Рішення

від 01.04.2024 по справі 160/31275/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 рокуСправа №160/31275/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙКЕРИ ФУД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0288140406 від 10.10.2023р., -

УСТАНОВИВ:

24.11.2023р. (згідно відомостей Укрпошти) Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЙКЕРИ ФУД» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 11.12.2023р., просить:

- визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення форми «Н» від 10.10.2023р. №0288140406.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі акту камеральної перевірки від 08.09.2023р. №32375/04-36-04-06/42820102 відповідачем було прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, за змістом якого, за затримку реєстрації податкових накладних (розрахунків коригування до податкових накладних) у ЄРПН, до позивача були застосовані штрафні санкції у розмірі 339599,37 грн. згідно з п.120-1 ст.120 ПК України. Позивач зазначає у позові, що дійсно, ним були порушені граничні терміни реєстрації податкових накладних у ЄРПН, проте, з урахуванням дії карантину та введеного мораторію на застосування штрафних санкцій, який діяв з 01.03.2020р. по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину згідно п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України, скасування мораторію та поновлення відповідальності платника податків згідно з Законом №2260-ІХ, який набрав чинності з 27.05.2022р., вважає, що оскільки такі порушення були виявлені податковим органом 10.10.2023р. (у день складання спірного податкового повідомлення-рішення), тому відповідач повинен був керуватися пунктами 89-90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, за якими розміри штрафу є суттєво нижчими у період дії воєнного часу та пом`якшували відповідальність платника на період дії воєнного стану за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, виходячи з вимог п.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якими передбачено, що штрафні санкції за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішення щодо застосування таких штрафних санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу) з урахуванням триваючого воєнного стану. За викладеного, позивач вважає, що відповідачем безпідставно було розраховано суму штрафу у розмірах згідно до положень пункту 120-1.1 ст.120 ПК України, замість зменшених розмірів, встановлених пунктами 89-90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, що, на його думку, свідчить про невідповідність оспорюваного рішення критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України та вказує на його протиправність. Окрім того, позивач у позові вказав також, що орієнтовний розмір понесених ним витрат на правничу допомогу становить 15000 грн. (а.с.24-28).

Ухвалою суду від 15.01.2024р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 13.02.2024р. у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано, зокрема, відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч. 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.30).

Наведена ухвала суду разом з позовом була отримана, зокрема, відповідачем у системі Електронний суд через його електронний кабінет 30.11.2023р. (адміністративний позов), 15.01.2024р. (ухвала суду), що є належним повідомленням учасників справи виходячи з вимог ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України, а також і особисто представником відповідача під розписку 23.01.2024р., про що свідчать довідки про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача, відповідна розписка представника відповідача, наявні в матеріалах справи (а.с.34-36).

На виконання вищенаведеної ухвали суду, 06.02.2024р. від відповідача засобами поштового зв`язку до канцелярії суду надійшов письмовий відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що згідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.1 п.75.1 ст.75,п.201.1, п.201.10 ПК України об`єктом камеральної перевірки є, зокрема, дані Єдиного реєстру податкових накладних (далі ЄРПН), відповідальність платника за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування передбачена пунктом 120-1.1 ст.120-1 ПК України. Що стосується застосування до даних правовідносин приписів Закону №2876-ІХ, яким було доповнено підрозділ 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України пунктами 89 та 90, якими були збільшені строки реєстрації податкових накладних у ЄРПН та зменшені штрафні санкції за порушення таких термінів реєстрації, то відповідач вказав на те, що ці приписи набрали чинності 08.02.2023р., норми згаданого Закону №2876-ІХ не містять положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, тобто, його норми не мають зворотної дії в часі. А отже, відповідач вважає, що норми вказаного згаданого Закону №2876-ІХ поширюють свою дію тільки на ті правовідносини, які виникли та існують після набрання ним чинності, зокрема, з 08.02.2023р., тому підстав для застосування змін, внесених згідно із Законом №2876-ІХ до даних правовідносин у відповідача не було. Також відповідач у відзиві зазначив, що до даних правовідносин підлягало застосування законодавство, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи, тобто, у даному випадку, діяли норми ст.120-1 ПК України, його норми діяли і на момент застосування штрафних санкцій, тому, на думку відповідача, застосування фінансової відповідальності в порядку ст.120-1 ПК України відповідає вимогам пункту 11 підрозділу 10 «Перехідні положення» ПК України та є узгодженими з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 19.12.2019р. у справі №480/4788/18, що свідчить про те, що контролюючим органом дотримано вимог закону та правомірно застосовано штрафні санкції, встановлені саме ст.120-1 ПК України (а.с.37-40).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.04.2024р. строк розгляду даної справи був продовжений у відповідності до ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України до 01.04.2024р. (а.с.55).

Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 01.04.2024р., тобто, у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЙКЕРИ ФУД» зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпро, Чечелівський район, вул. Академіка Белелюбського, буд. 68, основним видом діяльності Товариства є виробництво фруктових і овочевих напоїв, з 01.04.2019р. підприємство є платником ПДВ, перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області, що підтверджується інформацією, яка міститься у акті перевірки від 08.09.2023р. №32375/04-36-04-06/42820102 та не оспорюється учасниками справи (а.с.10, 43).

08.09.2023р. на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 ст.75, п.76.2 ст.76 ПК України посадовою особою контролюючого органу була проведена камеральна перевірка щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків до таких податкових накладних у ЄРПН позивачем за результатами якої був складений акт №32375/04-36-04-06/42820102 за висновками якого встановлено порушення позивачем граничних термінів реєстрації ПН/РК до ПН у ЄРПН, визначених ст.201 ПК України за 60 (шістдесятьма) ПН/РК, виписаними у період з 18.11.2019р. по 13.09.2022р. із граничним строком їх реєстрації у ЄРПН у період з 15.12.2019р. по 30.09.2022р. та фактично зареєстрованими у ЄРПН у період з 12.07.2021р. по 18.11.2022р. за що передбачена відповідальність у вигляді штрафу згідно абз.1 п.120-1.1 ст.120-1 ПК України у розмірі 339599,37 грн., що підтверджується змістом копії наведеного акту, наявного у справі (а.с.10-12, 43-48).

На підставі наведеного акту перевірки, посадовою особою контролюючого органу 10.10.2023р. було прийняте податкове повідомлення-рішення, форми «Н» №0288140406 зі змісту якого видно, що за затримку реєстрації ПН/РК до ПН у ЄРПН за звітні періоди листопад, грудень 2019 року, січень, лютий 2020 року, липень-грудень 2021 року, червень, серпень, вересень 2022 року згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України до позивача застосовано штраф у сумі 339599,37 грн., що підтверджується копією наведеного податкового повідомлення-рішення (а.с.7,49).

Також і зі змісту копії розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до вказаного оспорюваного податкового повідомлення-рішення, встановлено порушення граничних термінів реєстрації ПН/РК до ПН у ЄРПН позивачем по 60 (шістдесяти) ПН/РК, складених у період з 18.11.2019р. по 13.09.2022р., фактично зареєстрованих у ЄРПН у період з 12.07.2021р. по 18.11.2022р. (а.с.9, 50-51).

Правомірність прийняття відповідачем вищенаведеного податкового повідомлення-рішення№0288140406 від 10.10.2023р. є предметом спору у цій справі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1. статті 1 ПК України).

Пунктом 201.1 статті 201 ПК України передбачено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

З урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин ПК України передбачений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Аналіз наведеної норми ПК України свідчить про те, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, передбаченого пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

Так, як встановлено судом із матеріалів справи, позивач порушив терміни реєстрації податкових накладних у ЄРПН по 60 ПН/РК, складених у період з 18.11.2019р. по 13.09.2022р. з граничним строком їх реєстрації з 15.12.2019р. по 30.09.2022р., фактичною датою реєстрації з 12.07.2021р. по 18.11.2022р., що підтверджується змістом копії акту перевірки від 08.09.2023р. №32375/04-36-04-06/ НОМЕР_1 і не заперечується позивачем.

За наведене порушення контролюючим органом позивачеві було нараховано суму штрафних санкцій у розмірі 339599,37 грн. на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, про що свідчить зміст оспорюваного податкового повідомлення-рішення та розрахунок до нього (а.с.7,9,49-51).

При цьому, 10 податкових накладних із переліку, що наведений у акті перевірки від 08.09.2023р., були складені позивачем у період з 18.11.2019р. по 12.02.2020р. з граничним строком їх реєстрації у ЄРПН у період з 15.12.2019р. по 29.02.2020р., з фактичною датою їх реєстрації у період з 05.03.2021р. по 12.07.2021р., що підтверджено змістом акту перевірки від 08.09.2023р. та не оспорюється позивачем.

Тобто, із наведеного аналізу термінів складання позивачем податкових накладних, граничних строків їх реєстрації та дат фактичної їх реєстрації у ЄРПН, слідує, що за порушення граничних термінів реєстрації, встановлених ст.201.1 ст.201 ПК України, за згаданими вище 10 податковими накладними у ЄРПН, передбачена відповідальність платника податків у вигляді штрафних санкцій у розмірах, встановлених п.120-1.1 ст.120-1 ПК України.

При цьому, слід зазначити, що у згаданий вище період з 18.11.2019р. по 29.02.2020р.ні приписи п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які діяли з 01.03.2020р. по 26.05.2022р. (звільнення від відповідальності в період дії мораторію), ні приписи Закону №2118-ІХ, які набрали чинності з 07.03.2022р. (звільнення від відповідальності на період дії воєнного стану), не мають зворотної дії в часі, тому на дані правовідносини наведені приписи не розповсюджуються в силу вимог ст.58 Конституції України.

А відповідно, суд приходить до висновку, що за порушення термінів реєстрації 10 податкових накладних у ЄРПН, складених у період з 18.11.2019р. по 12.02.2020р. з граничним строком їх реєстрації у ЄРПН у період з 15.12.2019р. по 29.02.2020р., з фактичною датою їх реєстрації у період з 05.03.2021р. по 12.07.2021р., застосування до позивача штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням у розмірах, встановлених п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, є правомірним.

З приводу правомірності застосування контролюючим органом штрафних санкцій за порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН, складених у період з 01.07.2021р. по 13.09.2022р., з граничним терміном реєстрації з 27.05.2022р. по 30.09.2022р., з датою фактичної їх реєстрації у період з 15.07.2022р. по 18.11.2022р., тобто, податкових накладних, складених у період дії карантину та введеного мораторію згідно до п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які діяли з 01.03.2020р., проте, зареєстрованих у період дії воєнного стану в Україні, суд зазначає наступне.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX (далі - Закон №533- IX).

У зв`язку із набранням чинності Закону №533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IXта Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

- порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

- відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

- обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

- цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

- обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

- здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

- порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчинені відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, у тому числі за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідний період.

Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, до завершення карантину, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року №2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому, вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме: з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.

Оскільки податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної в ЄРПН, то у випадку коли податкова накладна/розрахунок коригування складена (ий) в період дії мораторію, а зареєстрована (ий) в ЄРПН після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків реєстрації податкових накладнихзастосовується за період, у якому підстави для звільнення від відповідальності перестали існувати.

В той же час, як зазначено вище, пунктом 69.1підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки зокрема щодо дотримання термінів реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що податкові накладні/розрахунки коригування складені позивачем у період з 01.07.2021р. по 13.09.2022р., а зареєстровані в ЄРПН в період з 27.09.2022р. по 18.11.2022р. (тобто після 15.07.2022р.), а тому у контролюючого органу були підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням відповідно до пункту 120-1.1 ст.120-1 ПК України.

В період дії воєнного стану правовідносини щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН регулюються нормами ПК України з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» цього кодексу.

Щодо застосування у даних правовідносинах штрафних санкцій у розмірах, встановлених пунктами 89-90 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, суд зазначає про таке.

Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-IX «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» (набрав чинності 08 лютого 2023 року) підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.

Відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відповідно до пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Закон № 2876-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже, його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності. Крім того, відповідальність, встановлена пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов`язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.

А тому розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.1 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим.

Відтак зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинностіЗаконом №2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року).

Наведені вище правові висновки суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у його постанові від 06.02.2024р. у справі №160/10740/23, які є обов`язковими для врахування адміністративним судом у відповідності до вимог ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладених обставин та враховуючи те, що у межах спірних правовідносин податкові накладні позивач склав у період з 01.07.2021р. по 13.09.2022р., а зареєстрував їх в ЄРПН в період з 27.09.2022р. по 18.11.2022р. (після 15 липня 2022р.), тобто, з порушенням строку, визначеного пунктом 201.1 ст.201 ПК України, суд приходить до висновку про правомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням саме на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, позивач не було надано суду жодних належних, достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу у розмірі 339599,37 грн. за порушення термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН з урахуванням встановлених обставин у даній справі та аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, які регулюються спірні правовідносини та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, які позивачем не спростовані.

Також, позивачем щодо неможливості виконання ним свого обов`язку в частині своєчасності реєстрації податкових накладних у ЄРПН у період з 24.02.2022р. по 30.09.2022р., у порядку та у спосіб, встановленому п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України та Порядку №225 від 29.07.2022р. жодних доказів суду не надано.

При цьому, судом критично надається оцінка посиланням позивача на те, що відповідач мав застосувати штрафні санкції за порушення термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН у розмірах, чинних на день прийняття рішення щодо застосування таких штрафних санкцій відповідно до вимог п.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України з урахуванням триваючого воєнного стану, тобто, станом на 10.10.2023р. діяли зменшені розміри штрафу, визначені п.89-90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, з огляду на те, що ці приписи набрали чинності та діють з 08.02.2023р., не мають зворотної дії в часі та не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли у 2021- 2022 роках згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 06.02.2024р. у справі № 160/10740/23, яка є обов`язковою для врахування адміністративними судами у подібних правовідносинах; окрім того, станом на дату прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення приписи пункту 120-1.1 ст.120-1 ПК України також є чинними, а відповідно, при прийнятті оспорюваного рішення 10.10.2023р. приписи п.11 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України відповідачем не були порушені.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги все вищевикладене та перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у відповідності до вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення від 10.10.2023р. прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Враховуючи наведене та те, що судом не встановлено протиправності прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування до позивача штрафу у розмірі 339599,37 грн. за порушення термінів реєстрації податкових накладних у ЄРПН, а позивачем таких доказів суду не надано, тому суд приходить до висновку, що таке спірне податкове повідомлення-рішення визнанню протиправним та скасуванню не підлягає.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність будь-яких обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Однак, виходячи з того, що у суду відсутні будь-які правові підстави для задоволення даного позову, то і судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 5094,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 грн. не підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, виходячи з вимог ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЙКЕРИ ФУД» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0288140406 від 10.10.2023р. відмовити повністю.

Всі судові витрати покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва