Постанова

від 13.03.2024 по справі 138/2792/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

справа № 138/2792/21

провадження № 61-2574св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Державне підприємство «Могилів-Подільське лісове господарство», правонаступником якого є Державне підприємство «Жмеринське лісове господарство»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2022 року в складі судді Цибульського О. Є. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року в складі колегії суддів Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Могилів-Подільське лісове господарство», правонаступником якого є Державне підприємство «Жмеринське лісове господарство» про визнання незаконними наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що з 23 жовтня 2001 року працювала на посаді інженера охорони та захисту лісу в Могилів-Подільському Держлісгоспі, який у 2005 році перейменований на Державне підприємство «Могилів-Подільське лісове господарство» (далі - ДП «Могилів-Подільське лісове господарство»).

Наказом відповідача від 17 серпня (без зазначення року видання) № 68-к її звільнено з посади інженера з охорони та захисту лісу за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України через систематичне порушення трудової дисципліни, а саме пункту 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп, якими працівнику встановлено зобов`язання своєчасно та в повному обсязі виконувати робочі завдання та розпоряджень роботодавця та обов`язки, покладені на нього трудовим договором, а також поводитися етично стосовно інших працівників та клієнтів.

Позивачка вважає, що, видаючи оскаржуваний наказ, відповідач не дотримався передбаченого трудовим законодавством порядку розірвання з нею трудового договору за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України, зокрема, зазначені в наказі підстави звільнення не відповідають фактичним обставинам справи.

У пояснювальній записці від 26 липня 2021 року та поясненнях від 27 липня 2021 року вона повідомила керівництво, що всі матеріали були надані нею вчасно та в повному обсязі, а в оскаржуваному наказі взагалі не зазначено, який саме пункт посадової інструкції вона порушила.

Зі змісту наказу не вбачається про порушення яких саме конкретних посадових обов`язків іде мова та відповідач не довів, що таке правопорушення вчинено нею умисно та без поважних причин. Відповідач не пропонував їй надати письмові пояснення, як того вимагають положення частини першої статті 149 КЗпП України.

Крім того, у наказі 28 травня 2021 року № 94 про притягнення її дисциплінарного стягнення у вигляді догани роботодавець не зазначив норми права та пункту посадової інструкції або іншого нормативного документу, які, на його думку, вона порушила.

Тобто застосування до неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани відбулося з порушенням норм трудового законодавства, а тому такий наказ є незаконним.

Враховуючи наведене, позивачка просила суд:

поновити строк на оскарження та визнати незаконним наказ ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 28 травня 2021 року № 98 «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни»;

визнати незаконним наказ ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 17 серпня (без зазначення року видання) № 68-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;

поновити її на посаді інженера з охорони та захисту лісу ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» з 17 серпня 2021 року;

стягнути з ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції рішення мотивував тим, що звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотримання норм трудового законодавства.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що позивачка не надала належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених нею вимог, а відповідач у свою чергу довів систематичне невиконання позивачкою без поважних причин обов`язків, покладених на неї Правилами внутрішнього трудового розпорядку. Виборним органом профспілкової організації у порядку статті 43 КЗпП України надано згоду на звільнення позивачки.

Наведене свідчить про законність дій відповідача у спірних правовідносинах, а тому ОСОБА_1 правомірно звільнено з посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відхиляючи доводи позивачки про те, що застосування до неї попереднього дисциплінарного стягнення у вигляді догани на підставі наказу від 28 травня 2021 року № 98 відбулося з порушенням норм трудового законодавства, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування вказаного наказу, пропустила строк звернення до суду з такою вимогою.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

20 лютого 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року у вказаній справі, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі заявниця посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не застосував статтю 138 КЗпП України та застосував статті 147-1, 148, 149 КЗпП України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі № 700/63/18, від 03 квітня 2019 року у справі № 520/3689/16-ц, від 18 липня 2019 року у справі № 456/2368/16, від 26 червня 2018 року у справі № 714/395/17,

від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16-ц, від 07 червня 2018 року у справі № 465/6964/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 336/3679/17.

Крім того, заявниця посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Зауважує, що в порушення вимог трудового законодавства наказом від 28 травня 2021 року № 94 відповідач застосував до неї дисциплінарне стягнення у вигляді догани без зазначення норми права та пункту посадової інструкції або іншого нормативного документу, які, на його думку, вона порушила. Після того, як вона повідомила, що цей наказ є незаконним відповідач вніс до нього зміни шляхом викладення його в редакції наказу «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни» від 28 травня 2021 року № 98. У вказаному наказі відсутні посилання на конкретні обставини (факти), які стали причиною дисциплінарного стягнення. Висновок суду про те, що цей наказ не оскаржувався, а строк на його оскарження пропущений без будь-яких об`єктивних та поважних причин є необґрунтованим та не відповідає обставинам справи.

Вказані в наказі від 17 серпня (без зазначення року видання) № 68-К підстави звільнення не відповідають фактичним обставинам справи. Суд не надав оцінку тому факту, що в оскаржуваному наказі взагалі не зазначено який саме пункт посадової інструкції вона порушила, а також не навів мотивів відхилення порушення відповідачем частини першої статті 149 КЗпП України щодо пропозиції надати пояснення.

Крім того, суд не дослідив доповідні записки працівників підприємства, які стали підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

У квітні 2023 року ДП «Жмеринське лісове господарство» як правонаступник ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило її залишити без задоволення, оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

Провадження в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У березні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що наказом від 15 жовтня 2001 року № К-96 ОСОБА_1 у порядку переведення направлена в розпорядження Могилів-Подільського держлісгоспу об`єднання «Вінницяліс», а наказом від 23 жовтня 2001 року призначена на посаду інженера охорони та захисту лісу (том 1, а. с.15-16).

Згідно з доповідною запискою головного механіка ОСОБА_2 від 07 травня 2021 року ОСОБА_1 приблизно о 11 год 10 хв з метою з`ясування стосунків з ним увійшла до його кабінету, почала на нього кричати, ображати, нецензурно висловлюватися та погрожувати (том 1, а. с. 92). Такі обставини підтвердили інженер із застосування комп`ютерів ОСОБА_3 та юрисконсульт Костецький С. В. у письмових поясненнях, наданих на ім`я директора підприємства Іщука В. М. (том 1, а. с. 93, 94).

З метою прийняття рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення їй 13 травня 2021 року вручена письмова вимога директора підприємства Іщука В. М. про надання письмових пояснень щодо фактів, викладених у доповідній записці головного механіка ОСОБА_2 (том 1, а. с. 95).

Цього ж дня ОСОБА_1 надала письмові пояснення, в яких вона підтвердила факт з`ясування стосунків із головним механіком, але заперечила факт своєї неетичної поведінки (том 1, а. с. 96).

Наказом ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 28 травня 2021 року № 94 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку, створення нездорової обстановки в колективі, провокацію суперечок між працівниками підприємства та неетичну поведінку стосовно працівників (том 1, а. с. 97).

Разом із тим до наказу ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 28 травня 2021 року № 94 внесені зміни та викладено його в редакції наказу «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни» від 28 травня 2021 року № 98 (том 1, а. с. 98).

Так, наказом ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 28 травня 2021 року № 98 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме пункту 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп», яким передбачено зобов`язання працівника поводити себе етично стосовно інших працівників та клієнтів ( том 1, а. с. 99-100).

Згідно з актом від 28 травня 2021 року, складеним головою профкому Ткачуком В. М. , юрисконсультом Костецьким С. В. та інженером із застосування комп`ютерів ОСОБА_3 , інженер з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 відмовилася ознайомлюватися із наказом від 28 травня 2021 року № 98 «Про застосування до неї дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни» (том 1, а. с. 101).

22 та 26 липня 2021 року головний лісничий ОСОБА_7 та юрисконсульт Костецький С. В. склали на ім`я директора ДП «Могилів-Подільський лісгосп» Іщука В. М. доповідні записки, в яких зазначили, що позивачка до виконання отриманих нею розпоряджень на виконання листа Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Вінницькій області (далі - ДСНС України у Вінницькій області) від 19 липня 2021 року про перевірку стану робіт щодо запобігання виникнення лісових пожеж та інших надзвичайних ситуацій поставилася недобросовісно, а саме: матеріали щодо виконання протипожежних заходів були надані не вчасно і не в повному обсязі, а мобілізаційні плани та протоколи про порушення Правил пожежної безпеки не були надані взагалі. Тобто позивачка самоусунулася від організації робіт щодо підготовки підприємства та підрозділів до протипожежного захисту та гасіння лісової пожежі (том 1, а. с. 102-104).

У доповідній записці головного лісничого ОСОБА_7 від 26 липня 2021 року також зазначено, що ОСОБА_1 порушує режим роботи і створює напружену ситуацію в колективі (том 1, а. с. 103).

26 липня 2021 року юрисконсульт Костецький С. В. , інженер з лісових культур Ковпак А. В. , інженер лісового господарства Буга Р. М. , секретар керівника ОСОБА_10 подали доповідні записки, в яких зазначили, що ОСОБА_1 заважає нормальній роботі у відділі лісового господарства, на підвищених тонах реагує на зауваження та звернення головного лісничого ОСОБА_7 (том 1, а. с.104-107).

26 липня 2021 року за підписами голови профкому Ткачука В. М. , головного лісничого ОСОБА_7 , юрисконсульта Костецького С. В. , секретаря керівника ОСОБА_10 складено акт «Про поведінку ОСОБА_1 », який підтверджує обставини, викладені у вказаних доповідних записках (том 1, а. с. 108).

26 липня 2021 року ОСОБА_1 вручена вимога, в якій останній запропоновано надати письмові пояснення щодо доповідної записки головного лісничого ОСОБА_7 від 22 липня 2021 року (том 1, а. с. 39).

27 липня 2021 року у ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» відбулася нарада з приводу проведення перевірки ДСНС України у Вінницькій області, під час проведення якої ОСОБА_1 надано вказівку до 15 год підготувати інформацію про: техніку призначену для гасіння лісової пожежі, засоби гасіння, ланки пожежогасіння, склад ланок пожежогасіння, забезпечення інвентарем ланок пожежогасіння, їх особовий склад, пожежні модулі, засоби захисту під час гасіння лісових пожеж. Станом на 15 год 30 хв затребуваної інформації не було надано.

27 липня 2021 року позивачці вручена вимога за підписом директора підприємства Іщука В. М. про надання письмових пояснень з приводу ненадання нею запитуваної інформації (том 1, а. с. 110).

Відповідно до наданих позивачкою пояснень від 26 та 27 липня 2021 року вона свою провину не визнала, зазначила, що всі матеріали нею надані, при цьому звинуватила директора підприємства в тому, що він змушує працівників писати стосовно неї доповідні записки (том 1, а. с. 109, 111).

30 липня 2021 року ОСОБА_1 вручена вимога про надання нею письмових пояснень з приводу доповідних записок, складених юрисконсультом Костецьким С. В. , інженером з лісових культур Ковпаком А. В. , інженером лісового господарства Буга Р. М. , секретарем керівника ОСОБА_10 , щодо її неетичної поведінки, яка мала місце 26 липня 2021 року (том 1, а. с. 112).

На момент отримання зазначеної вимоги позивачка була тимчасово непрацездатною (з 30 липня до 06 серпня 2021 року) (том 1, а. с. 56, 57). Після виходу на роботу ОСОБА_1 пояснення не надала.

16 серпня 2021 директор підприємства Іщук В. М. направив голові профкому Ткачук В. М. подання про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України (том 1, а. с.113).

Згідно з актом від 17 серпня 2021 року, складеним головою профкому Ткачуком В. М. , юрисконсультом Костецьким С. В. та інспектором з кадрів Суржиковою Л. О. , інженер з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 відмовилася від надання пояснень щодо фактів, викладених у доповідних записках від 26 липня 2021 року та акті «Про поведінку ОСОБА_1 » від 26 липня 2021 року (том 1, а. с.114).

Протоколом засідання профспілкового комітету ДП «Могилів-Подільський лісгосп» від 17 серпня 2021 року надано згоду на звільнення інженера з охорони й захисту лісу ОСОБА_1 з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

На засіданні комітету ОСОБА_1 заявила, що всі накази і розпорядження нею виконані, проти неї підтасовують факти, пояснення вона надавати не буде. На конкретні запитання щодо невиконання розпоряджень та порушення трудової дисципліни відповіді не надала, звинувачувала всіх присутніх в упередженому ставленні до неї (том 1, а. с. 115).

Наказом ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 17 серпня 2021 року № 68-К до інженера з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у вигляді звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни, а саме пункту 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп», яким встановлено зобов`язання працівника своєчасно та в повному обсязі виконувати робочі завдання та обов`язки, покладені на нього трудовим договором, а також поводити себе етично стосовно інших працівників та клієнтів.

ОСОБА_1 звільнено з посади за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України з 17 серпня 2021 року (том 1, а. с. 116-118). ОСОБА_1 відмовилась отримати наказ про звільнення, про що 17 серпня 2021 року складено відповідний акт (том 1, а. с.119).

У пункті 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп», затверджених директором ДП «Могилів-подільський лісгосп» Іщуком В. М. та погоджених головою профкому підприємства Ткачуком В. М. 03 січня 2018 року, зазначено, що працівник підприємства зобов`язаний: виконувати своєчасно та в повному обсязі робочі завдання, забезпечувати належну якість виконуваних робіт; виконувати розпорядження роботодавця, які не суперечать чинному законодавству; виконувати обов`язки, покладені на нього трудовим договором; поводити себе етично стосовно інших працівників та клієнтів підприємства (том 1, а. с. 88-91).

Згідно з пунктом 4.2.1 посадової інструкції інженера з охорони та захисту лісу, затвердженої директором ДП Могилів-подільський лісгосп» Іщуком В. М. 02 січня 2020 року, за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, передбачених цією посадовою інструкцією та за порушення трудової дисципліни інженер з охорони та захисту лісу несе дисциплінарну відповідальність (догана, звільнення).

Із посадовою інструкцією ОСОБА_1 ознайомлена особисто 27 березня 2020 року (том 1, а. с. 20).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням трудового законодавства.

Колегія суддів Верховного Суду з такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується та вважає їх правильними, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку, зокрема, систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина перша статті 43 КЗпП України).

За передбаченими пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни відповідно до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минуло не більше одного року.

Частинами першою та другою статті 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Відповідно до статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 статті 40, пункту статті 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна сукупність таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Під час розгляду справи роботодавець зобов`язаний довести факт вчинення працівником нового порушення трудових обов`язків, якими він обґрунтовував наказ (розпорядження) про звільнення.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 755/6249/18 (провадження № 61-47950св18) зазначено, що для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного (тобто вдруге чи більше разів) допущення працівником винного невиконання чи неналежного виконання обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

Такий висновок підтверджено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18 (провадження № 11-914заі19).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 161/6283/16-ц (провадження № 61-20068св18), на яку послалася заявниця у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначив, що суд, вирішуючи спір, повинен з`ясувати систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню. При системному аналізі норм трудового законодавства слід дійти висновку, що порушення трудової дисципліни вважається систематичним, якщо працівник, який мав дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни (яке з нього не зняте або не втратило юридичного значення зі спливом часу), порушив її знову. Вирішуючи такий спір, суд повинен перевірити законність попередніх стягнень, оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 червня 2018 року у справі № 465/6964/15-ц (провадження № 61-15293св18), на яку також послалася заявниця у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку, що при звільненні працівника за систематичне порушення трудової дисципліни, яке є заходом стягнення, необхідною умовою такого звільнення є вчинення ним конкретного дисциплінарного проступку, тобто він допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, що мало систематичний характер, а за попереднє порушення трудової дисципліни до такої особи застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, які не втратили юридичної сили за давністю й не зняті. Отже, до юридичних фактів, які підлягають встановленню при вирішенні спору про законність звільнення з вищевказаних підстав, відноситься обставина про те, чи мав місце дисциплінарний проступок під час раніше застосованих заходів дисциплінарного чи громадського стягнення.

Таким чином, головною умовою для звільнення працівника за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України є систематичне невиконання обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Суди встановили, що наказом ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 28 травня 2021 року № 98 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення нею пункту 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп» щодо обов`язку поводити себе етично стосовно інших працівників підприємства.

Після застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани вона продовжувала поводити себе неетично стосовно інших працівників підприємства, порушувала покладені на неї посадовою інструкцією та Правилами внутрішнього трудового розпорядку обов`язки з організації роботи з охорони лісу від пожеж, а також своєчасного виконання робочих завдань та розпоряджень роботодавця.

Тобто в діях позивачки вбачається систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених неї Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У зв`язку з наведеним суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, належним чином встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, правильно застосувавши норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених Правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Посилання заявниці на те, що суди не перевірили правомірність застосування до неї заходу дисциплінарного характеру у вигляді догани, накладеного на підставі наказу від 28 травня 2021 року № 98 не заслуговують на увагу.

Суди встановили, що згідно з доповідною запискою головного механіка ОСОБА_2 від 07 травня 2021 року ОСОБА_1 близько 11 год 10 хв з метою з`ясування стосунків з ним увійшла до його кабінету, при цьому кричала, нецензурно висловлюватися та погрожувала (том 1, а. с. 92). Такі обставини підтвердили інженер із застосування комп`ютерів ОСОБА_3 та юрисконсульт Костецький С. В. у письмових поясненнях, наданих на ім`я директора підприємства Іщука В. М. (том 1, а. с. 93, 94).

З метою прийняття рішення про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення їй 13 травня 2021 року вручена письмова вимога директора підприємства Іщука В. М. про надання письмових пояснень щодо фактів, викладених у доповідній записці головного механіка ОСОБА_2 (том 1, а. с. 95). Цього ж дня ОСОБА_1 надала письмові пояснення, в яких вона підтвердила факт з`ясування стосунків із головним механіком, але заперечила факт своєї неетичної поведінки (том 1, а. с. 96).

Наказом ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 28 травня 2021 року № 98 ОСОБА_1 оголошено догану за порушення трудової дисципліни, а саме пункту 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп», яким передбачено зобов`язання працівника поводити себе етично стосовно інших працівників та клієнтів ( том 1, а. с. 99-100).

Згідно з актом ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 28 травня 2021 року, в присутності голови профкому Ткачука В.М. , юрисконсульта Костецького С.В. , інженера із застосування комп`ютерів ОСОБА_3 , інженер з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 відмовилася ознайомлюватися під підпис із наказом від 28 травня 2021 року № 98 «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни» (том 1, а. с. 101).

Також суди встановили, що наказом ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 17 серпня 2021 року № 68-К до інженера з охорони та захисту лісу ОСОБА_1 застосовано захід стягнення у вигляді звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни, а саме пункту 4.1 Правил внутрішнього трудового розпорядку ДП «Могилів-Подільський лісгосп», яким встановлено зобов`язання працівника своєчасно та в повному обсязі виконувати робочі завдання та обов`язки, покладені на нього трудовим договором, а також поводити себе етично стосовно інших працівників та клієнтів.

Таким чином, суди саме внаслідок перевірки та правової оцінки наказу ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 28 травня 2021 року № 98 «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни» дійшли висновку та наказу ДП «Могилів-Подільське лісове господарство» від 17 серпня 2021 року № 68-К дійшли правильного висновку про систематичність порушення позивачкою трудової дисципліни, що стало підставою для її звільнення.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявниці з висновками судів та стосуються переоцінки доказів, щов силу вимог статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Разом із тим колегія суддів Верховного Суду не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 28 травня 2021 року № 98 «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни», оскільки при оспоренні до суду наказу про звільнення за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України суд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку.

Подібний висновок викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 червня 2018 року у справі № 714/395/17 (провадження № 61-9123св18).

Тобто, оспорюючи своє звільнення на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України, позивачка взагалі не зобов`язана була оскаржувати раніше застосовані до неї заходи дисциплінарного характеру, які в подальшому стали підставою для її звільнення, а могла лише посилатися на неправомірність таких заходів.

Зважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини у справі, але помилково зазначили про пропуск позивачкою строку звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 28 травня 2021 року № 98, який у свою чергу не має правового значення для правильного вирішення справи та не вплинув на її результат, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції зміні шляхом виключення з їх мотивувальних частин посилання на пропуск позивачкою строку звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 28 травня 2021 року № 98 «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни».

В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав вважати про порушення судами норм матеріального чи процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

У зв`язку з наведеним, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року у цій справі змінити шляхом виключення з їх мотивувальних частин посилання на пропуск позивачкою строку звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування наказу відповідача від 28 травня 2021 року № 98 «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни».

В решті рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Ураховуючи, що за результатами касаційного перегляду справи, результат вирішення справи залишився незмінним, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року змінити, виключити з їх мотивувальних частин посилання на пропуск ОСОБА_1 строку звернення до суду з вимогою про визнання незаконним та скасування наказу Державного підприємства «Могилів-Подільське лісове господарство» від 28 травня 2021 року № 98 «Про застосування дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни».

У решті рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко А. С. Олійник В. В. Сердюк