Рішення

від 03.04.2024 по справі 128/4697/23

ВІННИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 128/4697/23

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2024 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

судді Карпінської Ю.Ф.,

за участю секретаря Дусанюк Н.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, яку обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, до якої також входить 1/2 частка у праві власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_2 як члену колгоспного двору, який не втратив право на майно двору станом на 15.04.1991. У зв`язку з приналежністю спадкового будинку до суспільної категорії колгоспних дворів вона не має можливості оформити свої спадкові права в нотаріальній конторі. Вона є донькою померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , являється спадкоємицею першої черги за законом. Іншою спадкоємицею першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 являлася його дружина ОСОБА_3 . Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , які прийняли спадщину, відсутні. Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 фактично прийняла ОСОБА_3 , оскільки на момент смерті батька вона проживала з ним та була зареєстрована за однією адресою, що свідчить про фактичне прийняття нею спадщини згідно з нормами статті 549 ЦК України, оскільки вона вступила в управління та володіння спадковим майном протягом шести місяців з моменту смерті батька і продовжувала постійно проживати в спадковому будинку. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину його дружина ОСОБА_3 , яка успадкувала, як спадкоємиця першої черги за законом, і відповідно набула право в порядку спадкування після смерті свого чоловіка, 1/2 частку у праві власності на спадковий житловий будинок, однак не оформила ці права за життя. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, до якої також входить право власності на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , з них 1/2 частка належала померлій ОСОБА_3 як члену колгоспного двору, яка не втратила право на майно двору станом на 15.04.1991, та 1/2 частка, яку вона успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 , але за життя не оформила своїх спадкових прав. Також до складу спадкового майна після смерті матері входить і земельна ділянка площею 0,25 га у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0520681403:02:002:0044, що належала померлій ОСОБА_3 згідно з Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №191940, виданим 03.09.2010 Гуменською сільською радою на підставі рішення Гуменської сільської ради 17 сесії 5 скликання від 26.09.2008, зареєстрованого реєстратором сектору реєстрації управління Держгеокадастру у Вінницькому районі 25.11.2010. Тобто на цій земельній ділянці розташовані і спадковий житловий будинок, який відноситься до суспільної групи колгоспних дворів, і відповідно земельна ділянка, яка в силу норм статті 120 ЗК України, є приналежністю до житлового будинку, а тому нотаріус також не має можливості видати їй свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок і на цю земельну ділянку. Вона, як донька померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , являється спадкоємицею першої черги за законом. Спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 вона прийняла, оскільки у встановлений законом строк звернулася з заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори і на решту спадкового майна після смерті матері отримала свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2019, а саме: на земельну ділянку площею 0,2729 га та на земельну ділянку площею 2,1427 га. Інші спадкоємці першої черги за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , які прийняли спадщину, відсутні. Відповідно до записів погосподарських книг, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи колгоспних дворів станом на 15.04.1991 і на цей час членами колгоспного двору були двоє осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Вони не втратили право на майно двору і набули право власності на майно двору в рівних частках, тобто по 1/2 частці кожний. Іншим членом двору спадкового будинку зазначений ОСОБА_4 , який є її чоловіком, однак вони зареєстрували шлюб лише 01.02.1993, тому він став членом двору лише в 1993 році і відповідно не набув право власності на майно колгоспного двору. Тому просить ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого чоловіка ОСОБА_2 , але за життя не оформила своїх спадкових прав, на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку під літерою «А» загальною площею 75,8 кв.м, житловою площею 39,0 кв.м, допоміжною площею 36,8 кв.м, прибудови під літерою «а», сараю під літерою «Б», сараю під літерою «В», убиральні під літерою «Д»; визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,25 га у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0520681403:02:002:0044.

Ухвалою судді Вінницького районного суду Вінницької області від 20.11.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання; витребувано з Вінницької районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи №85/2019, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , та копію спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

29.11.2023 на виконання вимог ухвали судді Вінницького районного суду Вінницької області від 20.11.2023 надійшла копія спадкової справи, заведена після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , а також повідомлено, що відповідно до Спадкового реєстру, спадкоємці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до нотаріальної контори та приватних нотаріусів по питанню відкриття спадщини не зверталися, спадкова справа не заводилася.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 25.12.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено судовий розгляд.

В судове засідання 01.04.2024 учасники справи не з`явились, хоч про день, час та місце судового розгляду повідомлялись судом в установленому законом порядку.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Галіцина В.В. попередньо через канцелярію суду подала письмову заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати без їхньої участі, без технічної фіксації, позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Представник відповідача Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області попередньо подав заяву, у якій просить розглядати справу за відсутності представника Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, позов визнають, не заперечують з приводу його задоволення.

Частиною третьою статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання 01.04.2024 за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши письмові докази у справі та надавши їм належну правову оцінку, суд дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Гуменне, Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 11.09.1993 (а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Гуменне, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 18.12.2018 (а.с. 9).

З копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 14.11.1954 убачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14.11.1954 одружились (а.с. 12).

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 12.08.1959, батьками ОСОБА_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 10).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 01.02.1993, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 01.02.1993 уклали шлюб (а.с. 11).

З копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_6 від 13.09.1989 убачається, що ціле домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 , дійсно належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_2 (а.с. 15).

Згідно з копією технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами складається з житлового будинку під літерою «А» загальною площею 75,8 кв.м, житловою площею 39,0 кв.м, допоміжною площею 36,8 кв.м, прибудови під літерою «а», сараю під літерою «Б», сараю під літерою «В», убиральні під літерою «Д» (а.с. 16-21).

Відповідно до копії Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №191940, ОСОБА_3 на підставі рішення Гуменської сільської ради 17 сесії 5 скликання від 26.09.2008 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га, що розташована в АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 22).

З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2019 убачається, що державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори посвідчила, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням 1/3 частки, від якої відмовився син померлої ОСОБА_9 ; спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 2,1427 га, кадастровий номер 0520681400:01:003:0074, розташованої на території Гуменської сільської ради Вінницького району Вінницької області, цільове призначення земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала померлій на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії ВН №7169, виданого Гуменською сільською радою Вінницького району Вінницької області 21.11.2001 на підставі рішення 18 сесії 3 скликання Гуменської сільської ради від 09.04.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №488 (а.с. 26).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 0520681400:01:003:0074, площею 2,1427 га на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 27).

Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.12.2019, державний нотаріус Вінницької районної державної нотаріальної контори посвідчила, що спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її дочка ОСОБА_1 , у тому числі з урахуванням 1/3 частки, від якої відмовився син померлої ОСОБА_9 ; спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 0,2729 га, кадастровий номер 0520681403:02:002:0045, розташованої в АДРЕСА_1 , цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства, яка належала померлій на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №191941, виданого Гуменською сільською радою Вінницького району Вінницької області 03.09.2010 на підставі рішення 17 сесії 5 скликання Гуменської сільської ради від 26.09.2008 (а.с. 28).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.12.2019, земельна ділянка з кадастровим номером 0520681403:02:002:0045, площею 0,2729 га на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а.с. 29).

З копії погосподарських книг убачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , відносився до суспільної групи колгоспних дворів станом на 15.04.1991 і на цей час членами колгоспного двору були ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 32-33).

Згідно з копією рішення Гуменської сільської Ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 22.10.1993 «Про переведення погосподарських номерів у зв`язку із смертю голови колгоспного двору», заслухавши інформацію секретаря виконкому про те, що після смерті голів колгоспних дворів в їх дворах залишились проживати дружини, діти, виконком сільської Ради народних депутатів, вирішили перевести слідуючі погосподарські номера, в тому числі, ОСОБА_2 - на його дружину ОСОБА_3 (а.с. 36).

Відповідно до копії довідки від 06.09.2023 №169/02-1/28/23, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 37).

З копії довідки Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області від 28.09.2023 №181/02-1/28/23 убачається, що земельна ділянка площею 0,5229 га, з них 0,25 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, кадастровий номер 0520681403:02:002:0044, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; 0,27 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520681403:02:002:0045, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 39).

Згідно з копією постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.11.2019 №2261/02-31, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та на земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 0520681403:02:002:0044, розташовану під вищезазначеним житловим будинком, яка належить померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , оскільки земельна ділянка є приналежністю до будинку, який відносився до суспільної групи колгоспних дворів (а.с. 40).

З копії спадкової справи №85/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 убачається, що 22.02.2019 ОСОБА_1 звернулася до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявою, якою приймає спадщину після смерті матері ОСОБА_3 ; також 22.02.2019 до Вінницької районної державної нотаріальної контори із заявою звернувся ОСОБА_9 , у якій зазначив, що від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті матері ОСОБА_3 , він відмовляється на користь дочки померлої ОСОБА_1 ; на частину спадкового майна після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_1 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 55-83).

З виписки словника власних імен людей (українського-російський і російсько-український) убачається, що ім`я « Авксентій » вживається як « Авксентійович , Овксентій, Овксентійович , Овксент, Овксентович , Овксен, Овксенович , Оксен, Оксенович » (а.с. 91-93).

Згідно зі статтею 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України передбачає, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно з ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частинами першою та другою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною першою статті 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Частиною першою статті 1296 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (частина перша статті 1297 ЦК України).

Таким чином, для оформлення спадкових прав після померлого необхідно звернутися до державної нотаріальної контори за місцем його проживання (реєстрації), оскільки відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Установлено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину, оскільки у встановлений законом строк звернулася до нотаріуса про прийняття спадщини, є дочка померлої - ОСОБА_1 . Інший спадкоємець, син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_9 , подав нотаріусу заяву, у якій повідомив, що відмовляється від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 . Отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом на частину спадкового майна після смерті матері, ОСОБА_1 отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 0,25 га у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0520681403:02:002:0044, не має змоги, оскільки нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з тих підстав, що земельна ділянка є приналежністю до будинку, який відносився до суспільної групи колгоспних дворів.

Згідно з вимогами статті 7 Конституції СРСР (в редакції 1936 року), колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно до затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року №11215 «Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року №5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року №69.

Згідно з п. 9 зазначених Вказівок, окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

Відповідно до ст.ст. 120, 123 ЦК України (в редакції 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів), майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Тобто усі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 24.06.1983 №4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування» та в підпункті «г» пункту 6 постанови від 22.12.1995 №20 «Про судову практику у справах права приватної власності», правила статті 563 ЦК УРСР про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. У разі смерті члена колгоспного двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

З вищенаведеного та з матеріалів даної справи убачається, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування (житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 ), мали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках, оскільки станом на 1991 рік вони були єдиними його членами.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Судом установлено, що 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийняла ОСОБА_3 , оскільки на момент його смерті вона постійно з ним проживала та була зареєстрована за однією адресою, що підтверджується матеріалами справи.

Хоч фактично ОСОБА_3 прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , але не оформила своїх спадкових прав, через що позивач ОСОБА_1 на даний час не має можливості оформити свої спадкові права на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Також судом установлено, що ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №191940 від 03.09.2010 належала земельна ділянка площею 0,25 га, з кадастровим номером 0520681403:02:002:0044, яка в силу норм статті 120 ЗК України є приналежністю до житлового будинку, який відноситься до суспільної групи колгоспних дворів.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Особа має право звернутися до суду з відповідним позовом, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, тобто, передумовою для застосування статті 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 (справа №2-7055/12) вказано, що «з позовом про визнання права власності може звернутися особа, яка вже є власником майна, проте її права не визнаються іншої особою (особами). Стаття 392 ЦК України, у якій регламентується, зокрема, визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності. Тобто право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Оскільки відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статті 392 цього Кодексу».

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Тобто визнання права в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадщини у нотаріальному порядку, у зв`язку з чим, виникає цивільно-правовій спір.

Оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 була членом колгоспного двору та мала 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , фактично прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 на 1/2 частки даного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, частка якого належала останньому як голові та члену колгоспного двору, після смерті ОСОБА_3 єдиним спадкоємцем першої черги за законом є позивач ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, подавши відповідну заяву про це, однак отримати в нотаріуса свідоцтва про право на спадщину після смерті матері на житловий будинок та на земельну ділянку не має можливості, іншого способу захисту своїх спадкових прав, окрім судового, у позивача немає, тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010, заява №4909/04).

За клопотанням позивача суд вважає залишити за останньою судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 328, 392, 1216-1218, 1223, 1261, 1268-1270, 1296 ЦК України, ст.ст. 120, 123, 549, 563 ЦК УРСР, ст.ст. 4, 12, 76-82, 89, 95, 211, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 , яка фактично прийняла спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого чоловіка ОСОБА_2 , але за життя не оформила своїх спадкових прав, на цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку під літерою «А» загальною площею 75,8 кв.м, житловою площею 39,0 кв.м, допоміжною площею 36,8 кв.м, прибудови під літерою «а», сараю під літерою «Б», сараю під літерою «В», убиральні під літерою «Д».

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , право власності в порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,25 га у межах згідно з планом, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 0520681403:02:002:0044, що належала померлій ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №191940 від 03.09.2010.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області, адреса місцезнаходження: смт Вороновиця, вул. Козацький шлях, 60, Вінницького району Вінницької області.

Дата складення повного судового рішення - 03.04.2024.

СУДДЯ Юлія КАРПІНСЬКА