Рішення

від 19.03.2024 по справі 910/14176/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.03.2024Справа № 910/14176/23за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Екобуд"

про стягнення 3 676 403,13 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Одинцова К.К.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Екобуд" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №1413360 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 19.11.2021, яка складається з 2 574 466,86 грн - суми основного боргу, 87 225,93 грн - пені, 869 200,99 грн - інфляційних втрат та 145 509,35 грн - 3%

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 24.10.2023.

28.09.2023 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Протокольною ухвалою суду від 24.10.2023 відкладено підготовче засідання на 29.11.2023.

Протокольною ухвалою суду від 29.11.2023 відкладено підготовче засідання на 16.01.2024.

Протокольною ухвалою суду від 16.01.2024 зобов`язано позивача надати розрахунок заборгованості із зазначенням фактичної кількості спожитої теплової енергії за кожен із періодів заявленої заборгованості з урахуванням проведених коригувань та зазначенням порядку визначення фактичної кількості спожитої енергії (за показами лічильника чи за очікуваними обсягами), та відкладено підготовче засідання на 31.01.2024.

17.01.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких відповідач визнає позов в частині вимог про стягнення суми основного боргу; одночасно просить відмовити у задоволенні вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

У підготовчому засіданні 31.01.2023 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою суду від 31.01.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.02.2024;.

28.02.2024 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи документів.

Протокольною ухвалою суду від 28.02.2024 відкладено судове засідання на 19.03.2024.

У судовому засіданні 19.03.2024 від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.03.2024 суд заслухав вступні слова представників сторін та дослідив зібрані в матеріалах справи докази.

19.03.2024 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.11.2021 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та Обслуговуючим кооперативом "Житлово-будівельний кооператив "Екобуд" (абонент) було укладено договір №1413360 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбаченим цим договором.

Відповідно до п. 2.2.1 договору енергопостачальна компанія зобов`язується постачати теплову енергію у гарячій воді на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3.1, 2.3.2 абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1 до договору, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії, та виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до договору.

Розділом 5 договору сторони погодили порядок обліку теплової енергії.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2022 (п. 8.1 договору).

Додатком №1 до договору сторони погодили обсяги постачання теплової енергії абоненту, відповідно до якого орієнтовна вартість теплової енергії, відпущеної абоненту за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору становить 2 744 650,29 грн, ПДВ - 548 930,06 грн, всього 3 293 580,35 грн.

Згідно п. 1 додатку №3 до договору, розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.10.2021 №2145, за кожну відпущену Гігакалорію (1 Ггал/грн) без урахування ПДВ, для опалення - 2 162,24 грн/Гкал.

Пунктом 2 додатку №4 договору встановлено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії за розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює Договір про заставу майна, згідно Закону України "Про заставу", як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії.

На підтвердження факту постачання позивачем протягом спірного періоду теплової енергії до об`єкту відповідача, підприємством надано копії корінців нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, акту про прийняття вузла комерційного обліку на абонентський облік, акту перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача, акту про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи, актів приймання-передавання товарної продукції, відомості обліку та облікові картки щомісячного споживання за спірний період.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором зі здійснення постачання на об`єкт відповідача теплової енергії у гарячій воді протягом спірного періоду свідчить також відсутність з боку споживача претензій та повідомлень про порушення постачальником своїх зобов`язань за наведеним правочином.

Разом із тим, відповідач всупереч умовам договору своєчасно не вносив плату за поставлену теплову енергію, внаслідок чого за кооперативом у період з листопада 2021 року по червень 2023 року утворилася заборгованість у розмірі 2 574 466,86 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що у відповідача наявна заборгованість з оплати поставленої теплової енергії за період з листопада 2021 року по червень 2023 року у заявленому розмірі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198, споживач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

За умовами ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором, яка складає 2 574 466,86 грн, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, а також визнана кооперативом у встановленому процесуальним законом порядку, суд дійшов висновку про законність позовних вимог про стягнення цієї суми основного боргу.

Разом з тим, після відкриття провадження у справі відповідачем здійснювалися часткові оплати на загальну суму 650 000,00 грн, що підтверджується довідками КП "Київтеплоенерго" від 20.11.2023 та від 11.03.2024, а також копіями платіжних доручень №164 від 11.10.2023 на суму 300 000,00 грн, №169 від 19.10.2023 на суму 200 000,00 грн, №192 від 24.11.2023 на суму 150 000,00 грн.

Враховуючи викладене, оскільки після подачі позову відповідачем частково здійснено оплату за договору, провадження у справі в частині вимог про стягнення 650 000 грн основного боргу підлягає закриттю за відсутністю предмета спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Разом з тим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основна заборгованість у сумі 1 924 466,86 грн.

Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 01.11.2021 по 30.06.2023 у сумі 87 225,93 грн, 3% річних за період з 01.11.2021 по 30.06.2023 у сумі 145 509,35 грн та інфляційні втрати за період з 01.11.2021 по 30.06.2023 у сумі 869 200,99 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 7 додатку №4 до договору, абонент сплачує постачальній організації пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

За умовами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання (якщо інший розмір таких процентів не встановлений, зокрема, договором).

Разом із тим, судом враховано, що надання кооперативу послуг з постачання теплової енергії у гарячій воді за зоговором здійснюється для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання. Постачання теплової енергії у гарячій воді здійснюється на об`єкт відповідача (житловий будинок) за адресою: м. Київ, вул. Олевська, 13/50.

Відповідно до ст. 2, 3, 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Метою кооперації є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативних організацій на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, поділу між ними ризиків, витрат і доходів, розвитку їх самоорганізації, самоуправління та самоконтролю.

Судом встановлено, що згідно зі Статутом відповідача кооператив був створений для забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва житлового будинку за власні кошти членів кооперативу, та для наступної експлуатації та управління будинком. Кооператив є неприбутковою організацією та здійснює свою діяльність без мети отримання прибутку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.

За умовами ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Оскільки предметом договору є постачання теплової енергії, як комунальної послуги, безпосередніми споживачами якої є мешканці будинку 13/50 (неселення) по вулиці Олевській у місті Києві, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Водночас, підпунктом 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 року №530-ІХ встановлено, що з 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Суд враховує, що 11.03.2020 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, була прийнята постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 (з подальшими змінами), якою з 12.03.2020 на усій території України встановлено карантин, який на всій території України був відмінений постановою Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 №651 лише з 24 години 00 хвилин 30.06.2023.

Окрім того, 24.02.2022 Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан, який триває і на даний час.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Отже, оскільки до 01.07.2023 року діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а також на даний час діє воєнний стан, введений з 24.02.2022 року в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, а також враховуючи норми Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану", приписи яких забороняють нарахування та стягнення з населення (які є мешканцями будинку кооперативу) неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з кооперативу пені за весь період нарахування, а також 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих з 24.02.2022 по 30.06.2023 не підлягають задоволенню.

При цьому, суд зауважує, що у разі задоволення позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат (за період з 24.02.2022 по 30.06.2023) саме мешканці будинку, які є споживачами комунальних послуг, будуть змушені відшкодовувати покладені на відповідача зобов`язання за судовим рішенням, за наявності Урядового мораторію на стягнення комунальної заборгованості з населення.

Доказів того, що споживання за спірним договором відбувалося не лише мешканцями будинку, а й суб`єктами господарювання, матеріали справи не містять.

Разом із тим, стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням вказаних у розрахунку підприємства періодів нарахування та сум компенсаційних виплат (меж позовних вимог), підлягає 3% річних у розмірі 7 028,30 грн та інфляційні втрати у сумі 45 738,87 грн, нараховані за період з 01.11.2021 по 23.02.2023.

Доводи представника позивача, оголошені у судовому засіданні щодо відмови від вимог в частині стягнення штрафних санкцій судом до уваги не приймаються, оскільки фактично є частковою відмовою від позовних вимог, а в матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повноважень представника позивача відмовлятися від позову.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності прострочення оплати заборгованості за договором протягом вказаних судом періодів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки зі своєчасної оплати наданих йому послуг протягом спірного періоду (з урахуванням встановлених судом обставин), позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд із цим, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Аналізуючи підстави повернення судового збору, передбачені частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у сукупності з пунктом 12 частини 3 статті 2 та частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 року в справі №910/14479/21 дійшов висновку, що закріплення цих підстав виступає проявом паритетності інтересів держави на отримання компенсаційних витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства та інтересів особи на фактичне здійснення самого правосуддя та зацікавленості особи максимально і ефективно реалізувати свої процесуальні справа. Такий підхід дає змогу урівноважити як інтереси учасників судового процесу, так і держави в питанні співвідношення доступу до правосуддя та компенсації витрат, котрі були задіяні на розгляд такої справи. Запровадження законодавцем можливості повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу в передбачених частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України випадках встановлює практичну реалізацію завдань господарського судочинства, які направлені на своєчасний, неупереджений та справедливий розгляд справи у відповідності з реалізацією прав самих учасників справи, зокрема шляхом визнання позову до початку розгляду справи по суті тощо. При цьому, обґрунтовуючи можливість повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до вимог частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, враховується, що судом при здійсненні правосуддя у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, затрачається менше технічних, економічних та людських ресурсів для розгляду самої справи.

У свою чергу Закон України "Про судовий збір" передбачає порядок розрахунку, сплати, повернення тощо судового збору за подання позовної заяви, в тому числі яка містить декілька позовних вимог. Відтак арифметично розрахувати суму судового збору при ухваленні судового рішення (в тому числі при частковому визнанні позову, яка стосується майнової вимоги), і підлягає сплаті/поверненню, у разі наявності, зокрема передбачених частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, підстав, з урахуванням положень статей 4, 5, 7 Закону України "Про судовий збір", є можливим з огляду на вищевказані міркування та не потребує додаткових навичок, зусиль, знань у тій чи іншій галузі права, так як стосуються звичайного математичного обрахунку суми судового збору за подання позову, який має декілька позовних вимог щодо стягнення грошової суми.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що нормами чинного законодавства передбачено обов`язок суду повернути позивачу з бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову, в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір у даній справі в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 2 574 466,86 грн у зв`язку з визнанням відповідачем до початку розгляду справи по суті позову в цій частині, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету в розмірі 19 308,50 грн (що складає 50 відсотків судового збору, що підлягав сплаті при поданні позову за вимогою щодо стягнення основного боргу в розмірі 2 574 466,86 грн).

Решта судового збору сплаченого за вимоги про стягнення основного боргу у сумі 19 308,50 грн покладається на відповідача.

Окрім того, судовий збір за вимогами про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 130, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення 650 000,00 грн.

2. Позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" - задовольнити частково.

3. Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Екобуд" (03164, м. Київ, вул. Олевська, буд. 13/50, код ЄДРПОУ - 40990101) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ - 40538421) 1 924 466 (один мільйон дев`ятсот двадцять чотири тисячі чотириста шістдесят шість) грн 86 коп. - суми основного боргу, 45 738 (сорок п`ять тисяч сімсот тридцять вісім) грн 87 коп. - інфляційних втрат, 7 028 (сім тисяч двадцять вісім) грн 30 коп. - 3% річних та 20 100 (двадцять тисяч сто) грн 01 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

5. Повернути Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ - 40538421) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 19 308 (дев`ятнадцять тисяч триста вісім) грн 50 коп., сплачену згідно платіжної інструкції №9175 від 11.08.2023.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 02.04.2024.

Суддя Н.І. Зеленіна