Постанова

від 20.03.2024 по справі 921/250/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 921/250/22

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еланспецтрейд" - Ліпкевича І. В.; Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр" - Сталенного Ю. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еланспецтрейд"

на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2023 (в частині відмови у стягненні 18 400,00 грн)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2023

у справі № 921/250/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еланспецтрейд"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Буд-Центр"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача:

1. ОСОБА_1

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Партнер-Авто-Пром"

3. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Перша"

про стягнення 612 057, 64 грн збитків завданих внаслідок дорожньої транспортної пригоди

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Еланспецтрейд" (позивач) звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ТОВ "Техно-Буд-Центр" (відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , ТОВ "Партнер-Авто-Пром" та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (далі - ПрАТ "СК "Перша"), про стягнення 612 057, 64 грн збитків, завданих внаслідок дорожньої транспортної пригоди (далі - ДТП).

Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 22.11.2021 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки/моделі "HYUNDAI H350", реєстраційний номер НОМЕР_1 (належного ТОВ "Партнер-Авто-Пром" та переданого в користування ТОВ "Техно-Буд-Центр" на підставі договору оренди), виїхав із своєї смуги руху та допустив зіткнення з вантажним автомобілем марки/моделі "DAF CF 460 FT", реєстраційний номер НОМЕР_2 , із напівпричепом марки "BENALU С39С17", реєстраційний номер НОМЕР_3 (належного ТОВ "Еланспецтрейд"), що рухався по своїй смузі, чим порушив вимоги пункти 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України).

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 22.10.2021 спеціалізований вантажний сідловий тягач марки/моделі "DAF CF 460 FT" білого кольору 2014 випуску, реєстраційний номер: НОМЕР_2 , номер шасі (кузова): НОМЕР_4 (далі - Вантажний автомобіль) та спеціалізований напівпричіп н/пр-самоскид марки "BENALU С39С17" 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_5 (далі - Напівпричіп), належать ТОВ "Еланспецтрейд" на праві приватної власності.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 28.07.2020 власником транспортного засобу марки/моделі "HYUNDAI H350" реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - Легковий автомобіль) є ТОВ "Партнер-Авто-Пром".

01.04.2019 між ТОВ "Партнер-Авто-Пром" (Орендодавець) та ТОВ "Техно-Буд-Центр" (Орендар) укладено Договір оренди транспортних засобів №1-ТЗ-ТБЦ (далі - Договір оренди), згідно з умовами пунктів 1.1, 6.1 якого Орендодавець зобов`язується передати орендодавцеві в строкове платне користування транспортні засоби згідно Додатків до Договору, а орендодавець зобов`язався прийняти транспортні засоби та використовувати їх виключно з метою здійснення господарської діяльності, а також сплачувати Орендодавцеві орендну плату; договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021.

Згідно Додатку № 11 від 30.07.2020 до Договору оренди в оренду ТОВ "Техно-Буд-Центр" передано Легковий автомобіль.

22.11.2021 о 08:40 год. на автодорозі М-10 біля с. Горинка Кременецького району Тернопільської області водій ОСОБА_1 , керуючи Легковим автомобілем із м. Тернополя до м. Кременець, виїхав із своєї смуги руху та допустив зіткнення з Вантажним автомобілем із Напівпричепом, який рухався по своїй смузі в напрямку з м. Кременець в м. Тернопіль, чим порушив вимоги пунктів 10.1, 11.3 ПДР України.

ОСОБА_1 згідно наказу ТОВ "Техно-Буд-Центр" № 49/07-п від 01.07.2021 переведений на посаду бригадира - 01.07.2021.

Суд першої інстанції встановив, що за поясненнями ОСОБА_1 , він змушений був сісти за кермо Легкового автомобіля, у зв`язку з хворобою водія, щоб довезти бригаду працівників до об`єкта будівництва у м.Кременець.

23.11.2021 ТОВ "Еланспецтрейд" звернулося до ПрАТ "СК "Перша" з повідомленням про настання події, що має ознаки страхової.

03.12.2021 слідчий відділення Кременецького районного відділу поліції постановою закрив кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021211010000536 від 22.11.2021 на підставі пункту 2 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 Кримінального кодексу України.

18.02.2022 Кременецький районний суд Тернопільської області постановою у справі №601/283/22 визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 114 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

У той же час, між судовим експертом - автотоварознавцем Семенюком В.М. (Виконавець) та ТОВ "Еланспецтрейд" (Замовник) було укладено Угоду № 57 від 28.12.2021, відповідно до умов якої Виконавець зобов`язується за заявою Замовника провести авто товарознавчу експертизу та надати Замовнику відповіді на питання, викладені у заяві.

Згідно Висновку експерта з оцінки матеріального збитку Вантажного автомобіля від 18.02.2022 №57 вартість відновлювального ремонту із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 631 752,30 грн.

Згідно Висновку експерта з оцінки матеріального збитку Напівпричепа №58 від 23.02.2023 вартість відновлювального ремонту із врахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 110 305,34грн.

18.03.2022 ТОВ "Еланспецтрейд" звернулося до ПрАТ "СК "Перша" із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно пункту 4 Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5668260 власником легкового автомобіля є ТОВ "Партнер-Авто-Пром", страхова сума за заподіяну шкоду майну становить 130 000,00 грн.

Ураховуючи, що фактична сума матеріальних збитків, завданих позивачу, становить 742 057,64 грн (631 752,30 грн + 110 305,34 грн), а страхова сума становить лише 130 000,00 грн, ТОВ "Еланспецтрейд" звернулося до суду про стягнення з відповідача 612 057, 64 грн.

Позивач додатково подав заяви № б/н від 11.04.2023 та №б/н від 24.05.2023 про стягнення у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з відповідача реальних витрат на правову допомогу у розмірі 38 400,00 грн, тоді як попередній розрахунок їх суми складав 60 000,00грн.

У свою чергу, відповідач (ТОВ "Техно-Буд-Центр") та третя особа (ТОВ "Партнер-Авто-Пром") доводили, що саме ОСОБА_1 станом на дату вчинення ДТП був володільцем та користувачем Легкового автомобіля, оскільки:

- 01.11.2021 у зв`язку із виробничою необхідність ТОВ "Техно-Буд-Центр" за актом прийому-передачі транспортних засобів повернув ТОВ "Партнер-Авто-Пром" Легковий автомобіль з оренди;

- 02.11.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ "Партнер-Авто-Пром" укладено Попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу, згідно з умовами якого сторони зобов`язуються протягом 3 місяців з дня укладення Попереднього договору, а саме до 02.02.2022 укласти основний Договір купівлі - продажу Легкового автомобіля;

- 02.11.2021 Легковий автомобіль переданий ОСОБА_1 на підставі акта прийому - передачі транспортного засобу, проте Основний договір не був укладений, у зв`язку із не оплатою ОСОБА_1 повної вартості транспортного засобу.

Короткий зміст рішень суду першої інстанції

Господарський суд Тернопільської області рішенням від 23.05.2023 у справі №921/250/22 задовольнив позов; стягнув з ТОВ "Техно-Буд-Центр" на користь ТОВ "Еланспецтрейд" 612 057, 64 грн збитків, завданих внаслідок ДТП, 10 500,00 грн витрат за проведення автотоварозначої експертизи та 9 180,86 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано обґрунтованістю позовних вимог, оскільки винуватець ДТП ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із відповідачем на посаді бригадира, при чому сума заявленого у позові відшкодування відповідає різниці між вартістю відновлювального ремонту Вантажного автомобіля й Напівпричепа та страховою сумою.

Місцевий господарський суд відхилив доводи відповідача, що саме ОСОБА_1 був володільцем Легкового автомобіля на підставі Попереднього договору купівлі-продажу від 02.11.2021, оскільки вважав, що Акт прийому - передачі транспортних засобів з оренди від 01.11.2021, Попередній договір купівлі - продажу транспортного засобу від 02.11.2021 та Акт прийому - передачі транспортного засобу від 02.11.2021 складені з метою уникнення відповідальності за заподіяну шкоду. Інших доказів, які б підтверджували реальність наміру сторін створити правові наслідки, які обумовлювалися цими актами та попереднім договором, сторони не надали.

Додатковим рішенням від 19.06.2023 Господарський суд Тернопільської області задовольнив частково заяву позивача про стягнення витрат на правову допомогу та присудив до стягнення з ТОВ "Техно-Буд-Центр" на користь ТОВ "Еланспецтрейд" 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Західний апеляційний господарський суд постановою від 14.11.2023 (з урахуванням ухвали від 13.12.2023 про виправлення описки) задовольнив апеляційну скаргу відповідача; скасував рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.05.2023 та додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2023 у справі №921/250/22; прийняв нове рішення про відмову у задоволенні позову; залишив апеляційну скаргу позивача без задоволення; здійснив розподіл судових витрат.

Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції керувався тим, що матеріалами справи підтверджено укладення 02.11.2021 між ТОВ "Техно-Буд-Центр" та ОСОБА_1 . Попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу, тому станом на дату скоєння ДТП саме ОСОБА_1 був користувачем та володільцем Легкового автомобіля згідно вказаного договору та Акта прийому-передачі транспортного засобу від 02.11.2021, використовував цей транспортний засіб для власних потреб, що виключає відповідальність ТОВ "Техно-Буд-Центр".

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Позивач - ТОВ "Еланспецтрейд" (далі також скаржник) подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у цій справі скасувати повністю; скасувати додаткове рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 18 400 грн та постановити нове рішення у цій частині про стягнення зазначеного розміру витрат на правничу допомогу, в решті додаткове рішення та рішення Господарського суду Тернопільської області від 23.05.2023 залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив обставини, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що полягають у застосуванні судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах від 21.02.2019 у справі № 355/1394/16-ц, від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17, від 25.11.2020 у справі № 760/28302/18-ц, від 05.04.2023 у справі №911/1278/20.

У контексті допущення судами процесуальних порушень скаржник стверджує, що:

- апеляційний господарський суд: (1) безпідставно відкладав розгляд справи, що призвело до порушення розумних строків розгляду апеляційної скарги; (2) невірно вказав реквізити рішення суду першої інстанції у резолютивній частині оскаржуваної постанови від 14.11.2023; (3) ухвалив постанову без повного та всебічного вивчення матеріалів справи, з`ясування всіх обставин та перевірки їх доказового підтвердження, що призвело до прийняття неправосудного рішення;

- суд першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення: (1) неправильно надав тлумачення частини четвертої статті 129 ГПК України, адже відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не може бути підставою для відмови в задоволенні в частині витрат позивача на правничу допомогу, що були понесенні позивачем для підготовки такої заяви та її подачі до суду; (2) не врахував, що вся сума понесених витрат позивачем на правничу допомогу підтверджується належними та допустимими доказами, а від відповідача до суду не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Відповідач - ТОВ "Техно-Буд-Центр" подав відзив, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувану постанову залишити без змін.

Касаційне провадження

08.12.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга позивача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №921/250/22 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Картере В.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023.

Верховний Суд ухвалою від 18.12.2023 витребував з судів першої та апеляційної інстанцій матеріали справи № 921/250/22 та відклав розгляд питання щодо прийнятності касаційної скарги ТОВ "Еланспецтрейд".

Верховний Суд ухвалою від 23.01.2024 залишив касаційну скаргу ТОВ "Еланспецтрейд" без руху, надав скаржнику строк для усунення недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 01.02.2024 надійшла заява скаржника про усунення недоліків касаційної скарги.

Верховний Суд ухвалою від 07.02.2024, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Еланспецтрейд" на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.06.2023 (в частині відмови у стягненні 18 400 грн) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у цій справі; призначив її до розгляду на 20.03.2024 о 11:15 год; зупинив виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 в частині стягнення з ТОВ "Еланспецтрейд" на користь ТОВ "Техно-Буд-Центр" 14 017,50 грн судового збору до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

До Верховного Суду від ТОВ "Еланспецтрейд" та ТОВ "Техно-Буд-Центр" надійшли клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалами від 05.03.2024 та 12.03.2024 Верховний Суд задовольнив зазначені клопотання ТОВ "Еланспецтрейд" та ТОВ "Техно-Буд-Центр" відповідно.

У судовому засіданні 20.03.2024 взяли участь у режимі відеоконференції представники ТОВ "Еланспецтрейд" (позивач) та ТОВ "Техно-Буд-Центр" (відповідач), які надали пояснення по суті вимог та доводів касаційної скарги. Треті особи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності третіх осіб чи її повноважних представників.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені скаржником доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість касаційної скарги з огляду на таке.

Предметом позову в цій справі є вимога про відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) шкоди (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (пункт 8 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно пункту 1 частини другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у статті 1166 ЦК України, відповідно до частини першої якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України).

Верховний Суд враховує, що у цій справі склад цивільного правопорушення як сукупність умов, які необхідні для настання цивільно-правової відповідальності, не ставиться під сумнів учасниками судового процесу, однак спірним є визначення саме суб`єкта відповідальності за завдану шкоду.

У силу вимог частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є, зокрема, діяльність, пов`язана з використанням транспортних засобів.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Отже, статтею 1187 ЦК України обов`язок з відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану в законі особу - законного (титульного) володільця джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Аналіз наведених вище положень статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц).

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, наступає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника (аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №355/1394/16-ц, що узгоджується також з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 06.02.2019 у справі № 640/4185/15-ц, від 05.05.2018 у справі № 910/14685/17, на які посилається скаржник).

Водночас, згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Ураховуючи правове регулювання спірних правовідносин, Верховний Суд акцентує, що вирішуючи цей спір про відшкодування збитків, які перевищують страхове відшкодування, судам попередніх інстанцій належало встановити, хто та на якій правовій підставі був володільцем відповідного транспортного засобу (Легкового автомобіля) станом на дату скоєння ДТП, а також чи використовував винний водій вказаний транспортний засіб для власних потреб чи під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що на дату скоєння ДТП володільцем (орендарем) Легкового автомобіля був відповідач - ТОВ "Техно-Буд-Центр", а винний водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем на посаді бригадира та, згідно наданих ним пояснень, в силу виробничої необхідності був змушений сісти за кермо Легкового автомобіля, у зв`язку з хворобою водія, щоб довезти бригаду працівників до об`єкта будівництва.

Додатково місцевий господарський суд врахував, що відповідачем не надано доказів на підтвердження встановленого товариством внутрішнього порядку пересування робітників до об`єкта виконання робіт; не підтверджено проведення внутрішнього розслідування випадку ДТП на предмет самовільного, як стверджує відповідач, використання ОСОБА_1 Легкового автомобіля для перевезення бригади без належного погодження керівництвом товариства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний господарський суд виходив із того, що саме водій ОСОБА_1 (як особа, винна у скоєнні ДТП) був володільцем та користувачем Легкового автомобіля на підставі Попереднього договору купівлі-продажу від 02.11.2021 та Акта прийому - передачі транспортного засобу від 02.11.2021.

Однак, Верховний Суд не може погодитись із обґрунтованістю таких висновків суду апеляційної інстанції, оскільки вони є помилковими та такими, що зроблені без належного дослідження наявних у справі доказів та встановлення дійсних обставин цієї справи.

Так, відповідно до абзацу першого частини першої статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Аналіз наведеної норми у контексті спірних правовідносин дає підстави стверджувати про те, що попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу створює для сторін єдине основне зобов`язання, а саме: укласти протягом узгодженого терміну основний договір купівлі-продажу на заздалегідь узгоджених умовах.

Водночас сам по собі попередній договір купівлі-продажу рухомого майна (транспортного засобу), як і акт його приймання-передачі, не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності на це майно від продавця до покупця, що помилково залишено поза увагою апеляційним господарським судом.

Інших правових підстав, які б свідчили про виникнення у водія ОСОБА_1 права володіння Легковим автомобілем, судом апеляційної інстанції не встановлено та у мотивувальній частині оскаржуваної постанови не зазначено.

У зв`язку з цим, висновки апеляційного суду про те, що станом на дату ДТП винний у її скоєнні водій ОСОБА_1 був володільцем Легкового автомобіля, є необґрунтованими.

Щодо твердження суду апеляційної інстанції про те, що водій ОСОБА_1 був також і користувачем Легкового автомобіля згідно Попереднього договору від 02.11.2021 та Акта прийому-передачі транспортного засобу від 02.11.2021, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

За змістом абзацу другого частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка").

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено притягнення до адміністративної відповідальності (у виді накладення штрафу) за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

З наведених вище норм Правил дорожнього руху, Закону України "Про дорожній рух" та КУпАП вбачається, що для користування транспортним засобом, власником якого є інша особа, чинним законодавством не передбачено необхідності оформлення довіреності на право керування, натомість достатнім є передача водію реєстраційного документа на транспортний засіб.

Ураховуючи зазначене, доводи відповідача про можливість використання водієм ОСОБА_1 Легкового автомобіля для власних потреб не є очевидно необґрунтованими, що вимагало їх належної правової оцінки судами попередніх інстанцій.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у абзацах другому-третьому постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 №4, якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України). Не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191 ЦК.

Наведеним підтверджується необхідність встановлення судами попередніх інстанцій обставин того, чи використовував водій, винний у скоєнні ДТП, відповідний транспортний засіб для власних потреб, чи під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків.

Водночас цих обставин апеляційний господарський суд належним чином не з`ясував, стверджуючи лише про те, що водій ОСОБА_1 був користувачем Легкового автомобіля згідно Попереднього договору від 02.11.2021 та Акта прийому-передачі від 02.11.2021.

При цьому без належної правової оцінки судом апеляційної інстанції залишено установлені місцевим господарським судом та підтверджені наявними у справі доказами обставини того, що водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем та використав Легковий автомобіль в силу виробничої необхідності (щоб довезти бригаду працівників до об`єкта будівництва), тобто заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових обов`язків.

Верховний Суд зауважує, що вагомість цього процесуального порушення пояснюється тим, що саме від встановлення зазначених обставин залежить можливість визначення суб`єкта відповідальності за завдану шкоду та, як наслідок, правильне вирішення цього спору.

Крім того, колегія суддів враховує, що впродовж всього розгляду справи позивач доводив про підтвердження наявними у справі доказами факту того, що під час оформлення ДТП ОСОБА_1 ні в письмових поясненнях, ні під час перевірки документів поліцією не зазначав про існування Попереднього договору купівлі - продажу транспортного засобу від 02.11.2021. При цьому під час оформлення ДТП слідчим було відібрано письмові та усні пояснення у ОСОБА_1 , з яких вбачається, що останній на момент ДТП офіційно працював у ТОВ "Техно-Буд-Центр" на посаді водія та на цій роботі керував Легковим автомобілем, на якому було скоєно ДТП (т. 1; а.с. 17).

Разом з тим, у порушення норм процесуального права (частини першої статті 269, підпункту "в" пункту 3 частини першої статті 282 ГПК України) апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові взагалі не надано правової оцінки вказаних доводів позивача, не перевірено належним чином наявних у справі доказів.

Отже, скасувавши рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд не надав мотивованої правової оцінки кожному вагомому аргументу усіх сторін спору та не здійснив належним чином дослідження обставин справи та оцінки доказів, що їх підтверджують.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана постанова таким вимогам не відповідає, оскільки апеляційним судом допущено неповне з`ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

Принагідно Верховний Суд зазначає, що перевірка законності та обґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції (про розподіл судових витрат) може бути здійснена касаційним судом виключно після перегляду цього рішення в апеляційному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на допущене апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об`єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Щодо поновлення виконання судових рішень

Як зазначалось вище, ухвалою Верховного Суду від 07.02.2024 зупинено виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 в частині стягнення з ТОВ "Еланспецтрейд" на користь ТОВ "Техно-Буд-Центр" 14 017,50 грн судового збору до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Частиною третьою статті 332 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Водночас у відповідності до частини другої статті 317 ГПК України з моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована постанова суду апеляційної інстанції втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

З огляду на зазначені норми та зважаючи на висновки Верховного Суду про необхідність скасування оскаржуваної постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 і передачу цієї справи на новий апеляційний розгляд, підстави для поновлення виконання вказаної постанови (у відповідній частині) відсутні.

Розподіл судових витрат

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еланспецтрейд" задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 у справі № 921/250/22 скасувати.

3. Справу № 921/250/22 передати на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере