Рішення

від 01.04.2024 по справі 911/3778/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2024 р. Справа № 911/3778/23

За позовом Комунального підприємства "Боярка-Водоканал" Боярської міської ради, 08150, Київська область, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 19-Б

до Громадської організації Боярського християнського центру милосердя "Надія", 08150, Київська область, місто Боярка, вулиця Шевченка, будинок 2

про стягнення 6 144, 34 грн за договором № 174 про надання послуг з водопостачання і водовідведення від 01.01.2012

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Комунальне підприємство "Боярка-Водоканал" Боярської міської ради звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Громадської організації Боярського християнського центру милосердя "Надія" про стягнення грошових коштів у розмірі 6 144, 34 грн, з яких: 4 051, 33 грн основний борг, 358, 93 грн 3 % річних та 1 734, 08 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором про надання послуг з водопостачання і водовідведення № 174 від 01.01.2012, в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг з водопостачання за період з листопада 2019 року по листопад 2021 року.

Враховуючи, що ціна даного позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, керуючись пунктом 1 частини п`ятої статті 12, частиною першою статті 247, частиною першою статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2023 відкрито провадження у справі № 911/3778/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Цією ж ухвалою визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Оскільки відповідач не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд", що підтверджується наявною в матеріалах справи відповіддю про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС № 360989, ухвала суду від 19.12.2023 про відкриття провадження у справі направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань адресу відповідача. Проте, конверт із судовою кореспонденцією 06.02.2024 повернувся до суду з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до вимог частини сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Згідно із пунктами 3, 5, 6 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України в разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що факт неотримання поштової кореспонденції, яка надсилалася судом на адресу сторони, залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і не звернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

При цьому, судом також враховано, що за приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини другої статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведе, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема з ухвалою суду про відкриття провадження у справі № 911/3778/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

01 січня 2012 року між Комунальним підприємством "Боярка-Водоканал" (далі - Водоканал) та Боярським християнським центром милосердя "Надія" (далі - Абонент) укладено договір про надання послуг з водопостачання і водовідведення № 174 (далі - Договір), відповідно до пункту 1 якого, предметом договору є послуги централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення. Водоканал зобов`язується надавати абоненту послуги з водопостачання та водовідведення. Абонент зобов`язується приймати ці послуги та своєчасно здійснювати оплату за надані послуги на умовах цього договору.

Згідно із пунктом 2.1 Договору сторони погодили найменування об`єктів водопостачання і водовідведення, а саме: БХЦМ "Надія", вул. Шевченка, 2 та ціну з водопостачання.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, розрахунок за надані послуги проводиться платіжним дорученням на рахунок водоканалу або за взаємним письмовим погодженням сторін іншими формами розрахунків, які не заборонено чинним законодавством.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що до 05 числа звітного місяця, водоканал виписує абоненту рахунок на оплату, де оформляється фактична вартість наданих послуг за звітний місяць. Цим рахунком підтверджується надання абоненту послуг (акт про надання послуг може складатись на вимогу абонента). Кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа наступного за звітним місяця.

Підпунктом 6.2.1 Договору передбачено, що абонент зобов`язаний своєчасно здійснювати оплату за послуги на умовах цього договору.

Договір діє з 01.01.2012 по 31.12.2012, а в фінансових питаннях - до повного розрахунку. Договір вважається щороку пролонгованим, якщо за місяць до закінчення його терміну однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання договору (пцнкти 9.1, 9.2 Договору).

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже є обов`язковим для сторін.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що відповідач не сплатив належним чином оплату за надані послуги з постачання холодної води у період з листопада 2019 року по листопад 2021 року, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмір 4 051, 33грн.

Також позивач зазначив, що в листопаді 2021 року відповідно до прохання відповідача про припинення нарахування за спожиті послуги було проведено відключення об`єкта від мережі водопостачання, на підтвердження чого долучено акт обстеження КП "Боярка-Водоканал" № 3729 від 08.11.2021.

Оскільки відповідачем не було погашено заборгованість, позивач звертався до відповідача з претензіями 27.08.2021 № 07-16/08-21 та 28.04.2023 № 07-16/06-23, однак відповіді на вказані претензії матеріали справи не містять.

Як стверджує позивач, станом на час звернення з позовом до суду, заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 051, 33 грн, а також 3 % річних у розмірі 358, 93 грн та інфляційні витрати у розмірі 1 734, 08 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами частини першої статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Судом встановлено, що укладений між позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з: підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів; власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно зі статтею 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно із частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору визначено, що до 05 числа звітного місяця, водоканал виписує абоненту рахунок на оплату, де оформляється фактична вартість наданих послуг за звітний місяць. Цим рахунком підтверджується надання абоненту послуг (акт про надання послуг може складатись на вимогу абонента). Кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа наступного за звітним місяця.

Умовами договору не передбачено обов`язку позивача направляти рахунки на оплату відповідачу, також матеріали справи не містять доказів звернення останнього про складання актів надання послуг.

Суд зазначає, що позивачем долучено до позову докази направлення відповідачу даного позову з усіма додатками, зокрема, серед яких рахунки на оплату послуг з водопостачання за період з листопада 2019 року по листопад 2021 року.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що відповідно до пункту 4.2 Договору строк оплати отриманих послуг з водопостачання та водовідведення є таким, що настав.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною другою статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов`язань за договором суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за договором за отримані послуги в розмірі 4 051, 33 грн (з урахуванням переплати станом на листопад 2019 року у розмірі 2, 52 грн), доказів її погашення, в тому числі в строки встановлені в договорі матеріали справи не містять, відповідачем вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення суми основної заборгованості.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 1 734, 08 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з січня 2020 року по жовтень 2023 року та 358 93 грн 3 % річних за період з 11.01.2020 по 11.12.2023.

За приписами статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3 % річних.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено, що розрахунок 3 % річних виконано позивачем арифметично вірно, відповідно, до стягнення з відповідача належить 3 % річних у розмірі 358, 93 грн. Щодо розрахунку інфляційних втрат, то враховуючи положення частини другої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, а саме при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, сума втрат від інфляції підлягає до стягнення з відповідача у розмірі заявленому позивачем - 1 734, 08 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Відтак, позов Комунального підприємства "Боярка-Водоканал" Боярської міської ради підлягає до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації Боярського християнського центру милосердя "Надія" (08150, Київська область, місто Боярка, вулиця Шевченка, будинок 2, код ЄДРПОУ 20578095) на користь Комунального підприємства "Боярка-Водоканал" Боярської міської ради (08150, Київська область, місто Боярка, вулиця Білогородська, будинок 19-Б, код ЄДРПОУ 30687118) 6 144 (шість тисяч сто сорок чотири) грн 34 коп. заборгованості (з яких: 4 051, 33 грн основний борг, 358, 93 грн 3 % річних, 1 734, 08 грн інфляційні втрати) та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 01.04.2024