Рішення

від 02.11.2023 по справі 910/8910/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2023Справа № 910/8910/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., при секретарі судового засідання Гаврищук К.М., розглянувши матеріали

заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР"

про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу

у справі № 910/8910/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" вул. Набережна Перемоги 38, м.Дніпро, 49094

до Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" 03151, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94

про стягнення 3 108 026,40 грн.

Представники сторін:

від позивача (заявника): не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 3 108 026,40 грн., а саме 2 110 310,40 грн. основного боргу, 82 909,18 грн. процентів річних, 302 381,46 грн. пені та 612 425,36 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору купівлі-продажу (поставки) № УЗ-21-438/2 від 02.12.2021 року в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суді міста Києва від 03.07.2023 року за результатами розгляду заяви позивача від 22.06.2023 року щодо усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/8910/23, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 26.07.2023 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 року у справі № 910/8910/23 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 94; код ЄДРПОУ 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" (вул. Набережна Перемоги 38, м. Дніпро, 49094 код ЄДРПОУ 41557466) 2 110 310,40 грн. основного боргу, 302 381,46 грн. пені, 82 909,18 грн. процентів річних, 612 425,36 грн. втрат від інфляції та 46 620,40 грн. судового збору.

Так, через канцелярію суду 06.10.2023 року від позивача надійшла заява б/н від 29.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення в порядку ст.ст. 123, 126, 129 ГПК України (щодо витрат на правничу допомогу), в якій останній просить стягнути з відповідача Державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 500,00 грн., понесені позивачем в межах судової справи №910/8910/23. До заяви додано докази на підтвердження понесених витрат та докази направлення копії заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.10.2023 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки судове рішення у справі № 910/8910/23 ухвалено судом в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні за участі учасників справи та під час винесення рішення від 28.09.2023 року питання про відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу не вирішувалось, судом здійснено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/8910/23 в судовому засіданні з викликом представників сторін.

Отже, ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року у справі № 910/8910/23 заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор" про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на правову допомогу прийнято до розгляду, призначено судове засідання по розгляду заяви на 02.11.2023 року.

У судове засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення 02.11.2023 року уповноважені представники сторін не з`явилися.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно пунктів 3, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Докази отримання позивачем ухвали суду від 10.10.2023 року на час проведення судового засідання не повернуті.

Судом здійснено запит з офіційного сайту поштового оператора АТ "Укрпошта" щодо відстеження поштового відправлення № 0600052042388, в якому зазначено, що станом на 17.10.2023 року поштове відправлення "не вручено під час доставки".

Про дату, час та місце судового засідання відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600052043333.

Окрім цього, позивач та відповідач про проведення судового засідання відповідно до ст. 6 ГПК України повідомлені належним чином шляхом надсилання копії ухвали суду від 10.10.2023 року про призначення засідання у справі № 910/8910/23 до електронних кабінетів сторін, факт отримання якої 11.10.2023 року підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронних листів до електронних кабінетів.

Про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання з розгляду заяви 02.11.2023 року суд не повідомлено.

Судом встановлено, що через систему «Електронний суд» від відповідача 09.10.2023 року надійшло клопотання б/н від 09.10.2023 року про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому ДП «Завод 410 ЦА», посилаючись на відсутність належного обґрунтування суми понесених стороною витрат заперечує проти заявленого до стягнення їх розміру та зазначає, що заява позивача не підлягає задоволенню або витрати підлягають зменшенню виходячи з погодинної оплати праці (оплата за дві години). Клопотання судом долучене до матеріалів справи.

Від позивача через канцелярію суду 02.11.2023 року надійшла заява б/н від 02.11.2023 року про розгляд заяви без участі представника ТОВ «Стенкор». Заява судом долучена до матеріалів справи.

Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 02.11.2023 року суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, оскільки позивач і відповідач не скористалися наданими їм процесуальними правами, зокрема, представники сторін не прибули в судове засідання з розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення 02.11.2023 року, за відсутності заперечень проти розгляду заяви та/або клопотань про відкладення, суд здійснював розгляд заяви в судовому засіданні 02.11.2023 року виключно за наявними матеріалами за відсутності уповноважених представників позивача та відповідача.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Стаття 16 ГПК України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.

За приписами ст.ст. 123, 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об`єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст.ст. 129, 130 ГПК України.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, судом встановлено, що в поданій позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" позовній заяві б/н від 17.05.2023 року зазначено, що орієнтовний розрахунок суми судових витрат позивача на правничу допомогу становить 30 000 грн. та детальний розрахунок і підтвердження понесення яких будуть надані позивачем в подальшому.

Окрім цього суд констатує, що в судовому засіданні 28.09.2023 року представником позивача до початку судових дебатів було зазначено про те, що заява про понесення судових витрат буде подана протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Наразі, через відділ діловодства суду 06.10.2023 року від позивача надійшла заява б/н від 29.03.2023 року про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій останній просить суд вирішити питання про стягнення з відповідача понесених ТОВ "Стенкор" витрат на правову допомогу у даній справі у загальному розмірі 17 500,00 грн.

Отже, зважаючи на дату ухвалення рішення у даній справі № 910/8910/23 - 28.09.2023 року, звернення відповідача до суду засобами поштового зв`язку 30.09.2023 року (згідно даних поштового конверту) з заявою б/н від 29.09.2023 року про ухвалення додаткового рішення, до якої долучено докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, здійснене з дотриманням встановлених господарським процесуальним законодавством строків.

В свою чергу, з аналізу вищенаведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.

Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов`язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.

В матеріалах справи міститься клопотання відповідача б/н від 09.10.2023 року про зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в обґрунтування якого ДП «Завод 410 ЦА» посилається на наявність в провадженні суду великої кількості однотипних судових справ за участю цих самих сторін, що, на переконання відповідача, за умови сталої правової позиції позивача та надання правової допомоги товариству одним і тим самим адвокатом, свідчить про обізнаність цієї особи з усіма деталями справи та відсутністю необхідності у дослідженні нових обставин чи вивченні нюансів, а також наголошує, що тексти процесуальних документів, підготовлених та поданих представником позивача, зазнавали змін виключно у сумах та датах, а тому не потребували значних часових затрат та розумової діяльності. Поряд із цим відповідач зауважує на тому, що дана справа не є складною по суті та заяви по суті спору, подані в межах даного спору, а саме позовна заява та відповідь на відзив, підписані не адвокатом, а директором товариства, як і заява про стягнення витрат на правову допомогу.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.ст. 16, 126 ГПК України).

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в порядку ст. 126, 129, 244 ГПК України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: копію Договору про надання правової допомоги №17/05 від 17.05.2023 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стенкор" (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатом Сухомлин Оленою Валентинівною (адвокат за договором); копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги №34 від 29.09.2023 року, розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу, що є додатком №1 до акту приймання-передачі №34 від 29.09.2023 року, копію рахунку-фактури від №0000034 від 29.09.2023 року на суму 17500,00 грн., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2701 від 15.10.2021 року виданого на ім`я Сухомлин О.В. та ордер серії АЕ № 1213330 від 17.07.2023 року.

За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/8910/23, склала 17500,00 грн.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).

В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз`яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

З матеріалів справи вбачається, що з метою надання правової допомоги у справі №910/8910/23 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стенкор" (клієнт за договором, позивач у справі) та Адвокатом Сухомлин О.В. (адвокат за договором) було укладено Договір про надання правової допомоги №17/05 від 17.05.2023 року (далі - Договір), строк дії якого встановлено до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 3.1 Договору).

Так, за умовами пункту 1.1 Договору адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов`язується сплатити винагороду (гонорар) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору про надання правової допомоги гонорар є формою винагороди адвоката за надання правової допомоги клієнту. За правову допомогу, передбачену в пунктах 1.2, 1.3 цього договору, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правової допомоги, перелік послуг, а також умови та порядок розрахунків визначаються сторонами додатковими угодами до цього договору.

Фактичні витрати, необхідні для виконання адвокатом зобов`язань за Договором, не включаються в розмір гонорару та оплачуються клієнтом окремо, за письмовою заявкою адвоката (п. 4.3 Договору).

Так, умовами Додатку №1 до Договору «Розмір гонорару та порядок його оплати» сторони погодили, що вартість послуг, зокрема, з підготовки позовної заяви, відповіді на відзив, відзиву, заперечення на відповідь на відзив, зустрічного позову (в залежності від витраченого часу) становить 5000,00 грн. за 1 годину роботи адвоката; підготовка інших процесуальних документів у судовій справі (клопотань, заяв, пояснень, заперечень та інших документів) - 1500,00 грн. за 1 годину роботи адвоката; участь та представництво адвокатом інтересів клієнта у судовому засіданні по справі (в незалежності від того чи відбулося судове засідання чині, в незалежності від тривалості судового засідання) - 2500,00 грн. за 1 судове засідання.

Згідно п. 3.1 Додатку № 1 до Договору оплата послуг здійснюється за фактом їх надання на підставі підписаного сторонами акту приймання - передачі наданої правової допомоги протягом ста днів з моменту підписання акту або сплачується клієнтом наперед.

Зокрема, доказів фактичної оплати позивачем правової допомоги за Договором матеріали справи не містять та станом на час проведення судового засідання 02.11.2023 року позивачем не надано.

Як встановлено судом, на підтвердження обсягу понесених витрат позивачем на професійну правничу допомогу позивачем надано копію підписаного обома сторонами Договору без зауважень щодо вартості, строків та якості послуг Акту приймання-передачі №34 від 29.09.2023 року, згідно якого адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу (послуги) у справі №910/8910/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор" до Державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 3 108 026,40 грн., а саме: підготовка позовної заяви до відповідача у справі №910/8910/23 вартістю 5000,00 грн.; підготовка відповіді на відзив до відповідача у справі №910/8910/23 вартістю 5000,00 грн.; участь та представництво адвокатом клієнта у судовому засіданні - 3 судових засідання (26.07.2023 року, 17.08.2023 року та 28.09.2023 року) вартістю 7500,00 грн. (2500,00 грн.*3), всього на суму 17 500,00 грн.

При цьому, як зазначено у вказаному акті, клієнт не має претензій до адвоката щодо кількості, якості та своєчасності наданих послуг, та акт з моменту його підписання є підставою для оплати клієнтом наданих послуг в сумі 17500,00 грн.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідач заперечує проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 17500,00 грн., посилаючись, зокрема, на їх завищення та не співмірність зі складністю справи тощо в тому числі змісту, обсягу та вартості наданих послуг, враховуючи предмет спору, складність справи та необхідний обсяг роботи адвоката, а також наголошувалось на необґрунтованості заявлених до стягнення сум.

Так, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.

Зокрема, суд оцінює та досліджує подані позивачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі акту приймання - передачі наданої правової допомоги № 34 від 29.09.2023 року за Договором на суму 17 500,00 грн. суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Наразі, згідно наданого позивачем акту № 34 від 29.09.2023 року витрати на професійну правничу допомогу, що пов`язані з наданням правової допомоги з представництва інтересів клієнта у Господарському суді міста Києва по судовій справі №910/8910/23, до якої включені підготовка позовної заяви та відповіді на відзив, а також участь адвоката в трьох судових засіданнях, становлять 17500,00 грн.

В свою чергу, як свідчать матеріали справи, з урахуванням предмету позову та фактичних обставин справи, а також враховуючи надані позивачем докази на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, предмет доказування у даній справі №910/8910/23 охоплює незначну кількість доказів, фактів та обставин, обсяг яких є обмеженим, позаяк на підтвердження позовних вимог позивачем надано договір купівлі-продажу (поставки) №УЗ-21-438/2 від 02.12.2021 року, рахунок - фактура № 0002459 від 02.12.2021 року та видаткова накладна №0000359 від 08.12.2021 року, що, в свою чергу, не потребує додаткового детального вивчення судової практики, оскільки категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим.

Також судом враховані обставини участі уповноваженого представника позивача в судових засіданнях у справі 26.07.2023 року, 17.08.2023 року та 28.09.2023 року в режимі відеоконференції, загальна тривалість яких складала 47 хвилин.

Тобто, фактична тривалість судових засідань у даній справі № 910/8910/23 не відповідає обсягу та вартості наданих послуг з представництва інтересів клієнта в суді, врахованим позивачем при визначенні загальної суми витрат на правову допомогу.

Окремо судом в розрізі оцінки співмірності розміру заявлених позивачем до стягнення витрат обсягу наданої правової допомоги взято до уваги факт залишення судом позовної заяви без руху згідно ст. 174 ГПК України ухвалою від 21.06.2023 року та зумовлену цим необхідність додаткового звернення представника позивача до суду із клопотанням щодо усунення недоліків позовної заяви.

При цьому судом враховано обставини подання позивачем позовної заяви обсягом 8 аркушів, відповіді на відзив обсягом 8,5 аркушів та заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також подання адвокатом під час розгляду справи № 910/8910/23 решти заяв та клопотань, зокрема, клопотань про розгляд справи в режимі відеоконференції та заяви про розгляд справи без участь представника позивача, які за своїм змістом не є заявами по суті спору та безпосереднього впливу на питання вирішення судом спору по суті не мали.

В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.

Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат позивача на професійну правничу допомогу з відповідача саме в розмірі 17500,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, враховуючи клопотання відповідача про зменшення витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представниками позивача документів, а також їх значення для вирішення спору, зважаючи на висновки суду щодо обґрунтованості позовних вимог позивача та їх повного задоволення за результатами вирішення спору, суд приходить до висновку, що зменшення розміру витрат відповідача до 13 000,00 грн. від попередньо заявленої суми 17500,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності. Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду заява позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 13000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стенкор" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/8910/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 94; код ЄДРПОУ 01128297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕНКОР" (вул. Набережна Перемоги 38, м.Дніпро, 49094 код ЄДРПОУ 41557466) 13 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В задоволенні заяви позивача в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 29 березня 2024 року.

Суддя А.М.Селівон