Рішення

від 25.03.2024 по справі 916/2922/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" березня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2922/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М.

секретар судового засідання Арнаутова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Приватного підприємства "Хімспектр" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Узинська, буд. 5-В)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Резтех" (73010, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Лісна, буд. 2, кв. 32)

про стягнення 1 015 613,77 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

10.07.2023 Приватне підприємство "Хімспектр" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Резтех", в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість по основному боргу у сумі 488 800 грн, штраф у сумі 68 256 грн, пеню у сумі 287 655,45 грн, витрати від інфляції у сумі 150 051,32 грн, 3% річних у сумі 20 851 грн.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 17.07.2023 відкрито провадження у справі №916/2922/23, справу визнано малозначною та прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, вирішено розгляд справи здійснювати без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

19.12.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про направлення на адресу його представника позовної заяви з додатками, а також продовження розгляду справи для надання відзиву на позовну заяву. 20.12.2023 на зазначену відповідачем у клопотанні електронну адресу судом було направлено позовну заяву з додатками.

Ухвалою суду від 29.01.2024 постановлено здійснювати розгляд справи № 916/2922/23 за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

14.02.2024 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

06.03.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення та продовження розгляду справи з метою ознайомлення представника відповідача з матеріалами справи та надання відзиву на позовну заяву.

14.03.2024 судом повторно направлено на електронну адресу представника відповідача позовну заяву з додатками, а також ухвалу про відкриття провадження у справі, які останнім було отримано, про що свідчить відповідна роздруківка електронного листа.

20.03.2024 до суду від представника відповідача надійшло ще одне клопотання про відкладення та продовження строку розгляду справи для надання відзиву на позовну заяву.

У судове засідання 25.03.2024 представник сторін не з`явилися, про розгляд справи судом повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив у його задоволенні з підстав його необґрунтованості. При цьому суд виходив з того, що з жовтня 2023 року реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі для відповідача як юридичної особи є обов`язковою, натомість станом на день розгляду справи судом електронний кабінет у останнього відсутній.

Матеріали справи достеменно свідчать, що з моменту подання представником відповідача клопотання про надіслання позовної заяви з додатками, останній був обізнаний про розгляд справи. При цьому, суд зазначає, що відповідачу, зокрема і за наслідком розгляду клопотання від 6.03.2024, був наданий розумний строк для висловлення своєї позиції по справі та надання відзиву на позовну заяву.

Подання чергового клопотання про відкладення розгляду справи свідчить про неналежне виконання відповідачем процесуальних обов`язків, натомість задоволення такого клопотання зумовило б порушення строків розгляду справи та затягування судового процесу.

3. Позиція учасників справи.

3.1. Доводи Приватного підприємства "Хімспектр".

16.12.2021 на виконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором №14-12/1/21 від 14.12.2021 позивач поставив відповідачу каучук на загальну суму 682 560 грн, який останнім було оплачено лише частково у сумі 193 760 грн.

Жодних заперечень чи зауважень стосовно якісних або кількісних показників поставленого товару відповідачем не заявлялось.

Підтвердженням наявності заборгованості є також підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків.

Вимоги про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на положеннях п.6.2., 6.5. договору, ст. 625 ЦК України.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

14.12.2021 між Приватним підприємством "Хімспектр" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Резтех" (Покупець) укладено договір №14-12/1/21 (а.с.12-15), за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов?язується поставляти і передавати Покупцеві Товар, на підставі підписаних сторонами Специфікацій або Рахунок-фактур, які є невід`ємною частиною договору, що свідчить про факт узгодження обома сторонами асортименту, кількості та ціни.

Датою поставки товару вважається дата одержання товару Покупцем. Факт одержання товару Покупцем підтверджується видатковою накладною (п.2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору поставка товару здійснюється на умовах, зазначених у специфікації або рахунку-фактурі і викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів «Інкотерме» (в редакції 2010 року), які застосовуються із урахуванням особливостей, пов?язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору.

Згідно п.2.5. договору Постачальник зобов?язаний відповідно з умовами чинного податкового законодавства скласти податкову накладну в електронному вигляді, зареєструвати її у встановлені терміни в ЄРПН ДФСУ, використовуючи відповідне програмне забезпечення і надіслати в електронному вигляді Покупцю.

Датою оплати Товару вважається дата надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п.3.2. договору).

Відповідно до п. 3.3. договору оплата за кожну поставлену партію Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у повному обсязі від вартості кожної партії Товару на поточний рахунок Постачальника в строки, зазначені в Специфікації або Рахунку-фактурі.

У разі порушення Покупцем строків оплати за поставлений Постачальником товар Покупець виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення (п.6.2. договору).

За умовами п. 6.5. договору у разі порушення Покупцем строків оплати за поставлений Постачальником товар більше ніж на 10 календарних днів Покупець додатково до штрафних санкцій, передбачених п. 6.2. договору, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми поставленого товару. Оплата штрафних санкцій не звільняє Покупця від виконання зобов`язань за договором.

Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. У разі якщо жодна з сторін за 15 календарних днів до закінчення дії цього договору не заявить про бажання його розірвати, він вважається пролонгованим на один рік.

За змістом підписаної сторонами Специфікації до договору (а.с.16) оплата узгодженої партії товару на загальну суму 682 560 грн здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в розмірі 100% оплати на протязі 21 календарних днів по факту поставки. Доставки здійснюється: FCA м. Біла Церква, вул. Узинська, 5В.

На підтвердження поставки товару позивачем надано суду товарно-транспортну накладну (а.с.17-18), яка містить інформацію щодо вантажовідправника товару (ТОВ "Хімспектр"), Замовника (ТОВ "Торгівельний дім "Резтех"), вартості товару (682 560 грн), супровідних документів на вантаж (видаткова накладна №542 від 16.12.2021). Також позивачем надано рахунок на оплату на суму 682 560 грн, податкову накладну на суму 568 800 грн та квитанцію про її реєстрацію (а.с.19-21), підписану з боку позивача видаткову накладну №542 від 16.12.2021 (а.с.22).

Згідно картки рахунку №361 за грудень 2021 рок лютий 2022 року відповідачем сплачено на рахунок позивача грошові кошти у сумі 193 760 грн.

Доказів оплати заборгованості у сумі 488 800 грн матеріали справи не містять. На підтвердження заборгованості у сумі 488 800 грн позивачем також надано підписаний та скріплений печатками сторін акт звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2022-16.02.2022 (а.с.23), згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 498 800 грн.

5. Позиція суду.

Відповідно до ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Надаючи правову оцінку склавшимся між сторонами договірним правовідносинам, суд зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи положення ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, який не був визнаний судом недійсним у встановленому порядку, договір поставки є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази у сукупності (зокрема товарно-транспортні та податкові накладні, акт звірки та часткова оплата), обставина, що є предметом доведення в рамках даної справи, а саме: факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 682 560 грн, визнається судом встановленою.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом, відповідач, в порушення прийнятих на себе за договором зобов`язань товар оплатив лише частково у сумі 193 760 грн.

Враховуючи підтвердження матеріалами справи обставини поставки товару, з огляду на те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості, відповідач, згідно приписів ст. 74, 76-77 ГПК України, не надав, суд доходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 488 800 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, відсотків річних, пені та штрафу, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Суд також вказує на те, що Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231 ГК України), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками. Згідно з ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Слід зауважити, що Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України доповнено пунктом 7 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". При цьому карантин згідно Постанов Кабінету Міністрів України на території України було встановлено з 12 березня 2020 року до 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року.

Штрафом, відповідно до ч.2 ст. 549 ЦК України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Як вже було зазначено судом, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання за договором у вигляді штрафу та пені погоджена сторонами у розділі 6 договору.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачена ч.2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст.627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. по справі №917/194/18).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд встановив його помилковість в частині визначення початкової дати нарахування штрафної санкції, якою, з урахуванням погоджених сторонами умов оплати протягом 21 календарного дня по факту поставки, є 07.01.2021.

Враховуючи означене, суд за допомогою системи Ліга-360 зробив власний розрахунок пені, сумі якої становить 287 414.40 грн.

Розрахунок пені з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ:

[Період прострочення №1]: 07.01.2022 - 08.06.2023.

[Сума заборгованості] = 488800.00 грн.

[Пеня] = (488800.00 * 2 *9.0 * 14)/(365* 100) + (488800.00 * 2 *10.0 * 133)/(365* 100) + (488800.00 * 2 *25.0 * 212)/(365* 100) + (488800.00 * 2 *25.0 * 159)/(365* 100) = 287414.40 грн.

Враховуючи, що на час спливу погодженого сторонами строку оплати заборгованість відповідача за поставлений товар становила 568 800 грн, суд вважає вірним нарахування суми штрафу саме на вказану суму, з огляду на що обґрунтованою є сума штрафу за невиконання зобов`язання з оплати поставленого товару у розмірі 56 880 грн.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, враховуючи положення чинного законодавства, суд вважає правомірним нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, сума яких становить 150 051,32 грн, суд вказує про його вірність та обґрунтованість вимог в цій частині. При цьому невірне визначення позивачем початкової дати нарахування не впливає на вірність суми інфляційних втрат.

При цьому суд з огляду на невірне визначення позивачем початкової дати нарахування 3% річних за допомогою системи Ліга-360 зробив власний розрахунок, згідно якого сума відсотків річних становить 20 770,65 грн, з огляду на що суд зазначає про часткове задоволення вимог позивача в цій частині.

Розрахунок 3 % річних (ст. 625 ЦКУ):

[Період прострочення №1]: 07.01.2022 - 08.06.2023.

[Сума заборгованості] = 488800.00 грн.

[Кількість днів прострочення] = 517.

[Сума санкції] = 488800.00*3/100/365*359 + 488800.00*3/100/365*158 = 20770.65 грн.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд також враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені та штрафу, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

Суд також враховує, що сума усіх нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій разом з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням доводів суду щодо часткової обґрунтованості розміру таких сум, становить суму, що є більшою за основний борг.

З урахуванням викладеного у сукупності, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, в умовах воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії Росії проти України, суд вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені до 100 000 грн, штрафу до 20 000 грн

При цьому суд також бере до уваги, що пеня та штраф не є основною заборгованістю і, відповідно, при зменшенні її розміру кредитор не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі, з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 20% річних та інфляційних втрат.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог без урахування зменшення судом розміру пені та штрафу.

Керуючись ст. 129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Резтех" (73010, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Лісна, буд. 2, кв. 32, код ЄДРПОУ 37353315) на користь Приватного підприємства "Хімспектр" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Узинська, буд. 5-В, код ЄДРПОУ 20609602) основний борг у сумі 488 800 /чотириста вісімдесят вісім тисяч вісімсот/ грн, штраф у сумі 20 000 /двадцять тисяч/ грн, пеню у сумі 100 000 /сто тисяч/ грн, 3% річних у сумі 20 770 /двадцять тисяч сімсот сімдесят/ грн 65 коп., інфляційні втрати у сумі 150 051 /сто п`ятдесят тисяч п`ятдесят одна/ грн 32 коп., судовий збір у сумі 15 058 /п`ятнадцять тисяч п`ятдесят вісім/ грн 75 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01 квітня 2024 р.

Суддя Ю.М. Щавинська