Ухвала

від 29.03.2024 по справі 308/5684/24

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/5684/24

1-кс/308/1894/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2024 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті - ОСОБА_1 ,за участюсекретаря судовогозасідання ОСОБА_2 ,прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 ,захисника ОСОБА_5 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшогослідчого слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП вЗакарпатській областікапітана поліції ОСОБА_6 ,погоджене прокуроромУжгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітриманняпідвартоювідносно: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця с. Колочава, Міжгірського району Закарпатської області, що зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого працівником ТОВ «Севлюш Бус» (перевізник), раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12024071170000191, відомості про яке 06.03.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Старшийслідчий слідчого відділення відділу поліції № 1 Ужгородського РУП ГУНП вЗакарпатській областікапітан поліції ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокуроромУжгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 ,про застосуваннязапобіжного заходуу виглядітриманняпідвартоювідносно: ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, у кримінальному провадженні № 12024071170000191, відомості про яке 06.03.2024 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З клопотаннята доданихдо ньогоматеріалів вбачається,щовідповідно до Указу Президента України № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан. Разом з тим, відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Під час досудового розслідування з`ясовано, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці в невстановленої досудовим розслідуванням особи із номером мобільного телефону - НОМЕР_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 виник спільний, корисливий, злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України. За попередньою домовленістю із невстановленою досудовим розслідуванням особою з мобільним номером НОМЕР_1 , у функції ОСОБА_4 , на території Закарпатської області входила організація на території Закарпатської області осіб, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», надання вказівок, порад, забезпечення місця проживання з майбутнім отриманням грошових коштів, в подальшому в незаконний спосіб переправлення осіб через Державний кордон України поза пунктами пропуску. На виконання спільних домовленостей із невстановленою досудовим розслідуванням особою із мобільним номером НОМЕР_1 , ОСОБА_4 , у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, зібрав у різних місцях Закарпатської області трьох осіб призовного віку, яким обмежено виїзд за кордон, через державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану». Зокрема, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканця АДРЕСА_4 . На виконання заздалегідь розробленої злочинної схеми, ОСОБА_4 , на території Закарпатської області залучив ще одну особу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканця АДРЕСА_5 , який повинен був зібрати із осіб гроші та передати безпосередньо ОСОБА_4 .

Так, 28.03.2024 близько 16:17 год. ОСОБА_10 , діючи умисно, з корисливим мотивом, виконуючи наперед обумовлені вказівки із ОСОБА_4 , під`їхав до готелю « ІНФОРМАЦІЯ_6 », розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , де від осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які за наперед отриманими вказівками від ОСОБА_4 проживали у вказаному готелі, отримав грошові кошти в сумі 6500 доларів США та 7000 доларів США відповідно. Після чого, пізніше, під`їхав до готелю «Марічка», розташованого за адресою: АДРЕСА_7 , де від ОСОБА_9 , який там проживав за вказівками ОСОБА_4 отримав грошові кошти в сумі 8000 доларів США. Після передачі грошових коштів, за вказівками ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на різних автомобілях служби таксі, близько 19:10 години, приїхали до супермаркету «Silverland», який розташований за адресою: АДРЕСА_8 , де на них очікував транспортний засіб марки «DACIA», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 , за кермом якого перебував ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , мешканець АДРЕСА_9 та розмістились в ньому. Далі, особа водій транспортного засобу марки «DACIA», чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_11 , виїхав в сторону м. Хуст, де в с. Кам`янське, зупинився на узбіччі дороги при в`їзді у вказане село, та сказав ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пересісти у транспортний засіб марки «Volkswagen T5», білого кольору з державний номерним знаком НОМЕР_3 , за кермом якого перебував ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешканець АДРЕСА_10 . Виконавши вказівки, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 пересіли до вище вказаного транспортного засобу, де водій ОСОБА_12 в супроводі ОСОБА_10 , виїхав разом із свідками в сторону м. Берегово, де ОСОБА_10 , за попередніми наперед отриманими вказівками від ОСОБА_4 , мав передати невстановленим особам-провідникам для майбутнього незаконного переправлення через державний кордон України, однак останній не встиг це зробити, оскільки його було затримано працівниками поліції на околиці населеного пункту Кідьош, Берегівського району (координати «Google maps 48.226517, 22.724663»). В той же час, ОСОБА_4 , який очікував на підтвердження від ОСОБА_10 про переправлення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також був затриманий працівниками поліції в м. Виноградів, поблизу ресторану «Фрідом» по вулиці Комунальна, № 22Б, (координати «Google maps» НОМЕР_4 , НОМЕР_5 ).

В рамках даного кримінального провадження, ОСОБА_4 було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме про те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України сприянню їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів вчиненому щодо кількох осіб за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_4 злочину, повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме: повідомлення про виявлення кримінального правопорушення; показами свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 29.03.2024; протоколами пред`явлення особи ОСОБА_4 для впізнання за фотознімками від 29.03.2024; протоколами пред`явлення двох автомобілів та мотоцикла для впізнання за фотознімками від 29.03.2024, протоколом затримання ОСОБА_4 від 29.03.2024, повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 29.03.2024 року та протоколом допиту ОСОБА_4 в якості підозрюваного від 29.03.2024 року.

Як зауважуєслідчий,під часдосудового розслідуваннявстановлено наявністьризиків,передбачених ч.1ст.177КПК України,а саме ОСОБА_4 може:переховуватися відоргану досудовогорозслідування,зокрема цепідтверджується тим,що вінпідозрюється увчиненні тяжкогозлочину,за вчиненняяких передбаченоможливість призначенняпокарання увиді позбавленняволі настрок від7до 9років зпозбавленням праваобіймати певніпосади чизайматися певноюдіяльністю настрок дотрьох роківз конфіскацієюмайна,що вжесаме пособі можебути підставоюта мотивомдля підозрюваногопереховуватись відоргану досудовогорозслідування тасуду.Вищевказані обставини,дають підставиоргану досудовогорозслідування вважати,що останній,усвідомлюючи тяжкістьта невідворотністьпокарання завчинення тяжкогота особливотяжких злочинів,може переховуватисявід органудосудового розслідування. ОСОБА_4 може незаконновпливати насвідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метоюзміни нимпоказань на йогокористь,оскільки підозрюваномудобре відомоїх контактнімобільні телефони(оскільки ОСОБА_4 неодноразово телефонувавїм танадавав вказівки)та будучина волівін зможездійснити підкупчи застосуватинасильство досвідків,а такожінших свідків,які наданий часне встановлені,однак здійснюютьсявсі необхіднізаходи зметою їхвстановлення. Крім цього, на думку сторони обвинувачення наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення. Одночасно він чинив злочин у сфері недоторканності державних кордонів, отже є підстави вважати, що в підозрюваного ОСОБА_4 є достатньо рішучості для вчинення й інших кримінальних правопорушень

На думку слідчого, вказані обставини свідчать про неможливість застосування щодо ОСОБА_4 особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави, так як такі ним дотримані не будуть та являються недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно з запобіжним заходом у виді тримання під вартою. З цих підстав більш м`які запобіжні заходи, такі як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт та застава не забезпечать реальної можливості запобігти ризикам, визначеним ст. 177 КК України.

На підставі викладеного, слідчий просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , уродженця с. Теково, Виноградівського району, Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, працівника ТОВ «Севлюш Бус» (перевізник), раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у клопотанні та додані до нього матеріали кримінального провадження, зауваживши на наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання слідчого, просив відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрати менш суворий запобіжний захід - нічний домашній арешт. Вважає підозру необгрунтованою, ризики не підтвердженими, має позитивну характеристику, виховує 4 дітей, постійне місце роботи і проживання.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено слідчим суддею у судовому засіданні слідчим відділенням ВП №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024071170000191, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. За коротким викладом обставин, що млжуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, надійшла інформація від працівників ВМП в Закарпатській області про те, що особа ОСОБА_13 здійснює незаконне переправлення осіб призовного віку через державний кордон України в межах Ужгородського району поза пунктами пропуску з корисливих мотивів.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину вбачається, що 28.03.2024 року о 23 год. 14 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

29.03.2024 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів, вчинені щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме: повідомлення про виявлення кримінального правопорушення від 06.03.2024; протокол огляду місця події від 28.03.2024, протоколи допитів, додаткового допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 від 29.03.2024, 06.03.2024; протоколи пред`явлення особи ОСОБА_4 для впізнання за фотознімками від 29.03.2024; протоколи пред`явлення двох автомобілів та мотоцикла для впізнання за фотознімками від 29.03.2024, протокол затримання ОСОБА_4 від 29.03.2024, повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 29.03.2024 року та протокол допиту ОСОБА_4 в якості підозрюваного від 29.03.2024 року, вважаю обґрунтованою пред`явлену ОСОБА_4 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор дають достатні підстави для висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, може впливати на експертів та свідків, які вже встановлені та будуть встановлені, з метою дачі, зміни ними показань на його користь, враховуючи, що покази такі можуть надавати в порядку ст. 225 КПК України чи під час судового розгляду. Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення слідчим не доведений.

У даному випадку стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_4 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчому судді не спростовують, а матеріали провадження не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , його майновий та сімейний стан, наявність на утриманні 2 неповнолітніх дітей, інші 2 дітей є повнолітніми, слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочинів, його високого ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» (3028 грн.), відповідно становить 242240 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками. При цьому слідчим суддею враховано розмір предмета злочину.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з 23 год. 14 хв. 28 березня 2024 року.

Встановити строк дії ухвали до 24 травня 2024 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 , обов`язків, передбачених КПК України, 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_4 у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено 03 квітня 2024 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1