Рішення

від 01.04.2024 по справі 580/890/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року справа № 580/890/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 580/890/24 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, ухвалив рішення.

І. ПРОЦЕДУРА/ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ

25.01.2024 вх.4490/22 ОСОБА_1 звернувшись до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , просить: - визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення за період з 31.05.2019 до 26.12.2023 включно;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку під час звільнення за період з 31.05.2019 до 26.12.2023 у сумі 523267,49 грн відповідно до вимог постанови КМУ Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.1995 №100.

Ухвалою суду 05.02.2024 прийнята позовна заява до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що з 30.05.2019 виключений зі списків Військової частини НОМЕР_2 . На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №580/2695/20 відповідачем 04.11.2020 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 30.07.2016 до 28.02.2018 у сумі 3221,34 грн. На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.11.2023 у справі №580/8769/21 відповідачем виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 30.05.2019 у сумі 57354,84 грн.

Позивач з покликанням на ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України просить стягнути з відповідача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок під час звільнення, що виразилась у несвоєчасній виплаті індексації грошового забезпечення за період з 31.05.2019 до 26.12.2023.

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву від 20.02.2024 вх. № 8960/24, де зазначив, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати грошового забезпечення під час звільнення працівника, починаючи з 31.05.2019 до 26.12.2023, ґрунтується на неправильному застосуванні позивачем ст. 117 КЗпП України, позаяк спір про грошове забезпечення позивача (щодо нарахування та виплати індексації) під час звільнення виник через 11 місяців після звільнення - 26.04.2020 (справа 580/2695/20), у зв`язку з чим у спірних правовідносинах не настало передбачених у частині другій статті 117 КЗпП України умов для стягнення середнього заробітку. За вказаних обставин вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не належать до задоволення.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, що безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

У справі №580/2695/20 (набрало законної сили 11.01.2021) між цими ж сторонами встановлено:наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 30.05.2019 № 149 позивач звільнений з військової служби у запас та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 30.05.2019 позивач виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення з 31.05.2019. 26.04.2020 позивач звернувся із заявою до відповідача щодо виплати індексації грошового забезпечення.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі №580/2695/20 відповідачем 06.04.20221 виплачена індексація грошового забезпечення за період з 30.07.2016 до 28.02.2018 у сумі 32217,34 грн. На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №580/8769/21, відповідачем 27.12.2023 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 30.05.2019 у сумі 57354,84 грн (зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну фіксовану індексацію грошового забезпечення 3890,25 грн за період з 01.03.2018 до 30.05.2019 включно в сумі 58228,26 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 17.07.2003 №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячного забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.01.2004 №44 з урахуванням раніше виплачених сум - справа №580/8769/21).

Вважаючи, що має право на компенсацію середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення відповідно до ст. 117 КЗпП України, позивач звернувся з позовом до суду за захистом власних інтересів/очікувань.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.

Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів сукупно, враховуючи судову практику, суд дійшов висновку, що позов не належить до задоволення з огляду на таке.

V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Правовідносини щодо грошового забезпечення військовослужбовців регулюються: Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011), постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» від 07.11.2007 № 1294, постановою Кабінету Міністрів України про Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій від 22.09.2010 № 889, проте не регулюють питання виплати звільненому військовослужбовцю середнього заробітку у зв`язку із затримкою виплат роботодавцем сум під час звільнення.

Відповідно до ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 статті 9 Закону №2011).

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджений Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159). Дія Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 1-3 Порядку № 159).

Відповідно до ч. 1 статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. Згідно із ч. 1 статті 116 КЗпП України під час звільнення працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно із статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявного спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішений на користь працівника.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002 (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) під час розгляду та вирішення конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, де визначені основні трудові права працівників.

Спеціальним законодавством, що регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах можливість застосування норм статті 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, що складаються під час звільнення військовослужбовців. Аналогічний висновок застосування норм КЗпП України під час вирішення питання відповідальності за затримку розрахунку під час звільнення військовослужбовців сформульований Верховним Судом у справі № 823/1023/16, у справі № 807/3664/14, у справі № 826/15235/16.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 821/1083/17 висновує: умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. Під час дотримання наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку; під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо); аналізуючи застосування судами статей 116 та 117 КЗпП України, ЄСПЛ у рішенні вказав, що обґрунтуванню, наведеному судами, не вистачає чіткості і ясності, оскільки суди детально не розглянули двояку дію статті 117 КЗпП України, однак це не свідчить про жодні прояви несправедливості чи свавілля, і процесуальні обмеження доступу заявниці до суду не застосовувались непропорційно; оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає унаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Відповідно до статті 116 КЗпП України на підприємство, установу, організацію покладений обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. Невиконання цього обов`язку спричиняє наслідки, передбачені статтею 117 КЗпП України, якою передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи щодо захисту права працівника на своєчасне одержання плати за виконану роботу.

Із системного тлумачення положень частин першої та другої статті 117 КЗпП України можна дійти висновку, що частина перша цієї статті стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишніми працівниками, а частина друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних працівникові сум, то коли спір вирішений на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, що передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає унаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17). Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України під час вибору і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

Оцінюючи доводи та докази сторін, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд зазначає таке.

Оскільки обставини проходження служби позивачем встановлені у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у справі №580/2695/20 (набрало законної сили 11.01.2021), тому не належать доказуванню в силу ч.4 ст.78 КАС України. Суд у справі №580/8769/21 встановив, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 у адміністративній справі № 580/2695/20 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково, зокрема зобов`язано військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.07.2016 по 30.05.2019 включно.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке. Здійснений відповідачем розрахунок і виплачені позивачу під час виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів грошового забезпечення, суми не були спірними на час звільнення та протягом 11 місяців позивач не здійснював дій, спрямованих на перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення, позаяк звернувся до відповідача із заявою від 26.04.2020 щодо нарахування та виплату індексації грошового забезпечення (справа №580/2695/20), а до суду 20.07.2020, крім того, щодо нарахування та виплати індексації у сумі 58228,26 грн (виходячи з фіксованої величини у кожному місяці 3890,25 грн за період з 01.03.2018 по 30.05.2019) звернувся до суду 26.10.2021 (справа №580/8769/21).

Верховний Суд (постанова від 04.12.2019 у справі №825/742/16 ЄДРСР 86239374) зазначає: п.31 незгода працівника з розміром належних до виплати під час звільнення сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум під час звільнення. Спір щодо невиплаченої індексації з травня 2008 року по грудень 2009 виник більш ніж через півтора роки після звільнення позивача (п.34). Оскільки під час нарахування і виплати позивачу належних під час звільнення сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 117 КЗпП України відсутні (п.35). Подібний висновок щодо застосування норм права сформульований Верховним Судом 28.11.2022 у справі №380/693/20, що належить застосуванню до спірних правовідносин.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

З 31.05.2019 (наступний день після виключення зі списків) до 25.04.2020 позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, лише 26.04.2020, звернувся 20.07.2020 до суду з позовом у справі №580/2695/20 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2016 до 28.02.2018, що на виконання рішення суду від 04.11.2020 у справі №580/2695/20 відповідачем нарахована та виплачена позивачеві і сторонами не заперечується.

26.10.2021 позивач звернувся до суду про застосування відповідачем під час нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 30.07.2016 до 28.02.2018 базового місяця січень 2008 року (580/8769/21) та щодо нарахування та виплати індексації у сумі 58228,26 грн, виходячи з фіксованої величини у кожному місяці 3890,25 грн за період з 01.03.2018 по 30.05.2019, що на виконання Шостого апеляційного адміністративного суду роботодавець виплатив 27.12.2023 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 30.05.2019 у сумі 57354,84 грн, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Під час нарахування і виплати позивачу належних під час виключення зі списків особового складу роботодаця та всіх видів грошового забезпечення був відсутній спір про індексацію грошового забезпечення, тому підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.117 КЗпП України немає.

З огляду на встановлені обставини, оцінені докази і доводи, з урахуванням висновків Верховного Суду у справі №380/693/20 ЄДРСР 107571324 (п. 32, п.39) щодо застосування ст.117 КЗпП України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку під час звільнення, тому у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає про таке. Згідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 5-16, 19, 73-78, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв`язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21 Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Копію рішення направити сторонам справи:

позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ];

відповідач: військова частина НОМЕР_2 [ АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ].

Рішення суду складене 01.04.2024.

Суддя Лариса ТРОФІМОВА