Рішення

від 20.03.2024 по справі 569/3463/21

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/3463/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі головуючого судді Бучко Т.М.

секретар судового засідання Дем`янчук Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк Олена Анатоліївна, про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, у якому просить визнати недійсним договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМ ІНТЕРТРАНС» від 20 липня 2020 року та акт приймання-передачі за договором дарування частки у статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС», посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк О.А. та зареєстрований в реєстрі за №1249-1250.

В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 20 липня 2020 року між ОСОБА_5 (дарувальник) та ОСОБА_3 (обдаровуваний) у простій письмовій формі укладено договір дарування частки у статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС». На виконання вказаного договору, 20 липня 2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 підписаний акт приймання-передачі за договором дарування частки у статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС», посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк О.А. та зареєстрований в реєстрі за №1249-1250, згідно умов якого ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_3 прийняв частку у статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС» у розмірі 35% статутного капіталу товариства, яка в грошовому еквіваленті становить 1520750 грн. Як вбачається зі змісту вказаного акту приймання-передачі, у зв`язку із перенесеною операцією дарувальника договір посвідчено вдома за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер внаслідок ракової інтоксикації, раку сигмовидної кишки IV ступеню. Починаючи з 26 грудня 2018 року ОСОБА_5 хворів на рак ІV ступеню та перебував на «Д» обліку з діагнозом С-2 сигмовидної кишки, переніс ряд операцій, у тому числі у період часу з 17 червня 2020 року по 21 червня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у КП «Рівненський обласний протипухлинний центр» PОP, у період часу з 07 липня 2020 року по 14 липня 2020 року перебував на стаціонарному лікуванні у Міській клінічній лікарні №1 м. Києва та переніс операцію у зв`язку із виниклою у нього механічною жовтяницею. З 08 серпня 2019 року за рецептом лікаря почав приймати лікарський препарат «Трамадол», а з 15 липня 2020 року - «Морфін» п`ять разів на день по 20 мл внутрішньо-м?язово. З моменту проведення операції 08 липня 2020 року стан ОСОБА_5 значно погіршився і він постійно знаходився у лежачому положенні, не міг самостійно пересуватись без наявної сторонньої допомоги, не виходив та не міг виходити з дому самостійно без супроводу рідних та, зокрема її. Вона постійно доглядала за ним до його смерті, він постійно був на її очах, не міг та не займався процедурою нотаріального оформлення документів. Сину ОСОБА_3 були відомі обставини хвороби батька, а також той факт, що останній перебуває під дією сильнодіючих наркотичних засобів. Скориставшись безпорадністю батька, син приховав від приватного нотаріуса інформацію, що батько перебуває під дією лікарського препарату «Морфіну», що в силу вимог ч.1 ст.225 ЦК України є безумовною підставою для визнання такого правочину недійсним. На момент створення товариства, державна реєстрація якого була проведена 14 липня 2011 року, а також укладення оспорюваного договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС», вона та ОСОБА_5 перебували у шлюбі. Натомість 20 липня 2020 року її чоловік уклав оспорюваний договір дарування та підписав акт приймання-передачі частки у статутному капіталі без її відома, чим фактично без її згоди розпорядився майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, а відтак такий правочин, у тому числі із зазначених підстав може бути визнаний судом недійсним, адже серед усього іншого, у дарувальника були відсутні необхідні повноваження на його укладення, рівносильно як і волевиявлення щодо його укладення. На момент смерті ОСОБА_5 була зареєстрована з ним за однією адресою, а відтак фактично прийняла спадщину, яка відкрилася після його смерті. Однак, у січні 2021 року їй стало відомо, що її чоловік за 6 днів до своєї смерті подарував свою частку у статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС» одному із синів, а саме ОСОБА_3 . При цьому, про оспорюваний правочин їй стало відомо зовсім випадково, а саме за обставин прийняття спадщини після свого чоловіка, куди в спадкову масу з незрозумілих для неї причин не входила частка у статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС». Під час укладення оспорюваного правочину ОСОБА_5 не розумів та не міг розуміти значення своїх дій в силу прийому лікарських препаратів, зокрема «Морфіну», який останній почав приймати з 15 липня 2020 року. Саме вона п`ять разів на день колола йому його внутрішньо-м`язево. ОСОБА_5 та вона дуже любили один одного, а тому вона впевнена, що у нього не було і не могло бути вільного волевиявлення, наміру щодо вчинення свідомих дій, спрямованих на дарування частки у статутному капіталі товариства на користь відповідача. В силу вимог ст.1218 ЦК України вказана частка у статутному капіталі товариства мала б входити до складу спадщини, чого в даному випадку не відбулося. Оспорюваним договором та актом приймання-передачі частки порушено її права та охоронювані законом інтереси, оскільки її фактично було протиправно позбавлено права на спадкування частки у статутному капіталі товариства та, таким чином, усунено від спадкування вказаної частки. Окрім того, згоди на таке відчуження шляхом дарування не давала.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_4 просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Заперечення протии позову мотивує тим, що зміст позовної заяви зводиться до того, що ОСОБА_6 ввів свого батька ОСОБА_7 в оману щодо змісту правочину, а по своїй суті звинувачується в шахрайстві. При цьому не наводиться щодо змісту якого саме правочину було введено його в оману. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що в день підписання правочину довіритель перебував у стані, під час якого не усвідомлював значення своїх дій, доказів введення ін`єкцій морфіну, а так само доказів того, що йог обуло введено в оману щодо змісту правочину. ОСОБА_5 не являвся засновником ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС», а частку в корпоративних правах придбав разом з ОСОБА_3 та 2 іншими учасниками набагато пізніше. Що стосується права спільної сумісної власності, то корпоративне право до такого не відноситься. ОСОБА_5 придбав частку корпоративних прав і розпорядився часткою так, як вважав за потрібне, подарувавши її своєму сину, з яким будували власну справу в партнерстві з іншими учасниками. ОСОБА_5 так само подарував нерухоме майно іншому своєму сину, а позивачу ще за життя залишив кошти, на які в жовтні 2020 року вона так само придбала нерухоме майно. Право на компенсацію вартості частини коштів виникає в іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного капіталу чи корпоративних прав, при цьому лише в тому разі, коли спільні кошти всупереч ст.65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного капіталу. Подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі є суб?єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім?ї. Позивач не зверталась до суду з відповідним позовом, яким би оспорювала факт розпорядження без її згоди спільними коштами при внесенні їх до статутного капіталу товариства.

Ухвалою від 03 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 суд прийняв до розгляду та відкрив загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою від 21 травня 2021 року суд призначив у справі комплексну судово-медичну експертизу. Ухвалою від 21 травня 2021 року суд зупинив провадження у справі на час проведення експертизи.

Ухвалою від 22 липня 2021 року суд поновив провадження у справі в зв`язку з поверненням експертною установою матеріалів справи без проведення експертизи.

Ухвалою від 03 листопада 2021 року суд задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 01 грудня 2021 року суд зупинив провадження у справі на час проведення судово-медичної експертизи.

Ухвалою від 29 березня 2022 року суд поновив провадження у справі.

Ухвалою від 18 травня 2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 24 жовтня 2022 року суд призначив у справі посмертну судово-психіатричну експертизу, провадження у справі зупинив на час її проведення.

Ухвалою від 03 травня 2023 року суд поновив провадження у справі з метою розгляду клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.

Ухвалою від 16 червня 2023 року суд задовольнив клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи, витребувавши матеріали з медичних установ.

Ухвалою від 01 серпня 2023 року суд зупинив провадження у справі на час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи.

Ухвалою від 27 лютого 2024 року суд поновив провадження у справі.

В судовому засіданні преставник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав та пояснив, що працював разом з батьком ОСОБА_5 у ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС» близько 10 років. Коли батько дізнався про хворобу, то відразу хотів переписати на нього свою частку у товаристві, але він запропонував спочатку вилікувати хворобу. Після погіршення стану батька все таки вирішили з ним оформити передачу частки документально. Запросили додому нотаріуса і уклали угоду. Після смерті батька на прохання матері та брата написав відмову від прийняття спадщини. Протягом шести місяців виплачував матері по 10000 грн кожного місяця. Коли відчув, що матір має намір звернутися до суду, забрав у нотаріуса заяву про відмову від спадщини. Протягом всього лікування батька допомагав коштами, досі винен компаньйонам 20000 євро. Нині матір вимагає віддати фірму їй, а з боргами розбиратися самому. Два тижні до смерті спілкувався з батьком щодня, по квартирі він рухався самостійно, був у хворобливому стані, але в свідомості, психічний його стан не відрізнявся від звичного. В день укладення договору батько все усвідомлював, при всіх присутніх перечитав договір і поставив підпис. В нього немає письмової згоди матері на укладення договору дарування, але знає, що така згода була.

Третя особа приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк О.А. в судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправеня. У клопотанні від 16 квітня 2021 року просить розгляд справи проводити без її участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, з`ясувавши обставини та дослідивши наявні у справі докази, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 з 19 липня 1980 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Будинком урочистих подій м.Рівне Рівненської області.

ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками відповідача ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 , видане 27 липня 2020 року Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуван, 14 липня 2011 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМ ІНТЕРТРАНС».

Станом на 20 липня 2020 року учасниками товариства були: ОСОБА_5 (директор товариства), якому належить 35 % голосів, ОСОБА_3 , якому належить 15 % голосів, ОСОБА_8 , якій належить 33 % голосів, та ОСОБА_9 , якій належить 17 % голосів.

20 липня 2020 року рішенням загальних зборів учасників ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС» погоджено безоплатну передачу ОСОБА_5 належної йому частки у статутному капіталі Товариства в розмірі 35 % (від загального розміру статутного капіталу товариства), що становить 1520750 грн, на користь ОСОБА_3 шляхом укладення договору дарування частки у статутному капіталі товариства, що підтверджується протоколом № 01/20 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМ ІНТЕРТРАНС». Справжність підпису голови загальних зборів учасників ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС» Ліканова В.І. засвідчено приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Самсонюк О.А.

20 липня 2020 року між ОСОБА_5 (дарувальником) та ОСОБА_3 (обдаровуваним) укладений договір дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМ ІНТЕРТРАНС», за умовами якого дарувальник передає, а обдаровуваний приймає у власність частку дарувальника у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМ ІНТЕРТРАНС» в розмірі 35 % статутного капіталу товариства, що складає у грошовому виразі 1520750 грн.

Відповідно до п.2.1 договору дарування, право власності на частку до обдаровуваного переходить з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі часток.

20 липня 2020 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали акт приймання-передачі за договором дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМ ІНТЕРТРАНС». Справжність підписів ОСОБА_5 та ОСОБА_3 засвідчена приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Самсонюк О.А. У зв`язку з хворобою (перенесена операція) та на особисте прохання ОСОБА_5 . справжність підпису на акті приймання-передачі посвідчено за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до висновку експерта № 08 від 25 березня 2022 року комісійної судово-медичної експертизи, згідно наданих медичних документів, ОСОБА_5 26 грудня 2018 року поступив на стаціонарне лікування в відділення терапії № 2 та ургентної хірургії Рівненської ЦМЛ, де йому було виставлено і підтверджено лабораторними та інструментальними методами обстеження наступний діагноз: Тумор сигмовидної кишки з стенозуванням просвіту. 02.01.2019 року йому проведено оперативне втручання - резекція сигмовидної кишки з десцендо-прямокишковим анастомозом кінець в бік механічним способом; парааортальна та паракавальна двобічна лімфаденектомія; крайова резекція лівої ниркової вени; трансанальна інтубація товстої кишки, лаваш та дренування черевної порожнини. Післяопераційний діагноз: «Сr (рак) сигмовидної кишки Т4N1М1 з метастазами в парааортальні та паракавальні лімфатичні вузли. Часткова товсто-кишкова непрохідність. Синдром ракової інтоксикації». Згідно патогістологічного дослідження післяопераційного матеріалу в Рівненському обласному протипухлинному центрі від 16.01.2019 року, вказана злоякісна пухлина ідентифікована як низькодиференційована аденокарцинома, у зв`язку з чим ОСОБА_5 був поставлений на диспансерний облік у даному лікувальному закладі. Протягом 2019-2020 років ОСОБА_5 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, де отримував курси хіміотерапії та симптоматичного лікування. Наявність метастазів та виражених ознак ракової інтоксикації з больовим синдромом дало підставу лікарям віднести пацієнта до четвертої клінічної онкогрупи. У червні-липні 2020 року рекомендовано за місцем проживання симптоматичне (паліативне) лікування, а саме знеболюючі препарати, в т.ч. і наркотичні в адекватних дозах: внутрішньом`язево морфіну гідрохлориду 1% 1,0; розчин трамадолу 5% - 2,0 до 5-6-х раз на добу; капсули лірика 75 мл при болях (рецепти див. Дослідна частина). Як вбачається з медичної практики, паліативне (симптоматичне) лікування - це активна загальна допомога онкологічному хворому в тій стадії захворювання, коли протипухлинна терапія виявляється неефективною. Мета симптоматичного лікування - при мінімальному сприятливому прогнозі забезпечити максимально задовільні умови життя. Враховуючи наявність у пацієнта ОСОБА_5 вираженого больового синдрому, зумовленого метастазуванням пухлини в інші органи і тканини, йому і було призначено трамадол і морфін, які є представниками групи опіоїдних наркотичних анальгетиків, які пригнічують передачу больових імпульсів у центральну нервову систему, знижують емоційну оцінку болю, але при певній тривалості застосування можуть викликати психічну та фізичну залежність. В період, коли залежність від препарату вже сформована, може відмічатися нестабільність психо-емоційної сфери, яка у відповідності від вживання чи невживання наркотичних речовин, індивідуальних особливостей організму, доз препарату, виражається у перепадах настрою (ейфорія, агресія чи пригнічення), різного ступеня порушень свідомості, галюцинації тощо. Враховуючи те, що у наданих на експертизу матеріалах цивільної справи та медичних документах в період часу з 14 липня 2020 року (дата останньої виписки з стаціонару) по ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті), відсутні будь-які відомості про фактичне вживання ОСОБА_5 призначених йому наркотичних засобів у вигляді листків призначень з відмітками про дату і час прийому, назви і дози препарату, відміток особи, що безпосередньо отримувала і контролювала прийом препарату, обліковувала пусті ампули тощо - судово-медична експертна комісія не має можливості оцінити соматичний стан (загальний стан, стан свідомості, можливість виконувати певні цілеспрямовані дії тощо) хворого ОСОБА_5 у цей термін, включаючи дату укладення ним договору дарування 20 липня 2020 року. Окремо слід зазначити, що питання усвідомлення особою значення своїх дій і керувати ними, а також можливість її самостійно приймати рішення про згоду чи відмову від прийому наркотичних знеболюючих при наявності онкологічного захворювання на 4-ій стадії, не входять до компетенції судово-медичної експертизи, а є прерогативою судово-психіатричної експертизи.

За інформацією Сектору контролю за обігом зброї Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 01 листопада 2022 року № 440/41/01-2022, ОСОБА_5 перебував на обліку СКОЗ ГУНП в Рівненській області як власник мисливської гладкоствольної зброї «Hatsan Escort», 12 кал., № НОМЕР_3 , з 03.06.2014 по 01.09.2020 та мав дозвіл на носіння, зберігання № НОМЕР_7 , виданий Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області. ОСОБА_5 03.06.2020 продовжував термін дії дозволу на мисливську гладкоствольну рушницю, дозвіл був продовжений 03.06.2023.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 46/24 від 21 лютого 2024 року посмертної судово-психаітричної експертизи, ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час укладення 20 липня 2020 року договору дарування частки у статутному капіталі у простій письмовій формі та акту приймання-передачі за договором дарування частки у статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС», посвідченого нотаріально приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк Оленою Анатоліївною, з урахуванням його психічного стану, поставленого йому діагнозу, міг усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними.

Свідок ОСОБА_9 показала, що познайомилася з ОСОБА_5 у віці 16 років. Коли їй виповнилося 22 роки, він взяв її на роботу в товариство головним бухгалтером. В серпні-вересні 2019 року дізналася, що ОСОБА_5 захворів, у нього виявили рак. 20 липня 2020 року вона, ОСОБА_6 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на прохання директора прийшли до нього додому. Зустріла їх дружина ОСОБА_12 - позивач. ОСОБА_5 був у хворобливому стані, але притомний, адекватний, впізнав всіх присутніх, розмовляв з ними. Йому було важко ходити, схуд, але діалог з ним був увесь час, звіт своїм діям віддавав. Спілкувалися на кухні, він самостійно прийшов. В присутності нотаріуса підписали всі необхідні документи, померлий особисто підписував. При всіх діях нотаріуса та підписанні документів була присутня дружина померлого ОСОБА_13 , після цього пригостила їх кавою. Чи була письмова згода ОСОБА_1 не знає, але усно вона сказала, що погоджується з даруванням частки синові і при ній щось підписувала. На запитання нотаріуса ОСОБА_1 також підтвердила, що надала згоду на укладення договору, ніяких зауважень щодо договору не висловлювала.

Свідок ОСОБА_14 показав, що знайомий з усіма учасниками товариства з 2011 року, неодноразово зустрічалися у ділових питаннях, оскільки він як ФОП надає юридичні послуги. 19 червня 2020 року до нього звернувся ОСОБА_6 з повідомленням, що батько хоче подарувати йому частку у статутному капіталі товариства. Підготував проект документів, домовився з нотаріусом. 20 липня 2020 року разом з ОСОБА_15 , нотаріусом, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 зайшли до квартири ОСОБА_5 . ОСОБА_18 та ОСОБА_19 пішли на кухню. З`явився ОСОБА_5 і теж зайшов на кухню, де ознайомився з документами, перечитав, підписав. Він разом з нотаріусом залишили квартиру. ОСОБА_5 доволі схуд, але різниці в його поведінці не побачив, змін в свідомості не було, не виглядав людиною, яка помирає, сумнівів у його адекватності в нього не виникло. До цього бачив ОСОБА_5 в 2018 році. Вже тоді він з ним обговорював питання передачі частки у товаристві сину ОСОБА_20 . Дружина померлого була присутня при підписанні договору і ніяких зауважень щодо його змісту не висловлювала. Про те, що ОСОБА_5 приймає наркотичні препарати, позивач нотаріуса не повідомляла. Чи підписувалася в той день ОСОБА_1 . згода на укладення договору дарування йому не відомо.

Свідок ОСОБА_8 показала, що 20 липня 2020 року вона, ОСОБА_17 та ОСОБА_6 забралися у ОСОБА_5 , був ще нотаріус та юрист ОСОБА_21 . Зустріла їх дружина померлого. Вийшов ОСОБА_5 , привітався, сів на кухні. Нотаріус все проговорила, підписали. ОСОБА_22 сказав, щоб ми не ображали ОСОБА_23 . Після цього посиділи ще трохи з ним, поспілкувалися, попили чаю. ОСОБА_5 був в адекватному стані, жартував, спілкувався, хоча важко йому було, впізнав її. Він був змучений фізично, але перебував в свідомості. Щоб подивитись договір ОСОБА_5 брав лупу, і вже потім підписував. Дружина не повідомляла нотаріуса, що він приймає наркотичні препарати, і була в курсі всіх подій - чому вони прийшли і що підписують.

Свідок ОСОБА_24 показав, що його батько ОСОБА_5 був веселий, життєрадісний і активний, полюбляв гратися з внуками. Коли в нього виявили рак, це було для батька важко психологічно, перебував у пригніченому стані. Хіміотерапія теж викликала пригнічений стан, став відлюдькуватий, не хотів нікого бачити. З часом відходив, але потім його стан знову погіршувався. З півроку до смерті стало очевидно, що він дезорієнтований, мав перепади настрою, депресивний стан. Після того, як у нього була жовтяниця, почав худнути, пропав апетит, постійні розлади з шлунком, нервозність, перестав спілкуватися. Лікар підтвердив, що краще вже йому не стане. Виписали препарат для підтримки організму, але він його не сприйняв. Морфін кололи по 5 разів на день, а потім при кожних болях, бо не міг терпіти. По телефону батько практично не спілкувався останній місяць, не хотів ні з ким говорити, переважно спав. Розмови ставали коротші і коротші. Пробували з внуками приходити, але він вже плутав їх імена. Телевізор не дивився, бо його ратували звуки. В розмові перескакував з теми, міг не закінчувати речення, слова, втрачав логіку розмови. Інколи згадував померлих родичів чи товаришів як живих, ніби приходили до нього. Стан батька постійно погіршувався, за декілька днів до смерті йому геть погано стало. Ліки йому колола переважно мама, хоча і він, і брат теж кололи. Спочатку по годинах кололи, а далі на вимогу. Батьку було складно коли дія препаратів закінчувалася, починав стогнати. За тиждень до смерті практично з батьком не спілкувалися, бо неможливо було довго підтримувати діалог. 20 липня батько не усвідомлював значення своїх дій. Мати розповідала йому, що в цей день приходили колеги провідати батька. При присутність нотаріуса не повідомляла. Як тільки батько захворів, то між ним, матір`ю та батьком була розмова, що частка у товаристві залишиться матері. Далі цю тему не зачіпали з огляду на його стан. Брат не був при тій розмові, але знав про це рішення батька, в них були суперечки з цього приводу. Мати проживає на пенсію, зареєстрована підприємцем, має машину, за яку частину довелося оплатити брату, та дві квартири. Автомобіль BMW зареєстрований на матері, але це його транспортний засіб. Його інтереси спірним договором не порушені, бо частка мала бути матері.

Свідок ОСОБА_25 показала, що її свекор ОСОБА_5 тяжко хворів, був на тяжкому лікуванні і через це був не при собі. Хворів на останню стадію раку, були хіміотерапії, були операції, приймав морфін. В нього була вже інтоксикація, зневоднення, не міг нічого їсти, пити, був дуже худий і трохи не в адекваті. До хвороби він був позитивною, доброю людиною, веселий, любив жартувати. Стан змінився, як дізнався про хворобу. Став депресивний, але все одно намагався спілкуватися. Чим далі, тим йому ставало гірше, особливо коли були хіміотерапії, які він дуже важко переносив, замикався в собі. Останні півроку було важко йому, почали його турбували болі, не такий веселий був, вже менше спілкувався. Останній місяць почав худнути, практично не спілкувався, замикався і переносив біль у собі. Останній тиждень до смерті він вже не спілкувався, не вставав вже з ліжка, телевізор не дивився, нічого не їв, не пив. Міг про щось сказати, але не продовжити розмову, плутав слова. Коли вони приходили з дітьми, яких він любив, то він вже не реагував на них. Перед смертю вживав морфін та трамадол, кололи свекруха, її чоловік та ОСОБА_20 . Спочатку кололи по годинах, а потім на вимогу, бо не міг терпіти. Просив сам, щоб йому вкололи, після чого лягав спати. Останній тиждень ні про що не розмовляв, був вже не в тому стані, щоб розмовляти. Стан був дуже тяжкий вже після Києва, не було вже з ним нормальної розмови. Були ситуації, що розповідав ніби бачив людей, які померли. Свекор казав, що хоче свою частку залишити мамі. Обидва сини знали цю його позицію. При підписанні договору дарування присутня не була.

Позивач, допитана як свідок, показала, що прожила з чоловіком 40 років, виховали двох дітей. До смерті чоловік хворів майже два роки, 5 разів робили заміну суглобів, двічі робили операції в зв`язку з онкозахворюванням. Півтора року чоловік приймав знеболюючі, трамадол. В червні 2020 року була остання операція, після якої стан значно погіршився: чоловік не виходив на вулицю, не їв нічого, говорив нісенітниці, не міг висловити свою думку. Морфін призначили за два тижні до смерті, бо трамадол вже не допомагав. Пішла до сімейного лікаря, написала заяву і їй дозволили самій колоти морфін чоловіку. Кололи морфін також і сини ОСОБА_20 та ОСОБА_27 , коли її не було вдома. В цей період у чоловіка були прояви неадекватності, впізнавав її та дітей, але періодично щось йому робилося. З 2001 року чоловік був підприємцем, пізніше зробили фірму. До створення фірми працювала бухгалтером у чоловіка, а як фірма створилася, то взяли туди бухгалтера і вона вже там не працювала. За життя чоловік не висловлював думку відчужити частку сину ОСОБА_20 . Навпаки, була мова по фірмі, що розділить на трьох. За декілька днів до смерті ОСОБА_20 сказав, що мають прийти колеги з роботи «утрясти питання». Прийшло п`ятеро чоловік - ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , син ОСОБА_20 та незнайомі їй чоловік та жінка, які не представилися. Завела чоловіка в туалет, а тоді на кухню. Сама була в коридорі, періодично виходила в кімнату. Пізніше зайшла, зробила їм чай і вийшла. Розмови на кухні не чула, незнайомий чоловік пішов перший, тоді жінка. Дівчата-співробітниці залишились, пили чай та спілкувалися з її чоловіком. Він впізнав всіх, розмовляв, посміхався, але бачила, що кривився. Зустріч тривала тривала десь півгодини. Нотаріус у неї згоди не запитувала і нічого їй не пояснювала. Про підписання договору чоловік їй не повідомляв. Про те, що відбувалося на кухні, дізналася після смерті чоловіка, коли ОСОБА_20 приніс заяву, що вона відмовляється від своєї частки, яку вона не підписала. На відчуження частки у статутному капіталі письмової згоди не давала. Чоловік не міг підписати такий договір з моральної точки зору. Він не розумів, що підписує, бо все завжди ділилося на трьох.

Відповідно до ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За нормами ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Як на підставу визнання спірних договору дарування та акта приймання-передачі за договором дарування недійсними позивач покликається на ч.1 ст.225 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину, особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Отже, неспроможність особи розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, яка має психіатрично-психологічну природу, повинна бути доведена позивачем.

Існує презумпція психічного здоров`я, оскільки відповідно до статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбаченому цим законом та іншими законами України.

Відповідно до висновків, вказаних у постановах Верховного Суду, розгляд вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 225 ЦК України здійснюється з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними (постанова Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року у справі № 6-9цс12; постанова Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі №6-1531цс16; постанова Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №161/17119/16-ц; постанова Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №522/25597/13-ц; постанова Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі №311/3823/15).

Суд встановив, що позивач є дружиною померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , який 20 липня 2020 року уклав спірні договір дарування та акт приймання-передачі за договором дарування, якими передав належну йому на праві власності частку в статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС» в розмірі 35 % статутного капіталу товариства відповідачу.

За клопотанням представника позивача суд призначив посмертну судово-психіатричну експертизу, відповідно до висновку якої ОСОБА_5 на час укладення 20 липня 2020 року спірних договору дарування та акту приймання-передачі за договором дарування, з урахуванням його психічного стану, поставленого йому діагнозу, міг усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними.

Також свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 , які не перебувають у родинних стосунках зі сторонами, підтвердили, що на час укладення спірних правочинів ОСОБА_5 , хоч і перебував у хворобливому стані, але розумів значення своїх дій, оскільки впізнав всіх присутніх, спілкувався, посміхався, жартував, ознайомився з документами, детально їх перечитав та самостійно підписав.

Позивач як свідок теж підтвердила, що 20 липня 2020 року чоловік впізнав та спілкувався з відвідувачами, намагався поводити себе нормально, справити на співробітників хороше враження, став веселіший. Будь-яких проявів у чоловіка психічних порушень в день укладення спірних правочинів позивач не зазначила.

Свідки ОСОБА_24 і ОСОБА_25 не були присутні під час укладення спірних правочинів та 20 липня 2020 року ОСОБА_5 не бачили, а тому їх показання не можуть бути доказом того, що в момент вчинення правочину ОСОБА_5 не міг розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Покликання позивача на перебування ОСОБА_5 на час укладення спірних правочинів під дією наркотичних засобів суд до уваги не приймає, оскільки, як зазначено у висновку посмертної судово-психіатричної експертизи, сам факт вживання (введенння) наркотичних речовин, тим більше медичного призначення, не обумовлює появу психічних порушень і нездатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Доказів на підтвердження неспроможності ОСОБА_5 в момент вчинення спірних правочинів розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними позивач суду не надала, а отже, відсутня передбачена ч.1 ст.225 ЦК України підстава для визнання недійсними договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС» від 20 липня 2020 року та акту приймання-передачі за договором дарування частки у статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС».

Підставою для визнання спірних правочинів недійсними позивач також зазначає відсутність у ОСОБА_5 необхідних повноважень на укладення договору дарування частки у статутному капіталі, оскільки останній без її згоди розпорядився майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і ч.3 ст.368 Цивільного кодексу України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Докази, що частка у статутному капіталі ТОВ «ЛІМ ІНТЕРТРАНС» набута ОСОБА_5 не у період шлюбу чи за особисті кошти, у справі відсутні.

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст.63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Частки кожного з подружжя у спільній сумісній власності є невизначеними, але презюмується, що вони є рівними, якщо інше не буде встановлено домовленістю. За загальним правилом, дії одного з подружжя щодо володіння та розпорядження спільним майном розглядаються як дії подружжя, адже майно належить подружжю на праві власності без визначення часток, тому розпорядження здійснюється в обсязі майна загалом, а не його окремої частки.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, крім випадків, коли договір виходить за межі дрібного побутового, а це договори, які потребують нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, згода на укладення яких надається у письмовому вигляді (у деяких випадках має бути нотаріально засвідчена).

Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 дійшла висновку, що справи в спорах щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

У постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що частка в статутному капіталі товариства, яка придбана (набута) за рахунок спільних коштів подружжя, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Право з частки належить тому з подружжя, хто став учасником такого товариства. Подружжя розпоряджається майном, що перебуває в його спільній сумісній власності, зокрема часткою в статутному капіталі товариства, за взаємною згодою, наявність якої презюмується. Презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно. Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

В п.1.8 договору дарування частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІМ ІНТЕРТРАНС» від 20 липня 2020 року дарувальник ОСОБА_5 гарантує, що інший з подружжя надав письмову згоду на відчуження (дарування) частки.

Позивач була присутня під час укладення її чоловіком ОСОБА_5 спірного договору дарування, була обізнана про зміст вказаного правочину, жодних застережень не висловлювала, що підтвердили свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_14 . Позивач в судовому засіданні зазначила, що у цих свідків немає підстав її обмовляти.

За таких обставин відсутні підстави для висновку, що відповідач ОСОБА_3 , укладаючи спірний договір дарування частки у статутному капіталі діяв недобросовісно, оскільки його батько ОСОБА_5 в договорі підтвердив, що його дружина (матір відповідача) надала письмову згоду на відчуження частки, і договір був укладений 20 липня 2020 року в присутності матері відповідача ОСОБА_1 , яка не заперечувала щодо його укладення.

Оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання правочину недійсним, в позові належить відмовити.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк Олена Анатоліївна, про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі :

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ;

відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ;

третя особа - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Самсонюк Олена Анатоліївна , місцезнаходження: 33022, м.Рівне, вул.Гагаріна, буд.67.

Повне судове рішення складене 29 березня 2024 року.

Суддя