Ухвала

від 02.04.2024 по справі 160/13249/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 квітня 2024 року

Київ

справа № 160/13249/23

адміністративне провадження № К/990/10936/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №160/13249/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест Інжиніринг» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.03.2024 до суду надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС, скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 21.03.2024.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Східне МУ ДПС зазначає, що суди неправильно застосували пункт 48.3 статті 48 ПК України, оскільки її необхідно застосовувати у взаємозв`язку з пунктом 48.1 статті 48 ПК України, яка вимагає щоб декларація відповідала затвердженій формі та пункту 1 Наказу від 28.01.2016 № 21, яким затверджено форму податкової декларації з ПДВ, з обов`язковим реквізитом «Телефон».

Однак, як вбачається зі змісту постанови апеляційного суду, підставами для часткового задоволення позовних вимог стали такі висновки суду: (1) в оскаржуваному рішенні від 22.05.2023 №2964/6/32-00-04-04-02-02 відповідач не посилався на такі підстави невизнання податковою звітністю декларації з податку на додану вартість за квітень 2023 року від 19.05.2023 як відсутність реквізиту «Телефон»; (2) лист відповідача від 22.05.2023 №2964/6/32-00-04-04-02-02 є необґрунтованим, оскільки в ньому відповідач вказує загальні норми податкового законодавства, які нібито порушені платником податку, і не зазначає, які необхідні обов`язкові реквізити були відсутні у поданій податковій звітності позивача; (3) чинним законодавством України податковий орган не наділений повноваженнями щодо невизнання податкової декларації документом податкової звітності, тобто надання їй статусу визнана як не податкова, оскільки відповідно до статей 48 та 49 Податкового кодексу України податковий орган має право або прийняти податкову декларацію, або відмовити у її прийнятті.

У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування незгоди з такими висновками судів у взаємозв`язку із посиланням на відповідну підставу для касаційного оскарження судових рішень. Зазначене свідчить проте, що обґрунтування незгоди з судовими рішеннями Східне МУ ДПС наводить безвідносно до висновків судів, які стали підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Та обставина, що суди також надавали оцінку доводам Східного МУ ДПС, викладеним у відзиві на позовну заяву, не дає підстав вважати, що саме ці висновки стали основною підставою для часткового задоволення позову.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20.02.2024 у справі №160/13249/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будінвест Інжиніринг» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон