Рішення

від 02.04.2024 по справі 915/853/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Справа № 915/853/23 м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Ткаченка О. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу №915/853/23

за позовом: Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» (код ЄДРПОУ 32459822, 54034, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 199, e-mail: nikkomuntrans@gmail.com);

до відповідача: Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Капітальне будівництво міста Миколаєва» (код ЄДРПОУ 38457747, 54005, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7, e-mail: kpkb100@ukr.net)

про: стягнення заборгованості в розмірі 400 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Комунальним підприємством «Миколаївкомунтранс» (далі - позивач) пред`явлено позов про стягнення з Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Капітальне будівництво міста Миколаєва» (код ЄДРПОУ 38457747) (далі - відповідач) заборгованості за договором про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 28.04.2021 №28/04/2021 на суму 400 000,00 грн, та стягнення судового збору в сумі 6 000,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 28.04.2021 №28/04/2021 в частині своєчасного повернення грошових коштів.

Ухвалою від 05.06.2023 відкрито провадження в даній справі та визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Цією ж ухвалою встановлено відповідачу 15-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву з посиланням на номер справи, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Поштове відправлення з ухвалою суду від 05.06.2023 про відкриття провадження у справі, направлене на юридичну адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Надіслана відповідачу копія ухвали суду від 05.06.2023 повернулась до суду з зазначенням причин невручення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Окрім того, необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 05.06.2023 була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження, копія ухвали суду надсилалась судом за адресою, зазначеною позивачем у позовній заяві (яка співпадає із відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань).

Від відповідача в указаний строк відзив на позовну заяву не надійшов.

Ураховуючи викладене, а також те, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження; що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, не скористався своїм правом на подання відзиву по суті позовних вимог, жодних заяв або клопотань, в тому числі щодо неможливості захисту своїх прав та законних інтересів в умовах воєнного стану, на розгляд суду не подав, ? суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Розгляд справи проведено поза межами встановленого ст. 248 ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28.04.2021 між Комунальним підприємством «Миколаївкомунтранс» (позивач або позикодавець) та Комунальним підприємством Миколаївської міської ради «Капітальне будівництво міста Миколаєва» (відповідач або позичальник) укладено договір № 28/04/2021 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - договір) в розмірі 400 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1. договору позикодавець надає позичальнику поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а позичальник зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно пунктів 2.1., 2.2. договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 400 000,00 грн. без ПДВ. Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не сплачується.

Відповідно до пункту 2.3. договору поворотна фінансова допомога надається позикодавцем шляхом перерахування коштів в два етапи, а саме:

- 28.04.2021 на поточний рахунок позичальника, який вказаний в Розділі 7 цього договору здійснюється перерахування коштів в розмірі 300 000,00 грн.;

- 02.07.2021 на поточний рахунок позичальника, який вказаний в Розділі 7 цього договору здійснюється перерахування коштів в розмірі 100 000,00 грн.

Пунктами 2.5., 2.6. договору визначено, що позикодавець надає позичальнику поворотну фінансову допомогу на строк до 31.12.2021. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб позичальника, а саме для виплати заробітної плати працівникам.

Згідно пункту 2.7. договору позичальник повертає позикодавцю поворотну фінансову допомогу в розмірі, передбаченому п. 2.1. цього договору на його поточний рахунок вказаний в Розділі 7 цього договору, не пізніше строку, зазначеного в п. 2.5. цього договору.

Відповідно до пункту 2.8. договору поворотна фінансова допомога може бути повернена позичальником достроково та шляхом перерахування грошових коштів одним чи кількома платежами на поточний рахунок позикодавця, який вказаний в Розділі 7 цього договору.

Відповідно до пункту 3.1. договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за даним договором відповідно до вимог чинного законодавства України та цього договору.

Згідно пункту 6.1. договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2021, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх обов`язків за даним договором.

В матеріалах справи наявні докази того, що позивач надав відповідачу суму поворотної безвідсоткової фінансової допомоги в розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1738 від 28.04.2021 на суму 300 000,00 грн. та № 1989 від 02.07.2021 на суму 100 000,00 грн. та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6851 за період з 01.04.2021 по 29.05.2023 (а. с. 9 - 11).

Відповідач в свою чергу не здійснив повернення наданих коштів у термін, передбачений п. 2.5. договору.

Таким чином, станом на день подання даної позовної заяви (31.05.2021), заборгованість відповідача перед позивачем складає 400 000,00 грн.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, між сторонами укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, згідно з яким позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 400 000,00 грн. (суму позики).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики.

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 3 статті 1049 ЦК України визначено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно частин 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, доказів належного виконання умов договору не надав, суму безвідсоткової фінансової допомоги в строк, передбачений договором, позивачу не повернув, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 400000,00грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приходить до наступного.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати позивача на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжної інструкції від 30.05.2023 № 7000 на суму 6 000,00 грн. належить відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства Миколаївської міської ради «Капітальне будівництво міста Миколаєва» (код ЄДРПОУ 38457747, 54005, м. Миколаїв, вул. Адмірала Макарова, 7) на користь Комунального підприємства «Миколаївкомунтранс» (код ЄДРПОУ 32459822, 54034, м. Миколаїв, вул. Кузнецька, 199) грошові кошти у загальній сумі 400000,00 грн., а також грошові кошти на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором у сумі 6 000,00 грн.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч. 1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя О. В. Ткаченко