Рішення

від 01.04.2024 по справі 140/35486/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року ЛуцькСправа № 140/35486/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» (далі ТзОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА», позивач) звернулось з позовом до Волинської митниці (далі Волинська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000611/2 від 27.09.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між ТзОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» (покупець) та компанією «DACHPOL Spolka Lawna Ireneuzh Aranowski, Mariuzh Bergiel» (продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт №PL2022/2 відповідно до якого продавець зобов`язується поставити та передати у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього контракту. Предметом вказаного контракту визначено продаж виробів з листового металу, водостічних систем, покрівельних мембран, вати кам`яної клінкерної цегли, керамічної черепиці, аксесуарів до усіх позицій, а також інших будівельних матеріалів. Умовами контракту встановлено, що ціна вказується у фактурі-проформі на кожну партію поставки товару.

26.09.2023 продавцем відповідно до умов контракту №PL2022/2 від 22.02.2022, рахунку-фактури №(S)FSE-1/09/23ZA від 21.09.2023 поставлено товар мембрани для даху STROTEX BASIC 1.5х50МВ арт. AKFOL1 -STRJR.OLKA 1 694 рулонів, загальною вартістю 171 263,40 польських злотих.

З метою здійснення митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту декларантом в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію №23UA205140078479U0, митна вартість товару визначена за основним - першим методом, а саме на основі ціни товару на загальну суму 171 263,40 польських злотих.

На підтвердження обґрунтованості заявленої в митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією пакет документів, а саме: інвойс №(S)FSE-l /09/23ZА від 21.09.2023; міжнародну товарно-транспортну накладну від 21.09.2023; документ з навантаження №2954; сертифікат з перевезення EUR. 1 PL/MF/AT 0088573 від 25.09.2023; рахунок-фактура №153 від 21.09.2023; прайс-лист DACHPOL від 06.09.2023; контракт №PL2022/2 від 22.02.2022; копія договору на надання митно-брокерських послуг №74 від 22.04.2021.

Декларанту надійшло повідомлення від митного органу, в якому було зазначено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості товару не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності.

Відповідно п.2.2 контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 вартість окремої партії товару, що поставляється за даним контрактом зазначається в фактурі-проформі та/або специфікації до даного контракту. Фактура-проформа, специфікація не подані до митного оформлення

П. 4.1. вищевказаного контракту передбачено, що оплата здійснюється у формі 100% попередньої оплати, однак банківський платіжний документ відсутній.

П. 5.1 контракту визначені умови поставки FCA Польща, до митного оформлення заявлено EXW Замосць.

В рахунку-фактурі на перевезення №153 від 21.09.2023 зазначено договір №20/09/2023, який не наданий до митного оформлення.

Крім того, в повідомлені митний орган зазначив необхідність направити документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Позивачем додатково на вимогу митного органу надано пояснення та подано додаткові документи, а саме: договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг №20/09/2023 від 20.09.2023; фактуру-проформу №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023; специфікацію від 06.09.2023 до контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022; копія платіжної інструкції в іноземній валюті №60 від 15.09.2023; копія платіжної інструкції в іноземній валюті №61 від 20.09.2023 заяву про купівлю іноземної валюти №72 від 27.09.2023; копія додаткової угоди №1 від 12.09.2023; копія декларації країни відправлення №23PL301010Е1318206 від 21.09.2023.

Однак, відповідачем відмовлено у митному оформленні товару за заявленою вартістю і прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000611/2 від 27.09.2023.

Позивач, стосовно доводів зазначених відповідачем, вказує наступне.

Щодо доводу відповідача щодо того, що у п.2.2 контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 зазначено, що вартість окремої партії товару, що поставляється за даним контрактом зазначається в фактурі- проформі та/або специфікації до даного контракту. Фактура-проформа, специфікація не подані до митного оформлення, зазначає, що до митного оформлення додатково надано фактуру проформу №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023 та специфікацію від 06.09.2023 до контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022.

Крім того, митний орган вказує, що у п.4.1 вищевказаного контракту передбачено, що оплата здійснюється у формі 100% попередньої оплати, банківський платіжний документ відсутній, однак абзацом третім п.4.1 визначено, що з урахуванням додаткової угоди №1 від 12.09.2023 за погодженням сторін оплата за поставлену партію може здійснюватися на інших умовах визначених в специфікації та/або фактурі-рахунку до даного контракту. Відповідно п.2.2 контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 вартість окремої партії товару, що поставляється за даним контрактом зазначається в фактурі-проформі та/або специфікації до даного контракту. Так, відповідно до Специфікації від 06.09.2023 умови оплати даної партії товару сторони визначили наступні як такі: 93000,00 злотих до 16.09.2023; 89700,00 злотих до 21.09.2023; 957,33 злотих протягом 3 днів після відвантаження товару. На підтвердження таких умов до митного оформлення надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №60 від 15.09.2023 на суму 93 000,00 злотих; платіжну інструкцію в іноземній валюті №61 від 20.09.2023 на суму 89700,00 злотих; заявку на купівлю валюти №72 від 27.09.2023 на суму 957,33 злотих.

Разом з тим, митний орган зазначив, що у п.5.1 контракту визначені умови поставки FCA Польща, до митного оформлення заявлено EXW Замосць. Представник відповідача вказує, що до митного оформлення надано додаткову угоду №1 від 12.09.2023 у якій сторони дійшли згоди внести зокрема зміни в п. 5.1 контракту та викласти його в наступній редакції: «Товар буде поставлений згідно правил «Інкотермс-2020». Умови поставки Товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставки у відповідному рахунку-фактурі (та/або специфікації)». Таким чином заявлені умови поставки відповідають умовам контракту та умовам, визначеними в рахунку-фактурі №(S)FSЕ-l/09/23/ZA від 21.09.2023.

В рішення також зазначено, що в рахунку-фактурі на перевезення №153 від 21.09.2023 зазначено договір №20/09/2023, який не наданий до митного оформлення. На спростування вказаної обставини представник позивача до митного оформлення надав копію договору-заявки про надання транспортно- експедиційних послуг №20/09/2023 від 20.09.2023.

Щодо вимог надати додаткові документи до митного оформлення ТзОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» вказує, що поданих до митного оформлення документів було достатньо для здійснення митного оформлення товару та підтвердження заявленої митної вартості товарів. Відсутність інших документів у декларанта, як таких що не створювались не може бути підставою для відмови у прийнятті митної декларації за заявленою декларантом митною вартістю та прийняття рішення про коригування митної вартості, а відтак така вимога митниці не може вважатись не виконаною декларантом.

Враховуючи вищезазначене, позивач вважає, що посилання митного органу на неподання документів згідно переліку є безпідставним та необґрунтованим, а надані до поданої митної декларації документи чітко ідентифікують вказаний товар, містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості товару та відповідають вимогам чинного законодавства. З огляду на викладене, вважає оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000611/2 від 27.09.2023 необґрунтованим та такими, що суперечать вимогам Митного кодексу України та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 13.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.90).

У відзиві на позовну заяву (а.с.94-138) представник відповідача проти позову заперечила та у його задоволенні просила відмовити з наступних підстав.

Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, статті 257 МК України для митного оформлення товарів декларантом в інтересах ТзОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» подано електронну митну декларацію №23UA205140078479U0 від 26.09.2023 на товар: «Нетканий матеріал із штучних волокон, з поверхневою щільністю 115г/м2: Мембрана для даху STROTEX BASIC 1.5x50MB - арт.AKFOL1-STRROLKA -1694шт.рулонів(рулон ширина 1,5м, довжина 50м), з покриттям, багатошарова, призначена для захисту покрівлі та стін при цивільних будівельних роботах(повний захист від проникнення води та вітру).Торговельна марка FOLIAREX Виробник- FOLIAREX Sp. z o. o., PL».

На підтвердження заявленої митної вартості товару подано документи, визначені в графі 44 МД, згідно Класифікатору документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 №1011 «Про затвердження відомчих класифікаторів інформації з питань державної митної справи, які використовуються у процесі оформлення митних декларацій», а саме: рахунок-проформа №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023; рахунок-фактура №(S)FSE-1/09/23/ZA від 21.09.2023; CMR від 21.09.2023; навантажувальний документ від 21.09.2023 року №2954; сертифікат з перевезення товару від 25.09.2023 №PL/MF/AT0088573; платіжка від 20.09.2023 року №61; платіжка від 15.09.2022 №60; платіжка від 27.09.2022 №72; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.09.2023 року №153; прайс-лист від 06.092023; контракт від 22.02.2022 №PL/2022/2; доповнення до контракту від 06.09.2023 №1; специфікація від 06.09.2023; договір перевезення від 20.09.2023 №20/09/23; експортна декларація №23PL301010Е1318206 від 21.09.2023; лист №1 від 27.09.2023; лист №3 від 27.09.2023; інф. №1 від 27.09.2023.

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості та опрацювання поданих документів, які подано на підтвердження митної вартості товару встановлено, що подані документи містять розбіжності, що зумовлюють неможливість митного органу застосування основного методу визначення митної вартості та як наслідок виникла необхідність винесення рішення про коригування митної вартості товару, шляхом застосування другорядних методів визначення такої вартості.

Зазначає, що під час опрацювання вказаних документів та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товару відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР. За зазначеною МД відбулось спрацювання декількох профілів ризику: 101-1, 103-1, 105-2, 106-2: 105-2 - «Контроль правильності визначення митної вартості»; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».

Так, під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товару, який ввозяться на митну територію України за МД №23UA205140078479U0 від 26.09.2023 року, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності.

Відповідно до п.2.2 контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 вартість окремої партії товару, що поставляється за даним контрактом зазначається в фактурі-проформі та/або специфікації до даного контракту. Проте, фактура-проформа та специфікація не подані до митного оформлення. Зауважує, що у відповідності до ч.2 ст.53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товару є серед іншого зовнішньоекономічний договір та додатки до нього у разі їх наявності, а також рахунок-фактура або рахунок-проформа. При цьому, згідно п.2 ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. А тому саме декларант несе відповідальність за подання даних в МД та документів, які їх підтверджують.

Разом з тим, представник відповідача зауважує, що відповідно до п.4.1 вищевказаного контракту передбачено, що оплата здійснюється у формі 100% попередньої оплати. Проте, банківський платіжний документ відсутній. Так, у відповідності до вимог ст.53 МК України банківський платіжний документ про оплату за товар є обов`язковим до подання документом на підтвердження заявленої митної вартості товару, за умови, що на момент оформлення оплата повинна була бути проведена.

Крім того, згідно з п.5.1 контракту визначені умови поставки FCA Польща, хоча до митного оформлення заявлено умови поставки EXW Замосць. Зважаючи на передбачення різних обов`язків по транспортуванню товару у продавця та покупця за умовами поставки FCA Польща та EXW Замосць, наведена розбіжність безпосередньо впливає на числове значення заявленої митної вартості товару, зокрема її складової «витрат на перевезення товару». В рахунку-фактурі на перевезення №153 від 21.09.2023 зазначено договір №20/09/2023, який не наданий до митного оформлення. Згідно п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, що підтверджують митну вартість товару є серед іншого транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта; транспортні перевізні документи; банківський платіжний документ, що стосується оплати оцінюваного товару для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивачем додатково подано до митного оформленні такі документи: фактуру-проформу №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023, в якій зазначена ціна товару 264 679,80 злотих; банківські платіжні документи про перерахування коштів №61 від 20.09.2023 на суму 89700,00 злотих та №60 від 15.09.2023 на суму 93000,00 злотих.

Проте представник відповідача у відзиві вказує, що дані платіжні інструкції стосуються контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022, однак їх неможливо ідентифікувати до товарів партії товарів, поданої до оформлення. При цьому, заява про купівлю іноземної валюти №72 віл 27.09.2023 ТзОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» згідно контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 не стосується товару, поданого до митного оформлення. Без ідентифікації на основі посилання на такі документи платіжне доручення як доказ не може вважатися достатнім для доведення митної вартості певної партії товару. Так само платіжне доручення не є достатнім доказом митної вартості певної поставки товару в разі зазначення у ньому лише зовнішньоекономічного договору, на основі якого здійснена поставка певного товару. Окрім цього, контракт укладений на невизначену кількість партій товару, а отже посилання лише його реквізити не дає можливості ідентифікувати проведення оплати.

Так, як позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС. Рівень митної вартості становить по товару №1 на рівні - 4,99 дол.США/кг за МД №UA100190/2023/560102 від 04.08.2023.

З огляду на наведене вище, вважає прийняте рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000611/2 від 27.09.2023 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим та просить в задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив (а.с.139-143) позивач підтримав правову позицію, викладену у позовній заяві, та зазначив, що ним було подані усі необхідні документи, які беззаперечно підтверджують митну вартість товару.

Додатково зауважив, що митний орган у відзиві зазначає, що позивачем не надано додаткових документів для підтвердження митної вартості, визначеною ним, проте варто звернути увагу суду, що відповідач ні яким чином не зазначає які конкретно документи могли бути надані. Позивачем надано вичерпне пояснення щодо зауважень митниці та пояснення щодо відсутності апріорі додаткових документів, що в свою чергу виключає можливість трактування даного факту, як відмова від надання документів. Не може бути підставою для коригування відсутність документів на законних підставах.

Зазначає, що надавши пояснення та додаткові документи в процесі митного очищення на зауваження митниці, позивач, не отримавши в рішенні про коригуванні достатньої мотивації його прийняття, належні та допустимі контраргументи неприйняття пояснень декларанта, фактично позбавлений можливості скористатись даною процедурою з метою прийняття рішення на свою користь.

Вказує, що відповідачем не надано оцінку і тому що в процесі митного оформлення декларантом надано ряд додаткових документів, які спростовують зауваження митниці, а також жодним чином не приділено увагу ціновим пропозиціям, наданих позивачем. А також не приділено увагу і не надано жодного належного і допустимого доказу наявності ВМД, яка взята за основу митної вартості скоригованої відповідачем, як і не надано порівняльних характеристик товару за цією ВМД і товаром позивача, які б підтверджували ідентичність даного товару.

Твердження про те, що декларант не надав на вимогу митниці прас-лист позбавлене сенсу, оскільки як свідчать матеріали справи, і матеріали відзиву такої вимоги не виставлялось, а у листі митниці є лише цитування загального переліку документів даної категорії, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару. При чому декларантом надано оферту з ціновою пропозицією від 06.09.2023, а також додатково специфікацію від 06.09.2023 до контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022.

Разом з тим, зауважує, що дана цінова пропозиція в розумінні МКУ є лише додатковим підтвердженням ціни (митної вартості). Основними документами, а саме інвойс №(S)FSE-1/09/23ZA від 21.09.2023 та фактура-проформа №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023? встановлено узгоджену сторонами вартість одного рулону мембрани для даху STROTEX BASIC 1.5x50MB арт. AKFOL1-STRROLKA на рівні 101,10 злотих.

Позивач вважає, що ним було подано усі необхідні документи при поданні митної декларації, тому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA205140/2023/000611/2 від 27.09.2023 необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Митного Кодексу України і підлягає скасуванню.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» (покупець) та компанією «DACHPOL Spolka Lawna Ireneuzh Aranowski, Mariuzh Bergiel» (продавець), укладено зовнішньоекономічний контракт №PL2022/2 від 22.02.2022 (а.с.43-47).

Відповідно до п.1.1 контракту продавець зобов`язується поставити та передати у власність товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах цього контракту. Предметом вказаного контракту визначено продаж виробів з листового металу, водостічних систем, покрівельних мембран, вати кам`яної клінкерної цегли, керамічної черепиці, аксесуарів до усіх позицій, а також інших будівельних матеріалів.

П. 1.2 визначено, що найменування, кількість та ціна товару, що поставляється покупцеві за цим договором вимірюється в кілограмах, штуках, м2 і вказується в фактурі-проформі на кожну партію поставки товару.

Згідно п. 2.1-2.3 ціна товару вказується в фактурі-проформі на кожну партію товару окремо; загальна вартість контракту становить 900000,00 злотих. Вартість окремих партій товару, що поставляється за даним контрактом, визначається в фактурі-проформі та/або специфікації до даного договору; в ціну входить вартість товару, тари та упаковки.

Відповідно до пунктів 4.1-4.2 контракту, оплата за окрему партію товару, що поставляється за даним контрактом, здійснюється у формі 100% попередньої передоплати згідно фактури-проформи шляхом банківського переказу на рахунок продавця; оплата за товар повинна бути проведена в польських злотих.

Поставка товару, згідно п. 5.1 здійснюється згідно рахунку-фактури та/або специфікації до даного контракту на умовах FCA Польща, 22-400 Замосць, вул. Кілінського, 89.

26.09.2023 з метою здійснення митного оформлення вказаного товару в режимі імпорту декларантом в порядку електронного декларування до Волинської митниці подано митну декларацію №23UA205140078479U0 (а.с.28-30) на поставлений товар : «Нетканий матеріал із штучних волокон, з поверхневою щільністю 115г/м2: Мембрана для даху STROTEX BASIC 1.5x50MB - арт.AKFOL1-STRROLKA -1694шт.рулонів(рулон ширина 1,5м, довжина 50м), з покриттям, багатошарова, призначена для захисту покрівлі та стін при цивільних будівельних роботах(повний захист від проникнення води та вітру).Торговельна марка FOLIAREX Виробник- FOLIAREX Sp. z o. o., PL».

До митної декларації додано наступні документи: рахунок-проформа №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023; рахунок-фактура №(S)FSE-1/09/23/ZA від 21.09.2023; CMR від 21.09.2023; навантажувальний документ від 21.09.2023 року №2954; сертифікат з перевезення товару від 25.09.2023 №PL/MF/AT0088573; платіжка від 20.09.2023 року №61 (а.с.61); платіжка від 15.09.2022 №60; платіжка від 27.09.2022 №72; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.09.2023 року №153; прайс-лист від 06.09.2023; контракт від 22.02.2022 №PL/2022/2; доповнення до контракту від 06.09.2023 №1; специфікація від 06.09.2023; договір перевезення від 20.09.2023 №20/09/23; експортна декларація №23PL301010Е1318206 від 21.09.2023; лист №1 від 27.09.2023; лист №3 від 27.09.2023; інф. №1 від 27.09.2023 (а.с.31-76).

Зважаючи на вказане, інспектором митниці направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін наступних додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта; транспортні перевізні документи; банківський платіжний документ, що стосується оплати оцінюваного товару для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Позивачем додатково подано до митного оформленні такі документи: фактуру-проформу №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023, в якій зазначена ціна товару 264 679,80 злотих; банківські платіжні документи про перерахування коштів №61 від 20.09.2023 на суму 89700,00 злотих та №60 від 15.09.2023 на суму 93000,00 злотих.

27.09.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000611/2 (а.с.24-25), відповідно до якого митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: відповідно до п.2.2 контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 вартість окремої партії товару, що поставляється за даним контрактом зазначається в фактурі-проформі та/або специфікації до даного контракту. Фактура-проформа та специфікація не подані до митного оформлення; п.4.1 вищевказаного контракту передбачено, що оплата здійснюється у формі 100% попередньої оплати, банківський платіжний документ відсутній; п.5.1 контракту визначені умови поставки FCA Польща, хоча до митного оформлення заявлено умови поставки EXW Замосць; в рахунку-фактурі на перевезення №153 від 21.09.2023 зазначено договір №20/09/2023, який не наданий до митного оформлення.

Митну вартість товару визначено за резервним методом згідно статті 64 МК України на підставі цінової інформації наявної в митного органу в ЄАІС. Рівень митної вартості становить по товару №1 на рівні - 4,99 дол.США/кг за МД №UA100190/2023/560102 від 04.08.2023.

Не погоджуючись із прийнятим Волинською митницею рішенням про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою третьою статті 52 цього ж Кодексу заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Як передбачено частинами другою третьою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами першою третьою статті 54 вказаного Кодексу визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, шостої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митного органі. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

Згідно з частинами першою, другою статті 57 вказаного Кодексу передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин першої, другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану митну вартість товару, зокрема: рахунок-проформа №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023; рахунок-фактура №(S)FSE-1/09/23/ZA від 21.09.2023; CMR від 21.09.2023; навантажувальний документ від 21.09.2023 року №2954; сертифікат з перевезення товару від 25.09.2023 №PL/MF/AT0088573; платіжка від 20.09.2023 року №61 (а.с.61); платіжка від 15.09.2022 №60; платіжка від 27.09.2022 №72; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 21.09.2023 року №153; прайс-лист від 06.09.2023; контракт від 22.02.2022 №PL/2022/2; доповнення до контракту від 06.09.2023 №1; специфікація від 06.09.2023; договір перевезення від 20.09.2023 №20/09/23; експортна декларація №23PL301010Е1318206 від 21.09.2023; лист №1 від 27.09.2023; лист №3 від 27.09.2023; інф. №1 від 27.09.2023 та додатково позивачем надано на вимогу митного органу, такі документи: фактуру-проформу №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023, в якій зазначена ціна товару 264 679,80 злотих; банківські платіжні документи про перерахування коштів №61 від 20.09.2023 на суму 89700,00 злотих та №60 від 15.09.2023 на суму 93000,00 злотих.

Надання вказаних документів не є спірною обставиною, з огляду на те, що така обставина підтверджується відзивом на позовну заяву.

Суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірних товарів, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Суд також звертає увагу, що в порядку частини третьої статті 53, пункту 2 частини п`ятої статті 54 МК України відповідач має право запитувати від декларанта лише ті документи, які необхідні для підтвердження заявленої митної вартості.

Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації.

Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19), від 21.10.2021 (справа №420/4820/19).

В оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару: «Нетканий матеріал із штучних волокон, з поверхневою щільністю 115г/м2: Мембрана для даху STROTEX BASIC 1.5x50MB - арт.AKFOL1-STRROLKA -1694шт.рулонів(рулон ширина 1,5м, довжина 50м), з покриттям, багатошарова, призначена для захисту покрівлі та стін при цивільних будівельних роботах(повний захист від проникнення води та вітру).Торговельна марка FOLIAREX Виробник- FOLIAREX Sp. z o. o., PL».

При цьому позиція відповідача полягає у тому, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: відповідно до п.2.2 контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 вартість окремої партії товару, що поставляється за даним контрактом зазначається в фактурі-проформі та/або специфікації до даного контракту. Фактура-проформа та специфікація не подані до митного оформлення; п.4.1 вищевказаного контракту передбачено, що оплата здійснюється у формі 100% попередньої оплати, банківський платіжний документ відсутній; п.5.1 контракту визначені умови поставки FCA Польща, хоча до митного оформлення заявлено умови поставки EXW Замосць; в рахунку-фактурі на перевезення №153 від 21.09.2023 зазначено договір №20/09/2023, який не наданий до митного оформлення.

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом.

Посилання Волинської митниці у спірному рішенні №UA205140/2023/000611/2 від 27.09.2023 на те, що фактура-проформа, специфікація не подані до митного оформлення, хоча відповідно до п. 2.2 контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 передбачено, що вартість окремої партії товару зазначається в рахунку фактурі не відповідає дійсності оскільки позивачем було подано фактуру-проформу №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023 та специфікацію від 06.09.2023 до контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022. Вказана обставина не є спірною, оскільки відповідач у відзиві на позовну заяву в переліку документів зазначає вказані документи.

За змістом фактури-проформи №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023 (а.с.36) можна ідентифікувати сторін зовнішньоекономічної операції купівлі-продажу за контрактом №PL/2022/22 від 22.02.2022 та вартість товару у загальному розмірі 264679,80 злотих. Зі специфікації від 06.09.2023 (а.с.57) чітко вбачаються умови оплати товару, його найменування та кількість. Так загальна вартість товару становить 183657,33 злотих, оплата за який підтверджується платіжними інструкціями в іноземній валюті №60 від 15.09.2023, №61 від 20.09.2023 та №62 від 27.09.2023 (а.с.58,60-61).

Суд зауважує, що вказана платіжна інструкція в іноземній валюті була проведена банком та міжнародними банками кореспондентами, при цьому жодних зауважень до змісту та форми №ZS-32/09/23/ZA від 06.09.2023 та специфікації від 06.09.2023 до контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 не було надано, а валютну операцію здійснено, що в свою чергу підтверджує безсумнівність здійснення оплати за товар відповідно до контракту. Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено експортний рахунок-фактуру з ПДВ, який крім того було подано до митного оформлення №(S)FSE-1/09/23ZA (а.с.32-33) на загальну суму 183657,33 злотих та цінову пропозицію для ТзОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» (а.с.41-42), в яких визначено ціну на покрівельну мембарну STROTEX BASIC 1,5Х50 МВ у розмірі 101,10 злотих/рулон при покупці 2618 рулонів. Таким чином доводи позивача про те, що вартість окремої партії товару зазначається в рахунку фактурі не відповідає дійсності є необґрунтованою.

Крім того, митний орган зазначив, що у п.4.1 контракту вказано, що оплата здійснюється у формі 100% попередньої оплати, проте банківський платіжний документ відсутній. Судом встановлено, що п. 4.1 контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 визначено, що за погодженням сторін оплата за поставлену партію товару може здійснюватися на умовах післяплати. Крім того відповідно до умов додаткової угоди №1 від 22.02.2022 до контракту (а.с.62, 66) визначено, що за погодженням сторін оплата за поставлену партію може здійснюватися на інших умовах визначених в специфікації та/або фактурі-рахунку до даного контракту.

Відповідно п.2.2 контракту №PL/2022/2 від 22.02.2022 вартість окремої партії товару, що поставляється за даним контрактом зазначається в фактурі-проформі та/або специфікації до даного контракту. Так, відповідно до Специфікації від 06.09.2023 (а.с.57) умови оплати визначено таким чином: 93000,00 злотих на банківський рахунок до 16.09.2023, 89700,00 злотих на банківський рахунок до 21.09.2023; 957,33 злотих протягом 3 днів після відвантаження товару. Так до митного оформлення надано платіжні інструкції в іноземній валюті №60 від 15.09.2023, №61 від 20.09.2023 (а.с.58, 61) та заявку на купівлю валюти №72 від 27.09.2023 на суму 957,33 злотих (а.с.59). Додатково на підтвердження здійснення повної оплати суду надано платіжну інструкцію в іноземній валюті №62 від 27.09.2023 (а.с.62). Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару, щодо якого здійснено коригування митної вартості відповідає тій, що зазначена в рахунках-фактурах (інвойсах). Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачемдокументи не містили.

Відтак суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки.

Разом з тим, зі спірного рішення слідує, що відповідно до п. 5.1 контракту, визначено умови поставки FCA Польща, а до митного оформлення заявлено EXW Замосць, суд зазначає наступне. Як слідує з матеріалів справи, до митного оформлення надано додаткову угоду №1 від 12.09.2023 (а.с.62, 66) в якій сторони дійшли згоди внести зміни до п. 5.1 контракту. Таким чином, товар поставляється згідно правил «Інкотермс-2020»; умови поставки товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставки у відповідному рахунку-фактурі/специфікації. Як слідує з доданих до позовної заяви документів, а саме експортного рахунку фактури з ПДВ №(S)FSE-1/09/23/ZА (а.с.31-33) та специфікації від 06.09.2023 (а.с.57) умови поставки визначено як EXW-Польща, 22-400, Замосць. Таким чином, суд вважає, що митний орган не довів обґрунтовано розбіжності щодо умов поставки, а тому таке твердження підлягає скасуванню.

Щодо того, що в рахунку фактурі на перевезення №153 від 21.09.2023 зазначено договір, який не наданий до митного оформлення, то до митного оформлення позивачем надано копію договору-заявки про надання транспортно- експедиційних послуг №20/09/2023 від 20.09.2023 (а.с.51), що підтверджено представником позивача у відзиві на позовну заяву.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Натомість відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

Тому висновки відповідача щодо наявності розбіжностей в документах є необґрунтованими.

Також суд зазначає, що відповідачем в рішеннях про коригування митної вартості не було обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на митну вартість товару чи її складових.

Крім того, суд звертає увагу на те, що однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

У зв`язку із чим, суд вважає, що позивачем подано для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої та п`ятоїстатті 58 Митного кодексу України, і в митного органу, враховуючи вищевикладені обставини, не було підстав вимагати у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів у повідомленні (а.с.52-53), оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання договорів із третіми особами, позивачем додатково надано митному органу та суду договір-заявку про надання транспортно-експедиційних послуг № 20/09/2023 від 20.09.2023 (а.с.51) та рахунок фактуру №153 від 21.09.2023 (а.с.40), яким підтверджено оплату наданих послуг. Інших договорів позивач не укладав. При цьому суд зазначає, що відсутність інших договірних відносин із третіми особами вже само по собі робить невиконуваною вимогу митного органу надати договір (угоду, контракт) з третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, а також рахунки про здійснення платежів третім особам. Тому митний орган не може покликатися на ненадання декларантом таких документів.

Щодо вимоги надання рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, то позивачем було надано рахунок фактуру №153 від 21.09.2023 (а.с.40), про що суд зазначав вище.

Крім того, ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару. Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки, не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості.

Вимога надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару є безпідставною, оскільки позивачем надано платіжні інструкції в іноземній валюті №60 від 15.09.2023, №61 від 20.09.2023 (а.с.58, 61) та заявку на купівлю валюти №72 від 27.09.2023 на суму 957,33 злотих (а.с.59). Інші документи у позивача відсутні та вказані документи є такими, що вичерпно підтверджують заявлену митну вартість.

Суд зазначає, що вимога митного органу про надання виписки каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; транспортні (перевізні) документи; банківські відповідно до частини третьоїстатті 53 МК Україниє обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

Відтак, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену митну вартість товару за основним методом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що декларантом було подано усі документи, що підтверджують правомірність декларування товару за основним (першим) методом, та які чітко ідентифікують придбаний товар, містять об`єктивні та достовірні дані, не містять дефектів та підтверджують числові значення, зазначені в МД, у зв`язку із чим відповідач безпідставно не визнав заявлену декларантом митну вартість та витребував додаткові документи у декларанта, а у подальшому, у зв`язку із неподанням додаткових документів, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Вказані правові висновки підтверджуються чіткою та послідовною практикою Верховного Суду, яка наведена, зокрема, у постановах від 12.03.2020 у справі №804/6243/14, від 07.05.2020 у справі №1.380.2019.00162, від 02.03.2021 у справі №380/842/20. У цих рішеннях суду касаційної інстанції також зазначено, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

На думку суду, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що вказані вище розбіжності не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Відповідно до положень статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем скориговано митну вартість за резервним методом згідно зі статтею 64 України, рівень митної вартості визначено на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. Рівень митної вартості становить: товар №1 на рівні 4,99 дол/США (МД №UA100190/2023/560102 від 04.08.2023).

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларації, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

При цьому суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за ціною договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 24.12.2020 в справі №804/4906/15.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару.

Суд наголошує на тому, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

При цьому обов`язком митного органу у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів.

Однак, попри формальну вказівку в оскаржуваному рішенні про проведення таких консультацій, митним органом не надано належних доказів про проведення процедури консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, а лише надіслано декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимогу про надання додаткових документів, та в подальшому прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідно до змісту частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Жодних доказів щодо прийняття оскаржуваного рішення саме з названих у відзиві підстав відповідачем не надано.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Натомість, з огляду на приведені судом фактичні обставини справи, суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості та дії відповідача, які йому передували, не відповідають таким критеріям, як: використання повноваження відповідача з метою, з якою це повноваження надано; безсторонність (неупередженість), добросовісність, розсудливість з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). При цьому, зміст оскаржуваного рішення не містить всіх обов`язкових відомостей, визначених підпунктами 1-4 частини другої статті 55 МК України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення №UA205140/2023/000611/2 від 27.09.2023 слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від №765 від 04.12.2023 (а.с.21).

Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другоїстатті 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятоюстатті 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомоюстатті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятоїстатті 139 КАС Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно дозаконудосудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат.

Відповідно до частин другої, третьоїстатті 30 Закону України від 05.07.2012 №5076-VIПро адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви надано договір про надання правової допомоги №09/10-23 від 09.10.2023 (а.с.83-85), детальний опис робіт (наданих послуг) (а.с.86), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВЛ №1186 (а.с.87) та ордер про надання правничої (правової допомоги) серії АС №1078474 (а.с.88).

Як передбачено п 1.1 договору про надання правової допомоги №09/10-23 від 09.10.2023 Адвокатське об`єднання «Бона Фіде» приймає на себе доручення замовника про надання останньому комплексу юридичних послуг по оскарження рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000611/2 від 27.09.2023.

Пунктом 1.2. визначено перелік комплексу юридичних послуг передбачених договором, а саме: надання усної консультації з правових питань за результатами розгляду пакету документів наданих замовником; складання та оформлення позовної заяви, супровід адміністративної справи у адміністративному суді; юридичні послуги щодо реалізації судового рішення, яке прийняте на користь замовника; у разі необхідності підготовка та подача до відповідних осіб (фізичних та юридичних) запитів (в т.ч. адвокатських); здійснення інших дій передбачених законодавством щодо виконання умов даного договору.

Відповідно до п. 3.1. за надання комплексу послуг, передбачених договором, замовник сплачує гонорар. Розмір гонорару за надані послуги, становить фіксовану суму 3500,00 грн. Гонорар сплачується замовником на підставі акту про надання правничої допомоги, впродовж 5 (п`яти) банківських днів, з моменту отримання остаточного рішення суду у справі щодо оскарження рішення комісії.

Частиною сьомою статті 134 КАС Українивстановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.94-138) заперечив проти розміру витрат на правничу допомогу та зазначив, що з урахуванням складності справи, вони є завищеними та не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності та співмірності.

В той же час Великою Палатою Верховного Суду вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС Україниза наявності клопотання іншої сторони.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 по справі № 200/14113/18-а.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Дана справа відноситься до справ незначної складності та розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи незначну складність справи, суд вважає завищеним розмір витрат за послуги з надання правової допомоги, а тому, враховуючи предмет спору, незначну складність справи, заперечення відповідача щодо суми витрат на правову допомогу та виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті134, частиною дев`ятою статті139 КАС Українисуд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Частинами першою, третьоюстатті 132 КАС Українивизначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи

Устатті 10 Конституції Українизакріплено, що державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантуєтьсяКонституцією Українита визначається законом.

Згідно з частиною 1статті 15 КАС Українисудочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Статтею 137 КАС Українипередбачено, що розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг). У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року, заява №19336/04, пункт 268; рішення у справі «Баришевський проти України», заява № 71660/11, пункт 95; рішення у справі «Двойних проти України»,заява №72277/01, пункт 80;рішення у справі «Меріт проти України», заява №66561/01, пункті 88). Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Так на підтвердження витрат пов`язаних із залученням перекладача до матеріалів справи надано рахунок №23/11/23 від 23.11.2023 (а.с.80) на суму 1700,00 грн.; платіжну інструкцію №748 від 24.11.2023 (а.с.81); акт виконаних робіт №24/11/23 від 24.11.2023 (а.с.82), укладеного між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ТзОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» (замовник).

Склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має з`ясувати, чи, є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, тощо.

Представником відповідача у відзиві дані судові витрати понесені позивачем визнавалися вкрай завищеними та неспівмірними.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1 000,00 грн.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 2 684,00 грн, витрати пов`язані з надання правової допомоги у розмірі 2 500,00 грн. та витрати пов`язані із залученням перекладача у розмірі 1000,00 грн.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000611/2 від 27 вересня 2023 року.

Стягнути на користь ТзОВ «ДАХ ПЛЮС УКРАЇНА» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судовий збір в сумі 6 184,00 грн (шість тисяч сто вісімдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАХ ПЛЮС Україна» (43025, Волинська область, село Рованці, вулиця Дружби, 56, код ЄДРПОУ 43937370).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя А.Я. Ксензюк