Рішення

від 01.04.2024 по справі 910/144/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2024Справа № 910/144/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Коткова О.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/144/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Інвест Груп"

про стягнення грошових коштів

Без виклику учасників судового процесу.

СУТЬ СПОРУ:

02 січня 2024 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" (позивач) надійшла позовна заява б/н від 18.12.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Інвест Груп" (відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 541 868,71 грн., з них: основного боргу - 262 525,63 грн. (двісті шістдесят дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 63 копійки), пені - 205 397,86 грн. (двісті п`ять тисяч триста дев`яносто сім гривень 86 копійок), 3% річних - 14 841,26 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок одна гривня 26 копійок) та штрафу - 59 103,96 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч сто три гривні 96 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання за договором поставки № 25062021-1 від 25.06.2021 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив у повному обсязі оплату вартості поставленого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2024 року матеріали справи № 910/144/24 передано на розгляд судді Яковенко А.В.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року № 01.3-16/236/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/144/24 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Яковенко А.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2024 року матеріали справи № 910/144/24 передано на розгляд судді Коткова О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/144/24, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу.

Так, ухвалу суду про відкриття провадження у даній справі було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Траст Інвест Груп" за адресою: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 5, яка вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, суд звертає увагу, що поштове відправлення з ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не було вручене відповідачу та було повернуте до суду з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» - 03.02.2024 року.

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, керуючись приписами Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі № 910/144/24 від 15.01.2024 року є 03.02.2024 року.

Тобто, строк для надання відзиву на позовну заяву до 19.02.2024 року (включно).

На адресу суду від відповідача відзиву на позов, клопотань, заяв тощо не надходило.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" (надалі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траст Інвест Груп" (надалі - відповідач, покупець) укладено договір поставки № 25062021-1 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію (товар), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 2.2. договору оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі або у рахунках. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.3. договору).

Пунктом 2.4. договору визначено, що оплата товару здійснюється на умовах 100% від вартості партії товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати приймання такого товару.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2025 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

На виконання умов договору поставки № 25062021-1 від 25.06.2021 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 591 039,65 грн., що підтверджується видатковою накладною № КИФ29 від 12.01.2022 року. Товар за видатковою накладною за якістю та кількістю прийнятий відповідачем без заперечень, про що свідчать підписи та печатки сторін на цій видатковій накладній.

Як зазначає позивач, за отриманий товар за видатковою накладною № КИФ29 від 12.01.2022 року відповідач розрахувався лише частково на суму 335 000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями № 5028 від 02.02.2022 року на суму 200 000,00 грн., № 5093 від 08.02.2022 року на суму 120 000,00 грн., № 5304 від 14.07.2022 року на суму 15 000,00 грн., відтак заборгованість відповідача перед позивачем за цією видатковою накладною становить 256 039,65 грн.

Крім того, позивач вказує, що у відповідача існує заборгованість за отриманий товар за видатковою накладною № КИФ7858 від 21.12.2021 року у розмірі 6485,98 грн.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов`язання з оплати поставленого за договором поставки № 25062021-1 від 25.06.2021 року товару, у зв`язку з чим позивач вказує на наявність у відповідача заборгованості у розмірі 262 525,63 грн. (256 039,65 грн. + 6485,98 грн.).

Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару пеню у розмірі 205 397,86 грн., штраф у розмірі 59 103,96 грн. та 3% річних у розмірі 14 841,26 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами ст. 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як вже було встановлено судом вище, на виконання умов договору поставки № 25062021-1 від 25.06.2021 року позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 591 039,65 грн., що підтверджується видатковою накладною № КИФ29 від 12.01.2022 року.

Зазначена видаткова накладна містить найменування юридичних осіб, підписи та печатки сторін, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідає вимогам законодавства та є у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним бухгалтерським документом, який фіксує факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Видаткова накладна підписана зі сторони відповідача без жодних зауважень щодо асортименту, комплектності, кількості і якості поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами п. 2.4. договору оплата товару здійснюється на умовах 100% від вартості партії товару протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати приймання такого товару.

Визначення поняття "банківський день" наявне у п.п. 6 п. 4 Положення про порядок здійснення банками операцій за акредитивами, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 514 від 03.12.2003, згідно якого це робочий день банку в тому місці, у якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Тобто банківський день - це частина робочого дня, протягом якої приймаються документи на переказ. Дні визначаються для банків робочими за правилами, встановленими відповідною постановою Національного банку України.

За приписами частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, виходячи з умов п. 2.4. договору строк оплати товару за видатковою накладною № КИФ29 від 12.01.2022 року є таким, що настав 19.01.2022 року.

Крім того, строк оплати товару за видатковою накладною № КИФ7858 від 21.12.2021 року є таким, що настав 29.12.2021 року.

Станом на момент звернення до суду з даним позовом за отриманий товар відповідач розрахувався лише частково, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 262 525,63 грн., з них: 6485,98 грн. - за видатковою накладною № КИФ7858 від 21.12.2021 року та 256 039,65 грн. - за видатковою накладною № КИФ29 від 12.01.2022 року.

Наявність, обсяг заборгованості відповідача у розмірі 262 525,63 грн. та настання строку виконання обов`язку щодо сплати не були спростовані відповідачем.

При цьому, за змістом статей 598, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Крім того, суд зазначає, що право позивача на отримання грошових коштів за поставлений товар, прийнятий відповідачем без заперечень та зауважень, підлягає реалізації і захисту, оскільки укладений між сторонами договір є дійсним і обов`язковим для виконання сторонами, а отже, в силу приписів статей 204, 629 Цивільного кодексу України, породжує для його сторін відповідні права та обов`язки.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та положень договору, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку суми заявленої до стягнення та враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 25062021-1 від 25.06.2021 року у розмірі 262 525,63 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 205 397,86 грн., штраф у розмірі 59 103,96 грн. та 3% річних у розмірі 14 841,26 грн. за порушення виконання грошового зобов`язання щодо оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З положень п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 5.2. договору визначено, що за прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення оплати більш ніж на 10 календарних днів покупець додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від вартості неоплаченого своєчасно товару.

Як вже зазначалося судом вище, строк оплати товару за видатковою накладною № КИФ29 від 12.01.2022 року настав 19.01.2022 року, отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання з 20.01.2022 року.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивач здійснює відповідне нарахування за період з 18.01.2022 року по 18.12.2023 року.

Що стосується нарахованої позивачем пені, суд зазначає, що частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Пунктом 7 Розділу ІХ Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відтак, суд вважає правомірним нарахування пені за період з 20.01.2022 року по 30.06.2023 року.

При цьому, в п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши власний розрахунок пені за період з 20.01.2022 року по 30.06.2023 року (з урахуванням днів часткової оплати товару), судом встановлено, що сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 160 512,05 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 44 885,81 грн. позивачу належить відмовити.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафу, судом встановлено, що вказане нарахування проведено позивачем у відповідності до умов укладеного між сторонами договору та вимог чинного законодавства, а відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню, за розрахунком позивача, в сумі 59 103,96 грн.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Судом встановлено, що позивач здійснює нарахування 3% річних за період з 18.01.2022 року по 18.12.2023 року, тоді як правомірним є нарахування з 20.01.2024 року, тому суд дійшов висновку здійснити власний розрахунок 3% річних не виходячи за межі визначеного позивачем граничного строку відповідного нарахування.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 20.01.2022 року по 18.12.2023 року, судом встановлено, що загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить суму більшу, ніж заявлена позивачем до стягнення, яка становить 15 230,34 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд обмежений вправі вийти за межі позовних вимог в частині стягнення 3% річних, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача в сумі 14 841,26 грн.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 496 982,90 грн., з них: основного боргу - 262 525,63 грн. (двісті шістдесят дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 63 копійки), пені - 160 512,05 грн. (сто шістдесят тисяч п`ятсот дванадцять гривень 05 копійок), 3% річних - 14 841,26 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок одна гривня 26 копійок) та штрафу - 59 103,96 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч сто три гривні 96 копійок).

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 7454,74 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Виходячи із змісту положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 року у справі № 910/4201/19.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Виходячи із змісту статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частини перша, друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Так, у відповідності до наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" доказів розмір понесених витрат на правничу допомогу становить 10 000,00 грн.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази: договір про надання правничої допомоги від 18.12.2023 року; акт приймання-передачі правничої допомоги № 1 від 18.12.2023 року; платіжну інструкцію № 6767 від 18.12.2023 року; рахунок № 1 від 18.12.2023 року.

Як встановлено судом, 18.12.2023 року між адвокатом Швець Мариною Вікторівною (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого адвокат зобов`язується надати клієнту визначені цим договором правничу допомогу щодо захисту прав та інтересів клієнта в процесі вирішення питання про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Інвест Груп".

Згідно з п. 4.1. договору клієнт оплачує послуги адвоката з урахуванням співмірності зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних послуг, обсягом наданих адвокатом послуг. Сторони домовилися, що вартість однієї години роботи адвоката складає 2000,00 грн. Надання адвокатом правничої допомоги клієнту підтверджується актами приймання-передачі правничої допомоги.

18.12.2023 року між клієнтом та адвокатом складено та підписано акт приймання-передачі правничої допомоги № 1, в якому детально наведено перелік наданих послуг та визначено їх вартість.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що клієнт отримав, а адвокат надав в повному обсязі наступну правничу допомогу: підготовку позовної заяви до ТОВ "Траст Інвест Груп" про стягнення заборгованості за договором поставки № 25062021-1 від 25.06.2021 року (5 годин загальною вартістю 10 000,00 грн.: 18.12.2023 року з 08:00 до 13:00).

Суд встановив, що вартість правничої допомоги є фіксованою, становить 2000,00 грн./1 год.

Таким чином розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу виконаних ним робіт.

Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" у даній справі здійснювалося адвокатом Швець М.В. на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії АЕ № 1226710 від 18.12.2023 року.

Відповідачем до суду жодних клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності не подавалося.

Також суд враховує, що у позовній заяві позивач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Таким чином, відповідач маг змогу подати свої заперечення щодо цього разом з поданням відзиву на позовну заяву, проте наведеного здійснено не було.

Отже, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення суми витрат на правничу допомогу, підстави для їх зменшення у суду відсутні.

З урахуванням предмету та підстав позову, виходячи з встановлених обставин, характеру спірних правовідносин та обсягів матеріалів справи, з огляду на часткове задоволення позову та зважаючи на приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку розподілу судових витрат між сторонами, відшкодуванню за рахунок відповідача підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 9171,65 грн.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Траст Інвест Груп" (ідентифікаційний код 38826915, адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Дніпропроект" (ідентифікаційний код 33718185, адреса: 50072, м. Кривий Ріг, вул. Кременчуцька, 69) грошові кошти: основного боргу - 262 525,63 грн. (двісті шістдесят дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень 63 копійки), пені - 160 512,05 грн. (сто шістдесят тисяч п`ятсот дванадцять гривень 05 копійок), 3% річних - 14 841,26 грн. (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок одна гривня 26 копійок), штрафу - 59 103,96 грн. (п`ятдесят дев`ять тисяч сто три гривні 96 копійок), витрати на правничу допомогу - 9171,65 грн. (дев`ять тисяч сто сімдесят одна гривня 65 копійок) та судовий збір - 7454,74 грн. (сім тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні 74 копійки).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01.04.2024р.

Суддя О.В. Котков