Постанова

від 20.03.2024 по справі 308/5045/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року

м. Київ

справа № 308/5045/16

провадження № 61-14768св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Петрова Є. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені»,

третя особа - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені» на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Куштана Б. П., Кондора Р. Ю., у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені», третя особа - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про визнання недійсним та скасування протоколу установчих зборів співвласників житлового будинку, рішень, зафіксованих у протоколі установчих зборів, скасування запису державної реєстрації юридичної особи та ліквідацію юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - ОСББ) «Сечені», третя особа - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про визнання недійсним та скасування протоколу установчих зборів співвласників житлового будинку, рішень, зафіксованих у протоколі установчих зборів, скасування запису державної реєстрації юридичної особи та ліквідацію юридичної особи.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .

13 березня 2016 року на подвір`ї житлового будинку відбулися установчі збори зі створення ОСББ. Ініціативна група, яка скликала такі збори, допустила істотні порушення її прав, зокрема не надала їй для ознайомлення жодного документа.

Крім того, вона просила ініціатора створення ОСББ, а наразі його керівника - ОСОБА_2 дати можливість ознайомитися із протоколом установчих зборів, що відбулися 13 березня 2016 року, однак у порушенням вимог статей 10, 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у цьому їй було відмовлено.

Тільки 19 квітня 2016 року, тобто після державної реєстрації ОСББ «Сечені», вона змогла ознайомитися з пакетом документів, що надавався для такої реєстрації, в тому числі зі змістом протоколу установчих зборів, який складено з грубим порушенням чинного законодавства.

Вказує, що згаданий протокол містить неправдиву інформацію, оскільки у переліку власників квартир значаться особи, які померли, в тому числі й на момент створення ОСББ. Крім того, підписи співвласників будинку зібрано набагато пізніше проведення установчих зборів.

Враховуючи викладене,ОСОБА_1 , з урахуванням неодноразових уточнень позовних вимог, остаточно просила суд:

- визнати недійсним та скасувати протокол № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 від 13 березня 2016 року;

- визнати недійсними усі рішення, зафіксовані у протоколі № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку на АДРЕСА_2 від 13 березня 2016 року;

- ліквідувати ОСББ «Сечені», ідентифікаційний код юридичної особи: 40412092;

- скасувати запис від 08 квітня 2016 року про державну реєстрацію юридичної особи - ОСББ «Сечені», номер запису 13241020000009615.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що вона є власником (співвласником) квартири АДРЕСА_1 , а відтак, відсутні підстави стверджувати, що створенням ОСББ «Сечені» порушуються її права та законні інтереси.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року - без змін.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Косаковського В. О., який діяв в інтересах ОСББ «Сечені», про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Надані стороною відповідача докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду як такі, що подані з порушенням встановленого законом порядку.

Ухвалуапеляційного суду мотивовано тим, що, подавши разом із відзивом на апеляційну скаргу заяву про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, адвокат Косаковський В. О. не надав будь-яких доказів на підтвердження розміру цих витрат, як і не заявляв про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Колегія суддів також звернула увагу на те, що керівник ОСББ «Сечені» ОСОБА_2 та адвокат Косаковський В. О. були присутні на усіх судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, а отже, мали можливість надати докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу чи зробити відповідну заяву про подання цих доказів пізніше (протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення у цій справі), однак вони не зробили цього.

За наведених обставин апеляційний суд виснував, що оскільки сторона відповідача подала докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу з порушенням встановленого законом порядку, то такі докази підлягають залишенню без розгляду.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У жовтні 2023 року ОСББ «Сечені» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року та задовольнити клопотання про розподіл судових витрат, стягнувши з позивача на його користь 13 500,00 грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ОСББ «Сечені» зазначило, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема суд помилково залишив без розгляду його заяву про розподіл витрат на правничу допомогу, застосувавши частину восьму статті 141 ЦПК України.

Вказує, що у відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Сечені» заявило клопотання про стягнення судових витрат та вказало орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу (4 500,00 грн із розрахунку 1 500,00 грн за годину роботи). Водночас у доданій до вказаного відзиву заяві про відшкодування судових витрат було зазначено, що протягом п`яти днів після ухвалення апеляційним судом остаточного рішення у цій справі сторона відповідача подасть докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу.

27 липня 2023 року, тобто протягом п`яти днів після ухвалення судом апеляційної інстанції25 липня 2023 року постанови у цій справі, ОСББ «Сечені» подало докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 13 500,00 грн, а отже, у суду були відсутні правові підстави для неприйняття таких доказів та відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

15 січня 2024 року справа № 308/5045/16 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини, встановлені судами

Встановлено, що утравні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСББ «Сечені», третя особа - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради, про визнання недійсним та скасування протоколу установчих зборів співвласників житлового будинку, рішень, зафіксованих у протоколі установчих зборів, скасування запису державної реєстрації юридичної особи та ліквідацію юридичної особи (том 1 а. с. 1-2).

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (том 4 а. с. 185-195).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 у квітні 2022 року подала апеляційну скаргу (том 4 а. с. 224-229).

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 13 травня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження у цій справі (том 4 а. с. 237).

У травні 2022 року ОСББ «Сечені» подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 разом із заявою про відшкодування судових витрат (том 5 а. с. 9-12).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 25 липня 2023 року (повний текст якої складено 04 серпня 2023 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2021 року - без змін (том 5 а. с. 111-115).

27 липня 2023 року ОСББ «Сечені», від імені якого діяв адвокат Косаковський В. О., подало засобами поштового зв`язку заяву про відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в якій просило долучити до матеріалів справи докази понесення судових витрат на професійну правничу допомогу; ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 13 500,00 грн витрат, понесених на правничу допомогу (том 5 а. с. 116-131).

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року відмовлено в задоволенні клопотання адвоката Косаковського В. О., який діяв в інтересах ОСББ «Сечені», про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Надані стороною відповідача докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу залишено без розгляду як такі, що подані з порушенням встановленого законом порядку (том 5 а. с. 133-134).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема ухвали суду апеляційної інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено (частина п`ята статті 270 ЦПК України).

За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

Додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСББ «Сечені» про ухвалення додаткового рішення та залишаючи без розгляду надані стороною відповідача докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вказав, що, подавши разом із відзивом на апеляційну скаргу заяву про відшкодування судових витрат, представник ОСББ «Сечені» - адвокат Косаковський В. О. не надав будь-яких доказів на підтвердження розміру цих витрат та не зробив відповідної заяви про подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Однак наведені висновки апеляційного суду не узгоджуються із матеріалами справи та зроблені з порушенням норм процесуального права з огляду на таке.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У пункті 53 додаткової постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, й після судових дебатів, але виключно за наявності сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Зазначене узгоджується з положенням частини першої статті 182 ЦПК України про те, що учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань при розгляді справи судом.

Тобто саме зацікавлена сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Матеріалами цієї справи підтверджується, що у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСББ «Сечені» - адвокат Косаковський В. О. просив, серед іншого, стягнути з позивача на користь відповідача судові витратина професійну правничу допомогу, зазначивши, що орієнтовний розмір цих витрат становить 4 500,00 грн із розрахунку 1 500,00 грн за 1 (одну) годину роботи (том 5 а. с. 9-11).

При цьому у доданій до вказаного відзиву заяві про відшкодування судових витрат сторона відповідача вказала, що докази понесених витрат на правничу допомогуна стадії апеляційного провадження будуть подані відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України протягом п`яти днів після ухвалення апеляційним судом судового рішення (том 5 а. с. 12).

27 липня 2023 року, тобто протягом п`яти днів після ухвалення 25 липня 2023 року судом апеляційної інстанції постанови у цій справі, ОСББ «Сечені», від імені якого діяв адвокат Косаковський В. О.,подало засобами поштового зв`язку заяву про ухвалення додаткового рішення разом із доказами понесення судових витрат на професійну правничу допомогу (том 5 а. с. 116-131).

Отже, у справі, яка переглядається, поза увагою апеляційного суду залишилося те, що у доданій до відзиву на апеляційну скаргу заяві представник ОСББ «Сечені» - адвокат Косаковський В. О., користуючись наданим йому статтями 43, 141, 246 ЦПК України правом, повідомив суд про те, що сторона відповідача надасть докази понесених витрат на правничу допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення по суті спору. Вказані дії були вчинені 27 липня 2023 року із дотримання процесуальних строків (надано договір про надання правової допомоги від 25 травня 2022 року № 25/22/1-ц, акти виконаних робіт (наданих послуг) від 25 травня 2022 року та від 25 липня 2023 року, рахунки-фактури), що також не було враховано судом апеляційної інстанції.

Таким чином, оскільки сторона відповідача з дотриманням визначених частиною восьмою статті 141 ЦПК України строків та порядку подала докази про розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження, та зробила відповідну заяву про розподіл цих витрат до закінчення судових дебатів, а саме у відзиві на апеляційну скаргу та доданому до нього клопотанні, то в апеляційного суду були відсутні правові підстави для неприйняття таких доказів та відмови у винесенні додаткового рішення з наведених в оскаржуваній ухвалі мотивів.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, ухвалення законного й обґрунтованого рішення.

Однак апеляційний суд не сприяв всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не дослідив надані заявником і наявні у матеріалах справи докази та не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСББ «Сечені» про ухвалення додаткового рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини(далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд апеляційної інстанції не виклав у судовому рішенні достатньою мірою мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), заява № 35787/03, пункт 29, від 26 липня 2007 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії»).

З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що у цій конкретній справі суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а також допустив надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права заявника на справедливий розгляд його заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані докази та не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення питання про розподіл судових витрат, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду апеляційному суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права та, виходячи із документів, доданих до заяви про ухвалення додаткового рішення, вирішити питання щодо обґрунтованості вимог сторони відповідача про відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сечені» задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 14 серпня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Є. В. Петров Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко В. В. Пророк О. М. Ситнік