Рішення

від 14.10.2010 по справі 10/193(10)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.10                                                                                           Справа№ 10/193(10)

За позовом   Приватне підприємство  «Полтава Авто Лайн» м. Полтава          

До відповідача    Товариства з обмеженою відповідальністю «Міст Експрес» м. Львів

Про  стягнення 181735,09 грн. боргу

                             Суддя   Довга О.І.

                                                                                                                     Секретар Скремета О.О.

Представники:  

Від  позивача:           Шинкарьов В.В. -  представник за  довіреністю  від 05.10.2010 року

Від відповідача :   не з‘явився

Представникам сторін  роз’яснено їх права  та обов’язки передбачені  ст. 22 ГПК України та право відводу  судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді  не подано ( не заявлено).

          Сторона  Позивача  подали  письмове клопотання  про відмову від  технічного  запису судового  процесу.

Суть спору:

На розгляді  господарського  суду  Львівської області знаходиться справа  за позовом  Приватного  підприємства «Полтава Авто Лайн» м. Полтава до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Міст Експрес» м. Львів про стягнення 181735,09 грн.

Представник  Позивача в судовому засіданні підтримує позов,  просить  позовні вимоги задоволити  з  підстав, викладених  у   позовній заяві та з  додаткових  пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог   не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі  клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Подача позову відбувається  шляхом звернення  до суду  з письмовою заявою,  в якій  зацікавлена особа ( позивач )   формулює свою вимогу  до  осіб, до яких звернена вимога.  Правова природа  позову  як процесуального  засобу  захисту  права  полягає у тому, щоб суд, прийнявши  позовну заяву, у  певному  процесуальному порядку  перевірив  законність та обґрунтованість  цієї  матеріально-правової  вимоги  однієї особи  до іншої, які стають  сторонами процесу  і між якими  відбувається спір.

Сторони зобов‘язані  добросовісно користуватись  належними їм  процесуальними  правами, виявляти  взаємну  повагу до прав  і охоронюваних  законом інтересів другої сторони, вживати заходів  до всебічного, повного  та об‘єктивного  дослідження  всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне:

В січні  2009 року, між  Приватним підприємством «Полтава Авто Лайн» м. Полтава  (Позивач, Виконавець)  та  Товариством  з обмеженою відповідальністю «Міст Експрес»( Відповідач, Замовник)  був укладений Договір  про надання  послуг з ТО  та ремонту  транспортного засобу, відповідно до якого  Замовник , замовляє  та  сплачує, а  Позивач, через свій  підрозділ –сервісний  центр,  приймає  замовлення  та надає послуги з ТО  і  ремонту  транспортного  засобу Замовника в об‘ємі  і вартістю згідно  з наряд-замовленням.

Відповідно до умов Договору ( п.2.1),  Виконавець  організовує  надання  замовлених  послуг з ТО і  ремонту на підставі «Правил  надання послуг  з технічного  обслуговування і ремонту  транспортних засобів».

П. 5.1 Договору  передбачає, що   розрахунок  за фактично  надані послуги  здійснюється  готівкою, або шляхом  перерахування  вартості послуг  на розрахунковий  рахунок  Виконавця.

Згідно  п. 5.3  Договору, при  безготівковому  розрахунку Замовник  зобов‘язується  сплатити вартість  фактично  наданих послуг  на протязі п‘яти  робочих  днів після  отримання  розрахункових  документів.

Як встановлено  в судовому засіданні, у період  з 01.01.2009 року  по 24.06.2010 року  Виконавець  надав Замовнику  послуги на  загальну суму 486046,54 грн.

За надані послуги  Замовник  розрахувався  частково, сплативши  348761,66 грн., що підтверджується  банківськими  виписками.

Замовник  наявність заборгованості  перед Виконавцем  не заперечує, та визнає  шляхом  підписання акта  звірки взаємних  розрахунків станом на  30.06.2010 року.

На день розгляду спору  заборгованість Відповідача перед  Позивачем за  Договором становить   137284,88 грн.

Відповідно до  ч. 1  ст. 837 ЦК України, за договором   підряду  одна сторона (підрядник) зобов‘язується  на свій ризик  виконати певну роботу  за завданням  другої сторони (замовника), а замовник зобов‘язується  прийняти  та оплатити  виконану роботу.

Частина 1  статті 854 ЦК України передбачає, що, якщо   договором підряду  не  передбачена  попередня  оплата  виконаної роботи або окремих  її  етапів, замовник  зобов‘язаний  сплатити  підрядникові  обумовлену ціну  після  остаточної  здачі роботи  за умови, що  роботу виконано  належним чином і в  погоджений  строк або,  за згодою  замовника, -  достроково.

 Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

 Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. (ст. 612 ЦК України).

 Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

 Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 614 ЦК України  особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

 У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

 Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

 Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов’язань перед Позивачем.

 Пеня, відповідно  до проведеного  розрахунку  в розмірі  подвійної  облікової  ставки НБУ по Договору  про надання  послуг ТО і ремонту  транспортного  засобу  за весь час  прострочення з 08.01.2009 року  по 08.07.2009 року  становить  15691,85 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив   виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати.

Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані Позивачем, Відповідач зобов’язаний сплатити на користь Позивача   за період прострочення  з 08.01.2009 року  по 01.09.2010 року  інфляційні втрати у розмірі 21965,58 грн.

Три проценти  річних  за період прострочення  складають 6792,78 грн.

  Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи.

  Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

  Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення у повному обсязі.

    Судові витрати слід покласти на Відповідача.

Враховуючи наведене, а також ст. 509, 526 ЦК України та ст. ст. 4, 33,34,35,44,49, п.10 ст. 65, ст. 66, 67, 75, п.1 ст. 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

                                                         В И Р І Ш И В  :  

1. Позовні вимоги задоволити  повністю.

2. Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Міст Експрес»( 82000, м. Львів, вул. Зелена,147, код ЄДРПОУ 34857447)  на користь  Приватного підприємства  «Полтава Авто Лайн» ( 36008, м. Полтава,  вул. Лихачова, буд.4, код ЄДРПОУ 33532101, МФО  331401)  137284,88 грн.  основного боргу,  21965,58 грн.  інфляційних  втрат, 6792,78 грн. три відсотки річних  та 15691,85 грн. пені,  1817,35 грн. державного мита  та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до вимог ст.  116 ГПК України.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення  господарського суду  набирає  законної сили  після  закінчення  строку подання  апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу  не було подано.  У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його  не скасовано, набирає  законної сили після  розгляду справи  апеляційним  господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

       Суддя                                                                                             Довга О.І.