Рішення

від 01.04.2024 по справі 910/413/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2024Справа № 910/413/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/413/24

за позовом Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив»

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

11 січня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (позивач) надійшла позовна заява № 008.1.3-008.1.3-1-45 від 09.01.2024 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» (відповідач) про стягнення пені за прострочення поставки товару в розмірі 79 116,29 грн. (сімдесят дев`ять тисяч сто шістнадцять гривень 29 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за договором поставки № 75/11-22 від 10.03.2022 року в частині своєчасної поставки товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення за порушення строків поставки товару пеню у розмірі 79 116,29 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/413/24 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Відповідно до повідомлення про доставку електронного листа, вищевказана ухвала суду була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» 17.01.2024 року о 00:58.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, ухвала суду вважається врученою Товариству з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» 18.01.2024 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 02.02.2024 року (включно).

24.01.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» надійшов відзив на позовну заяву № 1-910/413/24-1 від 24.01.2024 року, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин при виконанні умов договору, відповідач був об`єктивно позбавлений можливості виконати взяті на себе зобов`язання щодо поставки частини товару загалом на суму 1 114 314,00 грн, оскільки: (1) товар є обладнанням виробництва рф; (2) на момент введення заборони на імпорт товарів з рф відповідач ще не ввіз товар на території України; (3) заборона на імпорт була введена задовго до закінчення граничного строку на поставку товару відповідно до умов договору; (4) прострочення поставки товару, що є обладнанням виробництва росії, за договором було ним допущене через виникнення обставин непереборної сили, а саме введення заборони на імпорт товарів з російської федерації з 11.04.2022 року, які не існували під час укладення договору.

05.02.2024 року через відділ діловодства суду від Акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» надійшла відповідь на відзив № 008.1.3-008.1.3-1-174 від 01.02.2024 року, в якій позивач проти доводів відповідача заперечив, посилаючись на те, що доводи відповідача не спростовують правомірність заявлених позовних вимог та не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

12.02.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» надійшли заперечення на відповідь на відзив № 2-910/413/24-1 від 12.02.2024 року.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2022 року між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (надалі - відповідач, постачальник) укладено договір поставки № 75/11-22 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві лічильні прилади (товар), зазначений в специфікації, що додається до договору і є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно з п. 1.2. договору найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є додатком №1 до договору та є його невід`ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є додатком №3 до договору та є його невід`ємною частиною.

За умовами п. 3.2. договору загальна ціна договору визначається загального вартістю товару, вказаного в специфікації да цього договору.

Відповідно до п. 5.1. договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору.

В п. 5.2. договору визначено, що датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання - передачі товару або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання - передачі товару або видаткової накладної.

За змістом п. 7.9. договору у разі невиконання постачальником взятих па себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилалися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що е доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу (п. 8.2., 8.3. договору).

Відповідно до п. 10.1. договору договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов`язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2 цього договору і діє до 31.08.2022 року.

Додатком №1 до договору сторони погодили специфікацію товару на загальну суму до 1 427 772,00 грн. та його кількість.

Крім того, в додатку №1 до договору сторони погодили умови та місце поставки товару DDP - станція (склад) вантажоотримувача: Філія Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Полтавська область, Машівський район, с. Базилівшина, вул. Польова, 6, 39420)

Додатком №3 до договору сторони погодили графік поставки товару, а саме строк поставки товару протягом 250 днів з дати підписання договору, але не пізніше 31.08.2022 року.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором поставки № 75/11-22 від 10.03.2022 року в частині своєчасної поставки товару, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" штрафу у розмірі 78 001 грн. 98 коп. та пені у розмірі 122 574 грн 54 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 року у справі № 910/4967/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 року, позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства "Укргазвидобування" пеню у розмірі 122 574 грн. 54 коп., штраф у розмірі 78 001 грн. 98 коп. та судовий збір у розмірі 3008 грн. 65 коп.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 року у справі № 910/4967/23 встановлено факт порушення відповідачем зобов`язань з поставки товару за договором поставки № 75/11-22 від 10.03.2022 року.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи те, що у справі № 910/4967/23 та у даній справі № 910/413/24 беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2023 року у справі № 910/4967/23 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалося судом вище, строк поставки товару до 31.08.2022 року включно.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Таким чином, саме відповідач відповідно до вищезазначених норм матеріального права зобов`язаний вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання ним обов`язків за договором, внаслідок чого доводи скаржника не можуть бути прийнятими до уваги.

Відповідач неналежне виконання зобов`язань за договором обґрунтовує наявністю форс-мажорних обставин, які позбавили його можливості своєчасно виконати взяті на себе зобов`язання щодо поставки частини товару на суму 1 114 314,00 грн., а саме: (1) товар є обладнанням виробництва рф; (2) на момент введення заборони на імпорт товарів з рф відповідач ще не ввіз товар на території України; (3) заборона на імпорт була введена задовго до закінчення граничного строку на поставку товару відповідно до умов договору; (4) прострочення поставки товару, що є обладнанням виробництва росії, за договором було ним допущене через виникнення обставин непереборної сили, а саме введення заборони на імпорт товарів з російської федерації з 11.04.2022 року, які не існували під час укладення договору.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України «Про торгово-промислові палати в Україні» (надалі - Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту (нова редакція) засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (надалі - Регламент).

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Таким чином, засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (надалі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

У відповідності до п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Згідно п.п. 6.11.6. та 6.11.7. Регламенту сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце- президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віце-президента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.

Отже, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом ТПП про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21).

З аналізу наведеного слідує, що на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до п. 8.1. - 8.3. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили є втрата права такої сторони посилалися на дії обставин непереборної сили, як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов`язань. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин. У випадку, якщо постачальник надає документи, що є доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії, видані іншим уповноваженим органом, ніж Торгово-промислова палата, постачальник зобов`язаний надати документи, що підтверджують повноваження такого органу.

Відкритий лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, на який посилається відповідач, не є документом, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин.

Крім того, лист № 2022/02.0-7.1 від 28.02.2022 року, на який посилається відповідач, адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов`язання. Адже обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво, місце господарської діяльності: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.

Верховний Суд у справі № 922/2394/21 (постанова від 14.06.2022 року) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 року у справі № 913/20/21.

Суд зазначає, що розв`язання повномасштабної збройної агресії та введення воєнного стану є виключними важкими обставинами, які у рівній мірі впливають на обидві сторони. У даному випадку відповідачем не доведено прямого причино-наслідкового зв`язку між порушенням строків поставки товару та війною в Україні.

Суд наголошує, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України та статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд враховує, що здійснюючи підприємницьку діяльність відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

На твердження відповідача, 11.04.2022 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації" від 09.04.2022 року № 426, яка унеможливила виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару за спірним договором, що є наслідком початку військової агресії російської федерації проти України та введенням військового стану, і відповідно є обставинами непереборної сили.

При цьому, всупереч умов п. 8.2. - 8.3. договору, якими передбачено обов`язок не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту виникнення обставини непереборної сили повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, якщо вони перешкоджають належному виконанню цього договору, а також обов`язок надати відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/або країни, у якій виникли такі обставини, або яка постраждала внаслідок таких обставин, відповідач не надав сертифікат торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини, також не надав будь-яких листів, які б направлялись на адресу позивача про форс-мажорні обставини в порядку, визначеному п. 8.2. договору, що позбавило відповідача права посилатись на такі обставини.

Поряд з цим суд відмічає, що підписання спірного договору відбулось вже після початку військової агресії російської федерації проти України і відповідач в момент укладення договору міг передбачити обставини щодо заборони на імпорт товарів з рф. Відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання з поставки товару за укладеним договором поставки № 75/11-22 від 10.03.2022 року внаслідок настання форс-мажорних обставин.

В п. 7.9. договору визначено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов`язань з поставки товару у строки, зазначені у графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості із врахуванням ПДВ непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" № 14 від 17.12.2013 року).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 20.12.2022 року по 28.02.2023 року, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору, відтак сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не виходячи за межі визначеного позивачем періоду, за розрахунком позивача, становить 79 116,29 грн.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку щодо своєчасної поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 79 116,29 грн. є обґрунтованими.

Що стосується посилань відповідача на наявність підстав для зменшення розміру пені, суд вказує, що право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Верховного Суду від 24.05.2022 року у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України, статтею 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 року у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 року у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 року у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 року у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про недоведеність відповідачем підстав для зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення виконання зобов`язань за договором поставки № 75/11-22 від 10.03.2022 року, за наведених відповідачем обставин.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи в цілому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3028,00 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімлаборреактив» (ідентифікаційний код 23522853, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 57/3) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (ідентифікаційний код 30019775, адреса: 04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) в особі Філії Управління з переробки газу та газового конденсату Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (ідентифікаційний код 25976423, адреса: 39420, Полтавська обл., Машівський р-н, с. Базилівщина, вул. Польова, 6) грошові кошти: пені за прострочення поставки товару - 79 116,29 грн. (сімдесят дев`ять тисяч сто шістнадцять гривень 29 копійок) та судовий збір - 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01.04.2024р.

Суддя О.В. Котков