Рішення

від 02.04.2024 по справі 760/19309/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження №2/760/566/24

Справа №760/19309/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.

при секретарі Омелько Г.Т.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»</a>, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, виконавець Острозького відділу державної виконавчої служби у Рівненській області Вербицький Микола Павлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла зазначена позовна заява. Зі змісту позову вбачається, що позивачка оскаржує виконавчий напис, вчинений 14.12.2021 приватним нотаріусом КМНО Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за №25108, яким з неї звернено стягнення на користь відповідача, на підставі якого виконавцем Острозького відділу державної виконавчої служби у Рівненській області Вербицьким Миколою Павловичем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.

Позивачка вважає, що виконавчий напис вчинено із порушенням норм чинного законодавства, оскільки вчинений у спосіб не передбачений законом.

На підставі викладеного просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.08.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено питання про витребування доказів.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.08.2023 задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

В ухвалі про відкриття провадження учасникам справи було визначено учасникам справи строк на подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень та пояснень.

23.11.2023 суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову.

Зазначає, що відповідно до укладеного електронного договору № 190813-7659-3 від 13.08.2019 між ТОВ «ФК «Ріальто» та ОСОБА_1 позивачка отримала кредит у розмірі 4000 грн., строком на 15 днів, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «ОТП Банк», зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,7 % від суми кредиту за кожен день користування.

14.06.2021 між ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» та ТОВ «ФК «Ріальто» укладено договір відступлення права вимоги № 14/06/2021-Р/М-2, відповідно до умов якого право вимоги за вказаним вище договором року перейшло до ТОВ «ФК «Ріальто».

Позивачка не повернула своєчасно відповідачу суму кредиту та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом, відповідно до умов кредитного договору, що має відображення у розрахунку заборгованості.

У зв`язку з не виконанням зобов`язань за кредитним договором, відповідач подав до приватного нотаріуса заяву про вчинення виконавчого напису на стягнення заборгованості по договору з позивача.

Станом на 23.11.2023 заборгованість за договором становить 22 520,00 грн., та складається з: 4000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом; 17 820,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом,7 00,00 - заборгованість по витратам за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Таким чином, вважає, що були всі обґрунтовані підстави на звернення стягнення на грошові кошти позивачки шляхом вчинення виконавчого напису на кредитному договорі.

Надані додатки до відзиву підтверджуються безспірність суми заборгованості за вказаним договором та законність дій щодо стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису.

Оскільки позивачка у встановленому законом порядку не спростувала належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості, вважає виконавчий напис таким, що підлягає виконанню.

За правилами положень ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Інших заяв по суті від сторін не надходило. Треті особи пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст. 181 ЦПК України, не подавали.

Так як розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, сторони у судове засідання не викликалися.

Суд вважає за можливе розглянути справу за матеріалами, наявними у справі.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 14.12.2021 приватним нотаріусом КМНО Сазоновою Оленою Миколаївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 25108, про звернення стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ріальто» заборгованості за договором № 210125-32509-2 від 25.01.2021, укладеним з ТОВ «ФК «Фінанс Інновація», в сумі 21 820,00 грн., а також плати за вчинення виконавчого напису. Загальна сума, яка підлягає стягненню - 22 520 грн.

Правонаступником всіх прав та обов`язків ТОВ «ФК «Фінанс Інновація» за вказаним договором є ТОВ «ФК «Ріальто» на підставі договору відступлення права вимоги № 14/06/2021-Р/М-2 від 14.06.2021.

Позивачка вважає вказаний виконавчий напис незаконним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він був вчинений з порушенням вимог законодавства.

Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 18 цього Кодексу встановлено, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 цього Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Аналогічні положення містяться також в главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5.

Згідно з п.п. 3.2 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

У 2014 році дійсно до вказаного Переліку були внесені зміни, затверджені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662, якими, зокрема, доповнено перелік новим розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Так, документом, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, є кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Разом з тим, в справі № 826/20084/14 постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року визнано незаконною та нечинною постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року, зокрема, в частині, наведеній вище.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року залишено без змін.

За положеннями п. 10.2 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Спірний виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 14.02.2021, тобто на момент, коли вже були скасовані внесені постановою КМУ від 26.11.2014 року № 662 зміни та діяла редакція Переліку, яка передбачає вчинення виконавчого напису на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Відповідно до п.п. 3.5. п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

Оспорюваний виконавчий напис стосується стягнення з позивачки заборгованості за договором № 210125-32509-2 від 25.01.2021, укладеним між ТОВ «ФК «Ріальто» та позивачкою, копію якого відповідачем було додано до матеріалів справи разом з відзивом, з якої вбачається, що такий договір не є нотаріально посвідченим.

Треті особи своїх пояснень суду не надали. Приватний виконавець вимоги ухвали суду щодо надання копії матеріалів виконавчого провадження не виконав.

Таким чином, вбачається, що приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, слід зазначити, що питання визначення судами безспірності суми заборгованості під час розгляду справ про оскарження законності вчинення нотаріусом виконавчого напису досліджене судом вищої інстанції (постанова від 05.07.2017 року по справі № 754/9711/14-ц; від 23.01.2018 року по справі № 310/9293/15; від 18.07.2018 року по справі № 486/388/16-ц; від 06.06.2019 року № 750/1627/18).

Так, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Так, у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 року у справі № 6-887цс17 вказано, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Тобто, підсумовуючи викладене, під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Сума заборгованості за виконавчим написом становить 22 720,00 грн., що складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 4000 грн.; простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 17 820,00 грн,-700,00 грн. заборгованість по витратам за вчинення виконавчого напису нотаріусом.

Згідно наданого відповідачем розрахунку заборгованості вбачається, що нарахування відсотків здійснювалося до 23.11.2023.

Між тим, дослідивши надані матеріали, у яких відсутні обґрунтовані підстави для стягнення заборгованості за вказаний період, суд встановив, що строк дії договору закінчився 28.08.2019, оскільки доказів продовження його дії матеріали не містять.

За висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 року (справа № 444/9519/12) право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У цій же постанові зазначено, що у разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі ст. 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Слід також зазначити, що питання наявності та/або відсутності заборгованості та конкретної її суми позивача перед відповідачем за таким кредитним договором може бути предметом окремого судового розгляду.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, оскільки приватним нотаріусом було вчинено виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства та не є безспірною заборгованість, що підлягає стягненню позивача на користь відповідача.

З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягає сплачений ним при зверненні до суду судовий збір у розмірі: 1 074,00 грн. - за подання позовної заяви; 537,00 грн. - за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 296/5 від 22.02.2012 року, постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 138, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 14 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, зареєстрований в реєстрі за № 25108, про звернення стягнення з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»</a> (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 43492595) заборгованості за договором № 210125-32509-2 від 25.01.2021 в загальній сумі 22 720,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ріальто»</a> (м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 4, код ЄДРПОУ 43492595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1 611,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І.А.Усатова