Рішення

від 01.04.2024 по справі 916/5625/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5625/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.

розглянувши справу № 916/5625/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження

за позовом: акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" /ЄДРПОУ 05523398, адреса - 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, e-mail: y.fisenko@kovalska.com/

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український будівельний альянс" /ЄДРПОУ 41470642, адреса - 68001, Одеська обл., Одеський р., м. Чорноморськ, пр. Миру, 8/

про стягнення заборгованості у розмірі 194 473,49 грн

ВСТАНОВИВ:

25.12.2023 акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 6207/23/ до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український будівельний альянс" про стягнення заборгованості за договором поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРО_2021/06/127 від 23.06.2021 у розмірі 194 473,49 грн, з яких: 99 25,93 грн - основний борг; 54 943,04 грн - пеня; 12 639,35 грн - 10 % річних; 27 465,17 грн - інфляційні втрати.

Позивач просить встановити для органу/особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення з 01.06.2023 нарахування пені на суму основного боргу до виконання рішення в частині стягнення боргу у сумі 99 425,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРО_2021/06/127 від 23.06.2021.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 509, 530, 599, 610, 612 625, 629, 691, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 193, 230, 231 ГК України.

Ухвалою суду від 26.12.2023 залишено без руху позовну заяву акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" вх. № 6207/23 від 25.12.2023; зобов`язано позивача надати суду у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, заяву про усунення недоліків, встановлених при поданні позовної заяви.

08.01.2023 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків /вх. № 619/24/ на виконання вимог ухвали суду від 26.12.2023. Заява сформована у системі "Електронний суд" 05.01.2024.

Ухвалою суду від 15.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5625/23; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, в порядку ст.ст.247-252 ГПК України без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб-учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі № 916/5625/23 від 15.01.2024 направлялись учасникам справи в порядку, визначеному положеннями Господарського процесуального кодексу України, зокрема відповідачу, за адресою, вказаною в позовній заяві (68001, Одеська обл., Одеський р., м. Чорноморськ, пр. Миру, 8, яка є його місцезнаходженням, що підтверджується Витягом в Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), про що свідчить відтиск штампу вихідної кореспонденції на зворотньому боці другої сторінки цих ухвал з зазначенням адреси відповідача, рекомендованим листом з повідомленням про вручення з позначкою на конверті „Судова повістка".

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

30.01.2024 на адресу суду повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке направлялося на адресу відповідача, з відміткою листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Також суд звертає увагу, що положеннями ч. 7 ст. 120 ГПК України визначено, що учасники судового засідання зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою в вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за відповідною адресою не проживає.

Таким чином, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, за відсутності відомостей у суду про наявність у такої сторони інших засобів зв`язку та/або адреси електронної пошти, необхідність зазначення яких у процесуальних документах передбачена статтями 162, 165, 258, 263, 290, 295 ГПК України, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (близький за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 12.04.2021 у справі № 910/8197/19, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, № 910/1730/22 від 19.12.2022 року).

Суд зазначає, що основним способом, за допомогою якого суди здійснюють повідомлення учасників справи, є надіслання повісток. Це означає, що якщо в матеріалах справи є корінець повідомлення, в якому зазначено, що лист вручено безпосередньо учаснику справи, наявний підпис працівника пошти, то особа може вважатися належним чином повідомленою. Разом з тим, є випадки, коли судові повістки не вручаються. У тому випадку, якщо зазначено, що «адресат відмовився» чи «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до положень Господарського процесуального кодексу, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. Вказане узгоджується з позицією Касаційного цивільного суду Верховного Суду яка викладена у справі №752/24739/19 від 18.01.2023 року.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2024 було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому відповідач міг ознайомитися з текстом цієї ухвали.

Оскільки відповідач по справі не надав суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом, суд в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Як встановлено судом при безпосередньому дослідженні доказів, 23.06.2021 між АТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (постачальник) та ТОВ "Будівельна компанія "Український будівельний альянс" (покупець) укладено договір № БТРО_2021/06/127, за умовами якого постачальник зобов?язується поставити та передати у власність покупцю на умовах цього договору, а покупець зобов?язується прийняти та своєчасно оплатити бетонні суміші готові та будівельні розчини, які надалі іменуються «товар», в асортименті та за цінами, визначеними сторонами у видаткових накладних /п. 1.1. договору/.

Товар поставляється покупцю партіями на підставі погоджених постачальником заявок покупця, які направляються постачальнику - для бетонних сумішей готових та будівельних розчинів - по телефону або на електронну пошту, які зазначені в розділі 10 цього договору, не пізніше ніж за 1 добу до початку поставки /п. 2.1 договору/.

При неможливості виконання зобов?язань з поставки товару повністю або частково, постачальник зобов?язаний попередити покупця не пізніше ніж за дві години до запланованої поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів. Постачальник має право не погоджувати заявки Покупця та/або призупинити відвантаження товару покупцю до повного погашення заборгованості за поставлений товар, у випадку порушення строку оплати або якщо заборгованість покупця перевищує 50 % вартості товару, який поставлений в попередньому місяці. В цих випадках постачальник не несе відповідальності за порушення строку поставки товару /п. 2.1.1 договору/.

Поставка товару покупцю здійснюється автомобільним транспортом на умовах згідно Інкотермс 2020 /п. 2.2 договору/.

Товар поставляється на наступний об`єкт покупця: с. Гатне, вул. Свободи, 1, ЖК Озерний гай, буд. 12 /п. 2.2 договору/.

На товар постачальник надає покупцю наступні документи: товарно-транспортна накладна, видаткова накладна - 2 екземпляри, та документ, який підтверджує якість товару, при цьому товаро-транспортна накладна та документ, який підтверджує якість товару направляється покупцю разом з товаром. Покупець зобов`язаний один екземпляр оформленої видаткової накладної повернути постачальнику протягом п`яти днів з дати її отримання.

Податкова накладна повинна бути оформлена постачальником у відповідності до вимог в порядку, передбаченому законодавством України. При цьому, Сторони можуть здійснити попереднє узгодження тексту податкової накладної, в терміни, встановлені законодавством України, для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі постачання товару, яке має ритмічний характер (два та більше разів на місяць) може бути складена зведена податкова накладна.

Датою поставки і датою переходу права власності є дата, зазначена в видатковій накладній /п. 2.3 договору/.

Ціна товару визначається за взаємною згодою сторін і зазначається у видаткових накладних /п. 4.1 договору/.

Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок постачальника протягом 14 (чотирнадцяти) днів з дати поставки товару. Але незалежно від строку оплати, покупець повинен повністю сплатити поставлений товар до закінчення строку дії договору. Датою платежу є дата зарахування коштів на рахунки постачальника /п. 4.3 договору/.

Орієнтовно загальна сума договору складає 5 000 000 (п?ять мільйонів) гривень з врахуванням ПДВ . Загальна сума договору погоджена сторонами на дату укладення договору і може змінюватися шляхом підписання додаткових угод до цього договору /п. 4.4 договору/.

Відповідно до п. 5.2 договору, в разі невчасного внесення покупцем належної плати за поставлений товар, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої суми. Нарахування пені за цим договором не припиняється через шість місяців з дня, коли відповідне зобов?язання має бути виконане. Відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, із змінами і доповненнями, сторони погодили, що для вимог про стягнення пені за цим договором встановлюється строк позовної давності 3 роки.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печатками і діє до 22.06.2022 /п. 9.1 договору/.

На виконання зобов`язань за договором поставки № БТРО_2021/06/127 від 23.06.2021 судом досліджено надану позивачем накладну № 24094/02998 від 07.02.2022, яка підписана сторонами без зауважень та застережень. Так, відповідно до накладної, постачальником на адресу покупця: с. Гатне, вул. Свободи, 1, ЖК Озерний гай, буд. 12, поставлено товар на загальну суму 325 928,71 грн з ПДВ.

Судом досліджено акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 між сторонами за договором поставки № БТРО_2021/06/127 від 23.06.2021, який підписаний сторонами без зауважень та застережень. Так, згідно акту позивачем поставлено товару на загальну суму 342 985,51 грн, відповідачем сплачено 274 000,00 грн. Станом на 28.02.2022 у відповідача наявна заборгованість у розмірі 99 425,93 грн.

У зв`язку із несплатою боргу позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 54 943,04 грн, 10 % річних - у розмірі 12 639,35 грн та інфляційні втрати у розмірі 27 465,17 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив оплату товару, то суд приходить до висновку, що права інтереси позивача порушені, що призвело до звернення позивача до суду за захистом.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 638 ЦК України та ч. 2 ст. 180 ГК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд зауважив, що тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (постанова КГС ВС від 21.08.2020 № 904/2357/20).

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 99 425,93 грн відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, суду не надав, та вказана заборгованість підтверджується матеріалами справи, зокрема, підписаним між сторонами актом звіряння, суд вважає позовні вимоги акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" про стягнення основного боргу цілком обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 54 943,04 грн, 10 % річних - у розмірі 12 639,35 грн та інфляційних втрат у розмірі 27 465,17 грн, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено та встановлено вірність здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат та 10 % річних. Так, відповідно до вказаного розрахунку за період з 22.02.2022 /15й день після поставки у відповідності до п. 4.3 договору/ по 31.05.2023 інфляційні втрати становлять 27 465,17 грн, а 10 % річних - 10 639,35 грн. При цьому суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок, виходячи із вірних вихідних даних.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом перевірено та встановлено вірність здійсненого позивачем розрахунку пені. Так, відповідно до вказаного розрахунку за період з 22.02.2022 /15й день після поставки у відповідності до п. 4.3 договору/ по 31.05.2023 пеня становить 54 943,04 грн. При цьому суд зазначає, що позивачем здійснено розрахунок, виходячи із вірних вихідних даних.

Разом із тим, господарський суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, зменшення неустойки (зокрема пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однієї із сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення пені спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагента на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.

З огляду на викладене, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 року у справі № 902/538/18.

За встановлених у цій справі обставин, господарський суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 10 %, а саме з 54 943,04 грн до 5 494,30 грн. Оскільки суд враховує, що сума основного боргу (99 425,93 грн) є незначною у порівнянні з вартістю поставлено товару (342 985,51 грн) та сумою оплачених відповідачем коштів (274 000,00 грн). Також суд зауважує, що нарахована позивачем до стягнення сума пені становить 55,26 % від суми основного боргу. Судом також враховується відсутність доказів понесених позивачем збитків, а також те, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, враховуючи відсутність будь-яких заперечень та доказів на їх підтвердження від відповідача, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені.

Стосовно вимоги позивача встановити нарахування пені на суму основного боргу до виконання рішення в частині стягнення боргу в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Із наведеної норми вбачається право суду, а не обов`язок зазначити про здійснення нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення суду.

За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З огляду на викладене, враховуючи висновок суду про зменшення пені та відсутність доказів можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду, на переконання суду відсутні підстави для застосування положень ч. 10 ст. 238 ГПК України в даному випадку.

Позивач при пред`явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 2917,10 грн, що вбачається із платіжного інструкції № 1 від 04.01.2024.

Відповідно до п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Приймаючи до уваги вищезазначене, з огляду на положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 917,10 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 74, 123, 129, 237-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" - задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Український будівельний альянс" /ЄДРПОУ 41470642, адреса - 68001, Одеська обл., Одеський р., м. Чорноморськ, пр. Миру, 8/ на користь акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" /ЄДРПОУ 05523398, адреса - 01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, e-mail: y.fisenko@kovalska.com/ заборгованість за договором поставки бетонних сумішей готових та будівельних розчинів № БТРО_2021/06/127 від 23.06.2021 у розмірі 145 024,75 грн /сто сорок п`ять тисяч двадцять чотири гривні 75 копійок/, з яких: 99 425,93 грн - основний борг; 5 494,30 грн - пеня; 12 639,35 грн - 10 % річних; 27 465,17 грн - інфляційні втрати; та судовий збір у розмірі 2 917,10 грн /дві тисячі дев`ятсот сімнадцять гривень 10 копійок/.

3. В іншій частині вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення складено та підписано 01.04.2024.

Суддя Н.Д. Петренко