Рішення

від 20.03.2024 по справі 916/5331/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/5331/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Фатєєвої Г.В. розглянувши справу №916/5331/23

за позовом Акціонерного товариства Страхова компанія ІНГО (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕС-ТРАНС ЛОДЖИСТІК 928 (65014, м. Одеса, пров. Обсерваторський, буд. 2/6 кв. 171, код ЄДРПОУ 36501977)

за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю УКРОЛІЯ (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, офіс 304, код ЄДРПОУ 31577685) та Товариства з обмеженою відповідальністю ТГЛ України (65082, м. Одеса, вул. Сабанєв Міст, 5/7 кв. 6, код ЄДРПОУ 34930385)

про стягнення 1 039 177,22грн.

Представники:

Від позивача: Кравченко Р.Н. довіреність;

Від відповідача: не з`явився;

Від третіх осіб: не з`явились;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариства Страхова компанія ІНГО звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕС-ТРАНС ЛОДЖИСТІК 928 про стягнення 1 039 177,22грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.12.2023р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/5331/23 в порядку загального позовного провадження. Крім того відповдіною ухвалою суду до участі у справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю УКРОЛІЯ та Товариство з обмеженою відповідальністю ТГЛ України.

Ухвалою суду 28.02.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленням про вручення поштових відправлень від 18.12.2023р. та від 17.01.2024р. Крім того ухвали суду надсилались на електронну адресу відповідача. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

08.02.2024р. за вх. №5307/24 до суду від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю УКРОЛІЯ надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, згідно яких останній позовні вимоги Акціонерного товариства Страхова компанія ІНГО підтримує.

12.02.2024р. за вх. №5794/24 до суду від третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю ТГЛ України надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог, згідно яких останній позовні вимоги Акціонерного товариства Страхова компанія ІНГО підтримує.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, 07 червня 2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРОЛІЯ «УКРОЛІЯ» (Продавець) та ALAMI COMMODITIES SDN.BHD (Покупець) був укладений зовнішньоекономічний контракт №20210607-004 (далі - Контракт).

Згідно з п. 1.1. даного Контракту Продавець (ТОВ «УКРОЛІЯ») зобов`язується поставити Покупцю (ALAMI COMMODITIES SDN.BHD) олію соняшникову та/або олію соняшникову високоолеїнову фасовану в асортименті, олію соняшникову та/або олію соняшникову високоолеїнову розливну (далі «Товар»), відповідно до Протоколів узгодження цін Специфікацій (далі «Протокол узгодження цін Специфікація»), які є невід`ємною частиною цього Контракту, а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість Продавцю, відповідно до умов Контракту та Протоколів узгодження цін Специфікацій до нього.

09 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРОЛІЯ «УКРОЛІЯ» та ALAMI COMMODITIES SDN.BHD було укладено Протокол узгодження цін Специфікацію №04 до зовнішньоекономічного контракту №20210607-004 від 07.06.2021р. (далі - Специфікація).

Вказаною Специфікацією сторонами Контракту узгоджено найменування, кількість, ціну та загальну вартість товару, який Продавець зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити, а саме: - найменування товару: олія соняшникова рафінована дезодорована виморожена марки П, нефасована, у флекситанках, ДСТУ 4492:2017; кількість товару - 240 000,00 кг; - ціна товару 1 190,00 доларів США; - вартість товару - 285 600,00 доларів США.

Позивач вказує, що 03 січня 2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю УКРОЛІЯ (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТГЛ України (Виконавець) було укладено договір про надання транспортно експедиторських послуг експортно імпортних та транзитних вантажів №0301 (далі Договір транспортного експедирування).

Згідно п. 1.1. Договору транспортно експедирування, у відповідності за цим Договором, Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великогабаритних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу.

24 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (Замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС-ТРАНС ЛОДЖИСТІК 928» (Перевізник) було укладено договір перевезення вантажів №ТР-24/04/23 (далі Договір перевезення).

Відповідно розділу 1 Договору перевезення, вказаний договір регулює права та обов`язки сторін, пов`язані з перевезенням вантажів, експортно імпортних та транзитних вантажів в 20-ти та 40-ка футових морських контейнерах по території України, країн СНД та в міждержавному сполученні

24 квітня 2023 року, з метою виконання Контракту ТОВ «УКРОЛІЯ» надало ТОВ «ТГЛ Україна» на підставі Договору експедирування заявку №TG017033 на експедирування вантажу: олія соняшникова вагою (бруто) 240 130,00 кг.

В свою чергу ТОВ «ТГЛ Україна» на підставі Договору перевезення надало ТОВ «ЕС-ТРАНС ЛОДЖИСТІК 928» заявку №1 від 27.04.2023р. на перевезення вищезазначеного вантажу.

За посиланнями позивача, 28 квітня 2023 року відповідно до заявок №TG017033 від 24.04.2023р. та №1 від 27.04.2023р. та міжнародної товарно транспортної накладної (CMR) №280423/1, вантаж (соняшникова олія), був прийнятий до перевезення перевізником ТОВ «ЕС- ТРАНС ЛОДЖИСТІК 928» , а саме: водій ОСОБА_1 , автомобіль «MAN» д.н. НОМЕР_1 , напівпричеп д.н. НОМЕР_2 , контейнер GLDU3907948, маршрут Україна - Румунія.

Позивач зазначає, що 07.04.2023р. між ним та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОЛІЯ» було укладено договір генерального страхування вантажів №300234801.23.

28 квітня 2023 року з урахуванням Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРОЛІЯ» та Акціонерним товариством Страхова компанія ІНГО було укладено страховий сертифікат №30, згідно з яким було застраховано вищезазначений вантаж, а саме: олія соняшникова рафінована дезодорована виморожена марки П, нефасована, у флексітанках, ДСТУ 4492:2017 вагою (бруто) 240 130,00 кг. (далі Вантаж) «з покриттям всіх ризиків» (пункт 5.1 сертифікату страхування).

Як вказує позивач, під час здійснення перевезення, 02.05.2023р. на 263 км + 100 м автодороги М15 в с. Орлівка сталась ДТП, а саме відбулось перекидання автомобіля «MAN» д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н. НОМЕР_2 , яким водієм ОСОБА_1 здійснювалося перевезення Вантажу, що належить Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОЛІЯ».

Відповідно до постанови Ренійського районного суду Одеської області від 08.06.2023р. ОСОБА_1 було визнано винним в ДТП від 02.05.2023р. внаслідок якої було пошкоджено Вантаж (соняшникова олія), який перевозився Відповідачем.

За посиланнями позивача, відповідно до акту огляду Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОЛІЯ», акту огляду №0305 від 03.05.20223р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» та звіту про обстеження №4247-0523/АР від 05.05.2023р., внаслідок даної ДТП Вантаж (олія соняшникова) витік з флекситанку №265230106971158, який знаходився в контейнері GLDU3907948 та внаслідок цього був пошкоджений повністю.

Згідно рахунку фактури (інвойс) №У0000001019 від 13.03.2023р. загальна вага вантажу (олія соняшникова) яка перевозилась, становила 23 880,00 кг, вартістю 28 417,20 доларів США.

Отже, як вказує позивач, внаслідок пошкодження вантажу (олія соняшникова) в ДТП від 02.05.2023р. Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРОЛІЯ» була заподіяна шкода у розмірі 28 417,20 доларів США.

Згідно п.п. 4 - 4.4., 13, страхового сертифікату №30 від 28.04.2023р. пошкоджений вантаж (олія соняшникова) був застраховано Позивачем (розділ 5.1 сертифікату страхування) «з покриттям всіх ризиків».

Відповідно до розділу 5 страхового сертифікату №30 від 28.04.2023р. страхові ризики (відповідно до розділу 4 умов).

Відповідно до п.п. 4.2., 4.2.1. Умов до генерального договору добровільного страхування вантажів №300234801.23 від 07.04.2023р. страховиком відшкодовуються збитки на таких умовах: «з покриттям всіх ризиків» - підлягають відшкодуванню збитки від загибелі, пошкодження чи втрати вантажу або його частини, які сталися по будь - якій причині, за винятком виключень визначених в розділі 5 цих Умов.

Тобто, як вказує позивач, пошкодження всього вантажу під час його перевезення в ДТП від 02.05.2023р. є страховим випадком.

Згідно п. 6.1. страхового сертифікату №30 від 28.04.2023р. страхова сума становить 11 442 437,81 гривень.

Відповідно до п. 7 страхового сертифікату №30 від 28.04.2023р. франшиза не застосовується.

ТОВ «УКРОЛІЯ» звернулась до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» з заявою від 16.05.2023р. за №227/2.2-15 про здійснення страхового відшкодування втраченого Вантажу на підставі Договору страхування та страхового сертифікату №30 від 28.04.2023р.

За посиланнями позивача, він повне пошкодження вантажу визнав страховим випадком та виплатив на умовах договору страхування Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРОЛІЯ» страхове відшкодування у розмірі 1 039 177,22 гривень, що еквівалентно 28 417,20 доларів США по курсу НБУ станом на 02.05.2023р. - дата ДТП. При цьому, страхове відшкодування було сплачено в розмірі вартості вантажу (28417,20 доларів США), який перевозився, з огляду на те, вантаж був повністю пошкоджений.

Отже, розмір позовних вимог, як вказує позивач становить 1 039 177,22, який дорівнює вартості пошкодженого вантажу що еквівалентно 28417,20 доларів США по курсу НБУ станом на 02.05.2023р. дата ДТП та є виплаченою страховою сумою згідно страхового сертифікату №30 від 28.04.2023р.

Посилаючись на вищенаведені обставини Акціонерне товариство Страхова компанія ІНГО звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого. Тобто у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого деліктного зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.04.2018 року по справі №910/3165/17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі №910/2603/17.

Відповідно до приписів до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України унормовано, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Окрім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою. Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Правовідносини, що виникли між сторонами, також регулюються главою 65 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Згідно ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Відповідно до ст. 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 статті 14 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування; експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Отже, транспортне експедирування є видом господарської діяльності, спрямованої на організацію процесу перевезення вантажів. Експедитор є таким суб`єктом господарювання, функціональне призначення якого полягає в організації та сприянні здійсненню процесу перевезення вантажів. Експедитором може бути як суб`єкт господарювання (транспортно-експедиційна організація), так і безпосередньо перевізник. Транспортне експедирування - це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення. Це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати його допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відповідальність за вибір третіх осіб, залучених експедитором до виконання зобов`язань перед замовником несе експедитор (ст. 932 ЦК України та ст. 14 ЗУ "Про транспортно-експедиторську діяльність").

Законом України Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів закріплено, що Україна приєдналась до зазначеної Конвенції, а згідно з листом Міністерства закордонних справ України від 16.05.2017 № 72/14-612/1-1559 Щодо набуття чинності міжнародними договорами ця Конвенція набрала чинності для України 17.05.2007.

Частина 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (далі - Конвенція) передбачає, що ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Враховуючи, що даний спір виник з договору міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач організовував перевезення ввіреного йому вантажу з території України до іншої країни, то на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції.

Згідно зі статтею 3 Конвенції для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до приписів статті 8 Конвенції, приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць; зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження у вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки. Ці застереження не мають обов`язкової сили для відправника, якщо останній не погодився бути зобов`язаним ними і не зробив про це запис у вантажній накладній.

В силу приписів статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися у вантажній накладній.

Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №280423/1, що була оформлена на перевезення вантажу відсутні будь-які застереження водія про зовнішній стан вантажу і його упаковки.

Відповідно до статті 17 Конвенції перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (пункт 1).

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (пункт 2).

Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої (пункт 3).

Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику (пункт 1 стаття 18 Конвенції).

Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Так, згідно наявної у справі заявки №1 від 27.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» (Замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕС-ТРАНС ЛОДЖИСТІК 928» (Перевізник) узгоджено, що відповідач має 28.04.2023 завантажити вантає у кількості 23 989 т. у Зеньков Полтавської області до адреси вивантаження - Румунія Констанца, митне оформлення - за місцем завантаження, водій Зорич Олександр НОМЕР_3 / НОМЕР_4 , автомобіль «MAN» д.н. НОМЕР_1 , напівпричеп д.н. НОМЕР_2 , контейнер GLDU3907948, оплата 95 056грн.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні підстави для звільнення перевізника від відповідальності згідно приписів ст. 17 Конвенції.

При цьому, з аналізу вищенаведених положень Конвенції та норм цивільного законодавства вбачається, що відсутність вини у заподіянні шкоди ввіреному до перевезення вантажу доводиться відповідачем/перевізником.

Як встановлено судом під час здійснення перевезення, 02.05.2023р. на 263 км + 100 м автодороги М15 в с. Орлівка сталась ДТП, а саме відбулось перекидання автомобіля «MAN» д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом д.н. НОМЕР_2 , яким водієм ОСОБА_1 здійснювалося перевезення Вантажу, що належить Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОЛІЯ».

Відповідно до постанови Ренійського районного суду Одеської області від 08.06.2023р. ОСОБА_1 було визнано винним в ДТП від 02.05.2023р. внаслідок якої було пошкоджено Вантаж (соняшникова олія), який перевозився Відповідачем.

Відповідно до акту огляду Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОЛІЯ», акту огляду №0305 від 03.05.20223р. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТГЛ Україна» та звіту про обстеження №4247-0523/АР від 05.05.2023р., внаслідок даної ДТП Вантаж (олія соняшникова) витік з флекситанку №265230106971158, який знаходився в контейнері GLDU3907948 та внаслідок цього був пошкоджений повністю.

Згідно рахунку фактури (інвойс) №У0000001019 від 13.03.2023р. загальна вага вантажу (олія соняшникова) яка перевозилась, становила 23 880,00 кг, вартістю 28 417,20 доларів США.

ТОВ «УКРОЛІЯ» звернулась до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» з заявою від 16.05.2023р. за №227/2.2-15 про здійснення страхового відшкодування втраченого Вантажу на підставі Договору страхування та страхового сертифікату №30 від 28.04.2023р.

Судом встановлено, що позивач повне пошкодження вантажу визнав страховим випадком та виплатив на умовах договору страхування Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРОЛІЯ» страхове відшкодування у розмірі 1 039 177,22 гривень, що еквівалентно 28 417,20 доларів США по курсу НБУ станом на 02.05.2023р. - дата ДТП. При цьому, страхове відшкодування було сплачено в розмірі вартості вантажу (28417,20 доларів США), який перевозився, з огляду на те, вантаж був повністю пошкоджений.

Згідно зі статтею 23 Конвенції, якщо відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті.

Відповідачем обґрунтованих та достатніх заперечень щодо визначеного суб`єктом оціночної діяльності вартості пошкодженого майна не представлено.

Підсумовуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання за договором в частині забезпечення збереження вантажу, в результаті чого товар, що перевозився, було пошкоджено, а тому відповідно до договору та норм чинного законодавства позовні вимоги про стягнення 1 039 177,22 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства Страхова компанія ІНГО є обґрунтовані, підтверджуються належними та допустимими докази, в зв`язку з чим задоволенню підлягають в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Акціонерного товариства Страхова компанія ІНГО (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602) до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕС-ТРАНС ЛОДЖИСТІК 928 (65014, м. Одеса, пров. Обсерваторський, буд. 2/6 кв. 171, код ЄДРПОУ 36501977) за участю третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача; Товариства з обмеженою відповідальністю УКРОЛІЯ (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, офіс 304, код ЄДРПОУ 31577685) та Товариства з обмеженою відповідальністю ТГЛ України (65082, м. Одеса, вул. Сабанєв Міст, 5/7 кв. 6, код ЄДРПОУ 34930385) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ЕС-ТРАНС ЛОДЖИСТІК 928 (65014, м. Одеса, пров. Обсерваторський, буд. 2/6 кв. 171, код ЄДРПОУ 36501977) на користь Акціонерного товариства Страхова компанія ІНГО (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 33, код ЄДРПОУ 16285602) шкоду в сумі 1 039 177(один мільйон тридцять дев`ять тисяч сто сімдесят сім)грн. 22коп.. та судовий збір в розмірі 15 587 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят сім)грн. 66коп.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01 квітня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна