Рішення

від 01.04.2024 по справі 320/8287/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року № 320/8287/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеч Тек Україна» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеч Тек Україна» (далі по тексту також позивач, ТОВ «Хеч Тек Україна», ідентифікаційний код: 39768294; адреса: 07501, Київська обл., Броварський р-н, смт Баришівка, вул. Київський шлях, 78) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у Київській області, ідентифікаційний код: ВП 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 №0013440705.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої відповідач дійшов висновку про завищення позивачем бюджетного відшкодування на 167670 грн за вересень 2021 року та застосовано штрафні санкції.

Позивач стверджує про помилковість висновків відповідача щодо порушення ТОВ «Хеч Тек Україна» вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Укртрубпрокат» як таких, що ґрунтуються виключно на інформації з баз даних ДПС, не містять жодних конкретних фактів порушень податкового законодавства саме позивачем.

Позивач наголошує на відсутності законодавчо встановленого обов`язку перевіряти наявність у контрагента відповідних ресурсів та формувати податковий кредит лише за їх наявності. Проте, незважаючи на відсутність такого обов`язку позивач під час вибору контрагентом ТОВ «Укртрубпрокат» керувався принципом належної обачності шляхом здійснення перевірки означеного контрагента за доступними базами даних.

Щодо викладених в акті перевірки порушень, позивач вказує на неправомірність висновків контролюючого органу з огляду на наявність у нього всіх первинних документів по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Укртрубпрокат», та зазначає що господарські операції з ними супроводжувались дійсним рухом активів, що відображено у звітних документах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 відкрито провадження у справі №320/8287/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що за результатами проведеної перевірки було встановлено завищення від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету по взаємовідносинам з ТОВ «Укртрубпрокат» за перевіряємий період. За результатами виявленого порушення відповідачем було винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Позивач надіслав до суду відповідь на відзив, в якому звернув увагу на те, що у відзиві на позовну заяву відповідачем не спростовано твердження та аргументи позивача по суті позовних вимог та наголошує на індивідуальній юридичній відповідальності платників податків.

У поданих відповідачем запереченнях зазначено про невідображення контрагентом позивача жодної інформації про наявність у нього складських приміщень у Повідомленні за формою 20-ОПП.

Відповідач наголошує на достовірності наявної у нього податкової інформації з інформаційно-аналітичних баз даних ДПС України, яка, на його думку, є джерелом доказової бази контролюючого органу, що в сукупності з іншими доказами дає доводи вказувати на протиправну діяльність.

Відповідач пояснив про неможливість відслідкування придбаного контрагентом контрагента позивача товару, що є предметом спірних господарських операцій.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеч Тек Україна» (код ЄДРПОУ 39768294, місцезнаходження: 07501, Київська обл., смт Баришівка, вул. Київський шлях, 78) зареєстроване як юридична особа 27.04.2015, номер запису 13271020000001042 згідно із даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Товариство є платником податку на додану вартість з 01.09.2015.

У період з 22.11.2021 по 26.11.2021 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Хеч Тек Україна» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт від 03.12.2021 №21194/10-36-07-05/39768294 (далі - акт перевірки).

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2021 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету ТОВ «Хеч Тек Україна» порушено п. 198.1, 198.3 ст. 198, пп. «б» п. 200.4, п. 200.7, 200.8, 200.9, пп «б» п. 200.14 ст. 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету на загальну суму 167670 грн, а саме:

- завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (р. 20.2.1 податкової декларації з ПДВ) за вересень 2021 року в сумі 167670 грн;

- підтверджено бюджетне відшкодування з ПДВ за вересень 2021 року у розмірі 2538242 грн.

В акті перевірки зазначено, що в охопленому перевіркою періоді позивач оформляв взаємовідносини з ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування, а саме, з ТОВ «Укртрубопрокат» з постачання труб у липні та вересні 2021 року. В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Укртрубопрокат» не є виробником поставленого позивачу товару, який був придбаний у ТОВ «ФОРТ МК», якому, в свою чергу, зупинено реєстрацію податкової накладної, а тому неможливо відслідкувати реальне походження товару.

Як наслідок, відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Укртрубопрокат» на загальну суму 167670 грн за липень та вересень 2021 року та, як наслідок, безпідставність завищення податкового кредиту, який було заявлено до відшкодування у декларації за вересень 2021 року на суму 167670 грн.

Листом ГУ ПФУ у Київській області від 11.01.2022 №256/12/10-36-07-05 за наслідками розгляду заперечень позивача до акта перевірки зазначено, що викладені у запереченні доводи не спростовують висновків акта перевірки.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 14.01.2022 №0013440705 позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларовану на рахунок платника у банку, за вересень 2021 року на167670 грн за вересень 2021 року та застосовано штрафні санкції у розмірі 83835 грн.

Рішенням ДПС України від 28.06.2022 ;6249/6/99-00-06-01-03-06 за наслідками розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 14.01.2022 №0013440705 означене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з підпунктом 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом 14.1.178 пункту 14.1 статті 14.1 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу, згідно зі підпунктом 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПК України,- загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

За змістом пунктом 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

- постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

- постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

- ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з поставки товарів суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 ПК України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з пунктом 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі, передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Системний аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку, що від`ємне значення з ПДВ, яке може бути заявлене до бюджетного відшкодування, розраховується за звітний період, а не щодо окремого товару. Жодною нормою податкового законодавства не передбачено зворотнє.

Тобто, сума від`ємного значення для бюджетного відшкодування визначається, як різниця між загальною сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітний період.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Системний аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума ПДВ для включення до податкового кредиту, крім того, повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 КАС щодо достовірності доказів.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону №996-XIV, так само характеризує і податковий облік.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що такі правові наслідки, як виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат, настають лише у разі реального (фактичного) вчинення платником податків господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Вчинення господарської операції пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні (встановлені правовими нормами) реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб`єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних бухгалтерського та податкового обліку.

Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №826/16277/14, від 20.02.2018 у справі №818/920/17, від 08.10.2019 у справі №826/6836/18.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Велика Палата в цій постанові звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 КАС обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі, будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вирішенні адміністративної справи № 200/3458/21 у постанові від 15.03.2023 Верховним Судом сформовано обов`язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою в податковому праві діє принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що з метою забезпечення виконання податкового обов`язку особа вжила усіх передбачених законодавством заходів і її дії (бездіяльність) не мають на меті чогось іншого, крім як виконання вимог податкового законодавства до того часу поки податковими органами не доведено зворотного. Контролюючий орган на підтвердження недобросовісності поведінки платника податків повинен надати відповідні докази та вказати дані, що свідчать про наявність у останнього реальної можливості за допомогою розумних заходів з належною обачністю пересвідчитися в тому, що від його імені здійснюються податкові правопорушення і, що він міг завадити їх вчиненню або їх припинити.

Законодавство не містить певних конкретних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку.

На думку суду, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Укрбудпрокат» (постачальник) укладено договір поставки від 19.07.2021 №19/07/01, за умовами якого постачальник передає у власність покупцю товар, загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна яких визначена сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними додатками до цього договору, після їх підписання сторонами.

Позивачу виставлено рахунок-фактуру від 15.07.2021 №СР-0000568 на товар на суму 1006020,00 грн, у тому числі ПДВ 167670,00 грн.

Відповідно до специфікації №1 від 22.07.2021 предметом поставки є труба нерж. 08х18Н10 у кількості 5000 на загальну суму 1035000,00 грн, у тому числі ПДВ 172500,00 грн.

Оплата за товар здійснена у порядку безготівкового розрахунку, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.07.2021 №11429 та від 07.09.2021 №12090.

Товар поставлено на адресу ТОВ «Хеч Тек Україна» відповідно до видаткової накладної від 07.09.2021 №РН-000592 за адресою Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Г. Чорнобиля, 102.

На підтвердження факту перевезення придбаного позивачем у ТОВ «Укртрубопрокат» товару матеріали справи містять копію акта прийому-передачі виконаних робіт від 08.09.2021 №70, підписаного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 з послуг по доставці вантажу за маршрутом Нікополь-м. Кніжичі, платіжне доручення, яким підтверджується оплата позивачем придбаних послуг з перевезення, та копія товарно-транспортної накладної від 07.09.2021 №РН-000592 на перевезення товару від ТОВ «Укртрубопрокат» до ТОВ «Хеч Тек Україна»»

ТОВ «Укртрубопрокат» виписано на адресу позивача податкові накладні від 26.07.2021 №34 на суму ПДВ 51750,00 грн та від 07.09.2021 №16 на суму ПДВ 115920,00 грн.

Досліджуючи питання пов`язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю та реальність господарських операцій, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З наявної в матеріалах справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності позивача є виробництво машин та устаткування для сільського та лісового господарства (код 28.30).

Матеріалами справи підтверджено, що придбаний позивачем у ТОВ «Укртрубопрокат» товар було оброблено на підставі договору підряду від 08.06.2021 №12/П, укладеного між позивачем (замовник) та ТОВ «НВП Віпак» (підрядник), за умовами якого виконувались роботи з механічного оброблення металевих виробів, а саме: металообробки, токарні роботи, лазерна порізка металу, порізка металу, порізка газом, порізка на гільйотині, гнуття металу, роботи з оброблення металів та нанесення покриття на метали.

На підтвердження реальності виконання означених робіт позивачем долучено до матеріалів справи копії специфікацій, рахунку на оплату та доказів оплати, податкових накладних, актів узгодження найменування, кількості та одиниць виміру товару, видаткових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт і продукції.

Після виконання робіт за означеним договором товар перевезення товару здійснювалось відповідно до акта надання послуг від 08.10.2021 №257, підписаного між позивачем та ФОП ОСОБА_2 (перевізник). На підтвердження факту оплати послуг з перевезення матеріали справи містять платіжне доручення. ФОП ОСОБА_2 виписав на адресу позивача податкову накладну на перевезення вантажу.

Факт перевезення підтверджується наданою позивачем копією товарно-транспортної накладної від 08.10.2021 №Р26 перевізником ФОП Орлов від ТОВ «НВП Віпак» до ТОВ «Хеч Тек Україна».

В подальшому позивачем на підставі заявок з метою отримання послуг за договором підряду від 08.06.2021 №12/П замовлялись послуги з перевезення товару (труби) на адресу ТОВ «НВП «Віпак» у перевізника ПП «Ефект», на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копії рахунків на оплату, платіжних документ, актів надання послуг з перевезення, податкових накладних та ТТН.

Послуги з перевезення товару позивачем також замовлялись у ФОП ОСОБА_3 , про що свідчать наявні в матеріалах справи копії ТТН.

Готову продукцію у вигляді верхніх та нижніх рам, виготовлених з придбаного позивачем у ТОВ «Укртрубопрокат» товару (труб), виготовленої підрядником ТОВ «НВП Віпак» на замовлення позивача реалізовано на підставі договору поставки №43 від 26.02.2020 позивачем юридичній особі нерезиденту HATCH TECH B.V., на підтвердження чого матеріали справи містять копії митних декларацій, бухгалтерську довідку від 05.09.2022 з розрахунками показників та оборотно-сальдову відомість за рахунком 26 за період липень 2021 - серпень 2022 року.

Позивачем також долучено фотоматеріали придбаної у контрагента ТОВ «Укртрубопрокат» продукції та фото готової продукції, виготовленої з придбаних у ТОВ «Укртрубопрокат» труб.

З урахуванням викладеного, на переконання суду, придбаний позивачем у контрагента ТОВ «Укртрубопрокат» товар відповідає меті та цілям здійснення господарської діяльності як такі, що направлені на виготовлення та подальшу реалізацію товару сільгосппризначення.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем не було поставлено під сумнів відповідність придбаного позивачем у ТОВ «Укртрубопрокат» товару меті та цілям здійснення господарської діяльності позивача.

Єдиною підставою завищення бюджетного відшкодування за вересень 2021 року в сумі 167670 грн відповідачем зазначено наявність податкової інформації стосовно оформлення позивачем взаємовідносини з ризиковим контрагентом ТОВ «Укртрубопрокат» з постачання труб у липні та вересні 2021 року, оскільки, на думку контролюючого органу, ТОВ «Укртрубопрокат» не є виробником поставленого позивачу товару, який був придбаний у ТОВ «ФОРТ МК», якому, в свою чергу, зупинено реєстрацію податкової накладної, а тому неможливо відслідкувати реальне походження товару.

Як наслідок, відповідач дійшов висновку про неможливість підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Укртрубопрокат» на загальну суму 167670 грн за липень та вересень 2021 року та, як наслідок, безпідставність завищення податкового кредиту, який було заявлено до відшкодування у декларації за вересень 2021 року на суму 167670 грн.

Проте, до таких доводів суд відноситься критично з огляду на їх недоведеність документально та нормативно.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Суд зазначає, що згідно сталої позиції Верховного Суду, яка міститься, зокрема у постановах від 07.03.2023 у справі №826/12074/15, від 31.10.2023 у справі № 804/2641/16 норми права не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення платником податку на прибуток (покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому цей платник не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на зменшення об`єкта оподаткування на суму витрат, які він фактично поніс у зв`язку з отриманням доходу, за можливу неправомірну діяльність контрагента в ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність цього платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Тобто нормативно закріплено підхід належної обачності та індивідуальної юридичної відповідальності платника податків при здійсненні господарських операцій та їх наслідків.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Рішенням ЄСПЛ у справі «Інтерсплав проти України» визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

З урахуванням означеного, судом відхиляються викладені відповідачем доводи щодо відсутності права на формування податкового кредиту та подальшого його відображення у складі бюджетного відшкодування позивачем внаслідок неможливості відслідкування контролюючим органом реальності походження придбаного ним у ТОВ «Укртрубопрокат» товару з огляду на неможливість дослідження придбання такого товару ТОВ «Укртрубопрокат».

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3772,58 грн згідно квитанції про сплату від 06.09.2022 №1096, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 14.01.2022 №0013440705.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеч Тек Україна» (ідентифікаційний код: 39768294; адреса: 07501, Київська обл., Броварський р-н, смт Баришівка, вул. Київський шлях, 78) судовий збір у сумі 3772,58 грн (три тисячі сімсот сімдесят дві грн 58 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: ВП 44096797, адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 01.04.2024

Суддя Панченко Н.Д.