Постанова

від 28.03.2024 по справі 620/12484/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/12484/23 Суддя (судді) першої інстанції: Дар`я ВИНОГРАДОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Аліменка В.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Долинській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Агродім.» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Агродім.» звернулось до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2023 №5673/Ж10/25-01-07-00 форми «В4» в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24 949 657,00 грн, а саме:

- щодо завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ 19 997 661,00 грн, яку сформовано за рахунок послуг по обробітку землі під сільськогосподарські культури, які отримано від контрагента ТОВ «СП «Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577) на підставі договору надання послуг від 21.02.2022 №21/02/22-НЗ;

- щодо завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ 18 513 36,00 грн, яку сформовано за рахунок послуг по утриманню ВРХ, які отримано від контрагента ТОВ «СП «Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577) на підставі договору від 16.07.2021 №16/07/21-ПВРХ;

- щодо донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на послуги елеватора на загальну суму 188 993,00 грн;

- щодо завищення податкового кредиту по послугах елеватора, наданих ТОВ «СП «Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577) на суму 2 911 667,00 грн (у тому числі 15 287,00 грн за жовтень 2022 року та 2 896 380,00 грн за січень 2023 року).

Позов обґрунтовано тим, що висновки, викладені у акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними, та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи, так як надані позивачем до перевірки первинні документи бухгалтерського та податкового обліку повністю підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між товариством та його контрагентами.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.05.2023 №5673/Ж10/25-01-07-00 форми «В4» в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 24 949 657,00 грн, а саме:

- щодо завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ 19 997 661,00 грн, яку сформовано за рахунок послуг по обробітку землі під сільськогосподарські культури, які отримано від контрагента ТОВ «СП «Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577) на підставі договору надання послуг від 21.02.2022 №21/02/22-НЗ;

- щодо завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ 18 513 36,00 грн, яку сформовано за рахунок послуг по утриманню ВРХ, які отримано від контрагента ТОВ «СП «Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577) на підставі договору від 16.07.2021 №16/07/21-ПВРХ;

- щодо донарахування податкових зобов`язань з ПДВ на послуги елеватора на загальну суму 188 993,00 грн;

- щодо завищення податкового кредиту по послугах елеватора, наданих ТОВ «СП «Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577) на суму 2 911 667,00 грн (у тому числі 15 287,00 грн за жовтень 2022 року та 2 896 380,00 грн за січень 2023 року).

Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволення позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час проведення перевірки позивачем не надано жодних підтверджуючих документів, звітів про виконання робіт, які б підтверджували фактичне виконання робіт, зокрема обсяги виконання, час виконання, які саме послуги були надані, яка кількість працівників була залучена до виконання вищезазначених послуг, безпосереднє місце надання послуг.

На думку апелянта, судом першої інстанції вказані обставини при винесенні рішення враховані не були, що свідчить про наявність підстав для скасування такого рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що усі необхідні документи подавались під час проведення проведення перевірки для контролюючого органу, та декларувались у встановлені чинним законодавством строки, а доказова база щодо реальності операцій відображена у бухгалтерському та податкового обліку, що свідчить про правомірність формування податкового кредиту.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, працівниками Головного управління ДПС у Чернігівській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «СП «Агродім.» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за наслідками якої Головним управлінням ДПС в Чернігівській області складено Акт перевірки №4067/ж5/25-01-07-03 від 20.04.2022.

Так, під час проведення перевірки контролюючим органом було встановлено наступні порушення платником податків:

1) абзац б пункту 200.4, пунктів 200.7, 200.8, 200.9 статті 200 ПК України, розділу ІІІ, розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 зі змінами і доповненнями відмовлено у відшкодуванні заявленої до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість на поточний рахунок на загальну суму 173918 грн;

2) п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, завищено від`ємне значення ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду (рядок 21 декларації) за січень 2023 року на загальну суму ПДВ 24964623 грн.

Як наслідок, Головним управлінням ДПС в Чернігівській області 18.01.2023 було прийняте податкове повідомлення-рішення від 29.05.2023 №5673/Ж10/25-01-07-00, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 24 949 657,00 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ «СП «Агродім.» підтвердило факт реальності господарських операцій, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірної господарської операції, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

За пп. 14.1.27 п. 14.1 статті 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом «а» п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Згідно із п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

У свою чергу, Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно із п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 ст. 200 ПК України визначено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації (п. 200.7 ст. 200 ПК України).

Формування реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані:

1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер;

2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);

3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу;

5) реквізити рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг для перерахування бюджетного відшкодування;

6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку;

8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки;

11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом;

12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується;

13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження;

14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження;

15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку/небанківському надавачу платіжних послуг;

16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону «Про електронні довірчі послуги».

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Дані Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, передбачені підпунктом 200.7.1 цього пункту, крім підпункту 5 підпункту 200.7.1 цього пункту щодо реквізитів рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг для перерахування бюджетного відшкодування, не є інформацією з обмеженим доступом та підлягають щоденному, крім вихідних, святкових та неробочих днів, оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок надання відповідної інформації центральним органом виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для її оприлюднення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

При цьому, Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, контролюючим органом при проведенні перевірки було встановлено факт реалізації позивачем товарів нижче ціни придбання, на загальну суму ПДВ 14966 грн, у тому числі за серпень 2022 року на суму ПДВ 14966 грн.

Крім того, на думку відповідача, ТОВ «СП «Агродім.» не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість при використанні послуг елеватора не в господарській діяльності, що призвело до заниження податкових зобов`язань на загальну суму 188993 грн, у тому числі за січень 2023 року на суму 188993 грн.

Як наслідок, податковий орган прийшов до переконання, що ТОВ «СП «Агродім.»:

1) завищено суму податкового кредиту з ПДВ у зв`язку з відсутністю документального підтвердження вищезазначених операцій, на загальну суму 911667 грн, у тому числі : за жовтень 2022 року на суму 15287 грн, за січень 2023 на суму 2896380 грн, та

2) завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 19997661 грн, у тому числі : за лютий 2022 року на суму 14353 100 грн, за червень 2022 року на суму 3467052 грн, за вересень 2022 грн на суму 1901 400 грн, за грудень 2022 року на суму 276109 грн.

3) завищено суму податкового кредиту на загальну суму ПДВ 1851336 грн, у тому числі: за січень 2022 року на 689076,95 грн, за лютий 2022 року на 622580,75 грн, за березень 2022 року на 507473,48 грн, за квітень 2022 року на 16988,84 грн, за травень 2022 року на 3121,46 грн, за липень 2022 року на 11514,71 грн, за грудень 2022 року на 571 грн.

У свою чергу, досліджуючи питання реальності господарської операції, що дає платнику податків право на формування в податковому обліку сум податкового кредиту, суд зазначає, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником податків при визначенні податкових зобов`язань з ПДВ, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 05 травня 2023 року по справі №1340/5998/18, правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та для відмови платнику ПДВ у формуванні податкового кредиту за рахунок сум цього податку у ціні придбаних товарів (послуг), якщо інші об`єктивні дані свідчать про зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Як свідчать матеріали справи, 19.05.2022 ТОВ «СП «Агродім.» було складено додаткову угоду до договору надання послуг № 21/02/22-НЗ від 21.02.2022, укладеного між позивачем та ТОВ «СП Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577) якою п. 1.1 було викладено у новій редакції, згідно якої орієнтовна загальна вартість надання послуг по обробітку землі для вирощування сільськогосподарських культур становить 125 000 000 грн., а остаточна договірна ціна, яку має сплатити замовник на користь виконавця, визначається як сума всіх актів виконаних робіт, підписаних сторонами на виконання договору.

Крім того, позивачем з метою підтвердження виконаних робіт контрагентом в межах Договору надання послуг № 21/02/22-НЗ від 21.02.2022 було отримано від виконавця робіт за договором деталізовану інформацію по виконаних роботах щодо обсягів обробленої землі, виду обробітку, вартості робіт в розрізі кожної операції для підтвердження фактичного виконання робіт по обробітку землі згідно договору від 21.02.2022 № 21/02/22-НЗ до актів № 25-29 від 21.02.2022.

Втім, податковий орган вказує про те, що послуги по утриманню ВРХ та складено акти виконаних робіт поза межами дії договору від 16.07.2021 року № 16/07/21-ПВРХ.

Однак, зазначені посилання є помилковими, враховуючи, що позивачем 15.12.2021 року Товариством було укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 16/07/21-ПВРХ від 16.07.2021 року, згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни до п. 9.1 та викласти його у новій редакції, відповідно до якої Договір вступає в силу в день його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання сторонами прийнятих за договором зобов`язань до моменту їх повного виконання.

Крім того, позивачем з метою підтвердження виконаних робіт контрагентом в межах Договору про надання послуг та виконання робіт № 16/07/21-ПВРХ від 16.07.2021 було отримано від виконавця робіт за договором деталізовану інформацію по виконаних роботах та використаних матеріалах для підтвердження фактичного виконання робіт по утриманню ферм ВРХ, коней, інших тварин та бджолосімей згідно вище зазначеного договору.

Вказані обставини свідчать про доведеність суду реальності операцій, відображених у бухгалтерському та податковому обліку, що у свою чергу свідчить про правомірність формування показників податкового кредиту.

Так, щодо нарахування податкових зобов`язань на послуги елеватора на загальну суму 188 993 грн слід зазначити наступне.

Як зазначено в Акті перевірки збір кукурудзи з поля за період жовтень 2022 року - січень 2023 року склав 67 695,6 т, у той час як кількість кукурудзи, прийнятої на елеватор - 68 309,92 т. Надання послуг елеватора на різницю в кількості 614,32 т відповідач трактує як таке, що відбувалося поза межами господарської діяльності. Щодо таких послуг в Акті перевірки визначено додаткові податкові зобов`язання з ПДВ на послуги елеватора в сумі 188 993 грн.

Проте, таке нарахування є неправильним, так як дані про обсяги оприбуткованої кукурудзи, зазначені інспекторами в акті перевірки не відповідають дійсності, оскільки при перевірці інспектори не врахували обсяг кукурудзи, який був оприбуткований в обліку 01.02.2023 згідно з: реєстром на прийняте зерно i насіння з визначенням якості по середньодобовому зразку № 230130-005 за 30.01.2023- 514,98 т; реєстром на прийняте зерно i насіння з визначенням якості по середньодобовому зразку № 230130-004 за 30.01.2023 - 430,75 т; разом - 945,72 тон.

Збір кукурудзи з поля за період жовтень 2022 року січень 2023 року склав: як зазначено в Акті перевірки - 67 695,6 т; обсяг, недбало не врахований інспекторами, згаданий вище - 945,72 т; разом - 68 641,32 т.

Даний залишок кукурудзи відображено у оборотно-сальдовій відомості по рахунку 271 за період за період 24.10.2022 - 31.01.2023 по рядку «Склад с/г продукції с. Городище (МВО Криницька Н.І.)».

З огляду на вказане, при перевірці інспектори не врахували обсяг кукурудзи, який був оприбуткований в обліку 01.02.2023.

Так, оборотно-сальдова відомість була надана податковому органу при проведенні перевірки, а також додана до заперечень на Акт перевірки, але, натомість, не врахована контролюючим органом.

Крім того, позивачем доведено суду про неспівставлення працівниками податкового органу при проведенні перевірки показників зібраного, переміщеного на склад с/г продукції, переміщеного на складське зберігання (елеватор зовнішнього контрагента) та різницю на вагах між складами та елеватором (що підтверджується пояснювальними записками щодо різниць зважування) по обсягах зібраного урожаю.

Відповідно, за умови невірного проведення в обліку зерна, яке оприбутковане 01.02.2023, а прийняте 30.01.2023 вказане можливо розцінювати як порушення ведення бухгалтерського обліку, але не як зменшення податкового кредиту.

Щодо завищення податкового кредиту по послугах елеватора, наданих ТОВ «СП «Агродім» на суму 2 911 667 грн (у тому числі 15 287 грн за жовтень 2022 року та 2 896 380 грн за січень 2023 року) колегія суддів звертає увагу на наступне.

Так, в Акті перевірки податковий орган зазначає, що при аналізі обсягів роботи елеватора згідно з Актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № 15 від 31.01.2023 року, наданого ТОВ «СП «Агродім», на загальну суму 16 812 647 грн, у т.ч. ПДВ 2 802 108 грн, використовували дані: розпорядження-акту на доробку зерна, насіння олійних культур від 24.01.2023 № 27, та Акт розподілу умовної усушки № 27 від 01.02.2023.

Відповідно, на підставі співставлення обсягів робіт в Акті перевірки зроблено висновок про невідповідність фактичних обсягів зерна, яке надійшло на елеватор та обсягів переробки зерна, а саме: завищення податкового кредиту по послугах елеватора, наданих ТОВ «СП «Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577), на суму 2 911 667 грн (у тому числі 15 287 грн за жовтень 2022 року та 2 896 380 грн за січень 2023 року).

Проте, під час перевірки податковим органом не було враховано, що у відповідності до пункту 4.3 Договору складського зберігання № 11420210060 від 21.06.2022 року, укладеного між ТОВ «СП «Агродім.» (код ЄДРПОУ 44269128) та ТОВ «СП «Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577), розрахунок наданих послуг при прийманні зерна проводиться як сума вартості послуг, визначених у розділі 3 Реєстрів на приймання зерна ф.ЗХС-З, ф.ЗХС-4 до залікових кондицій.

Як наслідок, на основі показників Розділу 3 Реєстрів ф.ЗХС-3, ф.ЗХС-4 оформлюється Акт виконаних робіт.

У кожному реєстрі ф. ЗХС-З, ф.ЗХС-4 розраховано вартість послуг до приведення кожної партії отриманого зерна на елеватор до необхідних якісних показників.

На підтвердження зазначених обставин, позивачем надано витяг з Реєстру на прийняте зерно і насіння з визначенням якості по середньодобовому зразку № 230130-005 за 30.01.2023-514,98 т, втім зазначений доказ контролюючим органом не було враховано.

Аналогічне стосується висновків перевіряючих щодо аналізу обсягів роботи елеватора згідно з Актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № 15 від 31.01.2023.

Доводи апелянта про документальне оформлення операцій, щодо переміщення зерна кукурудзи на елеватор в кількості 9 108,08 т, які відображаються записом ДТ 271 «Продукція рослинництва» КТ 23 «Виробництво», без фактичного ix настання, не підтверджуються первинними документами, які свідчать про реальність господарських операцій.

Зазначене спростовується даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 271 за січень 2023 року, на елеватор ТОВ «CП «Агродім» (код СДРПОУ 32659577) передано: 22 864,4 т кукурудзи, а також 945,72 тон оприбуткованих 01.02.2023, разом - 23 810,12 тон; на елеватор прийнято 23 806,08 т, різниця на вагах 4,04 т.

Даний показник відповідав сумі прийнятої кукурудзи за актами №14 від 31.01.2023 poкv (прийнято 14 698,0 т) та №15 від 31.01.2023 (прийнято 9 108,08 т), що також підтверджується оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 271 за січень 2023 року.

Відтак, доводи скаржника щодо завищення суми податкового кредиту на суму 2 911 667 грн. є необгрунтованими та такими що не відповідають реальним обставинам справи, що також підтверджується договором № 11420210060 складського зберігання сільськогосподарської продукції від 21.06.2022 з додатком № 1 (тарифи), додатки до акту надання послуг, формою № ЗХС-3 «Реєстри товаро-транспортних накладних на прийняте зерно i насіння» із визначенням якості по середньодобовому зразку, реєстром прийнятої кукурудзи з 01.10.2023 по 31.01.2023 (з відображенням дати, номеру реєстру ЗХС-3, номенклатури, пункту погрузки, фізичної ваги, залікової ваги, вологості фізичної ваги, вологості залікової ваги, т/% пониження вологи=(вологість фізичної ваги-вологість залікової ваги)*фізична вага/1000, сміттєвої домішки фізичної ваги, сміттєвої домішки залікової ваги, т/% пониження смітної=(сміттєва домішка фізичної ваги-сміттєва домішка залікової ваги)*фізична вага/1000, складської квитанції, Зберігання=залікова вага наростаючим*дні*1,55 (ціна без ПДВ за 1 т), Очистка=т/% пониження смітної*17,10 грн (ціна за 1 т без ПДВ), приймання=фізична вага*0,85 грн (ціна без ПДВ за 1 т), Сушка=т/% пониження вологи*111,60 грн (ціна за l т без ПДВ), відвантаження, т=фізична вага відвантаження*130,50 грн (ціна за 1 т без ПДВ), вагони, шт *566,67 грн (ціна зважування 1 вагона без ПДВ), дата, підсумок всього.

При цьому, при пpoвeдeннi наступної перевірки позивача податковим органом вже не перевірялась правильність відображення податкового кредиту з ІІДВ по аналогічних операціях, про що свідчить Акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджетного від 19.07.2023 № 6997/ж5/25-01-07-03-01; акти здачі прийняття робіт (надання послуг) № 29 від 28.02.2023, № 30 від 28.02.2023 року; податкові накладні № i 8 від 28.02.2023, № 19 від 28.02.2023; оборотно-сальдова відомість та картка рахунку по рахунку 6311 за лютий 2023 року по Договору складського зберігання №11420210060 від 21.06.2022, укладеного між ТОВ «CП «Агродім.» (код ЄДРПОУ 44269128) та ТОВ «CП «Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577).

Щодо завищення суми податкового кредиту на загальну суму ПДВ 19 997 661 грн., яку сформовано за рахунок послуг по обробітку землі під сільськогосподарські культури, які отримано від контрагента ТОВ «CП «Агродім» (код СДРПОУ 32659577) на підставі договору надання послуг від 21.02.2022 року № 21/02/22-НЗ, суд апеляційної інстанції звертає увагу на наступне.

Так, під час проведення перевірки контролюючий орган дійшов до висновку, що послуги по обробітку землі під сільськогосподарські культури здійснено поза межами визначеної договором договірної ціни на суму 33 867 366 грн. в тому числі ПДВ 5 644 561 грн.

Разом з тим, зазначене спростовується тим, що 19.05.2022 позивачем було укладено додаткову угоду до договору надання послуг № 21/02/22-H3 від 21.02.2022 року, якою п. 1.1 було викладено у новій редакції, згідно якої орієнтовна загальна вартість надання послуг по обробітку землі для вирощування сільськогосподарських культур становить 125 000 000 грн., а остаточна договірна ціна, яку мас сплатити Замовник на користь Виконавця, визначається як сума всіх Актів виконаних робіт, підписаних Сторонами на виконання договору.

Таким чином, загальна орієнтовна сума договору перевищує фактичну суму наданих послуг, що спростовує посилання перевіряючих на оплату послуг без документального пx оформлення та порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, а також отримання обсягу послуг поза межами договірних умов/договірної вартості послуг.

Посилання ж перевіряючих на ненадання під час перевірки додаткових угод до договору надання послуг №21/02/22-HЗ від 21.02.2022 є безпідставним, оскільки позивачем надавалися лише запитувані перевіряючими документи, хоча сама додаткова угода також містилася в одному пакеті документів із основним договором, що підтверджується додатком 2 до Акту перевірки, згідно якого при проведенні перевірки укладені підприємством договори з покупцями та постачальниками досліджувалися вибірковим порядком, а в самому запиті від 13.04.2023 № 881/жЗ/25-01-07-03-06 наведено загальний та без деталізацій i уточнення перелік документів, зокрема без вказівки на надання пояснень та підтверджуючих документів щодо конкретних операцій, які впливають на формування показників суми податкового кредиту, що у свою чергу впливає на правову невизначеність cy6'єкта господарювання i позбавляє його можливості надати контролюючому органові необхідний в розумінні cy6'єкта владних повноважень пакет документів.

Щодо тверджень апелянта про заповнення актів виконаних робіт та податкових накладних, з яких не вбачається обсяг фактично виконаних робіт, слід зазначити, що згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» діє принцип превелювання сутності над формою, згідно якої операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

У свою чергу, позивачем з метою підтвердження виконаних робіт контрагентом в межах Договору надання послуг № 21/02/22-H3 від 21.02.2022, було отримано від виконавця робіт за договором деталізовану інформацію по виконаних роботах щодо обсягів обробленої землі, виду обробітку, вартості робіт в розрізі кожної операції для підтвердження фактичного виконання робіт по обробітку землі згідно договору від 21.02.2022 №21/02/22-H3 до актів №25-29 від 21.02.2022.

Стосовно посилань про наявність власних та орендованих ресурсів колегія суддів зазначає, що за період 24.05.2021 - 31.03.2022 в штаті позивача працювало 2 співробітника - директор та землевпорядник, тому роботи по обробітку землі під с/г культури не могли виконуватися власними силами, а виконувалися іншим cyб`єктом господарювання, а саме: ТОВ «CП «Агродім» (код ЄДPПOУ 32659577) згідно укладеного договору надання послуг від 21.02.2022 №21/02/22-H3, що підтверджується копією податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2022 року з додатками.

При цьому, з 01.04.2022 у позивача було працевлаштовано 211 осіб, укладено договір оренди рухомого майна №31/03/2022 з ТОВ «CП «Агродім» (код ЄДPПOУ 32659577) від 31.03.2022.

Відповідно, власна рухома техніка (легкові автомобілі, вантажні автомобілі, комбайни та трактори) придбані 29.12.2022 за довгором купівлі-продажу №29/12 від 29.12.2022 з ТОВ «ФК «Фактор Сервіс».

Щодо завищення суми податкового кредиту на загальну суму 1 851 336 грн., яку сформовано за рахунок послуг по утриманню BPX, які отримано від контрагента ТОВ «CП «Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577) на підставі договору від 16.07.2021 №16/07/21-ПBPX, зазначаємо наступне.

Як свідчать матеріали справи, 15.12.2021 позивачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору №16/07/21-ПBPX від 16.07.2021, згідно з якою сторони дійшли згоди внести зміни до п. 9.1 та викласти його у новій редакції, відповідно до якої Договір вступає в силу в день його підписання належним чином уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2022 року, а в частині виконання сторонами прийнятих за договором зобов`язань до моменту пx повного виконання, що спростовує посилання апелянта на надання послуг після закінчення терміну дії такого договору.

Стосовно посилання податкового органу на те, що при заповненні актів виконаних робіт з деякими неточностями та відсутність деталізації в актах виконаних робіт розшифровок самих робіт щодо обсягу послуг по утриманню ВРХ, необхідно зазначити недоліки первинних документів щодо господарських операцій не свідчать про відсутність виконання таких робіт, та з метою підтвердження виконаних робіт контрагентом в межах договору про надання послуг та виконання робіт №16/07/21-ПBPX від 16.07.2021 було отримано від виконання робіт за договором деталізовану інформацію по виконаних роботах та використаних матеріалів для підтвердження фактичного виконання робіт по утриманню ферм ВРХ, коней, інших тварин та бджолосімей згідно зазначеного договору.

З огляду на вказане вбачається, що відповідачем не доведено, що господарські операції фактично не відбулися, чи відбулися з порушенням вимог чинного законодавства, та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження здійснення господарських операцій вказує на те, що позивач мав господарські операції з ТОВ «СП «Агродім»; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Крім того, вказані первинні документи оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Під час дослідження матеріалів справи не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту.

Разом з тим, доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Твердження апелянта щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу базується лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента позивача з третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача з його контрагентами.

Також, при розгляді справи № 160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 зазначила, що порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків; чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів; так само невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

У свою чергу, контролюючим органом всупереч вимог Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагента по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеним договорам з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які свідчили про протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Так, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

До того ж, контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо).

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №822/1284/15 та від 30.10.2018 по справі №826/16134/14.

Крім того, відповідачем не було враховано, що позивач як платник податку самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків контрагентом, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

У даному випадку позивач не може нести відповідальність за можливі невиконання контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

У той же час, всі операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та отримання послуг відображені в бухгалтерському обліку та використані в господарській діяльності, що є відповідним доказом фактичного руху активів.

Таким чином, оскільки господарські операції позивача з його контрагентами підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податкових накладних, зареєстрованих належним чином, господарська мета їх проведення, доцільність і економічний результат підтверджені, колегія суддів приходить до висновку, що висновки податкового органу щодо фіктивності таких операцій є безпідставними та необгрунтованими.

За таких обставин, висновок відповідача про зменшення від`ємного значення ПДВ та зменшення задекларованої суми бюджетного відшкодування ПДВ з посиланням на нереальність господарських операцій є помилковим та не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першоїст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до переконання, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обгрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді В.О. Аліменко

В.П. Мельничук