Ухвала

від 01.04.2024 по справі 638/18253/14-ц

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 638/18253/14-ц Номер провадження 88-ц/814/2/24 Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів:Лобова О. А., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

розглянув у судовому засіданні в м.Полтава заяву ОСОБА_1

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року

у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 січня 2016 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2007 року №ML-701/1104/2007 у розмірі: за тілом кредиту - 92543,25 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 1 081 830,59 грн.; за процентами - 4 663,59 доларів США, що еквівалентно 54517,36 грн. та пені - 4 149 886,92 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму сплаченого судового збору у розмірі 3441,00 грн. (т.1 а.с. 143-145).

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено частково.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 січня 2016 року у частині задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - скасовано та у задоволенні позову у цій частині відмовлено.

Рішення в частині задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 - змінено у частині суми стягнення.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року №ML-701/1104/2007 у розмірі: за тілом кредиту - 1 081 830, 59 грн., за процентами - 54 517, 36 грн. та за пенею - 1 136 347,95 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1479,29 грн.

Стягнуто з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги - 5161,50 грн. (т.3 а.с. 5-14).

Постановою Верховного суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 січня 2016 року у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року - залишено без змін.

Поновлено виконання заочного рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 січня 2016 року у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанови Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року (т.3 а.с. 115-119).

15 червня 2021 року поштовим зв`язком до Харківського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 (позивач - ТОВ «ОТП Факторинг Україна», відповідач ОСОБА_2 ) про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року(т.3 а.с. 141-149).

Заява мотивована тим, що підставою для такого перегляду є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були й не могли бути відомі відповідачу ОСОБА_1 на час розгляду справи, зокрема: 1) факт анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» та виключення ТОВ «ОТП Факторінг Україна» з Державного реєстру фінансових установ відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг від 20.08.2015 року №2023, що підтверджується відповіддю на адвокатський запит Національного банку України №21-0006/48760 від 02.06.2021 року з доданою копією розпорядження Нацкомфінпослуг від 20.08.2015 року №2023; 2) факт відсутності генеральної ліцензії/ліцензії на здійснення валютних операцій Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторінг Україна» у період з 03.12.2009 року по 20.08.2015 року, які Національним банком України ТОВ «ОТП Факторінг Україна» не видавалися; 3)факт відсутності індивідуальної ліценції ТОВ «ОТП Факторінг Україна» відповідно до вимог статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» за період з 01.01.2005 року по 06.02.2019 року, які ТОВ «ОТП Факторінг Україна» не видавалися. Вважає, що зазначені докази є вирішальними у справі, могли б призвести до іншого результату судового розгляду справи №638/18283/14-ц, проте, були недоступні раніше, оскільки належним чином реєстраційні справи фінансових установ, що виключені з Реєстру до 2016 року, до НБУ не передавалися, що підтверджується змістом відповіді Національного банку України №21-0006/48760 від 02.06.2021 року, а тому ці докази були недоступні для відповідача, а позивач ці факти приховав від суду. Тобто, позивач ТОВ «ОТП Факторінг Україна» на час розгляду справи №638/18253/14-ц втратив статус фінансової установи, про що не повідомив суд та учасників справи, і не мав ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями. Вважає, що факт того, що первісний кредитор ПАТ «ОТП Банк» відступив право вимоги до боржника ОСОБА_1 за валютним кредитним договором від 27.12.2007 року на користь ТОВ «ОТП Факторінг Україна» як нового кредитора, є незаконним, що також підтверджується позицією Верховного Суду у справі №461/2900/11, постанова від 16 грудня 2020 року, яка містить висновок про те, що ТОВ «ОТП Факторінг Україна» не могло набути право вимоги за валютним кредитним договором. Зазначає, що судами у даній справі №638/18253/14-ц не було досліджено обставин переходу прав до нового кредитора позивача ТОВ «ОТП Факторінг Україна», факту відсутності у позивача ТОВ «ОТП Факторінг Україна» статусу фінансової установи, відсутності права надання фінансових послуг, зокрема, послуг факторингу, фактів відсутності генеральної та/або індивідуальної ліцензії Національного банку України на право здійснення операцій з іноземною валютою та відсутності права вимоги за валютним кредитним договором тощо, чим грубо порушено право боржника відповідача ОСОБА_1 не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання доказів переходу прав у зобов`язанні, про що зазначали відповідачі, що призвело до безпідставного стягнення грошових коштів на користь позивача ТОВ «ОТП Факторінг Україна», а тому судами були не з`ясовані істотні для справи обставини, що вплинули на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішення. Крім того, зазначає, що Червонозаводським районним судом міста Харкова розглядається справа №646/12215/16-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторінг Україна» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторінг Україна» про захист прав споживачів, визнання кредитного та іпотечного договорів недійсними, в межах якої була проведена судово-економічна експертиза. Висновки даної експертизи є вирішальними у даній справі №638/18253/14-ц та могли б призвести до іншого результату судового розгляду й встановлення дійсного розміру заборгованості за кредитним договором, є предметом доказування у справі, проте, були недоступні раніше, оскільки АТ ОТП банк відмовив у наданні витребуваних документів, надав виписки з особових рахунків тільки за додаткову оплату та для проведення даного дослідження були необхідні спеціальні знання, укладення договору та оплата послуг експерта у значному розмірі, а тому ці докази були недоступні для відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16.07.2021 року відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року за нововиявленими обставинами у даній справі, справа призначена до розгляду на 28.07.2021 року о 10-50 год. (т.3 а.с. 216-217).

У письмовому відзиві, який надійшов 28.07.2021 року до Харківського апеляційного суду, представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - адвокат Камінська М.І. просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 (т.3 а.с. 236-238).

На обґрунтування вказала, що під час розгляду справи при дослідженні судово- економічної експертизи було встановлено, що висновки експерта ґрунтуються на концептуально іншому методі обліку процентних доходів і витрат, без урахування умов договору, тому суд не прийняв експертний висновок як доказ невідповідності розрахунку заборгованості умовам договору. Остаточні вказані обставини було розглянуто Верховним судом у постанові від 04 грудня 2019 року та залишено рішення в силі в частині стягнення боргу з ОСОБА_1 . Зазначила, що у заяві не наведено доказів та не вказано, що завадило відповідачу звернутися особисто або через представника із відповідними запитами під час розгляду справи, нова експертиза була проведена після розгляду справи та дублює висновки експертизи №12394 від 31 січня 2018 року, а отже, не є нововиявленою обставиною у розумінні Закону. Посилається на правовий висновок Верховного Суду від 30.01.2020 року у справі №127/2-а- 4944/11. Вказала, що договори на підставі яких позивач набув права вимоги за кредитним договором №ML-701/1104/2007, є дійсними та не оскарженими (т.3 а.с.236-238).

29.07.2021року доХарківського апеляційногосуду надійшлазаява адвокатаШевченка С.В. представника ОСОБА_3 про ознайомленняз матеріаламисправи,до якоїдодані: -ксерокопія довіреності ОСОБА_3 на ім`я ОСОБА_4 ; -ксерокопія ухвалиДзержинського районногосуду м.Харкова від12.06.2020року усправі №638/18253/14-ц(провадження№4-с/638/140/23),якоюзаява заявника ОСОБА_1 - задоволена. Залучено до участі у вказаній цивільній справі стягувачів по виконавчому провадженню ТОВ «ОТП Факторинг Україна», 03150 м. Київ, вул. Фізкультури, 28-д, ТОВ «Фінансову Компанію «Карточка плюс», 01133 м. Київ, вул. Євгена Коновальця б. 36В, офіс 199, ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 а (т.3 а.с. 245-248).

06.08.2021 року до Харківського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_3 як третьої особи, на заяву про перегляд рішення у цивільній справі за нововиявленими обставинами, в якому просила суд відмовити у задоволенні заяви (т.4 а.с. 11-15).

Вказала, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова залучено до участі у цивільній справі ОСОБА_3 та ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс». Відповідач у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами зазначає про незаконність набуття ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги за валютним кредитним договором № ML-701/1104/2007 від 27.12.2007 року у зв`язку із відсутністю у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» валютної ліцензії. Вказаний факт встановлений відповідачем на підставі відповіді Національного банку України від 02.06.2021 року №21-0006/48760, надісланого за результатами розгляду адвокатського запита Худякова А., який діє в інтересах ОСОБА_1 . У заяві зазначається, що вказану інформацію не можливо було отримати на момент розгляду справи Апеляційним судом Харківської області 08.06.2018 у зв`язку з тим, що Національний банк України здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснює повноваження та виконує функції з державного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг починаючи з 01.07.2020 року. Однак, у листі Національного банку України від 02.06.2021 року № 21-0006/48760, який надає відповідач, зазначено, що Національний банк відповідно до вимог п. 7 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 12.09.2019 року №79/-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функцій із держаного регулювання ринків фінансових послуг» як правонаступник Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг здійснює повноваження та виконує функції з держаного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг з 01.07.2020 року та в межах повноважень, встановлених ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зазначає, що до Національного банка України функції з держаного регулювання та нагляду у сфері ринків фінансових послуг виконувала Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, створена на підставі Указу Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», та діє з 23 листопада 2011 року. Тобто відповідач мала можливість до 08.06.2018 року звернутися за інформацією до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та надати до суду вказаний доказ. Вказує, що докази щодо наявності/відсутності валютної ліцензії відповідач могла надати під час розгляду цивільної справи, а саме до ухвалення рішення Апеляційного суду Харківської області від 08.06.2018 року. Однак, відповідач не використав свого права щодо подання та доказування відсутності валютної ліцензій у ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Крім того, відповідач посилається у заяві на висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, складений 08.06.2021 року. На момент розгляду цивільної справі №638/18253/14-ц у відповідача було право клопотати про проведення або подати до суду висновок експерта, складений на власне замовлення, і відповідач вказаним правом скористалася. Вважає, що наслідки не надання до Апеляційного суду Харківської області доказів до прийняття постанови від 08.06.2018 року, ОСОБА_1 повинна була передбачити. Під час розгляду справи ОСОБА_6 не надала до суду ані клопотань, ані доказів для встановлення вказаних обставин. Тобто, можна зробити висновок про те, що на час розгляду справи апеляційним судом вона використала свої права в доведеності всіх ключових обставин. Надання до суду нових доказів у вигляді висновку експерта від 08.06.2021 року та листа Національного банку України від 02.06.2021 року №21-0006/48760 є порушенням основоположних принципів цивільного процесу та зловживанням процесуальними правами. Отже, вважає, що відповідач, звернувшись до суду з цією заявою, не використала усіх наданих їй законом процесуальних прав для підтвердження та обґрунтування заявлених нею заперечень проти доводів позовної заяви, тому зазначені нею обставини не можна вважати нововиявленими, оскільки ґрунтуються на нових доказах, які не були предметом дослідження у справі, яка переглядається. Обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є нововиявленими обставинами у розумінні вимог ст. 423 ЦПК України, та не є підставою для перегляду судового рішення.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

З 01.08.2022 року дана цивільна справа перебуває у провадженні Полтавського апеляційного суду (т.4 а.с. 111-112).

Ухвалою Полтавськогоапеляційного судувід 05.08.2022року справапризначена дорозгляду на12.09.2022року об11-00год.,з повідомленняучасників справи(т.4а.с.113).

Справа призначалася до судового розгляду на 14.11.2022 року, 14.11.2022 року, 05.04.2023 року, 27.09.2023 року, 20.11.2023 року, 17.01.2023 року, але за клопотаннями сторони відповідача ОСОБА_1 відкладалася розглядом.

04.12.2023року доПолтавського апеляційногосуду надійшлазаява представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - адвоката Камінської М.І., в якій просила суд залучити до участі у справі в якості позивача ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» як правонаступника ТОВ «ОТП Факторинг Україна». До заяви додано: - ксерокопія договору факторингу №08/04/2020 року від 08.04.2020 року; ксерокопія платіжного доручення про сплату 09.04.2020 року згідно договору факторингу №08/04/2020 року від 08.04.2020 року платником ТОВ «ФК «»Карточка Плюс» грошових коштів у розмірі 700000 грн. на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (т.4 а.с. 201-209).

Згідно довідок про доставку до електронних кабінетів 05.12.2023 року одержувачу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 доставлено заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з прикріпленими до неї файлами (т.4 а.с. 210-211).

Згідно ч.4, 5 ст. 14 ЦПК України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Заяв чиклопотань іншихучасників справи зприводу поданоїзаяви представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - адвокатом Камінською М.І. про залучення до участі у справі в якості позивача ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» як правонаступника ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до Полтавського апеляційного суду не надходили.

Ухвалою Полтавськогоапеляційного судувід 27.12.2023рокузалучено до участі у справі в якості правонаступника позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Карточка плюс» (ЄДРПОУ 39955100, місце знаходження 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 19, оф.181) замість Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (т.4 а.с. 218-219).

17.01.2024 року представником ОСОБА_1 адвокатом Худяковим А.Г. до суду подана заява про відкладення справи розглядом, призначеної на17.01.2024 року о 10-40 год. для визначення складу учасників справи №638/18253/14-ц (провадження №88-ц/812/2/24 (т.1 а.с. 228-234). При цьому посилається на перебування у провадженні Печерського районного суду м. Києва справи №757/42929/20-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс», треті особи: ТОВ «ОТП Факторинг», приватний нотаріус ХМНО Куксін С.Ю., про визнання недійсними договорів (т.4 а.с. 228-237).

Матеріали даної цивільної справи №638/18253/14-ц не містять відомостей про перебування у провадженні інших судів позовів між цими самими учасниками справи чи інших проваджень (за скаргами, за заявами тощо).

По данійсправі вбачаєтьсяі цепідтверджується данимиЄдиного державногореєстру судових рішень,що усправі №638/18253/14-цухвала Дзержинськогорайонного судум.Харкова від12.06.2020року (провадження№4-с/638/140/23),якоюзаява заявника ОСОБА_1 задоволена та було залучено до участі у вказаній цивільній справі стягувачів по виконавчому провадженню ТОВ «ОТП Факторинг Україна», 03150 м. Київ, вул. Фізкультури, 28-д, ТОВ «Фінансову Компанію «Карточка плюс», 01133 м. Київ, вул. Євгена Коновальця б. 36В, офіс 199, ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 , є чинною (т.3 а.с. 246).

Крім цього, згідно матеріалів цивільної справи №638/18253/14-ц (провадження №4-с/638/140/20), яка була витребувана Харківським апеляційним судом з Дзержинського районного суду м. Харкова та надійшла до апеляційного суду 02.11.2021 року (т.4 а.с. 81), у справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. (провадження №4-с/638/140/20), у судовому засіданні від 12.06.2020 року заявник ОСОБА_1 , яка була присутня у судовому засіданні, заявила клопотання про встановлення кола заінтересованих осіб, викликати стягувача у судове засідання ТОВ «ОТП Факторигн», «Карточка Плюс», ОСОБА_7 (т.1 а.с. 191-192).

З дослідженоїухвали Дзержинськогорайонного судум.Харкова від12.06.2020року (провадження№4-с/638/140/23)вбачається,щозаява заявника ОСОБА_1 задоволена. Залучено до участі у вказаній цивільній справі стягувачів по виконавчому провадженню ТОВ «ОТП Факторинг Україна», 03150 м. Київ, вул. Фізкультури, 28-д, ТОВ «Фінансову Компанію «Карточка плюс», 01133 м. Київ, вул. Євгена Коновальця б. 36В, офіс 199, ОСОБА_5 , АДРЕСА_1 . Ухвала остаточна (т.1 а.с. 194).

Отже, з матеріалів цивільних справ вбачається, що ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 12.06.2020 року (провадження №4-с/638/140/23) є чинною, не скасована.

Колегія суддів звертає увагу на те, що заявником ОСОБА_1 подані інші заяви до інших судів щодо вирішення питань у порядку виконання судового рішення, у яких відкриті провадження та вони перебувають на розгляді у цих судах, що позбавляє апеляційний суд відслідкувати хронологію процесуальних дій, що вчиняються за заявами ОСОБА_1 в окремих провадженнях, тобто поза межами матеріалів даної цивільної справи.

Апеляційний суду складіколегії суддів,виходячи зпредмету даногорозгляду,яким єзаява ОСОБА_1 про переглядза нововиявленимиобставинами постановиАпеляційного судуХарківської областівід 08червня 2018року,приходить довисновку проте,що длярозгляду даноїзаяви напредмет того,чи малимісце обставинисправи начас її розгляду, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, тобто, є нововиявленими обставинами, тому у разі доведення/недоведення заявником цих обставин, по суті, не залежить від притягнення до участі у справі правонаступників відповідача, бо не впливає на суть нововиявлених обставин, які, як вказує заявник, існували на час розгляду справи за участю сторін кредитного договору.

Згідно ч.2 ст. 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд.

У судове засідання до апеляційного суду 01.04.2024 року не з`явилися учасники справи, належним чином вони повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом отримання 12.02.2024 року ОСОБА_1 судової повістки у судовому засіданні після оголошеної перерви у розгляді справи та призначення її до розгляду на 01.04.2024 року 13-20 год. (т.5 а.с. 19). Інші учасники справи: позивач ТОВ «ОТП Факторинг Україна», відповідач ОСОБА_2 , правонаступник позивача - ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Худяков А.Г. повідомлені шляхом направлення 20.02.2024 року судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на їх офіційні електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (т.5 а.с. 20-23) та які відповідно доставлені 20.02.2024 року до електронних скриньок вказаних осіб. Судова повістка на ім`я ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» повернулася до апеляційного суду з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час і місце розгляду справи. Заяв та клопотань від учасників справи про відкладення її розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів прийшла до висновку, що заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинам постанови Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;2)докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року № 816/4947/14, від 13 лютого 2018 року № 815/756/14, від 06 березня 2018 року у справі №484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі №826/14797/15.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Для визначених нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Обставини, які є підставою для перегляд)' судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Згідно матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №МL-701/1104/2007, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 100 тис. доларів США строком по 26 грудня 2030 року. 21 грудня 2012 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. Вказував, що позичальник належним чином не виконував умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 92 543,25 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 1 081 830,59 грн; заборгованості по процентах - 4 663,59 доларів США, що еквівалентно 54 517,36 грн, та пені - 4 149 886,92 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідачів зазначену суму заборгованості за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № ML-701/1104/2007.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 січня 2016 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № МL-701/1104/2007 у розмірі: за тілом кредиту - 92543,25 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України еквівалентно 1 081 830,59 грн.; за процентами - 4 663,59 доларів США, що еквівалентно 54 517,36 грн., та пені - 4 149 886,92 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 задоволено частково. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 січня 2016 року у частині задоволення позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості скасовано та у задоволенні позову у цій частині відмовлено. Рішення про задоволення позовних вимог до ОСОБА_1 змінено у частині суми стягнення. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 27 грудня 2007 року № ML-701/1104/2007 у розмірі: за тілом кредиту - 1 081 830, 59 грн, за процентами - 54 517, 36 грн та за пенею - 1 136 347,95 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Верховного суду від 04 грудня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Заочне рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 січня 2016 року у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року залишено без змін. Поновлено виконання заочного рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 19 січня 2016 року у незміненій під час апеляційного перегляду частині та постанови Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року.

У поданій заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до отриманих адвокатом відповідей на запити від 02 червня 2021 року з`ясувалось, що реєстраційні справи фінансових установ, що виключені з реєстру до 2016 року до Національного банку не передавались та Національний банк України не може надати копії документів, які підтверджують внесення/виключення ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до реєстру. У період з 03.12.2009 року по 20.08.2015 року у ТОВ «ОТП Факторинг Україна відсутня ліцензія на здійснення валютних операцій. Отже, у позивача було відсутнє право на здійснення діяльності з надання послуг факторингу, який передбачає проведення валютних операцій (передача права вимоги за кредитами в іноземній валюті)та відповідно потребує отримання фінансовою установою ліцензії на вчинення операцій з валютними цінностями. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не могло набути право вимоги за валютним кредитним договром. Ці докази були недоступні для відповідача, а позивач ці факти приховав від суду.

За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововивченими обставинами, колегія суддів зазначає наступне.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судовою рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Зазначені заявниками обставини не є підставою для перегляду судового рішення за нововиявленимим обставинами.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. 1 (цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть матимісце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставин, обставин, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення.

Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення су до A4 рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 6 березня 2018 року у справі № 484/2634/14-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/14797/15.

Колегія суддів вважає, що необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Аналогічний висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 29 серпня 2018 року у справі № 552/137/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №815/6834/15 наголосив на важливості дотримання принципу правової визначеності під час розгляду судами заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Тобто, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини с фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення, яке переглядається. Нововиявлені обставини відрізняються від нових обставим, що змінилися, та нових доказів за часовими ознаками, предметом доказування та істотністю впливу на судове рішення. Отже обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. За своєю правовою природою рішення суду, що набуло законної сили, є новою, але не нововиявленою обставиною, тому не є підставою для перегляду судового рішення в іншій справі.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що надані до заяви відповіді на запити, є новою, а не нововиявленою обставиною, тому не є підставою для перегляду постанови Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року.

Таким чином, підстав для перегляду постанови Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року за нововиявленими обставинами не вбачається.

У Рішенні Європейського Суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі «Праведная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), заява № 69529/01, пи. 27-28, та рішенні від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» RC 2 ('Popovv.Moldova № 2), заява № 19960/04, п. 46) визначено, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.

Разом з цим, неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами (Постанова ВС від 21 лютого 2018 року справа №454/3003/14-ц, ЄДРСРУ № 72378039).

При розгляді справи відповідач ОСОБА_1 не була обмежена у своїх правах подавати докази, брати участь у досліджені доказів, подавати заяви та клопотання, своєчасно у встановлені законом строки. Всі подані відповідачем докази були предметом розгляду і дослідження як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, і вказаним доказам дана оцінка. Заявницею не наведено нововиявлених обставин, які б давали підстави скасувати чи змінити судове рішення, а доводи ОСОБА_1 , на які вона посилається, як на нововиявлені обставини, не відносяться до таких у розумінні ст.423 ЦПК України, а тому підстави для перегляду і скасування судового рішення апеляційного суду за нововиявленими обставинами відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви ОСОБА_8 про перегляд рішення за ново виявленими обставинами.

Крім того, щодо доводів ОСОБА_1 про відсутність у позивача ТОВ «ОТП Факторінг Україна» генеральної та індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, то в цій частині колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 350 ГК України - факторинг визначений як передання чи зобов`язання банку передати грошові кошти за плату в розпорядження іншої сторони, яка відступає або зобов`язується відступити банку своє право грошової вимоги до третьої сторони.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06 лютого 2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України, статті 350 ГК України та частини п`ятої статті 5 Закону України «Про банки і банківську діяльність» суб`єктний склад у договорі факторингу має три сторони: клієнта, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина друга статті 1079 ЦК України), фактора, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина третя статті 1079 ЦК України) та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

У статті 350 ГК України зазначено, що фактором може бути лише банк, разом з тим, у пункті 1 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», норми якого є спеціальними, вказано, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

У частинах першій, другій статті 7 цього ж Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги повинен бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг є фінансовою послугою.

Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з частиною першою статті 1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Оскільки факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20) зазначила про відсутність підстав для відступу від вказаних вище правових висновків Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 1079 ЦК України у договорах факторингу фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 03 грудня 2009 року ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» є фінансовою компанією та має право здійснювати фінансові послуги, зокрема надавати послуги факторингу без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства (т.1 а.с. 65).

Таким чином, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» є юридичною особою, на момент укладення договору купівлі-продажу кредитного портфеля та договору відступлення права вимоги від 21.12.2012 року (т.1 а.с. 49-64) мало статус фінансової установи за законодавством України, було внесене до Державного реєстру фінансових установ, мало право здійснювати фінансову послугу у виді факторингу, вказані обставини були відомі учасникам справи з самого початку розгляду справи судом першої інстанції в жовтні 2014 року, не ставились під сумнів відповідачем ОСОБА_1 в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції. Договір факторингу від 21.12.2012 року ОСОБА_1 недійсним не визнавався.

При цьому, ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями необхідна при укладенні кредитного договору, а в даному випадку між ПАТ «ОТП Банк» і ТОВ «ОТП Факторинг Україна» були укладені договори купівлі-продажу кредитного портфеля та відступлення прав вимоги, що не передбачають наявності генеральної або індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 752/18402/16-ц (провадження № 61-1177св19), від 04 листопада 2020 року у справі № 562/3925/18 (провадження № 61-10905св20).

За визначенням, наведеним у пункті 2 статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року №15-93 (в редакції, чинній на час укладення кредитного договору), під «валютними операціями» слід розуміти: операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов`язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов`язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Частиною другою статті 2 Декрету № 15-93 передбачено, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

У розумінні приписів частин першої та другої статті 5 Декрету № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

У пункті 4 статті 5 Декрету № 15-93 наведено перелік операцій, які потребують отримання індивідуальної ліцензії резидентами і нерезидентами, зокрема підпунктами «в» та «г» передбачено отримання індивідуальної ліцензії у разі: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії (частина п`ята статті 5 Декрету № 15-93).

Виходячи із правового аналізу статті 1, частин першої, другої, четвертої статті 5 Декрету № 15-93 право вимоги за кредитним договором, яке перейшло від ПАТ «ОТП Банк» до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за договором факторингу, не є валютною операцією, яка потребує наявності генеральної або індивідуальної ліцензії. Під час укладення вказаного договору іноземна валюта як засіб платежу не використовувалась.

Згідно п. 5.1 договору факторингу від 21.12.2012 року фінансування, що здійснюється фактором за набуття відступлених Клієнтом прав вимоги на Кредитний портфель здійснюється у національній валюті України та складає 4548336,67 грн. (т.1 а.с. 54).

Колегія суддів не бере до уваги доводи заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами в частині посилання на постанову Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 461/2900/11 (провадження № 61-2309св18), оскільки у даній справі, яка переглядається, установлено, що під час укладення договору факторингу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» не здійснювало валютні операції, на проведення яких необхідна ліцензія Національного банку України, в тому числі не використовувало іноземну валюту як засіб платежу.

Законом встановлені певні обмеження, в тому числі в частині необхідності отримання індивідуальної ліцензії Національного банку України, у разі укладення певних видів цивільно-правових договорів в іноземній валюті, зокрема кредитних.

Пунктом 1.2 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв`язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297, небанківська фінансова установа має право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Відповідно до підпункту 11 частини першої статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» факторинг належить до фінансових послуг.

Наведене Положення надання генеральних ліцензій містить застереження, яке зводиться до того, що небанківська фінансова установа має право надавати фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, лише після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету № 15-93.

Проте у справі, яка переглядається, установлено, що укладений між банком та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» договір факторингу не містить ознак валютної операції, сторонами вказаного договору не використовувалась іноземна валюта як засіб платежу, а ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» відповідно до свідоцтва про реєстрацію фінансової установи від 03 грудня 2009 року є фінансовою компанією та має право здійснювати фінансові послуги, зокрема надавати послуги факторингу без отримання ліцензії та/або дозволів відповідно до законодавства.

Згідно п.1 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Згідно ч.4. ст. 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст. ст. 429 ч. 3 п.1, ч. 4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року у цивільній справі № 638/18/253/14-ц за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«ОТП ФакторингУкраїна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 простягнення заборгованості - відмовити.

Постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 червня 2018 року - залишити в силі.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 01 квітня 2024 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов