Ухвала

від 01.04.2024 по справі 400/2801/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

01 квітня 2024 р. справа № 400/2801/24

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мороз А. О., ознайомившись з позовною заявою:

за позовомМиколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, вул. Потьомкінська, 17, м. Миколаїв, 54005,

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське підприємство "Енергомаш", вул. Металургів, 228, м. Миколаїв, 54050,

простягнення заборгованості в сумі 17 310,63 грн

В С Т А Н О В И В:

Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - позивач) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївське підприємство "Енергомаш" (далі - відповідач), в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму адмiнiстративно-господарських санкцiй та пенi за невиконання нормативу робочих мiсць для працевлаштування осiб з iнвалiднiстю у 2022 poцi: загальну суму заборгованості 17 310,63 грн з яких: адміністративно-господарські санкції складають 16 183,98 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцiй складає 1 126,65 грн.

Суд ознайомився з позовом та встановив наступне.

Частиною 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Абзацом 2 ч. 2 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що позивач звернувся до суду із вимогами стягнути суму адмiнiстративно-господарських санкцiй та пенi за 2022 рік.

До суду позивач звернувся 28.03.2024 року, тобто з пропуском тримісячного строку.

Одночасно з позовом, позивач подав клопотання про поновлення строку для подання позовної заяви. Клопотання мотивоване нестачею коштів на сплату судового збору. Позивач неодноразово звертався до Фонду соціального захисту осiб з iнвалiднiстю з пропозицiями щодо змiн до кошторисних призначень на 2023 piк за напрямами фiнансування спецiального фонду по коду надходжень 5007000 за напрямом "Судовi витрати" в частинi їх збiльшення. Проте, кошти на сплату судового збору надiйшли на рахунок позивача з державного бюджету України частково 14.12.2023 року, а залишок - 27.12.2023 року.

Вирішуючи клопотання, суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі № 240/12017/19 наголосив, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Частиною 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875-XII) передбачено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Верховний Суд у постановах від 06.11.2020 року у справі № 160/8707/19, від 06.02.2018 року у справі № П/811/2242/15, від 05.07.2018 року у справі № 809/1933/16 та від 08.08.2019 року у справі № 809/1931/16 зазначив, що адміністративно-господарські санкції за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів сплачується (нараховується, застосовується) підприємствами самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

При цьому, Верховним Судом зазначено, що саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку.

Крім того, на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений КАС України.

Отже, у вказаних постановах Верховного Суду викладено правовий висновок щодо тримісячного строку звернення до суду у справах за позовом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, який поширюється, у тому числі, і на вимоги про стягнення санкцій.

Тому, для стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкції та пені за 2022 рік, що мали бути сплачені відповідачем до 15.04.2023 року, строк звернення до суду відраховується з 16.04.2023 року.

Підстави, зазначені у клопотанні позивача про поновлення строку звернення до суду про відсутність коштів на рахунках для сплати судового збору не є поважною причиною пропуску строку.

Так, усталеною є позиція Верховного Суду щодо питання оцінки поважності причин пропуску строку через неможливість сплати суб`єктом владних повноважень судового збору з огляду на відсутність у нього коштів.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 року у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.

Відтак, нестача коштів на сплату судового збору та первинне звернення з цим позовом до суду 31.07.2023 року (справа № 400/9471/23), не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

До того ж, суд враховує, що як зазначає сам позивач кошти на сплату судового збору надiйшли на рахунок позивача з державного бюджету України частково 14.12.2023 року, а залишок - 27.12.2023 року. Натомість, позов позивачем поданий лише 28.03.2024 року.

Отже, із змісту матеріалів справи та клопотання про поновлення строку звернення до суду, не вбачається будь-яких причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду з вищезазначеними вимогами.

Враховуючи викладене, для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі, позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, визнавши зазначені в ній причини пропуску строку неповажними.

2. Залишити позовну заяву без руху.

3. Позивачу у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, подати до Миколаївського окружного адміністративного суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, з наданням доказів на підтвердження поважності цих підстав.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

5. Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя А. О. Мороз