Рішення

від 02.04.2024 по справі 911/64/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2024 р.,

м. Київ

Справа № 911/64/24

Суддя Черногуз А.Ф. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області (08292, Київська область, м. Буча, вулиця Володимира Ковальського, будинок 61/1, код ЄДРПОУ 0290999624">0290999624)

в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу (03035, місто Київ, вулиця Солом`янська, будинок 1, код ЄДРПОУ 42163667)

та Ірпінської міської ради (08205, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2-А, код ЄДРПОУ 05408846)

до Державного підприємства «Київське лісове господарство» (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 30, код ЄДРПОУ 00991373)

про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев,

ВСТАНОВИВ:

Процесуальний перебіг розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Керівника Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: Державної екологічної інспекції Столичного округу, Ірпінської міської ради до Державного підприємства «Київське лісове господарство» про стягнення шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зокрема, під час ведення лісового господарства.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями позовну заяву передано на розгляд судді Черногуз А.Ф.

Господарський суд ухвалою від 07.11.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу в його електронний кабінет 09.01.2024, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Відповідно до частини 4 статті 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Суд констатує, що за час перебування матеріалів позовної заяви у провадженні суду відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк. Незважаючи на закінчення строку на подання відзиву, відповідач також не звертався до суду з заявами про поновлення чи продовження строку на подання відзиву.

Відтак, у зв`язку з наведеним, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки сторонам було надано всі можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав та достатньо часу для наповнення справи доказовою базою.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Як встановлено у статті 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Обставини спірних правовідносин, позиції учасників справи

Відповідно до Акту огляду місця вчинення лісопорушення від 13.01.2022 старший мастер лісу Плахтянського лісництва Огінський Т.В., за участю майстра лісу Плахтянського лісництва Козлова В.Б., склав цей акт про те, що 13.01.2022 о 11:40 в Плахтянському лісництві у кварталі 73, виділі 28 було виявлено незаконну порубку дерев, за що передбачена відповідальність визначена статтею 65 КУпАП. В результаті виявлених порушень шкода заподіяна лісовому господарству становила 41875,62 грн, зазначено в акті.

Акт підписано Огінським Т.В. та майстром лісу. До акту додано зведену відомість матеріально грошових оцінок рубки та відомість обчислення розміру шкоди.

Білоцерківська окружна прокуратура у позовній заяві вказала, що ними 29.12.2022 було направлено лист до Державної екологічної інспекції Столичного округу щодо встановленого факту порушення вимог лісового господарства, що спричинило шкоду інтересам держави. Водночас, інспекцією не було вжито дієвих заходів щодо захисту інтересів держави в контексті наданих матеріалів. З аналогічним листом прокуратура звернулась до Ірпінської міської ради, однак радою також не вживались заходи щодо стягнення розміру шкоди.

Тож, прокуратура вбачала за необхідне звернутися з цим позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах в порядку ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з нездійсненням Ірпінською міською радою та Державною екологічною інспекцією Столичного округу захисту інтересів держави в суді, як суб`єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження.

Відтак, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними документами, оскільки вважає, що сторонам було надано всі процесуальні можливості для реалізації наданих процесуальним законом прав.

Висновки господарського суду

За статтею 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Перш за все, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Враховуючи, що відповідне обґрунтування підставності здійснення представництва інтересів держави прокурором визначено в позові, яке судом визнано обгрунтованим, та яке цілком узгоджується з вимогами, що ставляться до питань представництва прокурором інтересів держави суд виходить із того, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави відповідає приписам ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України.

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно вимог статті 17 Лісового кодексу України відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов`язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.

Як правильно зазначив позивач, під час здійснення своєї діяльності саме працівниками ДП «Київське лісове господарство» було виявлено та встановлено факт незаконної порубки. Відповідні матеріали були передані до правоохоронних органів.

Судом досліджено положення Статуту ДП «Київське лісове господарство» та встановлено, що згідно пункту 1.3 підприємство здійснює свою діяльність відповідно до законодавства та цього статуту.

Метою діяльності підприємства відповідно частини пункту 3.1 та пункт 3.2 є отримання прибутку на основі, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, запобігання злочинам і адміністративним правопорушенням у сфері лісового та мисливського господарства, а також використання лісових ресурсів і мисливських тварин.

В силу підпунктів 6.2.1 та 6.2.2 на підприємство покладено обов`язок забезпечувати охорону, захист і підвищення родючості грунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів, дотримуватись науково обґрунтованих норм і порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів лісу та користування земельними ділянками лісового фонду та забезпечення екологічної безпеки.

Частиною другою статті 19 Лісового кодексу України визначено, що постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до пункту 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Статтею 86 Лісового кодексу України передбачено, що організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Статтею 93 Кодексу передбачені завдання контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів. Зокрема, такими завданнями є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2018 у справі N 909/1111/16, та у постанові від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Згідно статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

Суд зазначає, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

Частиною 1, пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Водночас, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування завданої шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Обов`язок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Факт виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача, як особи, зобов`язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу. Схожий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20.

Суд вказує, що відповідно до наданого прокуратурою акту, кількість зрубаних дерев дорівнює 11 шт, що свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов`язків.

Відповідач здійснює свою господарську діяльність як постійний лісокористувач, має можливість належним чином здійснювати охорону і захист лісу постійно. До суду не подано доказів того, що відповідач не здійснював свою господарську чи будь-яку іншу діяльність напередодні виявлення незаконної рубки лісу. За наявних обставин відповідачем не було належним чином реалізовано своїх можливостей та не було дотримано своїх обов`язків.. Як наслідок це призвело до вирубки 11 шт дерев лісу в Плахтянському лісництві та нанесло державі збитків.

Окремо слід зазначити, що відповідно до статті 4 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Тобто, такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та запобігати вчиненню цих порушень в першу чергу. Лише потім завданнями охорони навколишнього природного середовища постає вчинення дій щодо зупинення виявлених порушень та запобігання їх продовження.

Відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу. Тож суд приходить до висновку про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора.

В контексті наведених вище висновків суду, відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно. Розмір збитків встановлено висновком експерта приймається судом в повному обсязі та визнається беззаперечним доказом обсягу нанесених державі збитків через недотримання положень законодавства України у природоохоронній сфері. Суд вважає за можливе задовольнити позов у повному обсязі.

За приписами статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та пункту 7 частини третьої статті 29, пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення.

В силу пункту 7 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), зокрема, є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Пунктом 4 частиною 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України встановлено, що до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать, у тому числі 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування (крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків.

Отже, шкода, заподіяна відповідачем внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища підлягає стягненню з відповідача у наступному порядку: 30 % від суми до спеціального фонду Державного бюджету України; 20 % від суми до обласного бюджету; 50 % від суми до місцевого бюджету.

Вирішення питання щодо судових витрат, підсумки розгляду справи

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

В силу частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю. Зважаючи на те, що саме прокуратурою подано позовну заяву та сплачено судовий збір, стягнення цих витрат відбувається на користь заявника прокуратури.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку статті 81 ГПК України сторонами доказів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Київське лісове господарство» (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 30, код ЄДРПОУ 00991373):

на користь спеціального фонду Державного бюджету України 30 % заподіяної шкоди незаконною порубкою дерев, що становить 12562,69 грн;

на користь спеціального фонду обласного бюджету Київської області 20% заподіяної шкоди незаконною порубкою дерев, що становить 8375,12 грн;

на користь спеціального фонду місцевого бюджету Ірпінської міської ради (08205, Київська область, Бучанський район, місто Ірпінь, вулиця Шевченка, будинок 2-А, код ЄДРПОУ 05408846) 50 % заподіяної шкоди незаконною порубкою дерев, що становить 20937,81 грн.,

що разом становить - 41875,62 гривень шкоди, завданої внаслідок незаконної порубки лісу.

Стягнути з Державного підприємства «Київське лісове господарство» (03115, місто Київ, вулиця Святошинська, будинок 30, код ЄДРПОУ 00991373) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2; код ЄДРПОУ 02909996; реквізити: отримувач - прокуратура Київської області; назва банку - Державна казначейська служба України м. Київ; МФО банку 820172; розрахунковий рахунок отримувача UA028201720343190001000015641) судовий збір, сплачений за подання до суду позовної заяви у сумі 2684,00 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Рішення складено та підписано 02.04.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз