Вирок

від 02.04.2024 по справі 593/392/24

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-кп/593/74/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2024 р. Бережанський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючої - судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участі прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бережани кримінальне провадження, внесене 2 жовтня 2023 року до Єдиного Реєстру досудових розслідувань за № 12023216050000183 по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бережани Тернопільської області, українця, громадянина України, із cередньою спеціальною освітою, одруженого, пенсіонера, інваліда 3-ї групи, не депутата, працюючого помічником ерготерапевта комунального некомерційного підприємства «Бережанська міська лікарня» Бережанської міської ради, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Досудовим розслідуванням встановлено, що рішенням Тернопільської обласної ради народних депутатів від 18 березня 1994 року «Про внесення змін і доповнень до мережі територій та об`єктів природно-заповідного фонду і затвердження списку дикорослих рідкісних, реліктових, ендемічних рослин області, що підлягають особливій охороні», земельну ділянку загальною площею 0,5 га, розташовану у межах с.Лапшин Нараївської територіальної громади Тернопільського району Тернопільської області, оголошено гідрологічною пам`яткою природи місцевого значення «Заліські джерела», яка входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якої встановлюється особливий режим охорони, збереження і використання.

Державним Управлінням екології та природних ресурсів в Тернопільській області 29 березня 2005 року прийнято охоронне зобов`язання щодо гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Заліські джерела», яке зареєстровано за № 01-33.

Статтею 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року № 2456-ХІІ визначено, що до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва залежно від їх екологічної і наукової, історико-культурної цінності можуть бути загальнодержавного або місцевого значення.

У відповідності до статті 7 цього ж Закону, землями природно- заповідного фонду є ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно статті 150 Земельного кодексу України, землі природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення, землі історико- культурного призначення відносяться до особливо цінних земель.

Згідно статей 39, 40 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» охоронні зони встановлюються навколо земель природно-заповідного фонду.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно - заповідного фонду України належать пам`ятки природи, які поділяються на комплексні, пралісові, ботанічні, зоологічні, гідрологічні та геологічні.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_4 06 грудня 2021 року зареєстровано право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 6120483000:01:002:0057, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .

Так, на початку серпня 2021 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, у ОСОБА_4 , який знаходився на території земельної ділянки із кадастровим номером 6120483000:01:002:0057, що знаходиться по АДРЕСА_1 , виник злочинний умисел, спрямований на самовільне зайняття частини земельної ділянки особливо цінних земель - гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Заліські джерела», територія якої, зокрема, перебуває під охороною Нараївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області та межує із східною частиною земельної ділянки із кадастровим номером 6120483000:01:002:0057 власником якої є ОСОБА_4 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, упродовж серпня 2021 року, більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , усвідомлюючи відсутність у нього будь-яких підстав набуття речових прав на земельну ділянку та її використання, разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами, які не були обізнані щодо кримінально-протиправних намірів ОСОБА_4 та діяли за його вказівками, шляхом будівництва огорожі та обмеження доступу, здійснив самовільне зайняття частини земельної ділянки гідрологічної пам`ятки природи місцевого значення «Заліські джерела», яка відноситься до особливо цінних земель, площею 0, 2791 га, в тому числі водного об`єкта площею 0,2090 га, чим порушив вимоги нормативно-правових актів, зокрема: охоронного зобов`язання Державного Управління екології та природних ресурсів в Тернопільській області № 01-33 від 29 березня 2005 року; Закону України «Про природно- заповідний фонд України» від 16 червня 1992 року за № 2456-ХІІ та Земельного кодексу України.

У такий спосіб, своїми діями ОСОБА_4 самовільно, за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду), зайняв вказану частину земельної ділянки, яка є гідрологічною пам`яткою природи місцевого значення «Заліські джерела» та відноситься до особливо цінних земель, внаслідок чого Нараївській територіальній громаді Тернопільського району Тернопільської області завдано матеріальну шкоду на суму 32 070, 08 гривень.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у самовільному зайнятті земельної ділянки особливо цінних земель, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України.

14 березня 2024 року між прокурором Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 було укладено Угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст. 472 КПК України.

Згідно даної угоди прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 197-1 КК України, інших істотних для даного кримінального провадження обставин.

Обвинувачений беззастережно визнав свою вину у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 197-1 КК України, - у виді 1(одного) року позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України із звільненням його від відбування покарання з випробуванням.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.... Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв"язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним та суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України, яке згідно ст. 12 КК України віднесено до нетяжких злочинів та укладена між сторонами угода відповідає вимогам ст. 469 КПК України, оскільки представник потерпілого Нараївської сільської ради дав письмову згоду на укладення цієї угоди.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абз. 1-4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Ураховуючи особливості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , його соціальні та правові характеристики, які мають кримінально-правове значення, що він по місцю проживання та роботи характеризується виключно позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, є пенсіонером та інвалідом 3-ї групи, враховуючи також сприяння обвинуваченого під час проведення кримінального провадження, спрямоване на забезпечення швидкого досудового розслідування, факт повного і безпосереднього визнання винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ряду пом`якшуючих обставин, передбачених ст. 66 КК України, а саме: щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування заподіяної шкоди та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також, враховуючи положення ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, згідно з якими покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, ОСОБА_4 , як особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

А так як умови, укладеної між сторонами угоди, відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, суд, беручи до уваги вищевикладене, дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 394, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 14 березня 2024року між прокурором Бережанської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 у присутності захисника ОСОБА_5 .

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, і за вказаною статтею призначити узгоджене сторонами покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбуття покарання з іспитовим строком терміном в 1 (один) рік та покласти на нього обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуюча суддя: