Ухвала

від 01.04.2024 по справі 159/1925/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/1925/24

Провадження № 2-о/159/116/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

01 квітня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі судді Чалого А.В., розглянувши матеріали клопотання ОСОБА_1 про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною,

ВСТАНОВИВ:

28 березня 2024 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про продовження строку дії рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2022 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним та встановлення на ним опіки.

Зазначене клопотання підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 300 ЦПК України строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 8 ст. 300 ЦПК України, клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.

Суд зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу (ч.9 ст. 300 ЦПК).

Заявниця ОСОБА_1 прохає продовжити строк дії рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.04.2022 у справі № 159/105/20 про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною особою, однак до вказаного клопотання не додає відповідного висновку судово-психіатричної експертизи, обов`язкова наявність якого прямо передбачена чинним цивільним процесуальним законом, а тому подана заява суперечить вимогам ч.8 ст. 300 ЦПК України.

Натомість заявницею заявлено клопотання про призначення експертизи, яке не може бути реалізоване судом з огляду на вимоги статті 300 ЦПК України.

Водночас суд звертає увагу заявниці на те, що заява про визнання особи недієздатною, порядок подання і вимоги до якої врегульовані ст.ст. 295-297 ЦПК України, не є тотожною клопотанню про продовження строку дії рішення суду про визнання особи недієздатною, порядок подання і вимоги до якої врегульовані ч.6 - 9 ст. 300 ЦПК України.

Клопотання заявниці про призначення судово-психіатричної експертизи на підтвердження продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, не може бути предметом розгляду під час вирішення питання прийняття до розгляду чи під час розгляду по суті клопотання про продовження строку дії рішення суду, оскільки чинним законодавством прямо передбачено обов`язок заявника подати такий висновок разом із цим клопотанням (ч.8 ст. 300 ЦПК України).

Водночас суд зауважує, що у разі необхідності, відповідна експертиза може бути призначена судом на підставі відповідної заяви про забезпечення доказів для подальшого подання клопотання про продовження строку дії рішення, поданої у порядку, визначеному ст. ст. 116-119 ЦПК України.

Водночас, відповідних заяв від ОСОБА_1 чи будь-яких інших заінтересованих осіб до суду не надходило.

Оскільки подане клопотання містить вищевказані недоліки, то відповідно до ч. 9 ст. 10, ст.185 ЦПК України воно визнано таким, що підлягає залишенню без руху з наданням десятиденного строку для усунення заявницею зазначених недоліків шляхом надання до суду висновку експерта, який у відповідності до ч. 3 ст. 102 та ст. 106 ЦПК України може бути підготовлений на замовлення учасника справи, шляхом звернення безпосередньо до відповідної експертної установи.

Суд акцентує увагу заявниці на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дотримання вимог процесуального законодавства України при пред`явленні заяви до суду є імперативним правилом, в тому числі і для суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

Залишення клопотання без руху жодним чином не перешкоджає заявниці у доступі до правосуддя після усунення недоліків клопотання.

Керуючись статтями 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною залишити без руху.

Надати заявниці строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання копії цієї ухвали, роз`яснивши, що в разі їх не усунення в цей строк клопотання вважатиметься неподаним і буде повернуто заявниці.

Копію ухвали надіслати заявниці.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяА. В. Чалий