Рішення

від 27.03.2024 по справі 155/240/24

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/240/24

Провадження №2/155/149/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2024 м. Горохів

Горохівський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Сметани В.М.,

при секретарі судових засідань Воронюк Н.М.

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи Шевчук О.В. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Горохівської міської ради, Виконавчий комітет Луцької міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав

УСТАНОВИВ:

Позивач, 27 січня 2024 року звернулась до суду з позовом до відповідача про позбавлення батьківських прав.

Свій позов обґрунтовує тим, що з 17 лютого 2017 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбу з відповідачем. Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_5 . Після припинення шлюбних відносин між ними, син залишився проживати з нею, окремо від батька.

Вказує, що відповідач займався своїм життям і взагалі перестав цікавитися своїм сином. Батько не виявляв і не виявляє жодного бажання займатися вихованням сина та в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу. У зв`язку з чим вона звернулася до суду із заявою про стягнення з відповідача аліментів. На підставі судового наказу з відповідача стягуються аліменти на утримання сина в розмірі частини з усіх видів його заробітку. Однак, відповідач сплачує аліменти нерегулярно, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Водночас, вказує, що відповідач характеризується як неблагонадійна людина, яка має стійку схильність до вчинення правопорушень, понад три роки знаходиться за кордоном, з сином не спілкується.

Враховуючи вищезазначене, просить позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно його неповнолітнього сина ОСОБА_5 .

Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 31 січня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 22 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та її представник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові, просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, зокрема через надіслання повістки на поштову адресу місця реєстрації та розміщенням оголошення на веб порталі «Судова влада». Крім того, судом було встановлено, що на час розгляду справи відповідач перебуває за кордоном, однак суду не відомо країни перебування та точної адреси, з метою виклику вказаної особи через судове доручення компетентному органу іноземної держави.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Виконавчого комітету Луцької міської ради як орган опіки та піклування в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

В судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей виконавчого комітету Горохівської міської ради щодо вирішення даного спору покладалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 1-3 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України, матір, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх зобов`язань по вихованню дитини.

Відповідно до ч.1 ст.166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав: втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов`язків щодо її виховання , перестає бути законним представником дитини, втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім`ям з дітьми, не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником, не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов`язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування), втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 17 лютого 2017 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , актовий запис №19 (а.с.17).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьком є ОСОБА_4 , матір`ю ОСОБА_1 (а.с.18).

Рішенням Горохівського районного суду Волинської області від 19 лютого 2020 року, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано (а.с.19-22).

Відповідно до копії судового наказу, виданого Горохівський районним судом Волинської області 15 лютого 2018 року, вирішено стягувати з ОСОБА_4 , на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно починаючи з 12 лютого 2018 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно копій постанов заступника начальника Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Горохівського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління юстиції Стаднік Ю.О. від 12 січня 2024 року, на підставі наявної заборгованості по сплаті аліментів на ОСОБА_4 накладено штраф в розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, що складає 59483,38 гривні та встановленні тимчасові обмеження (а.с.29-33).

Як вбачається з копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, відповідач сплачує аліменти нерегулярно і не в повному обсязі, станом на 11 січня 2024 року ОСОБА_4 має заборгованість в сумі 118966,75 гривень (а.с.24).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 29 липня 2022 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , після реєстрації шлюбу їй присвоєне прізвище ОСОБА_1 (а.с.49).

Згідно з характеристикою №5 від 08 січня 2024 року, виданою комунальним закладом загальної середньої освіти «Луцька гімназія №20 Луцької міської ради», ОСОБА_5 навчається у 1-В класі ЗЗСО №20 з 2023 року. Проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_7 , братом ОСОБА_8 , сестрою ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 . За період навчання проявив себе здібним, старанним учнем. Вихованням хлопцем займається мати та її чоловік (а.с.46).

Відповідно до акта обстеження умов проживання батька дитини від 31 січня 2024 року, умови проживання хороші, будинок просторий, світлий, кімнати облаштовані побутовою технікою сучасних зразків. На момент обстеження у помешканні були батьки ОСОБА_4 та вказали, що їхній син з 2021 року проживає і працює в Польщі, зі слів останніх, їхній онук ОСОБА_5 приїздив до них в гості раніше, батько дитини допомагає останньому (а.с.87).

Як вбачається з інформації, яка зазначена в листі №19-13204/18/24 від 23 лютого 2024 року, наданого Державною прикордонною службою України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 08 лютого 2022 року через пункт пропуску Ягодин виїхав за межі України.

Відповідно до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав від 27 лютого 2024 року №73, який наданий службою у справах дітей Луцької міської ради, вважають за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно з частиною 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною 7 статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.

Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину

з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду

з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно зі статтею 166 СК України, позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених статтею 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17 (провадження №61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Наведене узгоджується з висновками щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, сформульованими у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 180/1954/19, від 13 листопада 2020 року

у справі № 760/6835/18, від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, від 02 листопада 2020 року у справі № 552/2947/19, від 24 квітня 2019 року

у справі № 300/908/17, від 12 вересня 2023 року у справі № 213/2822/21.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим сторонами доказам, суд дійшов висновку про те, що підстави, передбачені частиною 1 статті 164 СК України, для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні. Батько проти позбавлення батьківських прав заперечує, про що вказував Службі у справах дітей, а позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Відповідно до ч.1, 2 ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він є недостатньо обґрунтованим та має рекомендаційний характер.

В даному висновку Службою у справах дітей заначено лише пояснення батьків щодо протилежної поведінки кожного відносно дитини. Однак Службою у справах дітей, не надано оцінки, яким чином така поведінка відповідача впливає на інтереси дитини, чи є можливість змінити поведінку батька у кращу сторону, а також в чому є необхідність застосування виняткової міри, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька, так і для дитини.

Крім того, у висновку Служби у справах дітей не з`ясоване саме ставлення дитини до батька, не заначено чи взагалі соціальний працівник спілкувався з дитиною на дану тему.

Як пояснила в судовому засіданні позивач, відповідач ОСОБА_4 аліменти сплачує не в повному обсязі і не регулярно, декілька разів надавав додаткову фінансову допомогу, але лише після її прохання, з сином спілкується зрідка по телефону.

На думку суду, поведінка відповідача свідчить про його неналежне виконання своїх батьківських обов`язків відносно сина, однак не є такою, яку неможливо змінити в кращу сторону в майбутньому, а також судом не встановлено обставин, які б свідчили про необхідністю застосування виняткової міри впливу - позбавлення батьківських прав.

Таким чином, аналізуючи наведені докази та даючи їм оцінку у співвідношенні із діючим законодавством, враховуючи, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов`язки, з урахуванням обставин справи та ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст.7,164 СК України, піклуючись при цьому про інтереси дитини, для виховання якої необхідна участь обох батьків, суд дійшов висновку про відсутність виняткової ситуації, яка б викликала необхідність позбавити відповідача батьківських прав, а відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Крім того, в силу вимог пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір за подання ним позовної заяви покладаються на нього, ураховуючи відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 164, 166 СК України, ст.ст. 60, 61 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 247, 259, 263-265, 280-282, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Горохівської міської ради, Виконавчий комітет Луцької міської ради як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав- відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі є:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України № НОМЕР_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , паспорт громадянина України № НОМЕР_6 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Горохівської міської ради, місцезнаходження: Волинська область, Луцький район, місто Горохів, вулиця Шевченка, 17,код ЄДРПОУ: 44070721.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:Служба у справах дітей Луцької міської ради, місцезнаходження: Волинська область, місто Луцьк, вулиця Богдана Хмельницького, 21.

Дата складання повного тексту рішення 02 квітня 2024 року.

Суддя Горохівського районного суду

Волинської області В.М. Сметана