Ухвала

від 02.04.2024 по справі 398/1661/24

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1661/24

провадження №: 2-а/398/40/24

УХВАЛА

"02" квітня 2024 р. суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Молонова Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), до Олександрійського районного відділу поліції Головного Управління національної поліції в Кіровоградській області (Кіровоградська область, місто Олександрія, вулиця 6-го Грудня, буд. 49) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови серії БАА № 9908002 від 02.03.2024 по справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Вивчивши подані матеріали, суд приходить до висновку, що дана позовна заява не відповідає вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, приписами ч. 3 статті 161 КАС України закріплено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

В порушення зазначених вимог закону, до позовної заяви не доданий документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Натомість, в позовній заяві представник позивача зазначає, що позивача звільнено від сплату судового збору за звернення до суду із даним позовом, на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» посилаючись на те, що позивач є учасником бойових дій.

Вирішуючи питання про звільнення позивача від сплати судового, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 вказаного Закону, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, пільги та гарантії їх соціального захисту визначені Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII).

За змістом частини другої статті 22 Закону № 3551-XII ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед яких права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з позовними вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі немає.

Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" в сукупності з частиною 2 статті 22 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору у справах, які стосуються пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.10.2020 справі №240/934/20.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.02.2020 у справі №545/1149/17, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" суд має врахувати предмет та підстави позову, а також перевірити чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV "Про судовий збір" викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Оскільки, позивач звернувся до суду з позовом з приводу оскарження дій суб`єкта владних повноважень щодо скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, яке не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій, то позивач не звільнений від сплати судового збору за подання даного позову згідно до положень п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що судовий збір за подачу даного позову до суду має бути сплачений на загальних підставах.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Так, пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У постанові від 18.03.2020 року у справі № 543/775/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України "Про судовий збір", які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 5 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного Верховним Судом України в постанові від 13 грудня 2016 року, вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення.

Станом на 01 січня 2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3028 грн. Отже, за подання відповідної позовної заяви підлягає сплаті судовий збір у розмірі 605,60 грн.

З огляду на викладене, є достатні підстави для залишення позовної заяви без руху та надання строку для усунення її недоліків, у встановлений судом строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Олександрійського районного відділу поліції Головного Управління національної поліції в Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали подати до суду докази на підтвердження сплатити судовий збір в сумі 605,60 грн. за позовну вимогу подану, як до адміністративного суду фізичною особою та надати до суду оригінал квитанції про сплату судового збору, або докази звільнення від сплати судового збору.

Копію ухвали направити позивачу та роз`яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовна заява буде повернута без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Молонова