі ст. 388 ЦК України у зв`язку з безпідставним і неправомірним заволодінням майном власника.

Норми ЦК України відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційний текст цього Кодексу є загальнодоступним.

Сумніви заявника в правильності тлумачення та застосування цих норм не можуть свідчити про незаконність втручання в право на мирне володіння майном.

Таким чином позовні вимоги первісного позову в цій частині обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку:

Відповідно до абзаців першого-третього частини третьої статті 26 Закону № 1952-ІV (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, дане рішення, після набрання ним законної сили, є самостійною підставою для реєстрації відповідним суб`єктом реєстраційних послуг права власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, і тому вимоги позову в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо скасування кадастрового номеру присвоєного земельній ділянці 5122786400:02:001:2686.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою та другою статті 79-1 Земельного кодексу України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Проект землеустрою земельної ділянки з кадастровим номером 5122786400:02:001:2686 у справі відсутній.

Відповідно до статті 1 Закону України від 07 липня 2011 року №3613-VI "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон №3613-VI) державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

За приписами частин 1, 4 та 9 статті 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Статтею 16 Закону № 3613-VI встановлено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Як встановлено судом, рішення про виділення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки не приймалось, відтак земельна ділянка з таким кадастровим номером не могла бути ані сформована ані зареєстрована у державному земельному кадастрі.

Водночас, у матеріалах справи наявна технічна документація зі складення державного акту на право власності на ім`я ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5122786400:02:001:0709 по АДРЕСА_4 .

Згідно акту встановлення (відновлення в натурі меж земельної ділянки) переданої у приватну воасність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна земельна ділянка) ОСОБА_1 від 24.05.2004 року проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки загальною площею 0,1000 га, переданої у власність ОСОБА_9 на території Фонтанської сільської ради в АДРЕСА_4 .

Суміжним землевласниками зазначені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

Крім того, у матеріалах справи наявна технічна документація зі складання державних актів на право власності на земельну ділянку суміжних власників (користувачів) до земельної ділянки належної ОСОБА_1 , - ОСОБА_13 ( АДРЕСА_5 ), ОСОБА_14 ( АДРЕСА_6 ), в яких серед інших суміжним землевласником вказана ОСОБА_7 .

Також наявне у справі викопіювання з генерального плану с. Фонтанка з якого вбачається суміжність АДРЕСА_7 , та суміжність ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_13 (т.1 а.с. 228-229)

Також судом встановлено, що рішенням № 3 від 25.01.2011 року Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області розглянуто заяву ОСОБА_10 про заміну правовстановлюючого документу, оформлення права приватної власності та видачу свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 .

Встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житловий будинок від 21.01.1999 року № 2 виданого на підставі рішення виконкому Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 27.11.1998 року № 95, ОСОБА_10 є власником житлового будинку з господарчими будівлямит і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішенням Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 15.04.2008 року № 289-V вирішено передати земельну ділянку ОСОБА_10 в оренду на 49 років за адресою: АДРЕСА_2 .

В подальшому, рішенням виконавчого комітету Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 14.10.2010 року № 114 житловому будинку який належить ОСОБА_10 було присвоєно нову адресу: АДРЕСА_4 .

Як результат цим рішенням ОСОБА_10 оформлено право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 .

Отже, за вищевказаних обставин запису про присвоєння кадастрового номеру земельної ділянки 5122786400:02:001:2686 має бути скасований.

Оцінюючи доводи зустрічного позову суд виходить з наступного:

Згідно із ч. 1 ст. 22 Земельного Кодексу України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені ст. 23 Земельного Кодексу України 1990 року.

Проте суд враховує, що дію ст. 23 Земельного Кодексу України 1990 року зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15-92 «Про приватизацію земельних ділянок» (далі Декрет).

Пунктом 3 Декрету встановлено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених ст. 1 цього Декрету, а саме: ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.

Тобто, п. 3 Декрету визначено порядок посвідчення права приватної власності громадян на земельні ділянки та документи, що посвідчують право на земельну ділянку. Таким документом може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах.

Згідно з п. 7 Перехідних положень Земельного Кодексу України 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Правовий аналіз наведених законодавчих норм у сукупності з встановленими судом обставинами, дозволяють суду дійти до висновку, що ОСОБА_8 з дотримання передбаченої законом процедури отримала у власність спірну земельну ділянку, її право власності було зареєстровано у відповідності до порядку, передбаченого законодавцем на час реєстрації, і тому у суду не має сумніву в правомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку.

Оцінюючи доводи ОСОБА_3 щодо неправомірності набуття ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку через недотримання процедури суд виходить з наступного: Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом визнання незаконною процедури передачі майна у власність, загалом є предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), що ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.

Усталена практика Європейського Суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.82, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.86, «Щокін проти України» від 14.10.10, «Сєрков проти України» від 07.07.11, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.00, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.09, «Трегубенко проти України» від 02.11.04, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.14) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Ст. 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, і може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції».

Матеріалами справи повністю доведено, що питання ОСОБА_7 , про передачу їй земельної ділянки у власність було предметом розгляду сесії Фонтанської сільської ради народних депутатів № 5 від 20.02.1996.

Після чого 24.05.2004 Фонтанською сільською радою Комінтернівського району Одеської області складено акт встановлення (відновлення) в натурі меж земельної ділянки, переданої в приватну власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходилась в користуванні ОСОБА_1 .

11.12.2006 на ім`я ОСОБА_1 . Комінтернівським районним відділом земельних ресурсів, видано державний акт серії ЯА № 272835 на право власності на земельну ділянку площею 0,100 га, розташовану по АДРЕСА_2 , кадастровий номер 5122786400:001:0709, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010652401619

Доводи представника ОСОБА_3 про те, що згідно отриманої з архіву копії рішення виконкому Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 93 від 24.10.2006 (т. 1 а.с. 166), адреса земельної ділянки по АДРЕСА_4 , яка була передана у власність ОСОБА_8 не змінювалася на адресу по АДРЕСА_2 , на думку суду не є вирішальними з огляду на вище встановлені судом фактичні обставини відкритого та безперешкодного на протязі тривалого часу користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою, тобто дійсного виконання обов`язків власника, а також здійснення Фонтанською сільською радою зміни вказаної адреси у подальшому згідно рішення виконкому Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 114 від 04.10.2010, засвідчена копія якої була надана до суду безпосередньо представником ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 80).

Крім того, рішення про присвоєння адреси АДРЕСА_8 підтверджується як актом виносу в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_1 , де в якості суміжного землекористувача вказаний ОСОБА_10 , а також вищевказаним рішенням про визнання права власності на будинок ОСОБА_10 саме за адресою АДРЕСА_4 .

Вказані обставини повністю спростовують доводи як зустрічного позову так і доводи заперечень на первисний позов з боку ОСОБА_3 .

Крім того, в матеріалах справи містяться два екземпляри рішення Фонтанської сільської ради від 24.10.2006 року № 93, підписані відповідними посадовими особами, скріплені печаткою, з різним змістом про присвоєння адрес відповідним земельним ділянкам.

Суд враховує, що жодне з цих рішень не оспорено і не визнано не дійсним, і не надано доказів того факту, що рішення з таким змістом не приймались.

Землевласники (землекористувачі) на переконання суду не повинні нести відповідальності за неналежне ведення діловодства органом місцевого самоврядування.

Тому доводи зустрічного позову в цій частині є безпідставними.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Суд не вбачає що на час прийняття рішення Фонтанською сільською радою народних депутатів № 5 від 20 лютого 1996 року про передачу у власність ОСОБА_8 спірної земельної ділянки були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси як держави, так і ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 .

Доводи ОСОБА_3 про те, що судами апеляційної та касаційної інстанції встановлено преюдицію щодо різних адрес різних земельних ділянок суд вважає помилковими, оскільки суд касаційної інстанції вказав таке: «З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що по суті порушення права власності ОСОБА_3 на придбану ним земельну ділянку вбачає у зазначенням однакової юридичної адреси в АДРЕСА_3 , двом різним земельним ділянкам».

Тобто суди апеляційної та касаційної інстанції цією фразою лише уточнили правову підставу позову ОСОБА_3 а не встановлювали ті чи інші обставини справи, які б мали преюдиційне значення.

Таким чином у задоволенні позову ОСОБА_3 слід відмовити.

Судові витрати:

Сторони мають право протягом 5 днів від дня проголошення судового рішення подати докази на обгрунтування понесених судових витрат.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 258-260, 353 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Уточнений позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати недійсним з моменту його вчинення та скасувати державний акт серії ЯК № 450960 на право власності на земельну ділянку, виданий 30.04.2010 року на ім`я ОСОБА_2 , площею 0,1004 га, розташовану по АДРЕСА_2 , який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 04052402258, кадастровий номер 5122786400:02:001:2686.

Скасувати кадастровий номер 5122786400:02:001:2686 земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Витребувати з власності ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1004 га, розташовану по АДРЕСА_2 .

В решті позову відмовити.

Роз`яснити, що згідно з пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 - відмовити повністю.

Сторони мають право протягом 5 днів від дня проголошення судового рішення подати докази на обгрунтування понесених судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов`язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя В.К. Барвенко