Постанова

від 02.04.2024 по справі 380/21896/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/21896/23 пров. № А/857/892/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОнишкевича Т.В.,

суддівСеника Р.П., Судової-Хомюк Н.М.,

з участю секретаря судових засідань Максим Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційні скаргу Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,

суддя у І інстанціїКузан Р.І.,

час ухвалення судового рішення 15 год 43 хв,

місце ухвалення судового рішенням. Львів,

дата складення повного тексту рішення 14 грудня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» (далі ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ») звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило:

визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Комісія ГУ ДПС) від 23.05.2023:

№8860443/40744837 про відмову в реєстрації податкової накладної (далі ПН) №1 від 22.03.2023;

№8860445/40744837 про відмову в реєстрації ПН №2 від 23.03.2023;

№8860446/40744837 про відмову в реєстрації ПН №3 від 23.03.2023;

№8860444/40744837 про відмову в реєстрації ПН №4 від 30.03.2023.

Зобов`язати Державну податкову службу України (далі ДПС) зареєструвати ПН №1 від 22.03.2023, ПН №2 від 23.03.2023, ПН №3 від 23.03.2023, ПН №4 від 30.03.2023 у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН) у день подання на реєстрацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 380/21896/23 позов задоволено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що сам лише факт наявності рішення про відповідність позивача критеріям ризиковості платника податків не є достатнім для відмови в реєстрації податкової накладної. Зважаючи на наявність достатніх документів для спростування сумнівів щодо ризиковості операції платника податку та на те, що наданих контролюючому органу документів та письмових пояснень було достатньо для прийняття рішення про реєстрацію ПН, відповідач не мав правових підстав для відмови позивачу у їх реєстрації.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації спірних ПН, то є достатні підстави для прийняття ДПС рішення про їх реєстрацію в ЄРПН.

У апеляційних скаргах Головне управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС) та ДПС просили скасувати вказане рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» відмовити.

Свої апеляційні вимоги обґрунтовують тим, що Комісією ГУ ДПС прийнято оспорювані рішення про відмову в реєстрації ПН, оскільки подані платником податку копії документів не є достатніми для прийняття відповідного рішення про реєстрацію ПН у ЄРПН.

Контролюючий орган чітко визначив підставу зупинення реєстрації ПН. Пропозиція надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, була викладена у відповідності до вимог пунктів 4, 5 Порядку прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 12.12.2019 № 520.

Щодо конкретного переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію ПН, то зупинення реєстрації ПН відбувається в автоматичному режимі за наявності підстав для зупинення реєстрації ПН/РК і сам платник податку має визначити які первинні документи необхідно надати податковому органу на підтвердження реальності господарської операції та прийняття рішення про реєстрацію ПН.

Враховуючи наведене у відповідача були законні підстави для прийняття рішення про відмову у реєстрації спірних ПН в ЄРПН.

Позовні вимог про зобов`язання ДПС зареєструвати ПН у ЄРПН є передчасними і похідними від вимог про визнання протиправними і скасування оспорюваних рішень Комісії ГУ ДПС та є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу.

У відзиві на апеляційні скарги відповідачів ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» підтримало доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечило обґрунтованість апеляційних вимог та просило залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник ГУ ДПС та ДПС у судовому засіданні апеляційного суду підтримав подані апеляційні скарги доводами, аналогічними до тих, що зазначені у їх тексті. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» відмовити.

Представник ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, на виклик апеляційного суду не прибув, що відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржників, виходячи із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, основним видом діяльності ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» згідно з КВЕД є:

46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний);

43.22 Монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування;

43.39 Інші роботи із завершення будівництва;

43.99 Інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.;

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами;

46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами;

46.34 Оптова торгівля напоями;

46.36 Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами;

46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами;

46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками.

09.03.2023 між ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» (Покупець) та ТОВ «Радехівський цукор» (Постачальник) було укладено договір поставки №6/КПЦЗ/23, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити повну вартість товару (цукор білий кристалічний (ДСТУ 4623:2006), виробником якого є Постачальник, та цукрову продукцію торгової марки «DIAMANT» в асортименті: цукрова пудра, цукор пресований швидкорозчинний (рафінад), цукор тростиновий).

На виконання умов вказаного договору ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» купив цукор білий кристалічний, що підтверджується видатковими накладними №3622 від 22.03.2023 на суму 560 000,00 грн, №3666 від 23.03.2023 на суму 560 000,00 грн, №3698 від 23.03.2023 на суму 560 000,00 грн, № 4080 від 30.03.2023 на суму 560 000,00 грн, а також товарно-транспортними накладними (далі ТТН) та платіжними інструкціями.

10.03.2023 ТОВ «ТАНДЕМ ТРЕЙДІНГ» (Покупець) та ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» (Постачальник) уклали договір поставки №03/23-1, за умовами якого Постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити повну вартість товару на умовах та в порядку, що визначені цим договором. Постачальник зобов`язувався поставляти Покупцю товар окремими партіями в кількості і асортименті, на умовах та за цінами, що визначені сторонами у специфікаціях.

Предметом поставки за вказаним договором був цукор білий кристалічний (ДСТУ 4623:2006), виробником якого є Постачальник, та цукрова продукція торгової марки «DIAMANT» в асортименті: цукрова пудра, цукор пресований швидкорозчинний (рафінад), цукор тростиновий. Оплата за товар може проводитись Покупцем як на умовах передоплати, так і на умовах післяплати.

Ціна за одиницю товару, загальна вартість окремої партії товару та конкретні умови оплати товару погоджуються сторонами у специфікаціях до договору. Оплата за товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або в інший незаборонений чинним законодавством спосіб. Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальникаю

ТОВ «ТАНДЕМ ТРЕЙДІНГ» придбало у ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» відповідно до видаткових накладних № 22/03-1 від 22.03.2023 20 т цукру білого кристалічного на суму 570000,00 грн, № 23/03-1 від 23.03.2023 20 т цукру білого кристалічного на суму 570 000,00 грн, № 23/03-2 від 23.03.2023 20 т цукру білого кристалічного на суму 570 000,00 грн, №30/03-1 від 30.03.2023 20 т цукру білого кристалічного на суму 570 000,00 грн.

Доставка товару проведена згідно із ТТН №22/03-01 від 22 березня 2023 року, №23/03-01 від 23.03.2023, №23/03-02 від 23.03.2023, №30/03-01 від 30.03.2023.

Оплата за товар проведена у безготівковому порядку на підставі платіжних інструкцій №2681 від 04.04.2023, №2621 від 22.03.2023, №2617 від 21.03.2023, що підтверджується виписками по рахунку за період з 01.03.2023 по 14.04.2023 та з 01.04.2023 по 31.08.2023.

У зв`язку із відвантаженням товару на виконання умов договору №03/23-1 від 10.03.2023 ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» склало ПН №1 від 22.03.2023, № 2, №3 від 23.03.2023; №4 від 30.03.2023, які у відповідності до приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК) було скеровано для реєстрації в ЄРПН.

Згідно із квитанціями від 13.04.2023 та від 17.04.2023 вказані ПН були контролюючим органом прийняті, однак їх реєстрація зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК, з огляду на те, що платник податку відповідає пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Водночас позивачу запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у ПН, для розгляду питання прийняття рішення про їх реєстрацію в ЄРПН.

На пропозицію контролюючого органу ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» надіслало на адресу ДПС повідомлення №1, №2 та №3 від 17.05.2023 про надання пояснень по податкових накладних, реєстрація яких зупинена, а також копії документів, пов`язаних із здійсненими господарськими операціями, зокрема: договори поставки, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, банківській виписки.

Разом із тим, Комісією ГУ ДПС прийнято рішення №8860443/40744837, №8860445/40744837, №8860446/40744837, №8860444/40744837 від 23.05.2023 про відмову в реєстрації ПН №1 від 22.03.2023, № 2, №3 від 23.03.2023; №4 від 30.03.2023 з огляду на «надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. Додаткова інформація (зазначити конкретні документи) ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних, розрахункових документів та/або банківських виписок з особових рахунків».

Відтак, ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» не погодилося із вказаними рішеннями контролюючого органу та звернулося до суду з адміністративним позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Як передбачено у пункті 201.1 статті 201 ПК, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно із приписами пункту 201.10 статті 201 ПК при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 204) (далі Порядок №1246).

За правилами пунктів 12 - 15 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція). Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС. У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної норми Кабінетом Міністрів України 11 грудня 2019 року прийнято постанову № 1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №1165) визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1165 комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.

Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).

У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.

Згідно із приписами пункту 7 Порядку №1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

За правилами пунктів 10-11 Порядку №1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Додатком 1 до Порядку № 1165 визначено «Критерії ризиковості платника податку на додану вартість» (надалі по тексту також - Критерії).

Відповідно до пункту 8 одним з таких критеріїв є 8. У контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування..

На переконання апеляційного суду, пропозиція контролюючого органу ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» щодо надання пояснень та документів носили формальний характер та за своїм змістом дублювали припис підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165, що може свідчити про наявність у платника податків вільного розсуду щодо переліку необхідних документів.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджено наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13.12.2019 за № 1245/34216 (далі - Порядок № 520).

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, серед яких:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактари/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

При цьому у пункті 5 Порядку №520 зазначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації ПН/РК у ЄРПН, який не є вичерпним та не передбачає необхідності надання платником податку усіх документів згідно із таким переліком.

На думку апеляційного суду, при оцінці обґрунтованості оспорюваного рішення слід виходити із загальних вимог, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, а саме його обґрунтованості та вмотивованості, та з урахуванням покладеного на суб`єкта владних повноважень приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку доказування правомірності свого рішення.

Разом із ти, контролюючим органом у квитанції про зупинення реєстрації ПН не було вказано конкретної назви чи переліку документів, яких було б достатньо для прийняття рішення про її реєстрацію в ЄРПН, що ставить платника податків у стан правової невизначеності, позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного критерію оцінки ступеня ризиків, а також зазначення у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної чіткого переліку документів, чого зроблено не було.

Відтак, апеляційний суд вважає, що недотримання контролюючим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації ПН щодо належного оформлення квитанції вказує на протиправність рішень, прийнятих на наступному етапі рішень про відмову у реєстрації ПН у ЄРПН.

Як свідчать матеріали справи, на пропозицію контролюючого органу позивачем було подано повідомлення про подання пояснень та копій документів, які передбачені пунктом 5 Порядку № 520, щодо зупинених ПН, до яких додано на свій розсуд копії первинних документів, оформлених на виконання відповідних договірних відносин, у відповідності до вимог законодавства на підтвердження факту реального характеру господарських операцій.

При цьому апеляційний суд наголошує на тому, що у постановах від 12.11.2019 у справі №816/2183/18, від 21.05.2019 у справі №0940/1240/18, від 18.02.2020 у справі №360/1776/19, від 27.04.2020 у справі №360/1050/19, від 18.06.2020 у справі №824/245/19-а Верховний Суд вказував на те, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинно підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій податкового органу.

Водночас апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що сам лише факт наявності рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податків не є достатнім для відмови в реєстрації податкової накладної. Такий платник має мати можливість спростувати належними доказами сумніви податкового органу щодо законності своєї господарської діяльності і у кожному конкретному випадку має знати які саме обставини йому слід підтвердити чи спростувати для доведення реальності спірної господарської операції та відсутності ризиків.

Разом із тим, як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідачами не надано суду доказів, які б підтверджували, що господарські операції позивача, за наслідками яких складені спірні ПН, не відповідають його задекларованим видам діяльності та є ризиковими.

При оцінці вирішення судом першої інстанції позовних вимог ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» у частині зобов`язання ДПС зареєструвати спірні ПН у ЄРПН апеляційний суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 19 Порядку №1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 20 Порядку №1246 встановлено що у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Дискреційні повноваження це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Згідно Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).

У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відтак, з огляду на визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень ГУ ДПС про відмову у реєстрації ПН ТОВ «ЛЬВІВ ХЕНДЛІНГ» у ДПС з`являється об`єктивний обов`язок зареєструвати спірні ПН у ЄРПН, оскільки у цьому випадку дискреція при прийнятті такого рішення відсутня.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Хоча ця справа стосується податкового спору, на переконання апеляційного суду, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб`єктом приватного права і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов`язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003).

Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20.09.2012, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційні скаргу Головного управління ДПС у Львівській області та Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2023 року у справі №380/21896/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Р. П. Сеник Н. М. Судова-Хомюк Постанова у повному обсязі складена 02 квітня 2024 року.