Рішення

від 20.03.2024 по справі 914/2756/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 Справа № 914/2756/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів

в інтересах держави в особі

позивача-1: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

позивача-2: Яворівської міської ради Львівської області, м. Яворів Яворівського району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Буд-Плюс", м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , с. Залужжя Яворівського району Львівської області

про: розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості в розмірі 55 988,69 грн.

Представники сторін:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т.- прокурор відділу Львівської обласної прокуратури

від позивача-1: Смотрич Д.В. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи

від позивача-2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів в інтересах держави в особі позивача-1: Львівської обласної державної адміністрації, позивача-2: Яворівської міської ради Львівської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Буд-Плюс" про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості в розмірі 55 988,69 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2023 р., справу № 914/2756/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.09.2023 р., позовну заяву заступника керівника Львівської обласної прокуратури, м. Львів в інтересах держави в особі позивача-1: Львівської обласної державної адміністрації, позивача-2: Яворівської міської ради Львівської області до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Буд-Плюс " про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості в розмірі 55 988,69 грн. залишено без руху. Надано прокурору строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

25.09.2023 року прокурором, на виконання вимог ухвали суду від 13.09.2023 р., подано на адресу суду заяву з додатками за вх. № 23203/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.09.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 01.11.2023 р.

23.10.2023 р. представником відповідача подано на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 25640/23, відповідно до якого відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю з підстав, викладених у відзиві, а також здійснювати розгляд справи № 914/2756/23 без участі повноважного представника відповідача.

27.10.2023 р. прокурором подано на адресу суду в систему «Електронний суд» відповідь на відзив з додатками за вх. № 26119/23.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 р., підготовче судове засідання у даній справі відкладено на 22.11.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2023 р., залучено до участі у справі № 914/2756/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2756/23 на тридцять днів. Розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 20.12.2023 р. Роз`яснено прокурору про необхідність направлення третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача копію позовної заяви з додатками та докази такої відправки надати суду.

28.11.2023 р. від позивача-2 на адресу суду надійшла заява за вх. № 29087/23, в якій позивач-2 зазначає про те, що Львівською обласною прокуратурою були подані додаткові пояснення на відзив відповідача, Яворівська міська рада Львівської області повністю підтримує позовні вимоги, викладені в позовній заяві та додаткові пояснення, подані Львівською обласною прокуратурою.

04.12.2023 р. прокурором, на виконання вимог ухвали суду від 22.11.2023 р., подано на адресу суду докази направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача за вх. № 29616/24.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.2023 р., підготовче засідання призначено на 24.01.2024 р.

24.01.2024 р. представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, подано на адресу суду заяву з додатками про долучення до матеріалів справи документів за вх. № 2215/24.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.01.2024 р., закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2756/23 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.02.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.02.2024 р., розгляд справи по суті призначено на 20.03.2024 р.

Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

20.03.2024 р. прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 26119/23 від 27.10.2023 р., та поясненнях, наданих в судових засіданнях.

20.03.2024 р. представник позивача-1 в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засідання. Просив суд позов задоволити повністю.

20.03.2024 р. представник позивача-2 в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

28.11.2024 р. представником позивача-2 подано на адресу суду письмові пояснення за вх. № 29087/23, в яких позивач-2 зазначає, що повністю підтримує позовні вимоги, викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях, які подані Львівською обласною прокуратурою.

Також, 12.03.2024 р. представником позивача-2 подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву за вх. № 7019/24, в якій представник просить суд розглядати справу без участі Яворівської міської ради Львівської області. Позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.

20.03.2024 р. представник третьої особи в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

26.01.2024 р. за вх. 2498/24 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача подав клопотання, в якому просить проводити подальший розгляд справи без участі третьої особи та її представника. Водночас, щодо позовних вимог, які є предметом судового розгляду, то щодо задоволення таких третя особа не заперечує, а позовну заяву підтримує повністю.

20.03.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

У відзиві на позовну заяву за вх. № 25640/23 від 23.10.2023 р., відповідач просить суд здійснювати розгляд справи № 914/2756/23 без участі повноважного представника відповідача та у задоволенні позову відмовити повністю, враховуючи викладені та подані ним докази.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2756/23.

В судовому засіданні 20.03.2024 р., відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція прокурора та позивача-1.

Спір між сторонами виник у зв`язку з порушенням відповідачем, на переконання прокуратури та позивачів, умов укладеного договору оренди водного об`єкта № 11 від 05.06.2018 р. Так, відповідачем допускається систематична заборгованість зі сплати орендної плати за землю за договором оренди водного об`єкта № 11 від 05.06.2018 р. Прокурор зазначає про те, що заборгованість з орендної плати ТзОВ «АРТ- БУД -ПЛЮС» за Договором становить 55 988,69 грн., яка утворилася за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року (повністю не сплачені суми орендної плати за землю за цей період). Оскільки несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, заборгованість з орендної плати за землю на момент подачі позовної заяви становить 55 988,69 грн., прокурор заявляє позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача-2, розірвання договору оренди водного об`єкта № 11 від 05.06.2018 р. та повернення земельної ділянки загальною площею 22,18 га з кадастровим номером 4625884500:06:000:0010 на користь держави в особі позивача-1 - Львівської обласної державної адміністрації. Прокурор також просить судові витрати зі сплати судового збору стягнути з відповідача на користь Львівської обласної прокуратури.

Позиція позивача -2.

28.11.2023 р. від представника позивача-2 на адресу суду надійшла заява за вх. № 29087/23, в якій позивач-2 зазначає про те, що Львівською обласною прокуратурою були подані додаткові пояснення на відзив відповідача, Яворівська міська рада Львівської області повністю підтримує позовні вимоги, викладені в позовній заяві та додаткові пояснення, подані Львівською обласною прокуратурою.

Також, 12.03.2024 р. представником позивача-2 подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву за вх. № 7019/24, в якій представник просить суд розглядати справу без участі Яворівської міської ради Львівської області. Позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 25640/23 від 23.10.2023 р. відповідач зазначає про те, що водний об`єкт для рибогосподарських потреб ставки площею 2,9727 га, 7,2636 га, та 5,9546 га розташовані за межами с. Залужжя Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області та знаходиться в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ-БУД-ПЛЮС". Відповідач вказує на те, що між Львівською обласною державною адміністрацією та ТзОВ "АРТ-БУД-ПЛЮС" укладено договір оренди водного об`єкта, на підставі якого відповідач взяв на себе зобов`язання зі сплати визначених договором орендних платежів. На думку відповідача, системний аналіз положень законодавства вказує на те, що у питаннях підстав для розірвання договорів оренди має в сукупності досліджуватися як систематичність, так і істотність допущеного порушення умов договору, так і бажання (волевиявлення) сторін договору. Відповідач просить врахувати, що ані позивачі, ані Львівська обласна прокуратура у своїх листах та у позовній заяві не висловлюють позиції щодо відсутності/наявності суспільного інтересу у кримінальному провадженні № 12022142350000620, оскільки в разі задоволення такого позову прокурора, виконати рішення суду неможливо, оскільки відповідач не може передати об`єкт оренди, який вже понад рік тому вибув з його користування у зв`язку з незаконними діями третіх осіб, тому задоволення позову не зможе призвести до позитивних наслідків. Крім того, відповідач вказує на те, що він втратив право користування об`єктом оренди, у відповідача відсутні доходи, а відтак, можливість сплачувати вчасно орендну плату. На думку відповідача прокуратурою не доведено, яким чином розірвання договору усуне негативні наслідки для держави в особі ради та які негативні наслідки взагалі є. На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позиція третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

26.01.2024 р. за вх. 2498/24 представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача подав клопотання, в якому просить проводити подальший розгляд справи без участі третьої особи та її представника. Водночас, щодо позовних вимог, які є предметом судового розгляду, то щодо задоволення таких третя особа не заперечує, а позовну заяву підтримує повністю.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

На підставі розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 23.04.2015 № 173/0/5-15 «Про надання у користування на умовах оренди водних об`єктів, розташованих за межами населених пунктів на території Львівської області», 05.06.2018 року між Львівською обласною державною адміністрацією (позивач-1 у справі, орендодавець за договором) та ТзОВ «АРТ-БУД-ПЛЮС» (відповідач у справі, орендар за договором) укладено договір оренди водного об`єкта № 11 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування водний об`єкт для рибогосподарських потреб - ставки площею 2,9727 га, 7,2636 га та 5,9546 га, розташовані за межами с. Залужжя Залузької сільської ради Яворівського району Львівської області, які розташовуються 1,5 км, 1,2 км та 1,4 км від північних околиць с. Залужжя Яворівського району Львівської області на р. Якша (права притока малої ріки ІІІкло).

Об`єктом оренди за Договором є вода (водний простір) водних об`єктів (26,8 тис. куб. м - 2,9727 га; 79,9 тис. куб. м - 7,2636 га і 62,5 тис. куб. м - 5,9546 га) та земельні ділянки під водними об`єктами площею 2,9727га, 7,2636 га та 5,9546 га, землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом - 5,9891 га з кадастровим номером 4625884500:06:000:0010.

Відповідно до п. 6 Договору, об`єкт оренди не має недоліків, що можуть перешкоджати ефективному їх використанню.

Договір укладено на строк 15 років (п. 8 Договору).

Згідно п. 14 Договору, об`єкт оренди передається для рибогосподарських потреб.

Земельна ділянка передана орендодавцем - Львівською обласною державною адміністрацією відповідачу, що підтверджується актом прийому-передачі об`єкту оренди від 05.06.2018 р., який підписано повноважними представниками сторін та підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучено до матеріалів справи.

Як вбачається з відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 28.12.2017 здійснено державну реєстрацію права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4625884500:06:000:0010 за Державою в особі Львівської обласної державної адміністрації.

На підставі Договору 14,06.2018 зареєстровано інше речове право - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4625884500:06:000:0010 загальною площею 22,18 га (Орендодавець - Львівська обласна державна адміністрація, Орендар ТзОВ «АРТ-БУД-ПЛЮС», строк дії речового права - 15 років), номер запису про інше речове право -26715554.

Інші відомості про спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні.

Згідно з п. 9 Договору, орендна плата за земельну ділянку вноситься за місцем її розташування у розмірі 8,85395 % від нормативної грошової оцінки землі за місцем її розташування у сумі 56 035 грн. 51 коп. в рік на р/р 33214812700717, код ЄДРПОУ 38011710, ККД 18010600, МФО 825014.

У п. 11 Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься у строки - за надані в оренду водні об`єкти щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу. За землю щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця

Орендодавець, серед іншого, має право вимагати від Орендаря, а Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату (п. п. 30, 33 Договору).

Відповідно до п. 40 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов`язків та випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, нецільового використання об`єкта оренди, а також з інших підстав, визначених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 №106 «Деякі питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету» контроль за справлянням надходжень за кодом бюджетної класифікації доходів 22130000 (орендна плата за водні об`єкти та їх частини) закріплений за державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування (органами, які є орендодавцями водних об`єктів) та Держводагенством, а за кодом 18010600 (орендна плата з юридичних осіб) - за Державною податковою службою.

Як вбачається з інформацій ГУ ДПС у Львівській області № 8226/5/13-01 -04- 02-11 від 25.07.2023, № 23538/6/13-01-04-10 від 09.08.2023 та № 8924/5/13-01-04- 10 від 11.08.2023, відповідачем - ТзОВ «АРТ-БУД-ПЛЮС» допускається систематична заборгованість з орендної плати за землю за Договором, предметом якого є земельна ділянка загальною площею 22,18 га з кадастровим номером 4625884500:06:000:0010.

Листом ГУ ДПС у Львівській області № 8924/5/13-01-04-10 від 11.08.2023 скеровано на адресу обласної прокуратури податкові декларації з плати за землю подані ТзОВ «АРТ-БУД-ПЛЮС» за 2022-2023 роки з яких вбачається, що нарахована сума річної орендної плати за земельну ділянку кадастровий номер 4625884500:06:000:0010 за 2022 рік складає 61 639,04 грн (щомісячний розмір орендної плати становить - 5 136,59 грн) та за 2023 рік - 70 885, 3 грн. (щомісячний розмір орендної плати становить - 5 907,11 грн).

Згідно з Розрахунком податкового боргу з орендної плати за землю стосовно ТзОВ «АРТ-БУД-ПЛЮС» вбачається, що станом на 08.08.2023 у відповідача наявна заборгованість з орендної плати згідно Договору за земельну ділянку, яка розташована на території Яворівської територіальної громади загальною площею 22,18 га кадастровий номер 4625884500:06:000:0010 в сумі 55 966,69 грн (не сплачені підприємством суми нарахованої орендної плати за земельну ділянку, які задекларовані згідно з податковими деклараціями № 9036170133 від 20.02.2022 (за 2022 рік) та № 9028824638 від 20.02.2023 (за 2023 рік). Щомісячні задекларовані суми сплати орендної плати за цю земельну ділянку в розмірі 5 136,30 грн (за 2022 рік) та 5 907,11 грн (за 2023 рік) з жовтня 2022 року по дату подання позовної заяви до суди, не сплачувались взагалі.

На підтвердження факту систематичного порушення відповідачем строків внесення орендної плати слід зазначити, що з метою погашення заборгованості по орендній платі за земельну ділянку державної власності, ГУ ДПС у Львівській області сформовано та направлено платнику податкову вимогу № 0000740-1320- 1301 від 28.03.2023. Крім цього, відповідно до п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України прийнято рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 02.05.2023 № 116/4-1301. Також, направлено платіжні інструкції на списання коштів з рахунків у банківських установах обслуговуючих даного платника - кошти на рахунках відсутні.

Яворівська міська рада на запит обласної прокуратури повідомила листом № 5454 від 15.08.2023 про невиконання відповідачем умов Договору щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати, в яких зазначено про те, що упродовж 2022 - 2023 р. р. відповідачем сплачено орендну плату за землю за Договором в сумі 50 431,98 грн (при задекларованій сумі орендної плати за 2022 рік - 61 639,04 грн), при цьому в 2023 році відповідач не сплачував орендної плати за землю за Договором.

Як вбачається з умов Договору щодо орендної плати (п. п. 9 - 13, 30 та 33), розрахунку податкового боргу станом на 01.08.2023, податкових декларацій ГзОВ «АРТ-БУД-ПЛЮС» з плати за землю за період 2022 - 2023 р.р., інформації Яворівської міської ради Львівської області щодо несплати орендної плати за Договором за період 2022-2023 р.р. та інформації ГУ ДПС у Львівській області № 8924/5/13-01-04-10 від 11.08.2023, заборгованість з орендної плати ТзОВ «АРТ- БУД -ПЛЮС» за Договором становить 55 988,69 грн, яка утворилася за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року (повністю не сплачені суми орендної плати за землю за цей період).

У зв`язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати, прокурор звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 55 988,69 грн. за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року на користь позивача 2 - Яворівської міської ради Львівської області, розірвання договору оренди водного об`єкта № 11 від 05.06.2018 р. та повернення земельної ділянки загальною площею 22,18 га з кадастровим номером 4625884500:06:000:0010 на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Щодо обґрунтованості підстав звернення прокурора з даним позовом, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом (ч. 1).

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні № 3-рп/99 від 8.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства, прокуратурою заявляючи позов слід зазначити: 1) в чому полягає інтерес держави та 2) нездійснення чи неналежне здійснення захисту такого інтересу уповноваженим органом.

В даному випадку встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні Відповідачем земельною ділянкою державної власності без здійснення плати за неї у обсязі та в строки, які передбачені умовами укладеного договору, внаслідок чого до місцевого бюджету не надходять значні кошти.

Щодо порушення інтересів держави необхідно також врахувати, що відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про національну безпеку України» від 21.06.2018 № 2469-VІІІ, державна політика у сфері національної безпеки і оборони спрямовується на забезпечення воєнної, зовнішньополітичної, державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, кібербезпеки України тощо.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Користування відповідачем спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати за неї, порушує право держави в особі власника земельної ділянки - Львівської обласної державної адміністрації на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй та ослаблює економічні інтереси держави.

Виходячи із наведених норм законодавства, «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення Орендарем договору, шляхом його розірвання, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості до бюджету, оскільки Орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.

Вказане також порушує принцип раціонального використання земель, закріплений ст. 5 Земельного кодексу України, оскільки земля як основне національне багатство, як власність Українського народу, повинна використовуватись найефективнішим способом для задоволення потреб громадян.

Поряд з цим в контексті сфери правовідносин у даній справі, зокрема, законності користування земельною ділянкою державної власності, важливу роль відіграє конституційний принцип законності реалізації права власності на державне майно в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Частиною 1 ст. 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених ч. ч. 3, 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Повноваження органів виконавчої влади у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», зокрема розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості грунтів, що перебувають у державній власності, розпоряджається землями державної власності відповідно до закону, вживає заходів до відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону довкілля підприємствами, установами, організаціями і громадянами та ін.

Додатково слід зазначити, що згідно з п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім окремих категорій земель.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Згідно з інформацією, яка наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 4625884500:06:000:0010 на даний час перебуває у державній власності, власником якої є Львівська обласна державна адміністрація, як і її орендодавцем згідно умов укладеного Договору.

Отже, в даному випадку, Львівська обласна державна адміністрація уповноважена державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, як орган, який наділений повноваженнями розпоряджатися землями державної власності в межах області.

Львівською обласною державною адміністрацією з часу виникнення підстав для вжиття заходів до відновлення порушених державних інтересів, не вжито ефективних заходів, спрямованих на захист інтересів держави, в тому числі, шляхом звернення із позовною заявою до суду про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, що свідчить про неналежне здійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави захисту як власником земельної ділянки та стороною договору, що підтверджується листом Львівської обласної державної адміністрації від 18.08.2023 № 5/9-8101/0/2-23/7-31, отриманим на запит прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Окрім цього, відповідно до ч. 3 ст. 142 Конституції України, держава бере участь у формуванні доходів бюджетів місцевого самоврядування, фінансово підтримує місцеве самоврядування.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ст. 143 Конституції України, ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

За змістом ст. 14.1.147, ст. 265.1.3, ст. 10.1.1 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено п. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства, у тому числі, щодо своєчасності надходження в місцевий бюджет коштів за користування землями територіальної громади.

За відповідачем рахується заборгованість з орендної плати за землю за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року в сумі 55 988,69 грн., надану йому в користування за вказаним вище договором оренди, розмір якої постійно зростає.

Такі обставини порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, оскільки бюджет недоотримує значні кошти, однак вищезазначене залишились поза увагою органу місцевого самоврядування - Яворівської міської ради Львівської області, який є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади. Радою не вжито заходів до захисту інтересів громади шляхом реалізації наданих законом повноважень, як органом місцевого самоврядування.

Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та положення п. п. 9 - 13 Договору, саме Яворівська міська рада є володільцем інформації про поступлення коштів від ТзОВ «АРТ-БУД-ПЛЮС» в місцевий бюджет територіальної громади та є отримувачем і подальшим розпорядником коштів за оренду зазначеної вище земельної ділянки, що орендується відповідачем за Договором оренди водного об`єкта № 11 від 05.06.2018 р.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою за наслідками розгляду справи № 6-824цс16 (постанова від 11.05.2016), дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання, безпосередньо належить до інтересів держави.

Відтак, органом, уповноваженим на захист інтересів територіальної громади щодо своєчасного надходження коштів та наповнення місцевого бюджету відповідно до закону та умов Договору, є Яворівська міська рада Львівської області.

Крім цього, суд в даному аспекті також зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40 Постанови).

Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, постанові від 10.02.2021 у справі №454/851/19.

Зі змісту листа Львівської обласної державної адміністрації № 5/9-8101/0/2- 23/7-31 від 18.08.2023, отриманого обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вбачається, що, незважаючи на тривалу обізнаність про порушення Відповідачем вимог закону та умов Договору, обласною державною адміністрацією не вжито жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

При цьому, з цього листа вбачається, що відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України, Львівська обласна державна адміністрація не може розпоряджатися землями водного фонду.

Крім цього, з листа Яворівської міської ради № 15454 від 15.08.2023, отриманого обласною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вбачається, що, незважаючи на тривалу обізнаність про порушення Відповідачем вимог Закону та умов Договору, органом місцевого самоврядування не вжито жодних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, зокрема щодо стягнення коштів до місцевого бюджету.

Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності Позивачів та обгрунтованою підставою для застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

Незвернення Позивачів до суду свідчить про неналежний та неефективний спосіб захисту порушених інтересів територіальної громади та держави уповноваженим органом та є правовою підставою для звернення прокуратури до суду з позовом.

Таким чином, Львівська обласна державна адміністрація та Яворівська міська рада Львівської області позов, як ефективний спосіб захисту порушених прав, про розірвання Договору, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості з орендної плати за землю не заявили, що свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень протягом розумного строку, як про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Окрім цього, що стосується «розумності строку», про які зазначається в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 слід зазначити, що такі строки слід рахувати з моменту, коли компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

В силу вищенаведених норм Земельного, Цивільного, Податкового та Бюджетного кодексів України, Законів України «Про оренду землі», «Про місцеві державні адміністрації», інших нормативно-правових актів, прийнятими відповідно до них, умов Договору та наданих повноважень, позивач-1 не міг не знати про тривале істотне порушення Відповідачем умов Договору щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати за спірну земельну ділянку впродовж дії договору.

У даному випадку вбачається, що Орендодавець, як сторона договору, незважаючи на очевидний характер порушень з боку Відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживав жодних заходів для припинення його права користування земельною ділянкою та стягнення боргу.

Будучи обізнаними про порушення умов договору Відповідачем, у тому числі проінформованими листами Львівської обласної прокуратури № 15/1-1013 вих-23 від 03.08.2023, № 15/1-1117 вих-23 від 29.08.2023 та №15/1-1014 вих- 23 від 04.08.2023 та №15/1-1140 вих-23 від 06.09.2023, згідно з якими фактично надано Позивачам можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (зокрема, шляхом вчинення дій до виправлення ситуації, а саме подання позову), маючи повноваження до припинення порушень вимог земельного законодавства, Позивачами не вжито заходів реагування щодо припинення речового права на земельну ділянку у судовому порядку, її повернення та стягнення заборгованості по орендній платі за землю.

Відповідно до п. п. 40, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з урахуванням значимості порушення інтересів держави через несвоєчасне надходження з жовтня 2022 року по даний час до місцевого бюджету коштів, можливості безоплатного користування Відповідачем земельною ділянкою, а також відсутність об`єктивних перешкод для звернення Позивачів з позовом до суду, обласною прокуратурою дотримано розумний строк для надання уповноваженим органам часу вжити невідкладних ефективних заходів.

Таким чином, прокурором встановлено та визначено поважні причини та необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки заходи реагування щодо розірвання Договору, повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості уповноваженими органами - Львівською обласною державною адміністрацією та Яворівською міською радою Львівської області не вживаються, що вказує на нездійснення захисту інтересів держави.

Зокрема, підставою для представництва інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, яка є власником земельної ділянки, є систематична несплата Відповідачем орендної плати за землю, що є істотним порушенням умов Договору. У свою чергу це спричиняє ненадходження коштів до бюджету та призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, що виявляється і у безоплатному використанні земельної ділянки, при тому, що Львівською обласною державною адміністрацією та Яворівською міською радою, як уповноваженими органами, не вжито достатніх та ефективних заходів, в тому числі представницького характеру, щодо припинення речового права на земельну ділянку шляхом розірвання Договору та повернення земельної ділянки та стягнення боргу.

Бездіяльність позивачів щодо звернення до суду з позовом про стягнення боргу, розірвання договору та повернення земельної ділянки свідчить про нездійснення цими органами (п. 27.1 постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18) захисту інтересів держави у сфері захисту права державної власності та прав територіальної громади, які у даному випадку збігаються з інтересами держави.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18, від 10.11.2020 у справі № 903/504/16, від 12.11.2020 у справі № 926/14/19).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

В даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб`єкта звернення до суду, оскільки згаданий суб`єкт владних повноважень хоча і має повноваження захистити інтереси держави, але не звернувся до суду з позовною заявою про захист порушених прав.

Таким чином, даний позов заявляється заступником керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та Яворівської міської ради Львівської області, оскільки порушуються інтереси держави та права територіальної громади, які в даному випадку збігаються з інтересами держави.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

На виконання вказаних вимог, обласною прокуратурою на адресу Львівської обласної державної адміністрації та Яворівської міської ради Львівської області направлено повідомлення про намір вжиття заходів представницького характеру в межах повноважень, наданих ст. ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» (листи від 03.08.2023, 04.08.2023, 29.08.2023 та 06.09.2023).

Листами від 29.08.2023 за вих. № 15/1 - 1117 вих 23 та від 06.09.2023 за вих. № 15/1- 1140 вих-23, обласна прокуратура повідомила Позивачів про звернення до суду в інтересах держави в його інтересах із відповідною позовною заявою до Відповідача.

Таким чином, прокурор виконав вимоги ст.53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах цієї справи.

Щодо суті позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина 1 статті 14 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 626, частиною 1 статті 627 та статтею 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, з 05.06.2018 р. відповідач на підставі Договору оренди водного об`єкта № 11 від 05.06.2018 р., є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 4625884500:06:000:0010, загальною площею 22,18 га, яка на даний час перебуває у державній власності в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Згідно з Розрахунком податкового боргу з орендної плати за землю стосовно ТзОВ «АРТ-БУД-ПЛЮС» вбачається, що станом на 08.08.2023 у відповідача наявна заборгованість з орендної плати згідно Договору за земельну ділянку, яка розташована на території Яворівської територіальної громади загальною площею 22,18 га кадастровий номер 4625884500:06:000:0010 в сумі 55 966,69 грн (не сплачені підприємством суми нарахованої орендної плати за земельну ділянку, які задекларовані згідно з податковими деклараціями № 9036170133 від 20.02.2022 (за 2022 рік) та № 9028824638 від 20.02.2023 (за 2023 рік). Щомісячні задекларовані суми сплати орендної плати за цю земельну ділянку в розмірі 5 136,30 грн (за 2022 рік) та 5 907,11 грн (за 2023 рік) з жовтня 2022 року по дату подання позовної заяви до суди, не сплачувались взагалі.

Як вбачається з умов Договору щодо орендної плати (п. п. 9 - 13, 30 та 33), розрахунку податкового боргу станом на 01.08.2023, податкових декларацій ТзОВ «АРТ-БУД-ПЛЮС» з плати за землю за період 2022 - 2023 р.р., інформації Яворівської міської ради Львівської області щодо несплати орендної плати за Договором за період 2022-2023 р.р. та інформації ГУ ДПС у Львівській області № 8924/5/13-01-04-10 від 11.08.2023, заборгованість з орендної плати ТзОВ «АРТ- БУД -ПЛЮС» за Договором становить 55 988,69 грн, яка утворилася за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року (повністю не сплачені суми орендної плати за землю за цей період).

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).

За змістом частини 9 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Так, згідно із статтею 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно із статтею 22 Закону України "Про оренду землі", орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

У статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" визначені права та обов`язки орендаря. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Враховуючи ту обставину, що в оренду передана земельна ділянка державної власності, то суд враховує положення Податкового кодексу України, як це визначено законодавством. Так, згідно із п. 288.4 ст. 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Згідно з п. 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Статтею 287 Податкового кодексу України регламентовано строк сплати плати за землю. Так, відповідно до п. 287.3 вказаної статті податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

У п. 11 Договору сторони погодили, що орендна плата вноситься у строки - за надані в оренду водні об`єкти щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу. За землю щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Орендодавець, серед іншого, має право вимагати від Орендаря, а Орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату (п. п. 30, 33 Договору).

Виходячи з наведеного, орендар мав обов`язок сплачувати орендну плату щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Яворівська міська рада на запит обласної прокуратури повідомила листом № 5454 від 15.08.2023 про невиконання відповідачем умов Договору щодо повноти та своєчасності сплати орендної плати, в яких зазначено про те, що упродовж 2022 - 2023 р. р. відповідачем сплачено орендну плату за землю за Договором в сумі 50 431,98 грн (при задекларованій сумі орендної плати за 2022 рік - 61 639,04 грн), при цьому в 2023 році відповідач не сплачував орендної плати за землю за Договором.

Матеріалами справи підтверджується існування станом на момент ухвалення рішення у справі заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Арт-Буд-Плюс" зі сплати орендної плати за земельну ділянку з кадастровим номером 4625884500:06:000:0010 за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року у розмірі 55 988,69 грн., яка утворилась внаслідок невнесення орендної плати за земельну ділянку. Розрахунки розміру орендної плати за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року підтверджують допущення систематичної несплати орендної плати відповідачем.

Про наявність обов`язку сплачувати орендну плату відповідач обізнаний, адже подавав податкові декларації за 2022 - 2023 роки та зазначив про наявність заборгованості у поданому відзиві на позовну заяву. Проте, докази сплати відповідачем наявних у нього зобов`язань відсутні. Тобто обставина порушення орендарем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю не спростована, протилежного суду не доведено належними і допустимими доказами.

Враховуючи зазначене та неподання відповідачем інших доказів, суд не визнає доведеними заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Резюмуючи проаналізовані доводи сторін, суд доходить висновку про неспростованість підстав позову. Так як вище встановлено, наявний у відповідача обов`язок по сплаті орендної плати за земельну ділянку у визначені Договором строки, невнесення таких платежів упродовж з жовтня 2022 року по серпень 2023 року, що є систематичним, суд констатує як порушення виконання відповідачем свого договірного обов`язку. А отже, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 55 988,69 грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із пункту "д" статті 141 Земельного кодексу України, підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до частини 1 статті 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.

Враховуючи наведене, під систематичною несплатою орендної плати, відповідно до положень статті 782 Цивільного кодексу України, слід розуміти невнесення наймачем плати за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Згідно із статтею 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначено в абзаці 4 пункту 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004р. "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред`явлення позову про розірвання договору.

Припинення договору оренди землі регламентовано Законом України "Про оренду землі" (ст. 31). Так, договір оренди землі припиняється в перелічених випадках, а також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено припинення договору оренди землі шляхом його розірвання. Так, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендодавця (крім випадків розірвання договору у зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов`язків) орендар має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, здійснених за згодою орендодавця, та збитків, завданих розірванням договору.

Статтею 25 цього Закону передбачено обов`язок орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Згідно п. 43 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до Закону та умов договору.

Відповідно до п. 40 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання іншою стороною передбачених договором обов`язків та випадкового знищення, пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає його використанню, нецільового використання об`єкта оренди, а також з інших підстав, визначених законом. Обов`язок орендаря вносити своєчасно та в повному обсязі орендну плату визначені п.п. 9-13, п. 33 Договору.

Крім цього, стаття 141 Земельного кодексу України передбачає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати. Тобто, такий випадок - систематична несплата орендної плати, чітко визначений законом.

Водночас, як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1386/17, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України щодо підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, з підстав істотного порушення договору другою стороною.

При цьому, в постанові Верховного Суду від 22.06.2020 (справа № 922/2216/19) зроблено висновок щодо критеріїв істотності порушення умов договору, як підстави дострокового розірвання договору на вимогу сторони в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони. Зазначено, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, а позивач не отримав того, на що він розраховував при укладанні договору. Невиплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Суд також враховує позицію Верховного Суду у справі № 650/628/19-ц (постанова від 10.09.2021): оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки. Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Під час розгляду справи судом також було встановлено, що протягом дії Договору орендна плата за землю сплачувалась несвоєчасно.

При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, виходячи з норм ст. 526 ЦК України.

Враховуючи наведене та встановлені вище обставини систематичної (за період з жовтня 2022 року по серпень 2023 року) несплати відповідачем орендної плати, суд дійшов висновку, що у правовідносинах, що виникли між сторонами, відповідач допустив істотне порушення умов договору, що має наслідком дострокове розірвання Договору оренди водного об`єкта № 11 від 05.06.2018 р. Тому позовна вимога про розірвання Договору оренди водного об`єкта № 11 від 05.06.2018 р. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Правові наслідки припинення договору оренди регламентовані загальними положеннями Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" та спеціальними нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Так, відповідно до ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно зі ст. 34 Закону України "Про оренду землі", у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

У п. 20 Договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві об`єкт оренди у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав його в оренду. Крім цього, вимога про повернення земельної ділянки на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації є похідною та залежать від первинної вимоги про розірвання договору. Враховуючи, що судом вище визнано обґрунтованою вимогу про розірвання Договору оренди водного об`єкта № 11 від 05.06.2018 р., то похідна вимога також підлягає задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача, які викладені у відзиві на позовну заяву за вх. № 25640/23 від 23.10.2023 р., суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідач, йому чиняться перешкоди у користуванні орендованим водним об`єктом, оскільки на такому третіми особами здійснюються самоправні дії та протиправно ведеться господарська діяльність. При цьому, як зазначено відповідачем, за даним фактом триває досудове розслідування у кримінальному провадженні.

Суд зазначає, що вказані обставини (наявність перешкод в користуванні об`єктом оренди чи об`єктивну неможливість такого користування, протиправне ведення господарської діяльності на цьому об`єкті третіми особами, неможливість сплати орендної плати саме через втрату можливості користування об`єктом оренди та підтвердження відсутності вини Орендаря у порушенні встановлених Договором зобов`язань, вжиття заходів на їх усунення та ін.) не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, в тому числі актами перевірок уповноважених органів контролю.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази, що відповідач звертався до суду з метою захисту порушених, на його думку прав, щодо усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою з розташованими на ній водними об`єктами.

Тривала несплата відповідачем орендної плати за спірну земельну ділянку (з жовтня 2022 року) і збільшення заборгованості по несплаті орендної плати за Договором, спричиняє ненадходження до місцевого бюджету коштів, що призводить до невиконання дохідної частини бюджету територіальної громади та є істотним порушенням умов Договору, що підтверджує наявність достатніх підстав для стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю, розірвання договору та повернення земельної ділянки на користь держави.

Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про своєчасне та повне виконання умов Договору, відсутності заборгованості за Договором оренди, в тому числі на момент звернення прокурором з цим позовом до суду та не спростовано обгрунтованості доводів прокурора з цього приводу.

Згідно з ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового засідання.

З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо сплати орендної плати у встановлені договором строки, систематичну несплату відповідачем орендної плати, беручи до уваги наявність вини відповідача щодо несплати орендної плати згідно умов договору, доведеність прокурором підстав істотного порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору, як підстави для його розірвання, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в розмірі 8 052,00 грн. покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь Львівської обласної прокуратури.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БУД-ПЛЮС» (79026, м. Львів, вул. Персенківка, 10; код ЄДРПОУ № 38639978) на користь Яворівської міської ради Львівської області (81000, Львівська область, Яворівський район, м. Яворів, вул. Львівська,15; код ЄДРПОУ № 33213539) заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 55 988,69 грн., згідно договору оренди водного об`єкта № 11 від 05.06.2018 р.

3. Розірвати договір оренди водного об`єкта № 11 від 05.06.2018 р., укладений між Львівською обласною державною адміністрацією (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18; код ЄДРПОУ № 00022562) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АРТ-БУД-ПЛЮС» (79026, м. Львів, вул. Персенківка, 10; код ЄДРПОУ № 38639978).

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АРТ-БУД-ПЛЮС» (79026, м. Львів, вул. Персенківка, 10; код ЄДРПОУ № 38639978) повернути на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18; код ЄДРПОУ № 00022562) земельну ділянку загальною площею 22,18 га з кадастровим номером 4625884500:06:000:0010.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АРТ-БУД-ПЛЮС» (79026, м. Львів, вул. Персенківка, 10; код ЄДРПОУ № 38639978) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19; код ЄДРПОУ № 02910031) 8 052,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

7. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 02.04.2024 р. у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З. з 22.03.2024 р. по 01.04.2024 р. включно.

Суддя Долінська О.З.