Рішення

від 01.04.2024 по справі 926/5592/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

01 квітня 2024 року Справа № 926/5592/23

Суддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик Світлана Миколаївна, за участі секретаря судового засідання Петровської В.С., розглянувши справу №926/5592/23

За позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м.Чернівці, вул.Я.Петровича, 18)

До відповідача Громадської організації "Жодної занедбаної святині" (58003, м.Чернівці, вул.О.Кобилянської, 18/8)

Про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 79458,34 грн

За участю представників

Від позивача: Філіп М.О. - представник (витяг з ЄДР)

Від відповідача: не з`явився

Суть спору: Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Громадської організації "Жодної занедбаної святині" про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 79458,34 грн, з яких: 9093,29 грн орендна плата за період з 26.02.2022 року по 05.07.2022 року, пеня в сумі 463,22 грн за період з 26.02.2022 року по 05.07.2022 року та неустойка в сумі 69901,83 грн за період з 06.07.2022 року по 01.12.2023 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 16.12.2019 року між сторонами був укладений, строком на два роки одинадцять місяців договір оренди нерухомого майна №107, який діяв з 16.12.2019 року до 15.11.2022 року. Оскільки відповідач не виконував умови договору оренди №107, позивач звернувся до суду з вимогою про розірвання договору та звільнення приміщення. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2022 року по справі №926/5398/21, яке набрало законної сили 06.07.2022 року, позов задоволено та зобов`язано громадську організацію звільнити приміщення.

Позивач стверджує, що порушення вимог чинного законодавства, відповідачем порушувались строки сплати орендних платежів, так за ним виникла заборгованість по оренді за період з лютого 2022 року по 05.07.2022 року в сумі 9093,29 грн, за порушення умов договору, позивач, за вказаний період нарахував відповідачу пеню в сумі 463,22 грн, та з урахуванням того, що приміщення останнім не звільнено, нарахував неустойку в розмірі подвійної оплати за користування майном за період з 06.07.2022 року по 01.12.2023 року, яка склала 69901,83 грн, які позивач просить стягнути у судовому порядку.

28.12.2023 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№5592.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2023 року позовну заяву за вх.№5592 передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 29.12.2023 року позовну заяву залишено без руху.

02.01.2024 року, через систему Електронний суд, від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків (вх.№14).

Ухвалою суду від 03.01.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін суддею одноособово, розгляд справи призначено на 22.01.2024 року.

Ухвалою суду від 22.01.2024 року розгляд справи було відкладено на 13.02.2024 року у зв`язку з відсутністю представника відповідача.

З метою зібрання додаткових доказів суд ухвалою від 13.02.2024 року здійснив перехід в загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 19.03.2024 року, про що сторін повідомлено належним чином, зокрема відповідачу направлено повідомлення про розгляд справи на всі відомі адреси, а також повідомлено на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області.

До початку судового засідання 19.03.2024 року від позивача надійшли додаткові пояснення вх.702 від 18.03.2024 року та долучено додаткові докази.

Ухвалою суду від 19.03.2024 року закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 01.04.2024 року.

Відповідач або уповноважений ним представник в судове засідання 01.04.2024 року (в черговий раз), не з`явився, причини не з`явлення суду не повідомив, відзив на позов не надав, при цьому, судом встановлено, що ухвали суду були направлені відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення на його юридичну адресу: АДРЕСА_1 , яка співпадає з адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, у зв`язку з нез`явленням відповідача, судом здійснено повідомлення про розгляд шляхом офіційного оприлюднення оголошення у справі на офіційному веб-сайті судової влади України, а також судом направлено ухвали на адресу засновника відповідача ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , яка міститься в ЄДР та на адресу орендованого відповідачем приміщення АДРЕСА_3 .

Слід відзначити, що всі поштові відправлення з ухвалами суду від 03.01.2024р., 22.01.2024р., 13.02.2024р. та від 19.03.2024р., повернуті за зворотною адресою з відміткою АТ "Укрпошта" адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Так, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих правил (пункт 94 правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/1432/15.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

До того ж, відповідно до ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Усі судові рішення у справі №926/5592/23 були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/), а тому відповідач міг ознайомитися з текстом останніх.

Крім того, інформація щодо дати та часу слухання справи судом є публічною і розміщується на офіційному веб-сайті Господарського суду Чернівецької області, що також свідчить про наявність у учасників справи можливості дізнатись щодо розгляду справи за їх участю.

З огляду на наведе вище, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів та забезпечення права на подання заяв по суті справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку. Строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість строку розгляду справи, суд враховує принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Таким чином, з метою дотримання балансу прав та інтересів сторін у справі, дотримання розумності строку розгляду справи та за умови достатності наявних у справі матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, суд здійснює розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Уповноважений представник позивача в судовому засіданні, 01.04.2024 року підтримав викладені позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, спір, що є предметом розгляду даної справи, виник у зв`язку з укладенням та виконанням сторонами договору оренди нерухомого майна №107 від 16.12.2019 року (далі договір), за умовами якого Департамент розвитку Чернівецької міської ради передав Громадській організації "Жодної занедбаної святині" у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 72,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , з метою використання під службове приміщення, яке належить на праві власності територіальній громаді м.Чернівці.

01.07.2021 року додатковим договором до договору оренди нерухомого майна №107 від 16.12.2019 року сторони погодили зміну орендодавця Департаменту розвитку Чернівецької міської ради на Управління комунальної власності Чернівецької міської ради.

Пунктом 1.5 договору оренди передбачено, що його укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 16.12.2019 року до 15.11.2022 року (включно).

За користування майном відповідач сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальній власності територіальної громади м.Чернівці, затвердженого міською радою, та на дату укладення цього договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, становить 1700,58 грн (з ПДВ) (пункт 2.1 договору).

За умовами пункту 2.4. договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, що визначається Державною службою статистики України.

Пунктами 4.1.5, 4.1.8 та 4.1.1.2 договору визначено права та обов`язки орендаря щодо утримання об`єкта оренди у чистоті і технічно справному стані; проведення за власний рахунок протипожежних заходів, нести матеріальну відповідальність за збитки, спричинені пожежею, що виникла в об`єкті оренди з його вини. У разі необхідності проводити за власні кошти експертизу протипожежного стану об`єкта оренди, своєчасно узгоджувати з орендодавцем будь-які зміни профілю (функціонального призначення) об`єкта оренди.

Після закінчення строку дії цього договору чи у випадку його дострокового розірвання, протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передавання об`єкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (п.4.1.17 договору).

Розділом 5 договору передбачена відповідальність сторін за неналежне виконання зобов`язань за договором, згідно якого сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Так, відповідно до п.5.4 договору за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Крім того, несплата орендної плати протягом трьох місяців із дня закінчення строку платежу є підставою для дострокового розірвання договору на вимогу орендодавця (п.5.5 договору).

У разі несвоєчасного повернення орендарем майна при припиненні або розірванні договору він сплачує оpeндoдавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його орендодавцеві за актом приймання-передання. В разі відмови орендаря від складання та підписання акту приймання-передання об`єкта оренди, такий акт складається комісією створеною орендодавцем (п.5.6 договору).

Пунктом 5.9 договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання орендарем обов`язків, передбачених цим договором, орендодавець має право достроково вимагати розірвання цього договору в порядку, передбаченому чинним законодавством та звільнення об`єкта оренди.

Відповідно до п.7.3 договору, цей договір може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї з сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов`язань та з інших підстав, передбачених цим договором та законодавчим України.

У зв`язку з порушенням умов договору оренди Управління комунальної власності Чернівецької міської ради в грудні 2021 року звернулося до суду з позовною вимогою до Громадській організації "Жодної занедбаної святині" про розірвання договору та звільнення приміщення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2022 року по справі №926/5398/21, яке залишене в силі Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 року, позовні вимоги Департаменту розвитку Чернівецької міської ради Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Громадській організації "Жодної занедбаної святині" про розірвання договору оренди та звільнення приміщення задоволено в повному обсязі - розірвано договір оренди нерухомого майна № 107 від 16.12.2019р., укладений між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради та Громадською організацією "Жодної занедбаної святині" та зобов`язано орендаря, протягом трьох робочих днів з моменту набрання рішення суду законної сили, звільнити нежиле приміщення (1-5)-(1-6) літ. А, загальною площею 72,6 кв.м. першого поверху будівлі, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом передання приміщення Управлінню комунальної власності Чернівецької міської ради по акту приймання-передання (а.с.13-20).

Позивач посилається на те, що відповідач за час користування орендованим приміщенням за період з лютого 2022 року по 05.07.2022 року заборгував йому, орендну плату в сумі 9093,29 грн, за порушення умов оплати орендних платежів позивач за період з 26.02.2022 по 05.07.2022 року нарахував пеню в сумі 463,22 грн, та з урахуванням того, що відповідач не виконав рішення суду у справі № 926/5398/21 та не повернув приміщення позивач нарахував неустойку в розмірі подвійної плати за період з 06.07.2022 року по 01.12.2023 року в сумі 69901,83 грн, які просить стягнути з відповідача.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

У справі, що розглядається, на спірні правовідносини поширюється дія норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які регулюють орендні правовідносини.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України (далі ГПК України) майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень статті 509 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського Кодексу України (далі - ГК України) вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 чинного Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №157-IX від 03.10.2019 року (далі Закон) орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

При дослідженні доказів судом встановлено, що між сторонами було укладено договір оренди нерухомого майна №107 від 16.12.2019 року, за умовами якого позивач на підставі акту прийому-передачі від 16.12.2019р. передав відповідачу у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 72,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить на праві власності територіальній громаді м.Чернівці.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2022 року по справі №926/5398/21, яке залишене в силі Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 року, позовні вимоги Управління комунальної власності Чернівецької міської ради до Громадській організації "Жодної занедбаної святині" про розірвання договору оренди та звільнення приміщення задоволено в повному обсязі - розірвано договір оренди нерухомого майна №107 від 16.12.2019р., укладений між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради та Громадською організацією "Жодної занедбаної святині" та зобов`язано Громадську організацію, протягом трьох робочих днів з моменту набрання рішення суду законної сили, звільнити нежиле приміщення (1-5)-(1-6) літ. А, загальною площею 72,6 кв.м. першого поверху будівлі, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом передання приміщення Управлінню комунальної власності Чернівецької міської ради по акту приймання-передання (а.с.13-20).

За таких обставин, укладений між позивачем та відповідачем договір оренди № 107 від 16.12.2019 року є припиненим з 06.07.2022 року (дата набрання рішення законної сили) у зв`язку із його розірванням.

Згідно із частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними та об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Отже, встановлені у рішенні Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2022 року, яке набрало законної сили 06.07.2022 року по справі №926/5398/21 обставини щодо укладення договору, порушення його умов та встановлення припинення договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди нерухомого майна №107 від 16.12.2019 року та виникнення у відповідача обов`язку у вигляді негайного повернення орендодавцю речі є преюдиційними для господарського суду під час розгляду даної справи, а тому не підлягають повторному доказуванню.

Судом встановлено, що після набрання законної сили, 06.07.2022 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 29.03.2022 року по справі №926/5398/21 і станом на момент подання позову орендоване приміщення позивачу не повернуто та не складено відповідного акту, орендна плата за період з лютого по 05.07.2022 року орендодавцем не сплачена.

Неповернення майна після набрання законної сили рішення суду (06.07.2022 року) послугувало підставою звернення позивача з даним позовом про стягнення відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном у період з 06.07.2022 по 01.12.2023 року, яка по розрахунку позивача склала 69901,83 грн, а також стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за період з лютого 2022 року по 05.07.2022 року в сумі 9556,51 грн та пені за період з 26.2.2022 року по 06.07.2022 року в сумі 436,22 грн.

Щодо стягнення заборгованості з орендної плати, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1).

Згідно з ч. 1 ст.17 Закону орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

У відповідності до вимог ч.2-4 ст.17 Закону орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. У разі якщо представницький орган місцевого самоврядування не затвердив Методику розрахунку орендної плати, застосовується Методика, затверджена Кабінетом Міністрів України. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

В силу положень ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, орендар своєчасно не сплачував орендну плату, так згідно розрахунку зробленого управлінням комунальної власності заборгованість відповідача по орендним платежам за період з лютого по 05.07.2022 року складає 9093,29 грн, при цьому, орендодавцем у своєму розрахунку враховані всі здійсненні орендарем проплати, з січня по липень 2022 року йому було нараховано орендних платежів на суму 12849,65 грн, тоді як здійснено проплат на суму 3756,36 грн.

На день розгляду спору відповідачем заборгованість по орендній платі в сумі 9093,29 грн жодними доказами не спростована, так само, як і відсутні дані про погашення відповідачем наявної заборгованості.

З огляду на викладене, суд приходить висновку, що відповідачем було порушено умови договору в частині своєчасного виконання зобов`язання по сплаті орендних платежів, а тому вимога про стягнення заборгованість по орендній платі за період з лютого по 06 липня 2022 року в сумі 9093,29 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо нарахування пені в сумі 463,22 грн за несвоєчасне внесення орендної плати за період з 26.02.2022 року по 05.07.2022 року суд зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч.2, 3 ст.549 ЦК України).

Частиною 2 статті 551 ЦК України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Частиною 6 статті 231 ГК України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як встановлено судом, п.5.4 договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла у період за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 463,22 грн за період з 26.02.2022 року по 05.07.2022 року включно, суд вважає його арифметично правильним, а відтак таким, що підлягає задоволенню.

Що ж стосується вимоги про сплату неустойки в розмірі подвійної оплати за користування майном, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк; законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Аналогічні положення містить ст.283 ГК України, згідно яких за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ст.ст.763, 764 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором; якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Строк договору оренди як істотна умова договору оренди згідно ст.284 ГК України визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Приписами ст.291 ГК України встановлено, що договір оренди припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено; правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Статтею 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позовні вимоги у даній справі про сплату неустойки обґрунтовані посиланням на приписи наведеної норми Цивільного кодексу України.

Застосування зазначеної неустойки обумовлюється тим, що зобов`язання наймача з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Виходячи з наведеного, Верховний Суд у постанові від 31.01.2020 року по справі №916/2724/18, зазначає, що при здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Для застосування наслідків, передбачених ч.2 ст.785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст.614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Верховний Суд зазначає у наведеній постанові, що до предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч.2 ст.785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

При розгляді спорів про стягнення неустойки судам необхідно враховувати, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною 2 статті 785 ЦК України. Законодавцем у частині 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Позивач за період неправомірного користування відповідачем об`єктом оренди з 06.07.2022 року по 01.12.2023 року, тобто після припинення дії договору та набрання законної сили рішення суду від 29.03.2022 року по справі №926/5398/21, заявив до стягнення з останнього неустойки в подвійному розмірі орендної плати (ч.2 ст.785 Цивільного кодексу України) у розмірі 69901,83 грн.

Слід відмітити, що позивач надав докази стосовно того, що вчиняв всі можливі від нього дії для повернення йому приміщення, так в матеріалах справи містяться наступні докази: постанова Державного виконавця про відкриття виконавчого провадження на виконання наказу господарського суду Чернівецької області по справі №926/5398/21, постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого документу, скарга на дії державного виконавця та ухвала суду про її задоволення, листування з державним виконавцем стосовно виконання рішення суду та звільнення Громадською організацією "Жодної занедбаної святині" нежитлового приміщення загальною площею 72,60 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , акти зовнішнього огляду приміщення, повідомлення про кримінальне правопорушення, стосовно виконання рішення суду у справі №926/5398/21 (а.с 96-127).

Відповідач доводів позивача не спростував, доказів, щодо повернення приміщення орендодавцю не надав.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає доведеним порушення Громадською організацією "Жодної занедбаної святині" обов`язку вчасного повернення орендованого майна.

Як встановлено судом, пунктом 5.6 договору оренди передбачено, що у разі несвоєчасного повернення орендарем майна при припиненні або розірванні договору він сплачує оpeндoдавцю додатково компенсацію за використання майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його орендодавцеві за актом приймання-передання.

Перевіривши розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що він є арифметично невірним, останній просить стягнути неустойку в розмірі 69901,83 грн, яка нарахована, як орендна плата з корегуванням її розміру на індекс інфляції помісячно з липня 2022 року по 30.11.2023 року, однак таке нарахування є помилковим, за результатами проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає неустойка в сумі 63607,50 грн.

При цьому, розрахунок судом здійснено на підставі додаткових пояснень позивача, де орендна плата за липень 2022 року складала 1918,05 грн, отже неустойка в розмірі подвійної орендної плати складає 3836,10 грн (1918,05х2), тоді як за 1 день виходить неустойка складає 123,75 грн (3836,10:31день(липня), кількість днів прострочення виконання рішення суду по справі №926/5398/21, щодо звільнення приміщення складає 514 днів (з 06.07.2022 по 01.12.2023) отже 123,75х514=63607,50 грн.

Таким чином неустойка за період з 06.07.2022 року по 01.12.2023 року складає 63607,50 грн і саме вона підлягає задоволенню, а решта вимог в сумі 6294,33 грн (69901,83-63607,50) нараховано позивачем помилково, а відтак підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Всупереч наведеним нормам, відповідачем позовні вимоги спростовані не були.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов висновку, що позовна заява Управління комунальної власності Чернівецької міської ради підлягає частковому задоволенню, стягненню з відповідача підлягає орендна плата за період з лютого по 05.07.2022 року в сумі 9093,29 грн, нарахована за період з 22.02.2022 року по 05.07.2022 року пеня в сумі 463,22 грн та неустойка в розмірі подвійної орендної плати за користування майном в розмірі 63607,50 грн за період з 06.07.2022 року по 01.12.2023 року, тоді як в стягненні неустойки в сумі 6294,33 грн слід відмовити.

Судовий збір за приписами ч.4 ст.129 ГПК України покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 12, 13, 20, 73, 74, 76 79, 86, 91, 123, 129, 194, 219, 222, 232, 233, 238, 240 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м.Чернвці вул.Я.Петровича, 18) до Громадської організації "Жодної занедбаної святині" (58003, м.Чернівці, вул.О.Кобилянської, 18/8) про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 79458,34 грн - задовольнити частково.

2.Стягнути з Громадської організації "Жодної занедбаної святині" (58003, м.Чернівці, вул.О.Кобилянської, 18/8, код 42508776) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м.Чернвці вул.Я. Петровича, 18, код 44388619) орендну плату в сумі 9093,29 грн, пеню в сумі 463,22 грн, неустойку в сумі 63607,50 грн грн та судовий збір в сумі 2471,43 грн.

3.В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повний текст рішення складено 02.04.2024 року

Суддя С.М.Гушилик