Рішення

від 01.04.2024 по справі 320/2124/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2024 року № 320/2124/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» (далі по тексту також позивач, ТОВ «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА», ЄДРПОУ: 41416428; адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту також відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, ЄДРПОУ: 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2022 №266570413.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правомірно зареєстрував податковий кредит на підставі виписаних контрагентами на його адресу податкових накладних, які були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у законодавчо встановлені строки (до 15.07.2022). На думку податкового органу, позивач мав право формувати податковий кредит за податковими накладними, виписаними лише у місяці їх реєстрації в ЄРПН. Проте, позивач вказує, що відповідач не взяв до уваги абзац 3 підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в редакції Закону №2260-ІХ від 12.05.2022, яким передбачено, що якщо податкова накладна, складена за операціями з постачання послуг/товарів, що були здійснені у лютому-травні 2022 року, і яка підтверджує податковий кредит, сформований на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, зареєстрована в ЄРПН до 15.07.2022, то платник податків має право на формування податкового кредиту у періоді складення податкової накладної.

У зв`язку з цим, позивач вважає, що він має право на формування податкового кредиту за податковими накладними, які були зареєстровані в ЄРПН 15.07.2022, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2023 відкрито провадження у справі №320/2124/23 за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.

Позивач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відповідь на відзив, в якому звернув увагу на те, що граничним днем реєстрації податкових накладних в ЄРПН у межах спірних відносин є 15.07.2022, а тому податкові накладні зареєстровані контрагентами позивача у законодавчо встановленій строки, наслідком чого є протиправність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання спірним податковим повідомленням-рішенням. Також позивач зазначає про протиправність здійснення перевірки правильності визначення податкового зобов`язання позивача в рамках камеральної перевірки.

Відповідач надіслав до Київського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши про те, що за результатами проведеної камеральної перевірки було встановлено неправомірне формування позивачем податкового кредиту за лютий 2022 року на, оскільки податкові накладні були зареєстровані постачальником в ЄРПН з порушенням граничних термінів реєстрації, внаслідок чого спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

У судовому засіданні 01.05.2023 судом без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

У поданих до суду письмових міркуваннях позивачем повторно зазначено про відсутність правових підстав досліджувати у межах камеральної перевірки порядок визначення платником податків складу податкових зобов`язань та податкового кредиту, повноти та правильності їх нарахування, що є предметом документальної перевірки відповідно до численної судової практики.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» (ідентифікаційний код 41416428, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256) 23.06.2017 зареєстровано в якості юридичної особи, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 17.10.2022 №266570413 позивачу за порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 455 625,00 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 1 323 295,00 грн та за штрафними санкціями на 132 330,00 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення винесене за наслідками проведеної перевірки порушення норм законодавства, що встановлені за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» за лютий 2022 року, оформленої актом від 20.09.2022 №26270/Ж5/26-15-04-13-03/41416428 (далі по тексту акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позитивних нарахувань, які підлягають сплаті до бюджету з ПДВ за лютий 2022 року на суму ПДВ 1 323 295,00 грн.

В ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено формування позивачем податкового кредиту за лютий 2022 року на суму ПДВ 6 397 712 грн, у тому числі за рахунок податкових накладних, зареєстрованих постачальниками в ЄРПН з порушенням граничних термінів реєстрації на суму 1 323 294,92 грн.

У відзиві на позовну заяву зазначено про порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН наступних податкових накладних:

- від 03.02.2022 №4, виписана ТОВ «ЛЕО ТРАНС ЛОГІСТИК» на суму 21 708,33 грн, сума ПДВ 4 341,67 грн, дата реєстрації в ЄРПН 18.07.2022;

- від 23.02.2022 №68, виписана ТОВ «БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП» на суму 6 594 766,25 грн, сума ПДВ 1 318 953,25 грн, дата реєстрації в ЄРПН 15.07.2022.

Рішенням ДФС України від 22.12.2022 №17194/6/99-00-06-01-03-06 за результатами розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення від 17.10.2022 №266570413 означене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України (норми підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX застосовуються починаючи з 27.05.2022) у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо:

реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року;

строків сплати грошових зобов`язань, визначених контролюючими органами, граничний строк сплати яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до 1 червня 2022 року, за умови їх сплати не пізніше 1 серпня 2022 року.

Згідно з пунктом 69.1-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про можливість реєстрації платником податків у строк до 15.07.2022 податкових накладних, складених в період з 01.02.2022 по 31.05.2022.

За правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 06.05.2021 у справі №820/6160/16, дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Крім того, згідно з частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Відповідно до частини другої статті 4 Конвенції якщо строк обчислено у місяцях або роках, день dies ad quem є днем останнього місяця чи останнього року, дата якого відповідає dies a quo, або у разі відсутності відповідної дати - останнім днем останнього місяця.

Таким чином, з урахуванням вказаних висновків, кінцевою датою реєстрації податкових накладних, складених в період з 01.02.2022 по 31.05.2022, є 15.07.2022 включно.

Судом встановлено, що позивач до податкової декларації за лютий 2022 року до складу податкового кредиту включив податкові накладні:

- від 03.02.2022 №4, виписану ТОВ «ЛЕО ТРАНС ЛОГІСТИК» на суму 21 708,33 грн, сума ПДВ 4 341,67 грн, дата реєстрації в ЄРПН 18.07.2022;

- від 23.02.2022 №68, виписану ТОВ «БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП» на суму 6 594 766,25 грн, сума ПДВ 1 318 953,25 грн, дата реєстрації в ЄРПН 15.07.2022.

Оскільки податкова накладна від 23.02.2022 №68, виписана ТОВ «БІЗНЕС-ОІЛ-ГРУП» на суму 6 594 766,25 грн, сума ПДВ 1 318 953,25 грн, зареєстрована в ЄРПН 15.07.2022, строк її реєстрації в силу означених вище положень законодавства не був порушений.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про протиправність збільшення спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу податкового зобов`язання з ПДВ на суму 1 318 953,25 грн та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 131 895,33 грн.

Водночас, з наданих сторонами доказів вбачається, що реєстрація податкової накладної від 03.02.2022 №4, виписаної ТОВ «ЛЕО ТРАНС ЛОГІСТИК» на суму 21 708,33 грн, сума ПДВ 4 341,67 грн, відбулася 18.07.2022, що було встановлено під час проведення камеральної перевірки та підтверджується витягом з ЄРПН.

Тобто, означена вище податкова накладна була зареєстрована в ЄРПН з порушенням законодавчо встановлених грачиних строків реєстрації податкових накладних в ЄРПН, що, в свою чергу, виключає можливість віднесення відповідної суми ПДВ до складу податкового кредиту у лютому 2022 року позивачем.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про правомірність збільшення позивачу спірним податковим повідомленням-рішенням податкового зобов`язання з ПДВ на 4 341,67 грн та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 434,17 грн.

Щодо неправомірності проведення в межах спірних відносин камеральної перевірки, суд зазначає таке.

За змістом положень пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Кодексу № 2755 камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні».

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статтею 76 ПК України, а саме підпунктом 76.1 та 76.2 цієї статті Кодексу передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Тобто, об`єктом камеральної перевірки за положеннями цієї норми є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про правомірність проведення контролюючим органом камеральної перевірки та дослідження під час її проведення, зокрема і даних Єдиного реєстру податкових накладних, на підставі яких і встановлено відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною, як не була зареєстрована в ЄРПН у законодавчо встановлений строк.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного суду від 08.11.2019 у справі №810/307/16.

З урахуванням викладеного судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо неправомірності проведення в межах спірних відносин камеральної перевірки.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення від в частині збільшення позивачу податкового зобов`язання з ПДВ на суму 1 318 953,25 грн та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 131 895,33 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).

На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в сумі 21 834,38 грн згідно платіжного доручення від 27.01.2023 № 943, який в силу положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (у відсотковому розмірі задоволених позовних вимог 99,7%).

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 17.10.2022 №266570413 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 1318953 (один мільйон триста вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн. 25 коп. та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 10% у сумі 131895 (сто тридцять одна тисяча вісімсот дев`яносто п`ять) грн. 33 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПЕКС ГАЗ УКРАЇНА» (ЄДРПОУ: 41416428; адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 82, оф. 256)судовий збір у сумі 21768,88 грн (двадцять одна тисяча сімсот шістдесят вісім грн 88 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ: 44116011, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

рішення виготовлене та підписане 01.04.2024

Суддя Панченко Н.Д.