Рішення

від 26.03.2024 по справі 640/8043/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року м. Київ№ 640/8043/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БВ Трейд»

до Головного управління ДПС у місті Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БВ Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.12.2020 №18445070, прийняте за результатами акта документальної позапланової виїзної перевірки від 30.11.2020 №5850/ж5/26-15-07-01-05/42745869.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що за результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт позапланової перевірки від 30.11.2020 №5850/ж5/26-15-07-01-05/42745869 за висновками якого з боку ТОВ «БВ Трейд» завищено від`ємне значення між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2020 року на суму 432326,00 грн у зв`язку з відсутністю факту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на означену суму за вересень 2020 року.

Позивач зазначає про відсутність у перевіряючих жодних зауважень до наданих до перевірки документів, не встановлення ними під час проведення перевірки жодних порушень платником податку формування показників податкового кредиту за період, що перевірявся.

Водночас, до висновків про порушення позивачем податкового законодавства відповідач дійшов за наслідками проведеної інвентаризації залишків ТМЦ, проведеної станом на 16.11.2020, за результатами проведення якої виявлено відсутність ТМЦ. На думку позивача, результати інвентаризації не свідчать про те, що ТМЦ, відсутність яких було встановлено під час її здійснення, не були використані у господарській діяльності позивача.

Позивач стверджує, що проведенням інвентаризації фактичної наявності ТМЦ на складі підприємства станом на листопад 2020 року неможливо встановити фактичну наявність товарів на складі станом на 30.09.2020, а тому акт інвентаризації не може бути підставою для висновків про порушення законодавства при декларуванні показників у декларації за вересень 2020 року.

При цьому, позивачем вказано, що у подальшому у листопаді 2020 року продукцію на загальну суму 2614902,36 грн, у тому числі ПДВ 435817,06 грн, було реалізовано, що відображено у податковому обліку. Внаслідок реалізації продукції у листопаді 2020 року підприємству, яке не є платником ПДВ, позивач самостійно зменшив від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 432326,00 грн, та відображено таке зменшення у податковій декларації з ПДВ за листопад 2020 року.

З урахуванням викладеного, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для повторного зменшення розміру від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 432326,00 грн.

Позивач зазначає, що висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам. Враховуючи наведене, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що перевіркою встановлено завищення позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2020 року на загальну суму 432326 грн та встановлено відсутність факту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 432326 грн у вересні 2020 року.

Відповідач зазначає, що за наслідками проведення інвентаризації ТМЦ на складі позивача та співставлення результатів такої інвентаризації із рахунком 28 «Товари» станом на 30.09.2020, первинних документів за період з 01.07.2019 по 30.09.2020 встановлено нестачу товарів станом на 30.09.2020 на суму 2161630 грн.

На думку відповідача, внаслідок встановленого факту нестачі товарів та у зв`язку з тим, що такі товари не були використані у господарській діяльності позивача, висновки контролюючого органу щодо неправомірного заниження задекларованих у рядку 4.1 декларації податкових зобов`язань на суму 432326 грн у вересні є підтвердженим, що, в свою чергу, свідчить про законність та обґрунтованість винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

17.05.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву.

Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.

На адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом «Про скерування за належністю справи» надійшли матеріали адміністративної справи №640/8043/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Жуку Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 прийнято до провадження адміністративну справу та призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 від позивача витребувано належним чином завірені копію акта позапланової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на 16.11.2020 та документи, на підставі яких було проведено інвентаризацію ТМЦ.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені відповідні обставини.

ТОВ «БВ Трейд» (ідентифікаційний код: 42745869; місцезнаходження: 03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 66) зареєстроване як юридична особа 10.01.2019, основним видом діяльності якого є 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

У період з 10.11.2020 по 23.11.2020 на підставі направлення від 10.11.2020 №429/26-15-07-01-01-05, наказу ГУ ДПС у м. Києві від 10.11.2020 №166-п проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БВ Трейд» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень 2020 року, за результатами якої складено акт від 30.11.2020 №5850/ж5/26-15-07-01-05/42745869 (далі по тексту акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «БВ Трейд»:

- пункту 185.1 статті 185, пункт 188.1 статті 188, пункт 189.1 статті 189, пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2020 року на загальну суму 432326 грн;

- пункту 201.1 статті 201 ПК України, встановлено відсутність факту реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 432326 грн, у тому числі за вересень 2020 року.

В акті перевірки зафіксовано, що в ході перевірки ТОВ «БВ Трейд» було вручено лист «Про проведення інвентаризації» від 11.11.2020 №147261/10/26-15-07-01-05 директору позивача. Згідно наказу №5 від 16.11.2020 «Про проведення позапланової інвентаризації» було проведено позапланову інвентаризацію залишків ТМЦ позивача, за результатами якої складено акт позапланової інвентаризації ТМЦ на 16.11.2020. При інвентаризації було виявлено фактичні залишки ТМЦ, а саме, «Хек тушка» 200-200г, Іспанія, ваговий у кількості 10 кг на загальну суму 409,80 грн. Документи щодо реалізації товару, який відображено по рахунку « 281» станом на 30.09.2020 ТОВ «БВ Трейд» відмовились надавати, про що складено акт про ненадання документів від 16.11.2020 №210/ж6/26-15-07-01-05/42745869.

Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (із зазначенням частки загальної суми податкового кредиту звітного (податкового) періоду, в якому виникло від`ємне значення ПДВ є перевищення сформованих сум з придбання товарів над їх реалізацією.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2019 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2020 року встановлено їх заниження на 432326 грн за вересень 2020 року. в ході проведення перевірки при проведеному аналізі рахунків 28 «Товари» станом на 30.09.2020, а також первинних документів по придбаних і реалізованих товарах (риба с/м) за період з 01.07.2019 по 30.09.2020 встановлено недостачу запасів товару станом на 30.09.2020 всього на суму 2161630 грн. відсутність факту використання означених товарів у господарській діяльності призвело до заниження позивачем показників рядку 4.1 декларації за вересень 2020 року на загальну суму ПДВ 432326 грн.

Також відповідачем встановлено порушення пункту 201.1. та 201.10 статті 201 ПК України в частині строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН на суму 432326 грн за вересень 2020 року.

З урахуванням викладеного, контролюючий орган дійшов висновку про завищення позивачем від`ємного значення з ПДВ за вересень 2020 року на суму 432326 грн.

Листом ГУ ДПС у м. Києві від 21.12.2020 №3603/І/26-15-07-01-05 за результатами розгляду заперечень на акт перевірки висновки акта залишено без змін, а заперечення без задоволення.

Податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС у м. Києві від 24.12.2020 №184450701 позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 432326 грн за вересень 2020 року згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 16.10.2020 №38737353.

Рішенням ДПС України від 23.02.2021 №4220/6199-00-06-01-01-06 за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 24.12.2021 №18445070, означене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними висновками, позивач звернувся до суду із цим позовом.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі також ПК України).

Підпунктами 14.1.156-1, 14.1.178 та 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу;;

податкове зобов`язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом;

податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно лопотень пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

В силу положень пункту 189.1 статті 189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, підтверджених сукупністю документів первинного бухгалтерського обліку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування показників податкової звітності.

Такі висновки кореспондують приписам пункту 44.1 статті 44 ПК України, у силу якого для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість задекларованих у податковій звітності показників податкового кредиту та податкових зобов`язань первинними документами покладається на платника податків.

Суд зауважує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення слугувала встановлена за наслідками інвентаризації нестача ТМЦ, внаслідок чого у платника податків виник обов`язок нарахувати податкове зобов`язання на відповідну суму товарів.

Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків. При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).

За змістом наведених вище норм, платник податку зобов`язаний самостійно нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, за товарами, під час придбання яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

При цьому під положення зазначеної статті підпадають і ті товари, нестачу яких виявлено за результатами проведеної вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу контролюючого органу.

Отже, проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Крім того, положення підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20, пункту 198.5 статті 198 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.

Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року № 879 (далі - Положення № 879).

Відповідно до пункту 2 вказаного Положення останнє застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності.

Абзацом 6 пункту 7 Положення № 879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. Інвентаризація має розпочатися в термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цього органу, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

Пункт 18 розділу ІІ Положення №879 передбачає, що інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. При цьому матеріально відповідальні особи дають розписку, в якій підтверджується, що перевірка активів відбулася в їх присутності, у зв`язку з чим претензій до членів комісії вони не мають, та що вони приймають на відповідальне зберігання перелічені в описі активи. При проведенні інвентаризації у разі зміни матеріально відповідальної особи та особа, яка приймає активи, дає розписку про отримання активів, а та, яка передає, - про передачу активів.

Відповідно до пунктів 19, 20 розділу ІІ Положення №879 після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. При цьому кількісні та цінові показники за даними бухгалтерського обліку проставляються проти відповідних даних інвентаризаційного опису і шляхом співставлення виявляються розходження між даними інвентаризації і даними обліку. Також бухгалтерська служба підприємства проводить перевірку всіх підрахунків у інвентаризаційних описах (актах інвентаризації). Виявлені помилки у цінах, таксуванні та підрахунках повинні бути виправлені й завірені підписами всіх членів інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) і матеріально відповідальних осіб.

На останній сторінці інвентаризаційних описів (актів інвентаризації) робиться відмітка про перевірку цін, таксування та підрахунки результату за підписами осіб, які проводили цю перевірку.

Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації).

Вартість лишків і нестач цінностей в звіряльних відомостях наводиться відповідно до їх оцінки в регістрах бухгалтерського обліку.

На активи, що належать іншим підприємствам, складаються окремі звіряльні відомості, копії яких надсилаються власнику.

Підприємства можуть утворювати уповноважені комісії (призначати відповідальних осіб) з метою аналізу результатів інвентаризації активів і зобов`язань на предмет їх відповідності критеріям визнання і оцінки, вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку у державному секторі, міжнародних стандартів та інших актів законодавства.

Судом встановлено, що за наслідками проведеної інвентаризації ТМЦ позивачем складено акт позапланової інвентаризації ТМЦ станом на 16.11.2020. При інвентаризації було виявлено фактичні залишки ТМЦ, а саме, «Хек тушка» 200-200г, Іспанія, ваговий у кількості 10 кг на загальну суму 409,80 грн.

В акті перевірки зазначено, що документи щодо реалізації товару, який відображено по рахунку « 281» станом на 30.09.2020 ТОВ «БВ Трейд» відмовились надавати, про що складено акт про ненадання документів від 16.11.2020 №210/ж6/26-15-07-01-05/42745869.

Дослідивши наявну в матеріалах справи оборотно-сальдову відомстіть по рахунку 281 за період з 31.12.2019 по 30.09.2020, судом встановлено, що залишок ТМЦ «Хек тушка» 200-200г, Іспанія, ваговий» станом на 30.09.2020 за даними рахунку складав 1285269,77 грн.

Різниця між відображеним залишком в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281 за період з 31.12.2019 по 30.09.2020 та акті інвентаризаційного опису склав 1284859,97 грн.

З пояснень позивача, викладених в адміністративному позові, вбачається, що ТОВ «БВ Трейд» було задекларовано показники від`ємного значення у декларації за вересень 2020 року з урахуванням попередніх періодів. Період між визначенням показників декларації за вересень 2020 року та фактичним проведенням інвентаризації ТМЦ склав 46 днів, протягом якого підприємством здійснювалась реалізація продукції. При цьому, результати господарської діяльності позивача відображались у податкових деклараціях за відповідні періоди, зокрема і за жовтень та листопад 2020 року. Водночас, оскільки податковий період жовтень та листопад 2020 року не охоплювалися предметом перевірки, первинні бухгалтерські документи за цей період позивачем не надавались.

Суд зазначає, що матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу від 02.11.2020 №КП-001/20, укладеного між ТОВ «БВ Трейд» (продавець) та ТОВ «Носар» (покупець) на продаж товару, а саме, риби замороженої за цінами та у кількості згідно виставлених покупцю рахунків.

Відповідно до рахунку-фактури від 05.11.2020 №0002, видаткових накладних від 05.11.2020 №2, від 06.11.2020 №3, від 11.11.2020 №4, від 13.11.2020 №5 позивачем постачався контрагенту-покупцю товар, зокрема, «Хек тушка» 200-200г, ваговий» на загальну суму без ПДВ 1297972,80 грн у кількості 31352 кг.

Оплата за поставлений позивачем на адресу контрагента-покупця товар здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копію банківської виписки.

За наслідками вчинених господарських операцій позивачем виписано податкові накладні від 06.11.2020 №2, від 11.11.2020 №3, від 13.11.2020 №4.

Надані позивачем докази у сукупності свідчать про фактичну реалізацію ТМЦ у період з 05 по 13 листопада 2020 року, відображених в інвентаризаційному акті станом на 16.11.2020 як такі, нестачу яких встановлено станом на 16.11.2020.

Суди враховує пояснення позивача, відповідно до яких в період проведення перевірки та інвентаризації ТОВ «БВ Трейд» не припиняло свою діяльність шляхом здійснення реалізації ТМЦ, що не було спростовано відповідачем.

При цьому, не складалось жодних звіряльних відомостей, які б дали можливість виявити нестачі ТМЦ.

Суд зауважує, що за наслідками проведення інвентаризацій станом на 16.11.2020 в межах проведеної перевірки дотримання позивачем податкового законодавства при декларуванні за вересень 2020 року будь-які зведені відомості щодо загального залишку товарно-матеріальних цінностей саме станом на 30.09.2020, тобто в межах предмету перевірки, контролюючим органом не складались.

З метою дослідження змісту актів позапланової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на 16.11.2020 суд ухвалою від 28.11.2023 витребував у позивача копії таких актів та документи, на підставі яких було проведено інвентаризацію ТМЦ.

Проте, станом на дату винесення рішення у цій справі позивачем вимоги ухвали виконано не було.

Оскільки зміст актів позапланової інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на 16.11.2020 не є спірним, визнається сторонами у позовній заяві та відзиві, та враховуючи відсутність можливості їх дослідження у зв`язку з ненаданням їх позивачем, означені обставини досліджуються судом виключно в межах наявних у справі доказів.

За своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на кінець перевіряємого періоду, на початок інвентаризації, їх рух (вибуття, надходження) за такий період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на кінець перевіряємого періоду та станом на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на кінець перевіряємого періоду та на початок інвентаризації, вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару.

Слід зауважити, що за наслідками перевірки, в рамках якої і проводилась інвентаризація, такі обставини контролюючим органом не встановлювались.

На переконання суду, наведені обставини не можуть свідчити про об`єктивність висновків відповідача щодо нестачі ТМЦ у позивача станом на 30.09.2020, оскільки фактично відповідачем встановлено невідповідність залишків ТМЦ станом на 16.11.2020 тим, які відображені позивачем у податковій звітності 30.09.2020, без врахування їх руху протягом періоду з 01.10.2020 по 16.11.2020.

Твердження відповідача про те, що товарно-матеріальні цінності, відсутність яких була встановлена актом інвентаризації станом на 16.11.2020, також були відсутні у вересні 2020 року є лише припущеннями та не підтверджені належними доказами.

Такої ж позиції притримується Верховний Суд у постанові від 28.09.2022 у справі № 1.380.2019.004529.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на недоведеність факту нестачі ТМЦ у перевіряємому періоді.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

VI. Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6484,90 грн відповідно до платіжного доручення від 02.04.2021 №5878316739

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 6484,90 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у місті Києві від 24.12.2020 №18445070.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БВ Трейд» (код ЄДРПОУ 42745869; місцезнаходження: 03051, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 66) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6484 (шість тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 90 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ 43141267; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Суддя Жук Р.В.