Рішення

від 02.04.2024 по справі 911/298/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/298/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», Київська обл., с. Гора

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЙМЕНС», Київська область, м. Вишневе

про стягнення збитків

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» б/н від 01.02.2024 року (вх. №2036 від 01.02.2024) (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЙМЕНС» (далі відповідач) про стягнення збитків у розмірі 81250,00 грн.

Оскільки, ціна позову у справі №911/298/24 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2024 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, долученим до матеріалів справи, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Згідно ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2020 року між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (за договором - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕЙМЕНС» (за договором - постачальник) укладено Договір про закупівлю №35.1-14.1/3-26 (далі Договір), згідно умов п. 1.1 якого, постачальник зобов`язується поставити замовникові товар, зазначений в п.1.2 Договору та відповідно до Специфікації, що наведена в п.1.2 Договору (далі Специфікація), а замовник прийняти та оплатити такий товар відповідно до умов Договору. Кількість технічні характеристики та ціну товару зазначено в Специфікації. Найменування товару: Піддони, далі товар. Згідно національного класифікатора України ДК 021:2015-44140000-3 «Продукція, пов`язана з конструкційними матеріалами» (п. 1.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, ціна Договору складається із сумарної ціни одиниць товару, що підлягають поставці за Договором, та становить 487500,00 грн. включаючи ПДВ 20 % - 81250,00 грн.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів після фактичної поставки товару та підписання видаткової накладної на товар перераховує на поточний рахунок постачальника 100% ціни фактично поставленого товару.

Відповідно до п. 5.1. Договору, строк поставки товару 30 календарних днів з дати отримання письмової заявки постачальником від замовника. Датою поставки товару за Договором вважається дата підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

Пунктом 5.3.7 та 5.3.9 Договору визначено, що передача - приймання товару відбувається за адресою, вказаною в п. 5.3.6 Договору після поставки товару. При передачі-прийманні товару уповноважені представники сторін перевіряють відповідність поставленого товару кількості, яка була замовлена, та специфікації/технічним вимогам, передбаченим Договором. Якщо поставлений товар відповідає специфікації/технічним вимогам, передбаченим Договором, та замовленій кількості, уповноважені представники сторін підписують видаткову накладну на поставлений товар. Право власності на товар від постачальника до замовника переходить після передачі товару та підписання сторонами видаткової накладної на поставлений товар.

Згідно п. 5.3.12 Договору, разом з товаром постачальник надає замовникові наступні документи: товарно-транспортну накладну на товар (оригінал); паспорт на продукцію (сертифікат) (копію); видаткову накладну на товар (оригінал) в якій вказується ємність та/або кількість одиниць в упаковці та/або об`єм та/або місткість тари товару, інші параметри для повної їх ідентифікації.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, відповідачем здійснено поставку товару 10.07.2020 на суму 195000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 32500,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною №1 від 10.07.2020 (вартість товару сплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №861 від 14.08.2020); 28.12.2020 на суму 46800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7800,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною №2 від 28.12.2020 (вартість товару сплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №282 від 27.01.2021); 04.01.2021 на суму 103350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17225,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною №1 від 04.01.2021 (вартість товару сплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №481 від 09.02.2021); 06.01.2021 на суму 142350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 23725,00 грн.), що підтверджується видатковою накладною №2 від 06.01.2021 (вартість товару сплачено позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №509 від 10.02.2021);

Відповідно до п.7.3.9 Договору, постачальник зобов`язаний надати податкову накладну на товар, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України.

Однак, станом на день звернення до суду з даним позовом, податкові накладні: №1 від 10.07.2020 на суму 195000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 32500,00 грн.); №1 від 28.12.2020 на суму 46800,00 грн. (в т.ч. ПДВ 7800,00 грн.); №1 від 04.01.2021 на суму 103350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17225,00 грн.); №2 від 06.01.2021 на суму 142350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 23725,00 грн.) не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація вказаних вище податкових накладних зупинена, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної: №9184427205 від 31.07.2020; №9366034986 від 14.01.2021; №9009564723 від 28.01.2021; №9009550385 від 28.01.2021. Як вбачається із квитанцій, реєстрація податкових накладних зупинена відповідно до п. 206.16 ст. 201 ПК України.

В подальшому, відповідно до Рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 09.11.2021 №3349751/41799410, від 30.11.2021 №3447690/41799410, від 06.12.2021 №3475800/41799410, прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 28.12.2020 на суму 46800,00 грн., (в т.ч. ПДВ 7800,00 грн.); податкової накладної №1 від 04.01.2021 на суму 103350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17225,00 грн.) та податкової накладної №2 від 06.01.2021 на суму 142350,00 грн., (в т.ч. ПДВ 23725,00 грн.) у зв`язку з ненаданням платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування.

Позивач листом від 18.05.2023 року №03-22-1143 звернувся до відповідача з проханням про надання інформації стосовно поновлення реєстрації, зокрема, і податкових накладних, в реєстрації яких було відмовлено. Однак, як зазначено позивачем, вказаний лист залишено відповідачем без відповіді та реагування.

У зв`язку із не реєстрацією відповідачем податкових накладних, позивач втратив своє право на включення до суми податкового кредиту суми ПДВ, яка складає 81250,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем умов Договору у частині складання, оформлення та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у сумі 81250,00 грн.

Згідно п. 5.3.12 Договору, разом з товаром постачальник надає замовникові наступні документи: товарно-транспортну накладну на товар (оригінал); паспорт на продукцію (сертифікат) (копію); видаткову накладну на товар (оригінал) в якій вказується ємність та/або кількість одиниць в упаковці та/або об`єм та/або місткість тари товару, інші параметри для повної їх ідентифікації.

Відповідно до п.7.3.3 Договору постачальник зобов`язаний оформляти належним чином документи, передбачені п.5.3.12 та п.7.3.9 Договору.

Пунктом 7.3.5 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний відшкодувати завдані замовникові документально підтверджені реальні збитки, зумовлені порушенням умов Договору постачальником, відповідно до законодавства України та Договору.

Відповідно до п.7.3.6 Договору, постачальник зобов`язаний виконувати належним чином інші зобов`язання, передбачені Договором та іншими актами законодавства України.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором (п.8.1 Договору).

Відповідно до п. 8.9 Договору, у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх обов`язків (крім обставин непереборної сили), він зобов`язаний компенсувати збитки Замовника, що виникнуть у зв`язку із цим. Розмір збитків визначається у відповідності до чинного законодавства України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, Державною податковою службою відповідно до Рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних: від 09.11.2021 №3349751/41799410, від 30.11.2021 №3447690/41799410, від 06.12.2021 №3475800/41799410 прийнято рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №1 від 28.12.2020 на суму 46800,00 грн., (в т.ч. ПДВ 7800,00 грн.); податкової накладної №1 від 04.01.2021 на суму 103350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17225,00 грн.) та податкової накладної №2 від 06.01.2021 на суму 142350,00 грн., (в т.ч. ПДВ 23725,00 грн.), відповідно, у зв`язку з ненаданням платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, а реєстрація податкової накладної №1 від 10.07.2020 на суму 195000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 32500,00 грн.) зупинена.

При цьому, судом враховано, що станом на день прийняття рішення, сплив встановлений п. 6 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/ розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 року №520 строк (365 календарних днів) для подання відповідачем до контролюючого органу письмових пояснень та копій документів, зазначених у пункті 5 Порядку №520 (щодо податкової накладної №1 від 10.07.2020 на суму 195000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 32500,00 грн.), а також, сплив встановлений ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк (6 місяців) для оскарження рішень про відмову в реєстрації податкових накладних (щодо податкових накладних №1 від 28.12.2020 на суму 46800,00 грн., (в т.ч. ПДВ 7800,00 грн.); №1 від 04.01.2021 на суму 103350,00 грн. (в т.ч. ПДВ 17225,00 грн.) та №2 від 06.01.2021 на суму 142350,00 грн., (в т.ч. ПДВ 23725,00 грн.)

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (далі ПК України), датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розд. V цього Кодексу.

Згідно пп."а" п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі ввезення їх на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.7 ст. 201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Враховуючи зазначені приписи чинного законодавства та умови Договору, суд дійшов висновку, що ДП «МА «Бориспіль» мало законне очікування про виконання ТОВ «ТЕЙМЕНС» обов`язку щодо реєстрації податкових накладних, реєстрація яких надавала позивачу право на отримання податкового кредиту у розмірі 81250,00 грн.

Однак, як зазначає позивач, відповідних податкових накладних відповідачем зареєстровано не було.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідачем не доведено протилежне (відсутність його вини в невиконанні (неналежному виконанні) зобов`язання), суд дійшов висновку, що відмова у реєстрації податкових накладних відбулась з вини відповідача, у зв`язку із його бездіяльністю, яка виявилась у ненаданні платником податку копій документів (первинних документів), необхідних і достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до статті 224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. Тоді, як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналізуючи вищезазначені положення законодавства, предмет спору та обставини справи, суд зазначає, що для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Тобто, при заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також, наявність причинного зв`язку між ними. В свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Протиправна бездіяльність відповідача полягає в не виконанні вимог ст. 201 ПК України, що призвело до відмови у реєстрації податкових накладних, у зв`язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 81250,00 грн.

Причинно-наслідковий зв`язок між поведінкою відповідача і збитками, тобто сума, на яку могло бути зменшено податкове зобов`язання, є прямими збитками позивача, які з`явились внаслідок як первісного неподання всіх документів при здійсненні реєстрації податкових накладних, так і в наступної бездіяльності відповідача з їх виправлення і приведення до належного стану. Вина відповідача полягає у порушенні податкових зобов`язань.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків.

Відповідачем всупереч положенням Податкового кодексу України та ст. 78 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не реєстрації вказаних вище податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки, позивачем доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 81250,00 грн.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЙМЕНС» про стягнення збитків задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕЙМЕНС» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, 37, офіс 6, код ЄДРПОУ 41799410) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» ( 08300, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) збитки у розмірі 81250 (вісімдесят одну тисячу двісті п`ятдесят) 00 грн. та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць