Рішення

від 01.04.2024 по справі 910/17225/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.04.2024Справа № 910/17225/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Жилянська-118" про стягнення 315 752, 66 грн., за участю позивача - ОСОБА_2 , представника позивача - Браславської Л.З., відповідача - не з`явився, представника відповідача - не з`явився, голови правління - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 315 752, 66 грн. коштів на підставі ст.ст. 536, 1214 ЦК України та ст.ст. Закону України "Про об`єднання власників багатоквартирного будинку".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 року у задоволенні позову відмовлено.

20.03.2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №910/17225/23, в якій просить стягнути з позивача 22 000,00 грн судових витрат за надання професійної правничої допомоги та проводити розгляд заяви без виклику сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2024 призначено судове засідання для ухвалення додаткового рішення на 01.04.2024 року.

01.04.2024 року відповідач, представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується заява, суд вважає, що вказана заява відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.

Відповідачем у відзиві зазначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які він очікує понести до закінчення розгляду справи по суті, а також зроблено заяву про те, що докази судових витрат будуть надані суду протягом 5-ти днів після ухвалення рішення.

У межах даного строку позивач подав до суду докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу відповідачем надано договір про надання правової допомоги № 01/08-23 від 30.08.2023 з додатком, акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) від 18.03.2024, звіт про виконану роботу та ордер АІ №1505018.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15.06.2021 справа № 159/5837/19, згідно з якою витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджуються обставини надання відповідачу професійної правничої допомоги, у зв`язку з чим, зазначені витрати є витратами на професійну правничу допомогу та, відповідно, є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також, критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

При цьому, судом враховано, що згідно положень ч.ч. 5, 6 статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Позивачем заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правові висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18), у додатковій постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 у справі №753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 у справі №753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 у справі № 910/3929/18 та інших.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

З огляду на наданий адвокатом обсяг послуг, суд вважає, що розмір заявлених відповідачем витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 22 000,00 грн. не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими, а їх стягнення з позивача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат.

Приймаючи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру таких витрат до суми 11000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) 11000 (одинадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Після вступу додаткового рішення в законну силу видати наказ.

Додаткове рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, які визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення підписано 02.04.2024 року.

Суддя С.О. Чебикіна