Ухвала

від 02.04.2024 по справі 760/7626/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/7626/24

1-кс/760/3692/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 42024112350000019 від 19.02.2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно підозрюваного:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Кадіївка (колишня назва м. Стаханов) Луганської обл., громадянин України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 .

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

У невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 15.05.2022 громадянин України ОСОБА_5 зайняв посаду координатора операційно-перев`язувального відділення медичної роти військової частини НОМЕР_1 - т.в.о. начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 .

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.

Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Згідно статті 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України.

Відповідно до статті 81 Конституції України повноваження народних депутатів України припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради України.

Повноваження народного депутата України припиняються достроково

у разі: складення повноважень за його особистою заявою; набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього; визнання його судом недієздатним або безвісно відсутнім; припинення його громадянства або його виїзду на постійне проживання за межі України; якщо протягом двадцяти днів з дня виникнення обставин, які призводять до порушення вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, ці обставини ним не усунуто; невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції; його смерті.

Повноваження народного депутата України припиняються достроково також у разі дострокового припинення відповідно до Конституції України повноважень Верховної Ради України - в день відкриття першого засідання Верховної Ради України нового скликання.

Згідно статті 102 Конституції України президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини

і громадянина.

Відповідно до статті 108 Конституції України Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України.

Повноваження Президента України припиняються достроково у разі: відставки; неспроможності виконувати свої повноваження за станом здоров`я; усунення з поста в порядку імпічменту; смерті.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України

є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Згідно статті 115 Конституції України Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраною Верховною Радою України.

Прем`єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право заявити Верховній Раді України про свою відставку.

Відставка Прем`єр-міністра України, прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України мають наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України. У цих випадках Верховна Рада України здійснює формування нового складу Кабінету Міністрів України

у строки і в порядку, що визначені цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України, який склав повноваження перед новообраною Верховною Радою України або відставку якого прийнято Верховною Радою України, продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Так, 24.02.2022, на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України

«Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із

05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, останній раз продовжено відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023.

Факт повномасштабного збройного вторгнення не приховувався владою рф, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300 (2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього» (Україна проти рф та ін.)».

Відповідно до п. п. 6, 7 ч. 1 ст. 1? Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207-VII, окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

Тимчасово окупована територія - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль

або в межах яких збройні формування російської федерації встановили

та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Згідно ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі

та додаток до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи

з 24.02.2022 збройними формуваннями російської федерації тимчасово окуповано частини території Дніпропетровської, Донецької, Запорізької, Луганської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської областей.

Тимчасова окупація рф територій України, визначених ч. 1 ст. 3 Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для рф жодних територіальних прав.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону визначено поняття «тимчасово окупована рф територія України» та встановлено, що це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.

Згідно зі ст. 42 IV Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї: положення про закони і звичаї війни на суходолі (1907 року) територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника.

Статтею 3 Закону встановлено перелік територій, які вважаються тимчасово окупованою територією. Такою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих рф територій України, водні об`єкти або їх частини, що розташовані на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих рф територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води

і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Агресія проти України» A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року визнається, що рф вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН.

Проміжним рішенням Міжнародного суду ООН від 16 березня 2022 року констатовано факт вторгнення росії на територію України.

Крім того, преамбулою Закону встановлено, що збройна агресія рф розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності, а 24 лютого 2022 року переросла в повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, зареєстрованого

в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» територія Донецької області відноситься до територій, які перебувають в тимчасовій окупації рф.

Після встановлення 24.02.2022 збройними формуваннями рф загального контролю на частині території Донецької області з метою встановлення окупаційної адміністрації рф, державними органами і структурами рф, функціонально відповідальними за управління тимчасово окупованими територіями, створено підконтрольні рф самопроголошені органи, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях, та які виконували властиві органам державної влади та органам місцевого самоврядування функції, у тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.

У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 16.03.2022, з метою встановлення окупаційної адміністрації, забезпечення окупаційного режиму і виконання на тимчасово окупованих територіях Донецької області функцій, властивих органам державної влади та органам місцевого самоврядування, невстановлені досудовим розслідуванням представники військових формувань російської федерації, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями, створили на тимчасово окупованій території Донецької області окупаційну адміністрацію держави-агресора.

Однак, ОСОБА_5 , у порушення вказаних вимог законодавства вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України за наступних обставин.

Так, 02.03.2000 зареєстровано підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю «Лікарня Сімейної Медицини» (скорочена назва «ТОВ «ЛСМ», код ЄДРПОУ 24657437), основним видом господарської діяльності якого є загальна медична практика (КВЕД 86.21), а уповноваженою особою та засновником є ОСОБА_5 .

У невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 16.03.2022 у громадянина України ОСОБА_5 , засновника ТОВ «Лікарня Сімейної Медицини» (код ЄДРПОУ 24657437), яке надає медичні послуги на тимчасового окупованій території Донецької області виник злочинний умисел, направлений на здійснення господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацію держави агресора.

Так, з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 , будучи громадянином України, військовослужбовцем Збройних сил України, перебуваючи на посаді т.в.о. начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 29.11.2022, з метою організації ведення господарської діяльності підконтрольного йому підприємства ТОВ «Лікарня Сімейної Медицини» на тимчасового окуповані території, а саме у м. Горлівка Донецької обл., відповідно до законодавства рф, надав вказівку директору ТОВ «Лікарня Сімейної Медицини» (код ЄДРПОУ 24657437) ОСОБА_7 подати необхідні документи уповноваженому органу так званої «окупаційної влади» Донецької області для здійснення реєстрації юридичної особи відповідно до законодавства рф.

На виконання вказівки ОСОБА_5 , 29.11.2022 ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території Донецької області, маючи відповідні повноваження щодо управління підприємством та його майном, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території,

у тому числі окупаційною адміністрацію держави агресора, добровільно здійснила реєстрацію ТОВ «Лікарня Сімейної Медицини» як юридичної особи відповідно до законодавства рф.

За результатами реєстрації, відповідно до даних з «Единого государственного реестра юридических лиц», юридичній особі присвоєно повну назву «Общество с ограниченной ответственностью «Больница семейной медицины» та «Единый государственный регистрационный номер (ОГРН) 12293000041321».

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 27.02.2024 ОСОБА_5 , продовжуючи злочинний умисел, спрямований на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території,

у тому числі окупаційною адміністрацію держави агресора, надав вказівку у месенджері «телеграм», а саме користувачу із номером мобільного телефону НОМЕР_2 на імя « ОСОБА_8 » (підлеглому співробітнику) забезпечити отримання «Лицензии на осуществлении медицинской деятельности» для «ООО «Больница семейной медицины» на тимчасово окупованій території Донецької області.

У подальшому, після незаконної реєстрації ТОВ «Лікарня Сімейної Медицини» (код ЄДРПОУ 24657437) відповідно до законодавства рф, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію власного злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись власними переконаннями та корисливими мотивами, володіючи повноваженнями щодо розпорядження підприємством та його майном, здійснював загальне керівництво господарською діяльністю зазначеного підприємства у сфері надання медичних послуг у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацію держави агресора.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 111-1 КК України, а саме провадження господарської діяльності у взаємодії з державою агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави агресора.

Громадянин України, т.в.о. начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , у порушення ч. 4

ст. 111-1 КК України, ст. ст. 6, 11, 16, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці та часі, але не пізніше 29.11.2022, з метою організації ведення господарської діяльності підконтрольного йому підприємства ТОВ «Лікарня Сімейної Медицини» на тимчасового окуповані території, а саме у м. Горлівка Донецької обл., надав вказівку директору ТОВ «Лікарня Сімейної Медицини» (код ЄДРПОУ 24657437) ОСОБА_7 подати необхідні документи уповноваженому органу так званої «окупаційної влади» Донецької області для здійснення реєстрації юридичної особи відповідно до законодавства рф.

На виконання вказівки ОСОБА_5 , 29.11.2022 ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території Донецької області, маючи відповідні повноваження щодо управління підприємством та його майном, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території,

у тому числі окупаційною адміністрацію держави агресора, добровільно здійснила реєстрацію ТОВ «Лікарня Сімейної Медицини» як юридичної особи відповідно до законодавства рф.

За результатами реєстрації, відповідно до даних з «Единого государственного реестра юридических лиц», юридичній особі присвоєно повну назву «Общество с ограниченной ответственностью «Больница семейной медицины» та «Единый государственный регистрационный номер (ОГРН) 12293000041321».

Надалі, у невстановлений досудовим розслідуванням час, проте не пізніше 27.02.2024 ОСОБА_5 , продовжуючи злочинний умисел, спрямований на провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території,

у тому числі окупаційною адміністрацію держави агресора, надав вказівку у месенджері «телеграм», а саме користувачу із номером мобільного телефону НОМЕР_2 на імя « ОСОБА_8 » (підлеглому співробітнику) забезпечити отримання «Лицензии на осуществлении медицинской деятельности» для «ООО «Больница семейной медицины» на тимчасово окупованій території Донецької області.

У подальшому, після незаконної реєстрації ТОВ «Лікарня Сімейної Медицини» (код ЄДРПОУ 24657437) відповідно до законодавства рф, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію власного злочинного умислу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись власними переконаннями та корисливими мотивами, володіючи повноваженнями щодо розпорядження підприємством та його майном, здійснював загальне керівництво господарською діяльністю зазначеного підприємства у сфері надання медичних послуг у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацію держави агресора.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити,

Підозрюваний та захисник проти задоволення клопотання заперечували, просили обрати запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, вказавши, що ризики, передбачені ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України відсутні.

Вислухавши сторін провадження, вивчивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст.131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.

Згідно ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також наявність ризиків, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Причетність ОСОБА_5 до вчинення вказаного кримінального правопорушення підтверджується наступними доказами:

- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних інформаційних систем № 1153 від 12.03.2024.

- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних інформаційних систем № 1152 від 12.03.2024.

- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних інформаційних інформаційних систем № 1151 від 13.03.2024.

- Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 26.03.2024.

У ході досудового розслідування встановлена наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- в разі необрання відносно підозрюваного запобіжного заходу, останній може переховуватися від органів досудового слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до 5 років;

- враховуючи специфіку скоєння інкримінованих підозрюваному злочину, а також обставини кримінального провадження, які стали йому відомі в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні останній, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, може незаконно впливати на свідка, які стали йому відомі під час ознайомлення з матеріалами клопотання про обрання запобіжного заходу.

- у разі не застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, окрім як цілодобового домашнього арешту не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного виходячи з наступного.

Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання не забезпечить належної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність вищевказаних ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки, зважаючи на характер вчинення інкримінованих йому дій, останній не буде позбавлений можливості ухилитися від органу досудового розслідування.

Крім цього, у разі обрання відносно підозрюваного вказаних запобіжних заходів, а також запобіжного заходу у вигляді особистої поруки чи застави, підозрюваний, продовжуючи проживати на території міста Славутич, під час дії таких запобіжних заходів, матиме фактично безперешкодну можливість незаконно впливати на свідків вказаного кримінального правопорушення, з метою зміни ними показів, наданих під час допитів.

Приймаючи до уваги вказані обставини, існує наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного необхідно застосувати міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Менш суворий запобіжний захід не зможе запобігти ризикам визначеним п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Приймаючи до уваги вказані обставини, існує наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, відносно підозрюваного необхідно застосувати міру запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на нього процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 131, 132, 176-178, 181, 184, 194 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ :

Клопотання слідчого в ОВС 3 відділу слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком на 60 діб, тобто до 25.05.2024 року, заборонивши залишати адресу проживання: АДРЕСА_2 , у період з 00:00 до 05:00 наступної доби, включно за виключенням необхідності залишити це житло під час повітряної тривоги та надання невідкладної медичної допомоги.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;

-не відлучатися із населеного пункту, за місцем проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи.

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Виконання ухвали покласти на орган Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора у кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у випадку необхідності залишити житло, він має отримати відповідний дозвіл слідчого, прокурора, слідчого судді або суду.

В іншому випадку - залишення житла без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду, буде вважатися порушенням умов дотримання запобіжного заходу та може бути підставою для ініціювання питання прокурором щодо його зміну на іншій, більш суворий.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1