Рішення

від 29.03.2024 по справі 727/12271/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/12271/23

Провадження № 2/727/108/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Гавалешка П.С.,

за участю секретаря судового засідання Рудої І.В.,

позивача: ОСОБА_1 ,

відповідача: ОСОБА_2 ,

представника відповідача: ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: Державний кадастровий реєстратор Головного управління Дергеокадастру у Чернівецькій області Максимюк Андрій Васильович, Головне управління Дергеокадастру у Чернівецькій області, Державний реєстратор відділу реєстрації рухомого майна та нерухомого майна юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацька Галина Федорівна про визнання недійсним та скасування технічної документації із землеустрою та скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

В суд із вищенаведеною позовною заявою звернулися ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в якій просять визнати недійсним та скасувати тенічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 від 214 10 2017 року, cкасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на земельну ділянку за кадастровим номером 7310136300:12:002:1133 зареєстрована за відповідачем та скасувати рішення державного реєстратора про закриття розділу у справі на земельну ділянку за кадастровим номером 7310136300: 12:002:0177 та привести у відповідність земельну ділянку до рішення Шевченківського районного суду м Чернівці від 29 08 2013 року, стягнути судові витрати.

В обгрунтування заявлених вимог посилаються на те, що у серпні 2012 року. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися з позовною заявою до Шевченківського районного суду м. Чернівці до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності земельної ділянки та виділення їх в натурі, за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136300:12:002:0177 та 29.08.2013р.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці (в справі №2-2070/12) позовні вимоги було частково задоволено та вирішено: визначити, що частки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 в земельній ділянці площею 0,1000 га, розташованої по АДРЕСА_1 , цільове призначення (1.8) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд становлять по 1/3 за кожному; припинено було право спільної сумісної власності сторін на дане майно та визначено порядок користування земельною ділянкою площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення (1.8) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд між співвласниками ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , згідно варіанту №3 висновку №795 судової земельно-технічної експертизи від 1 липня 2013 року, а саме виділено в користування: - ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0251 га з наступними розмірами по периметру: - 2,00мп; 9,02мп; 8,03мп; 7,20мп; 2,15мп; 4,57мп; 2,31мп; 0,47мп; 8,33мп; 3,89мп; 0,40мп; 3,65мп та 18,56 мп; - ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0251 га, в тому числі ділянка площею 0,0084 га з наступними розмірами по периметру: - 0,40мп; 3,89мп; 8,33мп; 0,90мп; 4,77мп; 1,60мп; 3,92мп; 1,39мп; 0,75мп; 3,54мп; 4,37мп; 7,38мп та 10,74 мп. та ділянка площею 0,0167 га з наступними розмірами по периметру: - 11,98мп; 1,51мп; 5,85мп; 13,90мп; 28,71мп; 7,24мп; 9,51мп та 8,86мп; - ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0251 га, в тому числі ділянка площею 0,0159 га з наступними розмірами по периметру: - 7,38мп; 4,37мп; 3,54мп; 3,03мп; 2,69мп; 2,42мп; 3,47мп; 15,88мп та 14,33мп та ділянка площею 0,0092га з наступними розмірами по периметру: - 11,94мп; 7,31мп; 6,35мп; 6,94мп та 6,22мп., а земельну ділянку площею 0,0247 га із наступними розмірами по периметру: - 3,65мп; 10,74мп; 14,33мп; 15,88мп; 0,53мп; 9,03мп; 7,53мп; 1,64мп; 8,91мп; 0,32мп; 3,38мп; 7,31мп; 11,94мп; 6,22мп; 3,50мп; 28,71мп та 3,69мп залишено було у спільному користуванні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . В решті позовних вимог було відмовлено. Дане рішення набрало законної сили та не оскаржувалося в жодних із інстанцій.

Зазначають, що 25.09.2013р. як ОСОБА_4 так і ОСОБА_5 було зареєстровано право спільної часткової власності на 1/3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 7310136300:12:002:0177).

Крім наведеного позивач ОСОБА_1 мотивує позовні вимоги і тим, що 29.04.2014р. нею, відповідно до договору дарування 1/3 частки земельної ділянки було отримано від ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1000га, кадастровий номер 7310136300:12:002:0177, якою вона володіла на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.08.2013р. по справі №2-2070/12. Того ж дня, позивачем було зареєстровано право власності на 1/3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 5503158 від 29.04.2014р., а 27.04.2018р. нею, через інтернет сайт «Публічна кадастрова карта України» було виявлено відсутність зареєстрованої земельної ділянки за кадастровим номером 7310136300:12:002:0177 та звернувшись до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із заявою про надання їй інформації щодо належної земельної ділянки кадастровий номер 7310136300:12:002:0177, їй було надано відповідь Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області, листом від 24.05.2018р. №К-14/0-0270-15/137-18 та від 24.05.2018р. №К-15/0-0270-15/137-18 в якому зазначалося про проведення поділу земельної ділянки відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.08.2013р. та на підставі розробленої технічної документації із землеустрою між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 із наступними кадастровими номерами:

7310136300:12:002:1133 площею 0,0251га;

7310136300:12:002:1134 площею 0,0084га;

7310136300:12:002:1135 площею 0,0159га;

7310136300:12:002:1136 площею 0,0247га;

7310136300:12:002:1137 площею 0,0092га;

7310136300:12:002:1138 площею 0,0167га.

Вказують, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, що земельної ділянки за кадастровим №7310136300:12:002:0177, за адресою: АДРЕСА_1 , 03.11.2017р. зареєстровано, а 07.11.2017р. державним реєстратором Чернівецької міської ради Карвацькою Галиною Федорівною індексний номер рішення 37975409 внесено відомості про поділ об`єкта нерухомого майна (на підставі рішення суду по справі №2-2070/12 виданий 29.08.2013р. Шевченківським районним судом м. Чернівці), витягом з ДЗК, серії та номер: НВ-7302258292017, виданого 01.11.2017р. (видавник: ОСОБА_7 , державний реєстратор). Зазначає, що виготовлену ФОП (інженером землевпорядником) ОСОБА_8 вих. №1 від 24.10.2017р. та внесену до Державного земельного кадастру Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Максимюком А.В. - 01.11.2017 року.

27.11.2018 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м.Чернівці з позовною заявою до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області Максимюк Андрій Вікторович; Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, Державного реєстратора відділу реєстрації рухомого та нерухомого майна юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни, до фізичної особи підприємця інженера землевпорядника ОСОБА_8 , третьої особи на стороні відповідачів що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 (місце реєстрації: м. Чернівці, про визнання протиправними та скасування державної реєстрації поділу земельних ділянок

Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 24.05.2019 року позовні вимоги були задоволені.

02.03.2022 року постановою Чернівецького апеляційного суду вказане рішення було скасовано.

Позивачі вбачають, що їх законне право порушено та є умисні протиправні дії з боку відповідача та інженера землевпорядника ОСОБА_8 , а також державного реєстратора Максимюка А.В. Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області та державного реєстратора відділу реєстрації рухомого та нерухомого майна юридичного управління Чернівецької міської ради Карвацької Галини Федорівни, щодо виготовлення технічної документації поділу земельної ділянки, поділу та реєстрації поділу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , вказані рішення щодо реєстрації прав на земельну ділянку підлягають скасуванню.

Просять, наведені вище ними заявлені позовні вимоги задовольнити, оскільки вищевказані дії не відповідають вимогам закону, порушують права і охоронювані законом інтереси позивачів, отже є протиправними.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов підтримала повністю та просила суд задовольнити його.

Відповідач ОСОБА_2 , та представник який діє в його інтересах адвокат Андрухович В.Й. надав до суду відзив на позовну заяву в якій просив відмовити в задоволені позовних вимог та просили застосувати строки позовної давності до вказаних вимог.

Треті особи будучи повідомленим про день, час і місце розгляду справи повторно, не з`явився відомостей про поважність причини своєї неявки суду не повідомили. Надали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності.

Заслухавши сторони, дослідивши письмові докази та інші матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. 1ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу,вмежахзаявлених нимивимогіна підставідоказівсторінта іншихосіб,якіберутьучасть усправі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено що рішенням від 29.08.2013р. Шевченківського районного суду м. Чернівці по справі №2-2070/12 частково задоволено позов ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визначення часток у спільній сумісній власності земельної ділянки та виділення їх в натурі, за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136300:12:002:0177 та вирішено було визначити, що частки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 в земельній ділянці площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення 1.8 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд становлять по 1/3 за кожним та припинити право спільної сумісної власності сторін на дане майно; визначено було і порядок користування земельною ділянкою площею 0,1000 га, що розташована по АДРЕСА_1 , цільове призначення 1.8 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд між співвласниками ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 згідно варіанту №3 висновку №795 судової земельно-технічної експертизи від 1 липня 2013 року, а саме виділено в користування, зокрема:

- ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0251 га з наступними розмірами по периметру: - 2,00мп; 9,02мп; 8,03мп; 7,20мп; 2,15мп; 4,57мп; 2,31мп; 0,47мп; 8,33мп; 3,89мп; 0,40мп; 3,65мп та 18,56 мп;

- ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,0251 га, в тому числі ділянка площею 0,0084 га з наступними розмірами по периметру: - 0,40мп; 3,89мп; 8,33мп; 0,90мп; 4,77мп; 1,60мп; 3,92мп; 1,39мп; 0,75мп; 3,54мп; 4,37мп; 7,38мп та 10,74 мп. та ділянка площею 0,0167 га з наступними розмірами по периметру: - 11,98мп; 1,51мп; 5,85мп; 13,90мп; 28,71мп; 7,24мп; 9,51мп та 8,86мп;

- ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0251 га, в тому числі ділянка площею 0,0159 га з наступними розмірами по периметру: - 7,38мп; 4,37мп; 3,54мп; 3,03мп; 2,69мп; 2,42мп; 3,47мп; 15,88мп та 14,33мп та ділянка площею 0,0092 га з наступними розмірами по периметру: - 11,94мп; 7,31мп; 6,35мп; 6,94мп та 6,22мп.

Земельну ділянку площею 0,0247 га з наступними розмірами по периметру: - 3,65мп; 10,74мп; 14,33мп; 15,88мп; 0,53мп; 9,03мп; 7,53мп; 1,64мп; 8,91мп; 0,32мп; 3,38мп; 7,31мп; 11,94мп; 6,22мп; 3,50мп; 28,71мп та 3,69мп залишити у спільному користуванні ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 . В решті позовних вимог відмовлено.

25.09.2013р. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було зареєстровано право спільної часткової власності на 1/3 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136300:12:002:0177.

29.04.2014р. згідно договору дарування 1/3 частки земельної ділянки позивачем було отримано від ОСОБА_5 право власності на 1/3 частку земельної ділянки площею 0,1000га, кадастровий номер 7310136300:12:002:0177, якою вона володіла на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29.08.2013р. по справі №2-2070/12 та яке підтверджено проектом визначення порядку користування земельною ділянкою.

Право власності зареєстровано у відповідному реєстрі номер запису 5503158 від 29.04.2014р.

Частина 1ст. 49 ЦПК України встановлено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

За приписами п.2 ч.2 ст.49ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4ст.12 ЦПК України).

Cуд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення вимоги про скасування технічної документації із землеустрою та скасування рішення державного реєстратора, не призведе до відновлювання прав позивачів та не може призвести до захисту або відновлення порушеного речового права позивачів зокрема повернення у їх володіння та користування частки земельної ділянки.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачами способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України).

Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Необхідно, щоб на момент виконання рішення суду про витребування майна у відповідному державному реєстрі володільцем цього майна був (залишався) відповідач.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Виконання рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння полягатиме у внесенні державним реєстратором до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідного запису про державну реєстрацію права власності на певне майно за особою, на користь якої ухвалено таке рішення.

Визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина першастатті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 ЦК України).

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини четвертоїстатті 334 ЦК Україниправа на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння.

Таким чином, власник нерухомого майна перестає бути володільцем цього майна лише в разі припинення державної реєстрації його права власності та перереєстрації цього права за іншою особою.

Більше того, власник нерухомого майна не втрачає права володіння ним навіть тоді, коли таке майно протиправно або на підставі відповідного титулу використовує інша особа.

Якщо право власності на нерухоме майно залишається зареєстрованим за дійсним власником, однак таке майно незаконно використовує інша особа, то потрібно звертатися до суду не з віндикаційним, а з негаторним позовом, оскільки в такому разі усунення перешкод у користуванні власником своїм майном і буде ефективним способом захисту порушеного права, а рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння не матиме жодного ефекту.

За приписами ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №726/1524/19 вказано, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.

У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей387і388 ЦК України, є неефективними».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №466/8649/16-ц зроблено висновок, що «задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16, у пункті 98 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц.

Отже, ефективність віндикаційного позову забезпечується саме наявністю державної реєстрації права власності за відповідачем, оскільки за відсутності такої реєстрації судове рішення про задоволення віндикаційного позову не є підставою для державної реєстрації права власності за позивачем. Тому позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності відповідача суперечить позовній вимозі про витребування нерухомого майна.

Виходячи з цього в задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності слід відмовити. Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно.

Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача.

Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову».

За загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна.

Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, визначені у частині другійстатті 16 ЦК України.

Углаві 29 ЦК України передбачено, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному його власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Виходячи з обставин цієї справи належним способом захисту позивачів буде звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 (пункт 148).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові, тому суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам позовної заяви.

Отже, суд вважає, що позивачем в даному випадку обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Щодо заяви представника відповідача про відмову в позові з підстав пропуску строків позовної давності слід зазначити наступне.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позову. На це звернула увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року по справі №755/13805/16-ц(пункт 53 постанови).

Як зазначила ВП ВС, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

Якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість.

І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушено, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Враховуючи вищенаведене оскільки підставою для відмови в задоволені позовних вимог є обрання позивачами неналежного способу захисту своїх прав, вказана заява щодо застосування строків позовної не підлягає задоволенню.

Отже, суд вважає, що позивачем в даному випадку обрано неналежний спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так, як у задоволенні позову відмовлено повністю, відповідно на підставістатті 141 ЦПК України,судові витрати на відповідача не покладаються.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,76-78,81,141,263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , треті особибез самостійнихвимог: Державний кадастровий реєстратор Головного управління Дергеокадаструу Чернівецькійобласті МаксимюкАндрій Васильович,Головне управлінняДергеокадастру уЧернівецькій області,Державний реєстраторвідділу реєстраціїрухомого майната нерухомогомайна юридичногоуправління Чернівецькоїміської радиКарвацька Галина Федорівна провизнання недійснимта скасуваннятехнічної документаціїіз землеустрою та скасуваннярішення державногореєстратора відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складення та підписання до Чернівецького апеляційного суду. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 29 березня 2024 року.

Суддя П.С. Гавалешко