Рішення

від 02.04.2024 по справі 760/15685/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 249-79-26, факс:249-79-28;

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 456-51-65; факс: 456-93-08

e-mail:inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

Код ЄДРПОУ: 02896762

Провадження 2/760/2355/24

В справі 760/15685/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

02 квітня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді КоробенкаС.В. розглянув в порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» про захист честі і гідності, визнання інформації недостовірною.

ІІ. Описова частин

У липні 2020 року Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» про захист честі і гідності, визнання інформації недостовірною.

Обґрунтовуючи свої вимоги Позивач зазначив, що в ефірі телепрограми «Протистояння» на телеканалі «NewsOne» ІНФОРМАЦІЯ_3 о 20 години 50 хвилин Народним депутатом України ОСОБА_2 було поширено інформацію наступного змісту: « ОСОБА_1 ...фінансується за гроші Росії».

Повний випуск вказаної телепрограми також знаходиться у вільному доступі на ресурсі в мережі Інтернет « YouTube » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач стверджує, що вказана інформація є недостовірною, а її оприлюднення Відповідачем ОСОБА_2 порушує його честь та гідність і завдало йому моральної шкоди.

Позивач немає жодних фінансових відносин із Росією, жодні приватні компанії та/або державні установи та/або інші особи з Росії не надавали та не надають йому фінансової підтримки. Джерелами доходу Позивача є його журналістська, публічна діяльність та підприємництво.

Враховуючи тривалий конфлікт між Україною та Російською Федерацією, поширення недостовірної інформації про те, що Позивач фінансується з Росії, завдає шкоди честі та гідності Позивача. Така інформацію фактично асоціює його із країною, яка вважається агресором для більшості населення України та виставляє Позивача її посібником.

Недостовірна щодо Позивача інформація була поширена широкому загалу. Як зазначається на сайті телеканалу за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6.

Таким чином, поширюючи в прямому ефірі телеканалу «NewsOne» недостовірну інформацію, Відповідачем-1 та Відповідачем-2 було здійснено її поширення широкій аудиторії.

Більше того, як зазначалося вище, повний випуск телепрограми розміщений на ресурсі в мережі Інтернет «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 і вже станом на дату подання позовної заяви його переглянули близько 100000 разів.

Згідно із інформацією, яка міститься у Державному реєстрі суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення та радіомовлення, доступ до якої знаходиться на сайті Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, мовлення на каналі «NewsOne» здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» ліцензії на мовлення НР № 00034-м від 26.06.2016.

Враховуючи, що саме ТОВ «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» визначає програму телепередач та їх зміст, спростування Відповідачем-1 інформації в ефірі належного Відповідачу-2 телеканалу неможливе без обов`язку останнього надати таке спростування.

Внаслідок поширення недостовірної інформації відносно Позивача, останньому також було завдано моральної шкоди.

Відтак, Позивач просив визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права, принижує честь та гідність ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 26.06.2020 о 20 год. 50 хвилин в ефірі телеканалу «NewsOne», а саме: « ОСОБА_1 ...фінансуєтеся ви за гроші Росії», а такожз обов`язати ОСОБА_2 спростувати у триденний строк з дня набрання рішення суду по даній цивільній справі законної сили розповсюджену ним недостовірну інформацію, поширену 26.06.2020 о 20 год. 50 хвилин в ефірі телеканалу «NewsOne», щодо ОСОБА_1 у такий самий спосіб як вона була поширена, а саме: шляхом її оприлюднення в ефірі телеканалу «NewsOne», під заголовком «СПРОСТУВАННЯ» наступного змісту:

«СПРОСТУВАННЯ: Інформація, поширена мною, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 о 20 год. 50 хвилин в ефірі телеканалу «NewsOne», про те, що « ОСОБА_1 ...фінансуєтеся ви за гроші Росії» - рішенням Солом`янського районного суду м. Києва визнана недостовірною та такою, що порушує честь та гідність ОСОБА_1 ».

Крім того, Позивач просить зобов`язати ТОВ «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» надати ОСОБА_2 ефірний час на телеканалі «NewsOne» для спростування недостовірної інформації, поширеної відносно ОСОБА_1 26.06.2020 о 20 год. 50 хвилин в ефірі телеканалу «NewsOne».

В якості компенсації за спричинену моральну шкоду Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 суму в розмірі 1,00 грн.

21 липня 2020 року автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим у справі визначено суддю Коробенка С.В.

24 липня 2020 року ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва позовну заяву залишено без руху.

22 вересня 2020 року від представника Позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

16 жовтня 2020 року ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у справі.

20 січня 2021 року від представника Відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що Позивачем не було надано жодного належного і допустимого доказу щодо належності вказаних ним веб-сторінок саме Відповідачу-2 чи розміщення оспорюваної інформації на даних веб-сторінках саме Відповідачем-2.

Також, Позивачем не було надано жодного належного і допустимого доказу щодо належності веб-сайтів www.newsone.ua та www.youtube.com саме Відповідачу та факту розміщення оспорюваної інформації на даних веб-сайтах саме Відповідачем.

Враховуючи статус Позивача як публічної особи, про що Позивач прямо зазначає у позовній заяві, зазначив, що критика діяльності такої особи та висловлення суджень про таку діяльність не є порушенням прав Позивача на захист честі, гідності та ділової репутації.

На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про наявність даного позову, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про направлення поштового відправлення за його адресою, проте зазначене відправлення повернулось до суду.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач звертаючись з позовом до суду зазначив, що в ефірі телепрограми «Протистояння» на телеканалі «NewsOne» ІНФОРМАЦІЯ_3 о 20 години 50 хвилин Народним депутатом України ОСОБА_2 було поширено інформацію наступного змісту: « ОСОБА_1 ...фінансується за гроші Росії» (запис телепрограми знаходиться у вільному доступі на ресурсі в мережі Інтернет «YouTube» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Згідно із інформацією, яка міститься у Державному реєстрі суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення та радіомовлення, доступ до якої знаходиться на сайті Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення, мовлення на каналі «NewsOne» здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» ліцензії на мовлення НР № 00034-м від 26.06.2016.

У зв`язку із внесенням з 27.03.2014 змін до Цивільного кодексу України, зокрема до статті 277 принцип презумпції добропорядності (частину 3) було скасовано, а тому доказування Позивачем обґрунтованості свого позову, а саме - поширення інформації Відповідачами та недостовірності поширеної Відповідачами інформації, має відбуватися у загальному порядку.

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин:

а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача;

в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Позивач стверджувально заявляє: « ОСОБА_2 поширив в ефірі телеканалу «NewsOne» недостовірну інформацію. В ефірі телепрограми «Протистояння» на телеканачі «NewsOne» ІНФОРМАЦІЯ_3 о 20 годині 50 хвилин Народним депутатом України ОСОБА_2 було поширено інформацію ...ОСОБА_1... фінансуєтеся за гроші Росії...» Як доказ такої трансляції Позивач надає запис відео (п.2 Додатку до позовної заяви) та вказує на стор. 2 позовної заяви: «Повний випуск вказаної телепрограми також знаходиться у вільному доступі на ресурсі в мережі Інтернет «YouTube» за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7»/

Позивач стверджує, що дане відео є абсолютно ідентичне телепередачі, що демонструвалась в ефірі телеканалу NEWSONE у вказану Позивачем дату.

При цьому до позову додається DVD-диск з відеозаписом невідомого походження та виробництва - тому чи це є цілісним записом незрозуміло, а також відсутні будь-які підтвердження, що це саме цілісний аудіовідеозапис, саме з вищезазначеної веб-сторінки та що даний відеозапис не піддавався будь-якій сторонній технічній обробці щодо монтажу та накладення зображень.

Тому такий доказ не може бути допустимим доказом в розумінні ст.78 ЦПК України.

Крім того, станом на день ухвалення даного рішення посилання на повний випуск вказаної телепрограми також знаходиться у вільному доступі на ресурсі в мережі Інтернет «YouTube» не є активним у зв`язку з видаленням акаунта YouTube. Протоколу огляду інернет-сайту, яким би був зафіксований зміст передачі, Позивачем не надано.

Як слідує із позовної заяви, відеозапис на DVD-диску здійснено із певної веб-сторінки, що вказані Позивачем в позовній заяві.

При цьому Позивач не вказує із якої саме веб-сторінки та уникає інших важливих технічних моментів, коли здійснюється фіксація та запис змісту веб-сторінки. Так, при проведенні фіксації змісту веб-сторінки в мережі Інтернет шляхом її запису на DVD-диск обов`язково повинен аналізуватися (чи принаймні зберігатися) вихідний код веб-сторінки. Саме за допомогою вихідного коду можливо встановити, на якому веб-сайті розміщена певна інформація, а отже, визначити належного відповідача. Жоден з візуальних способів фіксації змісту веб-сторінок не може дати належного і достовірного уявлення про те, що ж насправді розміщується (і чи розміщується) на певній веб-сторінці і чи не була вона модифікована стороннім втручанням, оскільки такий спосіб є лише зовнішнім сприйняттям зображення, яке подається на пристрій виведення інформації, а не дослідженням її внутрішньої структури.

Крім того, таке зовнішнє відображення може суттєво відрізнятися залежно від програмного забезпечення, що використовується для проведення фіксації; версії операційної системи; роздільної здатності пристрою виведення інформації; регіонального обмеження доступу до веб-ресурсу за IP-адресою; обмеження доступу до веб-ресурсу протягом певних годин доби тощо. Внутрішня структура веб-сторінки (структурний елемент веб-сайту) являє написаний на мові інтернет-розмітки твір, що існує у віртуальній формі і може мати програмний характер. В силу певних технічних навичок результати візуальних способів фіксації можуть бути спотворені шляхом технічної (хакерської) атаки на пристрій, де знаходиться певна веб-сторінка. Отже, звичайний відеозапис із веб-сторінки або роздруківка із сторінки веб-сайту не може бути належним доказом у справі.

Оскільки вказані обставини Позивачем не доведені, то суд позбавлений можливості пересвідчитись у тому, що саме Відповідач-2 є особою, що поширила інформацію, надану Позивачем до суду в цифровому запису на DVD-диску.

Згідно з абз. 1 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Згідно з п. 18 Постанови № 1 позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього були порушені його особисті немайнові права.

Проте, Позивачем не було надано жодного належного і допустимого доказу щодо належності вказаних ним веб-сторінок саме Відповідачу-2 чи розміщення оспорюваної інформації на даних веб-сторінках саме Відповідачем-2.

Суди зазначають, що за відсутності належного витребування інформації про власника веб-сайту, притягнення до відповідальності особи, яка лише за припущенням позивача може бути власником веб-сайту, не допускається.

Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 04 листопада 2015, скасовуючи рішення апеляційного суду, зазначив: «Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Крім того, дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет, які в матеріалах справи відсутні, і це питання також судом не з`ясовувалось.

Як випливає із вищевикладеного позовна заява ґрунтується на суб`єктивних твердженнях Позивача без зазначення доказів на підтвердження викладених обставин.

Варто зазначити, що як вказано в Умовах користування веб-сайтом YouTube (https://www.voutube.com/t/termsl стороною надання послуг є YouTube LLC, компанія, місцем реєстрації та основним місцем діяльності якої є: 901 Черрі Авеню, м. Сан-Бруно, шт. Каліфорнія 94066 США 901 Cherry Ave., San Bruno, CA 94066 USA. Відповідно на взаємовідносини, що виникають з використання даного веб-сайту поширюється законодавство США, а в вищеназваних Умовах користування прямо вказано, що «Для уникнення сумнівів Представнику із захисту авторських прав можна надсилати лише повідомлення про порушення згідно із Законом «Про захист авторських прав у цифрову епоху» (DMCA)». Тобто, власники даного веб-сайту вказують закон США, згідно з яким вони визначають факти порушення законодавства.

Позивачем не було надано жодного належного і допустимого доказу щодо належності веб-сайтів www.newsone.ua та www.youtube.com саме Відповідачу ТОВ «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» та факту розміщення оспорюваної інформації на даних веб-сайтах саме Відповідачем ТОВ «НОВИНИ 24 ГОДИНИ».

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України «Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

Також і відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У даному випадку маємо говорити саме про припущення щодо того, що ніби-то в ефірі телеканалу транслювалося саме те відео, яке надане позивачем у запису на DVD-диску. Законодавством встановлено певний порядок підтвердження факту транслювання телепередачі в ефірі та змісту такої телепередачі.

Відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися протягом 14 днів від дати їх розповсюдження, якщо у цей строк не надійшло скарги щодо їхнього змісту. У разі подання скарги щодо змісту передачі її записи зберігаються до того часу, поки скаргу не буде розглянуто і рішення стосовно неї не буде прийнято у визначеному порядку.

Згідно з вимогами ст. 64 Закону України «Про телебаченні і радіомовлення» громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи. Заяву з вимогою спростування має бути подано до телерадіоорганізації у письмовій формі протягом 14 днів з дня поширення таких відомостей з письмовим повідомленням про це Національної ради.

Оскільки Позивач не звертався у встановлений законодавством строк до телерадіоорганізації із скаргою щодо спростування інформації у відповідних телепередачах, запис таких передач по закінченню обумовленого законодавством 14-денного строку був Відповідачем-2 видалений.

Отже, Позивачем не було доведено тих обставин (не надано жодного доказу транслювання в ефірі телеканалом NEWSONE інформації, що оспорюється Позивачем як недостовірна), на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а саме, що: (І) оспорювана інформація була розповсюджена у спосіб, який був зазначений у позовній заяві; (ІІ) оспорювана інформація порушує особисті немайнові права Позивача; (ІІІ) поширена інформація є недостовірна.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про авторське право і суміжні права» до майнових прав організацій мовлення належить їх виключне право на використання своїх програм будь-яким способом і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам: б) фіксацію своїх програм на матеріальному носії та їх відтворення.

Отже, лише відеозапис, що наданий безпосередньо телерадіоорганізаціею, що здійснює мовлення, може бути належним доказом як факту поширення (транслювання) телепередачі так і підтвердженням змісту телепередачі.

Таким чином у матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Новини 24 години» створило та поширило аудіовізуальний твір, який був наданий суду у відеозапису на диску та, за твердженням Позивача, також розміщений у електронній (цифровій) формі на веб-сторінках за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Отже, Позивачем за допомогою доказів, долучених до позовної заяви, не було доведено тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а саме, що: (і) оспорювана інформація була розповсюджена у спосіб, який був зазначений у позовній заяві; (іі) оспорювана інформація порушує особисті немайнові права Позивача; (ііі) поширена інформація є недостовірна.

Згідно з ч.1 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, а також, згідно ч. 3 даної статті суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Стаття 34 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожний має право поширювати інформацію в любий спосіб - на свій вибір.

В § 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Верховною Радою України 17.07.1997 року і є джерелом права в Україні встановлено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів держави незалежно від кордонів.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997р.

Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» (з подальшими змінами) передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду. При цьому варто зауважити, що йдеться саме про «практику Суду» у значенні, розкритому у статті 1 цього Закону, тобто практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини, а не лише про рішення щодо України. Важливо, що у Законі України № 3477-ІV немає положень, які б забороняли застосовувати рішення чи ухвали ЄСПЛ, постановлені щодо інших країн.

Відповідно до статті 277 ЦК України, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Судження є такою думкою, у якій при її висловлюванні дещо стверджується про предмет дійсності і яка об`єктивно є або істинною чи хибною і при цьому неодмінно однією із двох. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

У п. 45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ТОВ «Інститут економічних реформ» проти України» від 02.06.2016 зазначено, що суд у своїй практиці розрізняє твердження щодо фактів та оціночні судження. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу довести правдивість оціночних суджень неможливо виконати і вона порушує свободу вираження поглядів як таку, що є фундаментальною частиною права, що охороняється статтею 10 Конвенції (рішення у справі «Лінгенс проти Австрії», п. 46). Однак навіть у разі, якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання може залежати від того, чи існує достатнє «фактологічне підґрунтя» для оспорюваного висловлювання, в іншому випадку воно буде надмірним (рішення у справі «Ліндон, Очаковський-Лоран та Жулі проти Франції», п. 55). Щоб розрізнити твердження щодо фактів та оціночні судження необхідно враховувати обставини справи та загальний тон висловлювань (рішення у справі «Бразільє проти Франції», заява № 71343/01, п. 37, від 11 квітня 2006 року), оскільки судження з питань, які становлять суспільний інтерес, можуть на цій підставі становити оціночні судження, а не твердження щодо фактів (рішення «Патурель проти Франції», заява № 54968/00, п. 37, від 22 грудня 2005 року).

Європейський суд з прав людини і Європейська Комісія з прав людини створили значну кількість прецедентів щодо застосування статті 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Європейський суд з прав людини висловив своє ставлення до свободи вираження поглядів наступним чином: свобода слова являє собою одну з головних опор демократичного суспільства і є основоположною умовою, яка слугує його прогресу і самореалізації кожного індивіда. При дотриманні умов пункту 2 статті 10 вона застосовується не тільки до "інформації"" чи "ідей", які зустрічають сприятливий прийом чи розглядаються як необразливі чи нейтральні, але також і до тих, які ображають, шокують чи турбують.

У справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії » Європейський суд з прав людини зазначив: «37. Суд знову повторює, що свобода вираження являє собою одну з найважливіших основ демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу. Відповідно до ч. 2 ст. 10 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), вона стосується не лише «інформації» або «ідей», які сприймаються схвально або вважаються необразливими, або не викликають інтересу, але й тих, що ображають, шокують або непокоять. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та свободи поглядів, без яких не існує «демократичного суспільства».

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v. Austria). У справі Jerusalem v. Austria суд встановив, що ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.

Стаття 10 Конвенції передбачає різницю між "інформацією" та "ідеями". З цього можна зробити висновок, що свобода висловлювань не обмежується фактичними даними, які можна підтвердити. Вона включає також погляди, критику, припущення. Таким чином, гарантії статі 10 поширюються не тільки на "правдиву", тобто таку, що ґрунтується на фактах, інформацію.

Особа, що висловила свої погляди, а не факти, не повинна доводити їх правдивість - це є порушенням статті 10 Конвенції. (Торгіерсон проти Нідерландів, рішення № 11308/84).

Більше того, «сама стаття 10 Європейської конвенції не забороняє обговорення або поширення отриманої інформації, навіть якщо виникають серйозні сумніви щодо її вірогідності». - що зазначено у рішенні ЄСПЛ від 06.09.2005 року «Салов проти України» (заява N 65518/01).

Виходячи із вищевикладеного та враховуючи статус Позивача як публічної особи, про що Позивач прямо зазначає у позовній заяві, варто зазначити, що критика діяльності такої особи та висловлення суджень про таку діяльність не є порушенням прав Позивача на захист честі, гідності та ділової репутації.

Чинне законодавство України, Конвенція про захист прав і основних свобод людини та судова практика ЄСПЛ чітко та однозначно встановлюють розширену дозвільну норму щодо критики діяльності публічних діячів у суспільних відносинах. До того ж. як свідчить судова практика Європейського суду з прав людини, можна стверджувати, що «приватне» життя закінчується там, де починається суспільна діяльність.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Українська Прес-Група проти України» від 29 травня 2005 року акцентується увага на тому, що, обираючи професію, яка має публічний характер (політичний діяч), особа залишає себе відкритою до суворої критики та пильного нагляду з боку суспільства, у тому числі засобів масової інформації. Публічному обговоренню може бути піддана лише та інформація, що безпосередньо стосується діянь, які набули широкого суспільного розголосу, та не може стосуватися інших сторін їх приватного життя, якщо вони цього не бажають.

Цивільна відповідальність за висловлення критичних і, навіть, образливих оцінок публічних осіб в питаннях, що становлять суспільний інтерес, повинна розцінюватись як неконституційне обмеження права на інформацію і свободу вираження поглядів (свободу слова).

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

IV. Резолютивна частина

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Законом України «Про телебачення і радіомовлення», ст.ст. 277, 297 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 220, 223, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд вирішив:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ» про захист честі і гідності, визнання інформації недостовірною відмовити.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИНИ 24 ГОДИНИ», місцезнаходження: м. Київ, вул. Польова, 21, код ЄДРПОУ 33786517.

Суддя: