Рішення

від 20.03.2024 по справі 914/88/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 Справа № 914/88/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Самбірське лісове господарство", м. Старий Самбір Самбірського району Львівської області

до відповідача: Приватного підприємства "Партнер імпорт", м. Жовква Львівської області

про: стягнення заборгованості в розмірі 41 165,52 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

На адресу Господарського суду Львівської області в систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Самбірське лісове господарство" до відповідача: Приватного підприємства "Партнер імпорт" про стягнення заборгованості в розмірі 41 165,52 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 р., справу № 914/88/24 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, судом встановлено наявність підстав для залишення її без руху.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.01.2024 р., позовну заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Самбірське лісове господарство" до відповідача: Приватного підприємства "Партнер імпорт" про стягнення заборгованості в розмірі 41 165,52 грн. залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, а саме: 10 днів з дня вручення цієї ухвали про залишення позовної заяви без руху.

22.01.2024 р., представником позивача, на виконання вимог ухвали суду 10.01.2024 р., подано на адресу суду в систему "Електронний суд" заяву з додатками за вх. № 1951/24.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.01.2024 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 28.02.2024 р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.02.2024 р., розгляд справи по суті відкладено на 20.03.2024 р.

20.03.2024 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

15.03.2024 р. від представника позивача на адресу суду в систему "Електронний суд" надійшло клопотання за вх. № 7445/24, в якому позивач зазначає про те, що станом на 15.03.2024 р. відповідач оплати заборгованості в розмірі 41 165,52 грн. не здійснив, позивач позовні вимоги підтримує повністю та просить суд розглянути справу № 914/88/24 без участі повноважного представника позивача, за наявними в матеріалах справи, документами та задоволити позовні вимоги повністю.

20.03.2024 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з`явився, вимог ухвали суду від 25.01.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Враховуючи ч.3 ст.222 ГПК України, відповідно до якої, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Відтак, фіксування судового процесу під час судового засідання 20.03.2024 р. не здійснюється.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Б. Хмельницького, буд. 8, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвала суду від 28.02.2024 р. була направлена на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, що зазначена позивачем у позовній заяві.

Поштові конверти, які направлялись на юридичну адресу відповідача, повернуті на адресу суду (містяться в матеріалах справи).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: "свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду".

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи № 914/88/24 Господарським судом Львівської області, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.

При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).

Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч. 10 ст. 165 ГПК України, суд має право вирішити справу за наявними матеріалами також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов`язку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов`язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/88/24.

В судовому засіданні 20.03.2024 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позиція позивача.

Позовна заява обґрунтована невиконанням відповідачем укладеного сторонами Договору необробленої деревини №1778/1778/2кв-о/2021/el від 13.05.2021р., що стосується неоплати відповідачем заборгованості в розмірі 41 165,52 грн. В позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 41 165,52 грн. основної заборгованості та судові витрати зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

В судові засідання з розгляду даної справи відповідач не з`явився і явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 25.01.2024 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Б. Хмельницького, буд. 8, тобто за його місцезнаходженням, зазначеному у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Крім того, ухвала суду від 28.02.2024 р. була направлена на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1, що зазначена позивачем у позовній заяві.

Поштові конверти, які направлялись на юридичну адресу відповідача, повернуті на адресу суду.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду в процесі розгляду даної справи, не поступало.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, відповідач у даній справі повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.

Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов`язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

13.05.2021р. між Державним підприємством «Турківське лісове господарство» (продавець за договором, позивач у справі) та Приватним підприємством «Партнер Імпорт» (покупець за договором, відповідач у справі), за результатами аукціону, укладено договір необробленої деревини №1778/1778/2кв-о/2021/el (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Продавець передає у власність на умовах франко (верхній/проміжний/нижній) склад продавця необроблену деревину за номерами лотів, відповідно до п. 3.1 цього Договору, а Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі.

Датою передачі товару продавцем та прийому його покупцем, тобто датою поставки, вважається дата товарно-транспортної (залізничної) накладної (п. 5.3 Договору).

Згідно п.6.1 Договору, Покупець здійснює оплату (передоплата 100% вартості) шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку-фактури на протязі 5 (п`яти) календарних днів з дати предявлення рахунку, або за взаємною згодою сторін, в термін не більше 10-ти календарних днів після відвантаження товару.

У п. 7.2 Договору сторони погодили, що Покупець зобов`язаний оплатити та прийняти товар у обсязі, що відповідає результатам проведеного аукціону, та у встановлені цим Договором терміни.

Згідно п.8.1. Договору, Сторони несуть майнову відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов даного Договору.

Відповідно до п.12.2. Договору, даний договір діє в частині обов`язку поставки товару 13.05.2021-30.06.2021р., а в частині оплати придбаного товару - з дати укладення Договору до повного проведення розрахунків за придбаний товар.

Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п. 12.3. договору).

Вказаний договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем та скріплений електронно-цифровими підписами сторін.

На виконання умов Договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар, зокрема за товарно-транспортною накладною №368980 від 22.05.2021 року на суму 75023,72 грн з ПДВ; за товарно-транспортною накладною №369035 від 07.06.2021 року на суму 78785,47 грн з ПДВ; за товарно-транспортною накладною ТТН-ліс №369073 від 19.06.2021 року на суму 63619,67 грн з ПДВ.

Всього позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 217 428,86 грн.

Копії товарно - транспортних накладних долучені позивачем до позовної заяви.

Відповідач за отриману лісопродукцію розрахувався частково на загальну суму 165 950,00 грн. Крім цього, частину коштів за товар в розмірі 10 313,35 грн. позивач отримав від відповідача, як гарантійний внесок через Товарну біржу «ТСБ «ГАЛКОНТРАКТ».

Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 41 165,52 грн. (217428,86-176 263,35).

01 січня 2022 року згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 27.09.2021 №563 «Про припинення державного підприємства «Турківське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», державне підприємство «Турківське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992409), було реорганізовано шляхом приєднання до державного підприємства «Самбірське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 00992510).

23 січня 2023 року згідно наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 року №968 «Про припинення державного підприємства «Самбірське лісове господарство» державне підприємство «Самбірське лісове господарство» було реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).

Передавальним Актом, який затверджений наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 23.01.2023 року №172, було проведено безоплатну передачу активів та пасивів державного підприємства «Самбірське лісове господарство» на баланс Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (філія «Самбірське лісове господарство»).

Наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 23 січня 2023 року №335 «Про закріплення майна за філією «Самбірське лісове господарство», за філією «Самбірське лісове господарство» ДП «Ліси України» було закріплено майно, права та обов`язки, які передані передавальним Актом від 23.01.2023 року.

Відтак, правонаступником щодо всього майна, усіх прав та обов`язків Державного підприємства «Самбірське лісове господарство» (код 00992510) після реорганізації, є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034).

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем Договору в частині оплати товару, позивач скерував відповідачу претензію за вих. № 959/21.18-2023 від 17.10.2023р. із проханням протягом семи днів з моменту отримання вказаної претензії перерахувати на рахунок філії "Самбірське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" кошти в сумі 41 165,53 грн. До вказаної претензії позивачем також було додано акт звірки взаємних розрахунків.

Докази надіслання вказаної претензії, а саме копія опису вкладення у лист з описом та копія фіскального чеку № 8200100177917 від 17.10.2023р. долучені позивачем до позовної заяви.

Відповідач не провів розрахунок за поставлений товар та не виконав зобов`язання, передбачені Договором необробленої деревини №1778/1778/2кв-о/2021/el від 13.05.2021р., що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінка суду.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як встановлено судом, правовідносини сторін виникли на підставі укладеного ними Договору необробленої деревини №1778/1778/2кв-о/2021/el від 13.05.2021р., у зв`язку з чим набули взаємних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно із ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Як встановлено судом, позивач поставив відповідачу товар зокрема за товарно-транспортними накладними, а саме: ТТН-ліс №368980 від 22.05.2021 року на суму 75023,72 грн з ПДВ; ТТН-ліс №369035 від 07.06.2021 року на суму 78785,47 грн з ПДВ; за ТТН-ліс №369073 від 19.06.2021 року на суму 63619,67 грн з ПДВ. Всього, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 217428,86 грн.

Відповідач за отриману лісопродукцію розрахувався частково - на загальну суму 165 950,00 грн. Крім цього, частину коштів за товар в розмірі 10 313,35 грн. позивач отримав від відповідача, як гарантійний внесок через Товарну біржу «ТСБ «ГАЛКОНТРАКТ».

Таким чином, відповідач не провів повної оплати за поставлений йому товар, внаслідок чого у відповідача виник основний борг перед позивачем в розмірі 41 165,52 грн. (217428,86-176 263,35).

Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості відповідачем суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак основна заборгованість відповідача перед позивачем на час ухвалення рішення у даній справі становить 41 165,52 грн., яка підлягає до стягнення на користь позивача з відповідача.

У суду відсутні докази про те, що на час ухвалення судом рішення у справі Договір необробленої деревини №1778/1778/2кв-о/2021/el від 13.05.2021р. визнавався судом недійсним чи неукладеним, договірними сторонами Договір розірваний чи змінений не був.

Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 41 165,52 грн. основної заборгованості, є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача.

Судові витрати.

Щодо стягнення судових витрат, то сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. покладається на відповідача, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 10 ст. 165, ч.2 ст. 178, ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч.3 ст.222, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з відповідача Приватного підприємства "Партнер імпорт" (80300, Львівська область, м. Жовква, вул. Б. Хмельницького, буд. 8; код ЄДРПОУ №32813151) на користь позивача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А; код ЄДРПОУ № 44768034) в особі філії "Самбірське лісове господарство" (82000, Львівська область, Самбірський район, м. Старий Самбір, вул. Дрогобицька, буд. 2; код ЄДРПОУ ВП 45001554) 41 165,52 грн. основної заборгованості та 2 422,40 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 02.04.2024 р. у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З. з 22.03.2024 р. по 01.04.2024 р. включно.

Суддя Долінська О.З.