Рішення

від 20.03.2024 по справі 917/2200/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2024 Справа № 917/2200/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом

ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробнича Компанія "Плай", вул. Автопарківська, 5, м. Глобине, Полтавська область, 39001

про припинення трудових відносин та виключення запису відомостей про керівника

Представники:

від позивача: Пивовар Н.М., Каневська Т. Г.;

від відповідача: не з`явились.

Обставини справи: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-виробнича Компанія "Плай" в якому просить:

- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ПЛАЙ (туп. Автопарківський б. 5, м. Глобине, Полтавська область, 39001, код за ЄДРПОУ 37292090), у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, з 01.12.2023;

- виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з розділу "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" відомості про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ПЛАЙ (туп. Автопарківський б. 5, м. Глобине, Полтавська область, 39001, код за ЄДРПОУ 37292090).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до положень чинного законодавства та статуту ТОВ ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ПЛАЙ прийняття рішення про звільнення з посади директора відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Бездіяльність учасника товариства щодо проведення загальних зборів та вирішення питання про його звільнення, як директора товариства, є грубим порушенням його трудових прав на звільнення та обрання іншого місця роботи на власний розсуд. Крім цього, позивач має конституційне право бути звільненим за власним бажанням.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався, відзив на позов, у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не подав.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 22.01.2024 надіслана відповідачу рекомендованим листом на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та повернулося до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку на відповідному конверті.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про невручення копії судового рішення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Суд також врахував, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України Про доступ до судових рішень для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України Про доступ до судових рішень).

Ураховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 22.01.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 18.12.2023 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивач, у встановлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.01.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду й відкрив провадження у справі № 917/2200/23; постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 14:50 20.02.2024.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.02.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/2200/23 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09:00 20.03.2024.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено про термін виготовлення повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Протоколом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ПЛАЙ, код ЄДРПОУ 37292090 (надалі - ТОВ ПВК ПЛАЙ/відповідач) № 3 від 22.06.2012 призначено ОСОБА_1 (надалі - позивач) директором ТОВ ПВК ПЛАЙ.

Відповідно до наказу № 14 від 25.06.2012, ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора Товариства.

Також, відповідний запис про керівника юридичної особи внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ ПВК ПЛАЙ.

Відповідно до відомостей з ЄДР, засновниками ТОВ ПВК ПЛАЙ є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНКОПП НОМЕР_2 ), яка володіє 100 % статутного капіталу Товариства.

Згодом, ОСОБА_1 прийняла рішення звільнитися за власним бажанням з посади директора ТОВ ПВК ПЛАЙ, у зв`язку з тим, що втратила матеріальну (економічну) та будь-яку зацікавленість у перебуванні на вказаній посаді, оскільки учасник ТОВ ПВК ПЛАЙ не займається та не опікується своїм підприємством, а Товариство не має найманих працівників (крім директора - позивача).

07.11.2023 позивач надіслав на адресу Товариства та адресу єдиного учасника заяву про звільнення за власним бажанням з 01.12.2023, що підтверджується цінним листом з описом вкладення та поштовою квитанцією.

Також для вирішення питання припинення трудових відносин, позивач разом із заявою про звільнення надіслав на поштову адресу Товариства та єдиного учасника повідомлення про скликання загальних зборів ТОВ ПВК ПЛАЙ.

Відповідно до пункту 7.5.2 Статуту, загальні збори учасників Товариства скликаються директором у випадках, передбачених законом та цим Статутом, зокрема:

(i)у разі невнесення учасником Товариства вкладу (непогашенім заборгованості з внесення вкладу) до статутного капіталу при створенні Товариства протягом наданого директором додаткового строку;

(ii)у випадку, якщо вартість чистих активів Товариства знизилася більш як на 50 відсотків порівняно з цим показником станом на кінець попереднього звітного (фінансового) року;

(ііі) з власної ініціативи директора Товариства; а також

(iv) на вимогу учасника або учасників Товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу Товариства.

Відповідно до пункту 7.5.7 Статуту, директор Товариства повинен повідомити учасників Товариства не менше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до запланованої дати проведення Загальних зборів. Про проведення загальних зборів Товариства учасники повідомляються директором Товариства письмово або шляхом відправлення повідомлення шляхом використання поштового зв`язку чи кур`єрської доставки, або шляхом вручення повідомлення учаснику Товариства особисто під розпис. Директор Товариства самостійно та на власний розсуд обирає один (або декілька) з зазначених вище способів повідомлення учасників Товариства при скликанні загальних зборів.

У повідомленні позивач зазначив, що скликає загальні збори на 01.12.2023 11:00 хв. за адресою: АДРЕСА_3 .

У повідомленні запропоновано наступний порядок денний загальних зборів:

1. Обрання голови та секретаря зборів та надання їм повноважень на підписання.

2. Про розгляд заяви директора Товариства про звільнення його з займаної посади директора.

3. Про призначення нового директора Товариства.

4. Про уповноважену особу Товариства на звернення до державного реєстратора із заявою

про державну реєстрацію змін директора Товариства, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Проте 01.12.2023 у зазначений час за вказаною адресою учасник - відповідач № 1 не з`явився, у зв`язку з чим позивач за участю двох фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складено акт про неявку єдиного учасника загальних зборів ТОВ ПВК ПЛАЙ.

Отже, загальні збори не відбулися, питання звільнення позивача не вирішено.

Зазначені повідомлення про проведення загальних зборів не було отримано єдиним учасником Товариства та повернулося позивачеві

Проте, як свідчить відстеження за штрих-кодом, повідомлення було доставлено до точок видачі/доставки, а потім повернуто за зворотньою адресою.

Отже, повідомлення було доставлено завчасно та було достатньо часу його отримати та з`явитися на загальні збори.

Також, 09.11.2023 адвокату (представнику) ОСОБА_5 - Лаврику Ю. А. разом з іншими документами було передано повідомлення про скликання загальних зборів від

07.11.2023 та заяву про звільнення, що підтверджується актом приймання-передачі.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

За приписами частин 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦКУ попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.05.2014 №1255-УІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Кодекс законів про працю України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані статтею 99 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною з статті 99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами. Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, та востаннє підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо Припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Отже, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, тому повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (стаття 4 Кодекс законів про працю України).

Відповідно до частини 1 статті 21 Кодекс законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується Виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) обов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також мови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи Працівника (пункт 4 частини 1 статті 36 Кодекс законів про працю України).

Статтею 38 Кодексу законів про працю України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка бо дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до осягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим леном сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за Поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною 1 статті 29 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідності до частини 1 статті 30 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до частини 3 статті 39 Закону України Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю, виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень.

Тобто, загальні збори учасників здійснюють управління товариством та реалізують право уповноваженого органу товариства усунути особу від виконання обов`язків члена виконавчого органу в будь-який час і з будь-яких підстав.

Відповідно до пункту 7.1 Статуту, управління Товариством здійснюють такі його органи:

Загальні збори учасників; Одноосібний виконавчий орган - директор.

Загальні збори учасників (збори учасників, загальні збори) є вищим органом Товариства (пункту 7.3 Статуту).

Відповідно до пункту 7.4.20 Статуту загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані до компетенції директора Товариства.

За положеннями пункту 7.4.9 Статуту до компетенції загальних зборів учасників товариства належить обрання та припинення повноважень директора Товариства, обрання та припинення повноважень тимчасового виконуючого обов`язки директора у випадках, передбачених цим статутом.

Отже, питання щодо звільнення директора товариства, який є його виконавчим органом, вирішується виключно на загальних зборах учасників товариства.

Відповідно до пункту 7.10.1 Статуту, якщо Товариство має лише одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником Товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.

Згідно з частинами 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь - який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена статтею 38 Кодексу законів про працю України, статтями 30, 39 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні.

Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Відповідно до положень частин 1-5 статті 32 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Статутом Товариства передбачений інший строк - 20 днів.

Повідомлення, передбачене частиною 3 цієї статті, надсилається поштовим підправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту Товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у Порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, і вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

З огляду на викладене, позивачем як директором ТОВ ПВК Плай, дотримано порядок скликання загальних зборів учасників відповідача та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів (докази містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно зі статтею 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та частинами 1, 3 статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

За приписами статті 22 Кодексу законів про працю України, відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих чи непрямих переваг при припиненні трудового договору залежно від роду і характеру занять не допускається.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є відчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

З огляду на те, що загальні збори учасників товариства для розгляду питання щодо звільнення позивача не відбулися, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У цьому випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням зі сторони засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

З наведених приписів чинного законодавства убачається, що елементом конституційного права особи на працю є його право бути звільненим.

Ураховуючи те, що позивач вичерпав процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин, суд дійшов висновку, що позивач правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права - як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема державної реєстрації за заявницьким принципом, внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону (частина 1 статті 4 Закону).

Процедура внесення змін до відомостей про юридичну особу визначена Порядком державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 359/5 від 09.02.2016.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері державної реєстрації юридичних осіб є Закон України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до приписів вказаного Закону та Порядку державної реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 359/5 від 09.02.2016 така реєстраційна дія як виключити з реєстру - відсутня, можливо лише здійснити реєстраційну дію зміна відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

Перелік документів, що подаються для держаної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, встановлюється частиною 4 статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації або судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також, що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України Про виконавче провадження, у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Згідно з пунктом 3 частини 5 статті 25 Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного Державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Отже, на підставі вказаних норм чинного законодавства на підставі рішення суду, що набрало законної сили, або за рішенням колегіального органу товариства з обмеженою відповідальністю можливо внести зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі.

У разі подання документів для проведення реєстраційних змін до відомостей щодо юридичної особи заявником відповідно до пункту 8 частини 1 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань є уповноважений Представник юридичної особи.

Згідно з пунктом 5 розділу II Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 359/5 від 09.02.2016, у разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор перевіряє обсяг повноважень такої особи за документом, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Відповідно до абзацу 2 пункту 6 частини 1 статті 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, для Державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, подається рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, яке викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується Засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.

У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, виходячи з викладеного, процедура звільнення Директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням відомостей про директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Більше того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача є визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем та задоволення вимоги позивача про виключення запису відомостей про керівника ТОВ ПВК ПЛАЙ- ОСОБА_1 , що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ПЛАЙ (туп. Автопарківський б. 5, м. Глобине, Полтавська область, 39001, код за ЄДРПОУ 37292090) у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України, з 01.12.2023.

Виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з розділу "Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" відомості про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), як керівника (директора) Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТНО-ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ПЛАЙ (туп. Автопарківський б. 5, м. Глобине, Полтавська область, 39001, код за ЄДРПОУ 37292090).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОЕКТНО- ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ ПЛАЙ (туп. Автопарківський б. 5, м. Глобине, Полтавська Область, 39001, код за ЄДРПОУ 37292090) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 01.04.2024.

Суддя Дмитро СІРОШ